Постанова № 68827911, 13.09.2017, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1269/17

2-а/709/43/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року смт. Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

представника відповідача - Бігун Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернулася до Чорнобаївського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - відповідач) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування адміністративного позову зазначалося, що позивач з 24 грудня 2013 року отримує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі меншому, ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. На момент виходу на пенсію позивач мала трудовий стаж 36 років 7 місяців 27 днів. З приводу цього вона звернулася до відповідача із заявою про виплату їй пенсії відповідно до прожиткового мінімуму, але відповідач листом від 31 травня 2017 року № 11/Т-10 відмовив їй у проведенні перерахунку розміру пенсії та її підвищенні, посилаючись на норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилаючись на положення

ст. 46 Конституції України, а також на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України», позивач просила визнати вказані вище дії відповідача неправомірними, зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії з 01 січня 2015 року по даний час включно та стягнути з відповідача різницю у розмірі пенсії за цей час, зобов'язати відповідача у подальшому виплачувати мінімальний розмір пенсії та стягнути з нього судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених в адміністративному позові.

Відповідно до письмових заперечень відповідача останній проти задоволення адміністративного позову заперечив, посилаючись на п. 6 ст. 96 Конституції України, де зазначено, що включно законами України визначаються, зокрема форми і види пенсійного забезпечення. Позивач достроково вийшла на пенсію, а саме на 30 місяців раніше, у зв'язку з чим розмір її пенсії зменшено на 0,5 % за кожен місяць, тобто на 15% (30 місяців х 0,5%). Саме тому позивачу встановлено пенсію за віком у розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру за віком. На підставі п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» позивачу надається державна адресна допомога.

Представник відповідача у судових засіданнях підтвердила викладені у письмових запереченнях доводи, просила позовні вимоги за період з 1 січня 2015 року по 21 грудня 2016 року залишити без розгляду, а у решті позовних вимог відмовити у повному обсязі. Стверджувала, що при нарахуванні пенсії відповідач діяв у межах чинного законодавства, зокрема на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при цьому не порушуючи положення Конституції України. На підтвердження своєї позиції посилалася на судову практику.

Судом встановлені наступні обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувшись до відповідача, одержує пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 24 грудня 2013 року.

Страховий стаж роботи позивача складає 36 років 7 місяців 27 днів. З 24 грудня 2013 року позивачу призначена пенсія у розмірі 949,00 гривень, з 1 вересня 2015 року - 952,18 гривень, з

1 травня 2016 року - 999,78 гривень, з 1 грудня 2016 року - 1099,23 гривень, з 1 травня 2017 року - 1154,48 гривень з урахуванням державної адресної допомоги відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян», а також 15% зменшення за достроковий вихід на пенсію.

Позивач звернулася до відповідача із заявою про підвищення та перерахунок їй пенсії відповідно до прожиткового мінімуму, але відповідач листом від 31 травня 2017 року № 11/Т-10 відмовив в перерахунку пенсії, мотивуючи свою відмову тим, що у складі пенсії нарахована від'ємна сума за достроковий вихід на пенсію за віком у розмірі 15%.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум»).

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 949,00 гривень, з 1 вересня - 1074,00 гривень.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня -

1074,00 гривень, з 1 травня - 1130,00 гривень, з 1 грудня - 1247,00 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік» встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 1247,00 гривень, з 1 травня - 1312,00 гривень, з 1 грудня - 1373,00 гривень.

Поряд з цим, у п. 6 ст. 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" жінки, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, мають право на пенсію за віком при досягненні віку 57 років 6 місяців.

Відповідно до п. 7.2. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. У цьому випадку розмір їх пенсії, обчислений відповідно до статті 27 та з урахуванням статті 28 цього Закону, зменшується на 0,5 відсотка за кожний повний чи неповний місяць дострокового виходу на пенсію. Зменшення розміру пенсії за віком застосовується протягом усього періоду отримання пенсії незалежно від її виду.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок

30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Аналіз вказаних норм свідчить, що набуттю права на отримання пенсії передує виконання особою умов, а саме досягнення віку та наявності мінімального страхового стажу.

В той же час, мінімальний розмір пенсії за віком в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили дієздатність, встановлюється зокрема жінкам, які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року, при досягненні віку 57 років 6 місяців.

Проте, як зазначалося вище, позивач достроково вийшла на пенсію, а саме на 30 місяців раніше, внаслідок чого розмір її пенсії зменшено на 15% (0,5% х 30 місяців).

Разом з тим відповідно до п. 2 постанови Кабінет Міністрів України від 26 березня

2008 року № 265 «Деякі питання пенсійного забезпечення громадян» у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім інвалідів I та II груп (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949,00 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру.

Таким чином розмір пенсії позивача на час звернення до суду становить 1154,48 гривень, який обраховується наступним чином: 770,16 гривень (розмір пенсії за віком) + 541,84 гривень (доплата до мінімальної пенсії, а саме до 1321,00 гривень) + 46,21 гривень (доплата за понаднормовий стаж - 6 років) - 203,73 гривень (зменшення за достроковий вихід на пенсію - 15% від розміру пенсії).

Враховуючи те, що позивач отримує пенсію за віком достроково, призначену відповідно до п. 7-2 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що остання не має права на отримання пенсії у розмірі прожиткового мінімуму.

З огляду на викладене доводи позивача щодо порушення норм ч. 3 ст. 46 Конституції України, якими передбачено право громадянина на соціальний захист, суд вважає необґрунтованими, оскільки їх слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями

ст. 92 Конституції України, які також є імперативними та прямо передбачають, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Доводи позивача щодо застосування практики Європейського суду з прав людини, а саме рішення у справі «Петриченко проти України» сприймаються судом критично, оскільки відповідно до змісту вказаного рішення Європейський суд з прав людини встановив порушення

п. 1 ст. 6 Конвенції, що стосується саме мотивування судових рішень, під час якого суди повинні надати відповідь на головні аргументи сторін, зокрема на аргументи позивача щодо застосування положень ст. 46 Конституції України. Водночас з огляду на субсидіарну роль Європейського суду з прав людини останній у вказаному рішенні не встановлював право особи, що знаходиться під юрисдикцією України, на пенсію в розмірі не нижче прожиткового мінімуму, а лише констатував що суди не надали належного обґрунтування своїх рішень, проігнорувавши доводи заявника.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для перерахунку пенсії позивача і, як наслідок, для виплати її недоплаченої різниці, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 2, 4, 11, 71, 86, 94, 158-163 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Золотоніського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чорнобаївський районний суд Черкаської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.В. Чубай