Рішення № 68826899, 12.09.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді: Дряниці Ю.В.

Суддів: Кривчун Т.О., Бондаревської С.М.,

при секретарі: Кальник А.М.

за участю: адвоката ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

У доводах позовної заяви позивача вказував, що відповідно до укладеного кредитного договору від 03.08.2007 року №PLRPGA00000018 відповідач отримав кредит у розмірі 22250,00 доларів США на термін до 27.08.2017 року зі сплатою відсотків

Оскільки відповідач ОСОБА_4 свої зобов’язання відповідно до умов укладеного кредитного договору не виконував належним чином, утворилась заборгованість.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 18447,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.05.2015 року становить 392016,67 грн. за кредитним договором № PLRPGA00000018 від 03.08.2007 року та судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука позов Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість у розмірі 18447,84 доларів США, що за курсом НБУ станом на 20.05.2015 року становить 392016,67 грн. за кредитним договором № PLRPGA00000018 від 03.08.2007 року та судові витрати у розмірі 3654,00 грн.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, його в апеляційному порядку оскаржив відповідач. В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі скасувати рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення в зв’язку з порушенням або неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Місцевим судом встановлено, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №PLRPGA00000018 , відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 22250 доларів США . зі сплатою відсотків за користування кредитом, у розмірі визначеному відповідно до умов договору, на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 27 серпня 2017 року.

Банк взяті на себе зобов’язання за кредитним договором виконав, надав відповідачу кредитні кошти, проте відповідач свої зобов’язання належним чином не виконує, в результаті чого утворилась заборгованість, яка станом на 20.05.2015 року складає 18447,84 дол. США, та складається з заборгованості за кредитом у розмірі 16485,70 дол.США, заборгованості за відсотками у розмірі 839,56 дол. США, заборгованості по комісії за користування кредитом 160 дол. США, пені за несвоєчасне виконання зобов’язання 72,91 дол. США, фіксованої частини штрафу 11,76 дол. США, процентної складової штрафу 877,91 дол. США.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов’язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості, місцевий суд виходив з того, що кредитний договір укладений між сторонами з урахуванням волевиявлення відповідача, оскільки підпис на договорі (а.с. 12), є доказом того, що сторони погодилися з його умовами, в тому числі і з видами штрафних санкцій, їх розміром та порядком нарахування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду, оскільки вони ґрунтуються на повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, та підтверджуються матеріалами справи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зокрема посилається на недоведеність позивачем факту видачі кредитних коштів ОСОБА_4, а також відсутність доказів на обґрунтування суми заборгованості.

Вказані доводи колегія суддів не бере до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.ст. 57, 58 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, в силу положень ст..ст. 10,60 ЦПК України апелянт зобов’язаний довести ті обставини, на які він посилається. Разом з цим, в доводах апеляційної скарги апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.

Рішення суду повинно ґрунтуватись на нормах закону та доказах, досліджених при розгляді справи.

Так, вирішуючи спір по суті, місцевий суд не звернув увагу на те, що пред'являючи позов, банк прохав стягнути з відповідача і штраф і пеню по суті за одні і ті самі порушення грошових зобов'язань.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вказана правова позиція висловлена у постанові ВСУ № 6-2003цс15 від 21 жовтня 2015 року.

За таких обставин, рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині стягнення штрафу в розмірі 11,76 дол. США - фіксована частина, 877,91 дол. США - процентна складова з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог в цій частині.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою те, що валюта, в якій банком нарахована пеня, є долари США.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Проте, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом і не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення штрафів та пені.

Таким чином, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Вказані вище висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 09 грудня 2015 року № 6-2479цс15.

ПАТ КБ «Приватбанк» надано до суду апеляційної інстанції, розрахунок нарахування пені по кредитному договору №PLRPGA00000018 за період з 03.08.2007 року по 20.05.2015 року, відповідно до якого сума пені, нарахованої у національній валюті становить 1549 грн. 53 коп.

Колегія суддів приймає до уваги наданий розрахунок, оскільки він містить детальний опис пені за вказаним вище кредитним договором, обчисленої в національній валюті за кожен місяць прострочення з переведенням у гривню на час прострочення.

З наведеного слідує, що рішення суду в частині стягнення пені, обчисленої в іноземній валюті підлягає скасуванню з ухваленням нового, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» пені за кредитним договором №PLRPGA00000018 у розмірі 1549 грн. 53 коп.

Керуючись ст.ст. 88, 303, 309 ч.1 п.3,4, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – задовільнити частково.

Заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 31 березня 2016 року в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу в розмірі 11,76 дол. США - фіксована частина, 877,91 дол. США - процентна складова, та пені за несвоєчасне виконання зобов’язання 72,91 дол. США.

Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» пеню за несвоєчасне виконання зобов’язання за кредитним договором у розмірі 1549 грн. 53 коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» у частині стягнення з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» штрафу в розмірі 11,76 дол. США - фіксована частина, 877,91 дол. США - процентна складова.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) ОСОБА_1

Судді: (підпис) ОСОБА_5

(підпис) ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1