Рішення № 68827082, 08.09.2017, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/351/17

08 вересня 2017 року

Костопільський районний суд Рівненської області в особі судді Олійник П. В.

розглянувши в м.Костопіль цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості по договору кредиту №б/н від 26.01.2009 року, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 3200 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує зобов’язання, що виникли з договору, внаслідок чого утворилась заборгованість перед банком станом на 31.01.2017 року у розмірі 44739 грн. 74 коп. У зв’язку з цим позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по договору кредиту та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_2 не з’явився, в поданому до суду клопотанні просив розгляд справи провести у його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, подав на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутності та відсутності його довірителя, в якому зазначив, що підтримує подану ним заяву про застосування строків позовної давності.

Суд, з'ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 26.01.2009 року між ЗАТ КБ «Приватбанк» правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідно до умов даного договору ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевими терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.7-13).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов’язується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов’язання та надав відповідачу кредитні кошти у визначеному договором розмірі, однак відповідачем у порушення умови кредитного договору, не повернутий кредит у строки/терміни передбачені договором, не плачені проценти/прострочені проценти за користування кредитом у строки/терміни, передбачені даним договором та не повернуто щомісячну комісію.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, встановленому договором.

Згідно вимог ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов’язання.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Встановлено, що відповідач в порушення зазначених норм закону та умов договору зобов’язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв’язку з чим в нього перед ПАТ КБ «Приватбанк» виникла заборгованість, яка станом на 31.01.2017 року становить 44739 грн. 74 коп., що складається з наступного: 2493 грн. 14 коп. – заборгованість за кредитом; 35724 грн. 45 коп. – заборгованість по процентам за користування кредитом, 3915 грн. 50 грн. – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. - штраф (фіксована частина), 2106 грн. 65 коп. - штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості наявним в матеріалах справи (а.с. 4-6).

У поданій заяві про застосування строків позовної давності представник відповідача вказує на те, що позивачем було пропущено строк позовної давності на звернення до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість за кредитним договором № б/н від 26.01.2009 року та просить застосувати наслідки пропуску строку козовної давності.

Судом встановлено, що 12.06.2014 року з кредитної карточки належної ОСОБА_1 за № 4149437313311316 позивачем було здійснено автоматичне списання коштів в сумі 34 грн. 50 коп. з метою погашення прострочної заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.01.2009 року (а.с. 51), без згоди відповідача.

Відповідно до правової позиції Верховного суду України в справі № 6-1457цс16 до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Оскільки, судом не здобуто доказів, що ці кошти були перераховані за вказівкою відповідача, то суд вважає, що 12.06.2014 року ОСОБА_1 особисто ніяких дій щодо погашення заборгованості за кредитним договором від 26.01.2009 року не вчиняв.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що останнім днем вчинення дій ОСОБА_1, щодо погашення заборгованості є 05.08.2013 року, коли відповідач самостійно погашував заборгованість по кредиту від 26.01.2009 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов’язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦК України).

Згідно частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Відповідно до пункту 5.4. договору № б/н від 26.01.2009 року строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним картам без встановленого мінімального обов’язкового платежу, виконується в наступному порядку: строк погашення процентів по кредиту щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній карті

Відповідно до довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» строк внесення щомісячних платежів до 25 числа місяця, наступного за звітним.

Останній платіж, ОСОБА_1 було здійснено 05.08.2013 року, такі дії відповідача свідчили про визнання ним, станом на вказане число, боргу.

Наступний платіж, ОСОБА_1 був зобов’язаний здійснити до 25 вересня 2013 року, однак з 05.08.2013 року відповідач не вчиняв жодних дій щодо погашення заборгованості, тобто з вересня місяця 2013 року у позивача виникло право про звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки саме з цього часу позивачу стало відомо про порушення його права, а тому строк позовної давності слід рахувати саме з вересня місяця 2013 року.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором від 26.01.2009 року лише 14.02.2017 року, тобто після спливу трьохрічного строку позовної давності, то суд приходить до висновку про можливість застосування до спірних правовідносин строків позовної давності.

Така ж правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, у якій вказав, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу. Тобто протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого цивільного права чи інтересу судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст. 267 ЦК України).

На підставі викладеного та керуючись 10, 60, 212 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Костопільський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.