Ухвала суду № 68823819, 07.09.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №289/2228/14-ц Головуючий у 1-й інст. Невмержицький І. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Гансецької І.А., Григорусь Н.Й.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2017 року у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на іпотечне майно ,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому зазначив, що 2 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», найменування якого з 17 червня 2009 року змінено на ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 15.3/СЖ-025.07.1, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі у розмірі 15000 доларів США, зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитом, терміном до 2 лютого 2017 року включно.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 15.3/СЖ-025.07.1 від 2 лютого 2007 року.

Крім того, цього ж дня між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, за умовами якого останні передали в іпотеку банку належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок, загальною площею 91,1 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач також вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 21 березня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 12528,18 доларів США та 275734 грн., що складається із суми простроченої заборгованості за кредитом - 6956,78 доларів США, суми простроченої заборгованості за процентами - 5571,40 доларів США, суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом - 121375,94 грн., суми пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів - 126783,68 грн., 3% річних від суми простроченого кредиту - 13486,90 грн., 3% річних від суми прострочених процентів - 14087,52 грн.

З огляду на вищезазначене, з урахуванням збільшених позовних вимог, просив стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором, що станом на 21 березня 2017 року складає 12528,18 доларів США та 275734 грн. 04 коп.

Окрім того, в рахунок погашення зазначеної заборгованості просив звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований в АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 та ОСОБА_3, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах в межах процедури виконавчого провадження, за початковою ціною у розмірі 486200,00 грн., яка визначена висновком про незалежну оцінку від 25 січня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності - ТОВ «Канзас Ріал Естейт».

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове,- про задоволення позовних вимог.

Зокрема, зазначає, що судом не врахована та обставина, що умовами кредитного договору передбачений строк виконання основного зобов'язання, а саме - 2 лютого 2017 року. Отже, звернувшись до суду з даним позовом 3 грудня 2014 року, банк не пропустив строк пред'явлення вимог до поручителя, а також пред'явив свої вимоги в межах строку позовної давності.

Вказує, що судом не перевірено інформацію щодо відсутності на праві власності у відповідачів іншого житла.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 2 лютого 2007 року між ВАТ «Родовід Банк», правонаступником якого є ПАТ «Родовід Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 15.3/СЖ-025.07.1, за умовами якого позивач надав останньому кредит на споживчі цілі у розмірі 15000 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13,5 % річних, терміном до 2 лютого 2017 року включно.

Договором передбачено, що ОСОБА_1 зобов'язаний погашати кредит рівними частками у сумі 125 дол. США щомісячно, у строк до 10 числа кожного місяця, починаючи з березня місяця 2007 року, шляхом внесення коштів готівкою чи перерахування зі свого поточного рахунку на рахунок, вказаний у п. 1.2 цього договору.

З метою забезпечення належного виконання боржником кредитних зобов'язань 2 лютого 2007 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 15.3/СЖ-025.07.1, відповідно до якого поручитель несе солідарну з боржником відповідальність перед кредитором за своєчасне та у повному обсязі виконання умов кредитного договору.

Пунктом 4.1 договору поруки передбачено, що цей договір вступає в законну силу з моменту його підписання та діє до повного виконання зобов'язань за кредитною угодою.

Також цього ж дня між ПАТ «Родовід Банк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до якого останні передали в іпотеку банку належний їм на праві спільної часткової власності житловий будинок, загальною площею 91,1 кв.м., житловою площею 49,4 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договору щодо своєчасного повернення кредитних коштів та сплати відсотків, у зв'язку з чим станом на 21 березня 2017 року виникла заборгованість у розмірі 12528,18 дол. США та 275734 грн., яка складається із: простроченої заборгованості за кредитом у сумі 6956,78 дол. США; простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 5571,40 дол. США; 121375 грн. 94 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати кредиту; 126783 грн. 68 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості зі сплати процентів; трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості зі сплати кредиту у розмірі 13486 грн. 90 коп., а також трьох процентів річних від суми простроченої заборгованості зі сплати відсотків у сумі 14087 грн. 52 коп.

17 листопада 2010 року банк звернувся до ОСОБА_1 з письмовою вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором протягом трьох робочих днів з дня отримання даної вимоги.

Аналогічна письмова вимога щодо погашення заборгованості також була направлена на адресу ОСОБА_2 26 листопада 2010 року.

Долучена до матеріалів справи виписка з рахунку містить інформацію про те, що останній платіж за кредитним договором здійснений боржником 30 червня 2011 року.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначений строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору передбачено, що він діє до повного виконання кредитних зобов'язань.

При вирішенні таких спорів суд повинен враховувати ту обставину, що згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором вимоги до поручителя про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватись з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі, а у разі застосування банком права на повернення кредиту достроково,- з моменту настання строку, зазначеного у вимозі.

Оскільки банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, який був змінений відповідно до кредитного договору, не пред'явив позову до поручителя, порука є припиненою.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності стосовно вимоги до боржника про стягнення заборгованості, а також вимог до іпотекодавців про звернення стягнення на іпотечне майно.

За правилами ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Згідно з правилами ч.ч.3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідачі звернулись до суду із заявою про застосування строку позовної давності.

Враховуючи ту обставину, що банк змінив строк виконання зобов'язання, звернувшись до боржника та поручителя з письмовою вимогою сплатити заборгованість, а останній платіж за кредитним договором здійснений 30 червня 2011 року, суд, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, дійшов правильного висновку про те, що банком пропущений строк позовної давності.

Водночас, відмовляючи у задоволенні позову до боржника та майнового поручителя у зв'язку з пропуском строку позовної давності, суд помилково зазначив про те, що позовні вимоги про звернення стягнення на іпотечне майно не підлягають до задоволення на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Однак зазначений висновок в даному випадку є зайвим, адже пропуск строку позовної давності є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог банку.

Окрім того, такий висновок не узгоджується з вимогами законодавства, оскільки мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільненням від його виконання. Відтак, встановлений цим Законом мораторій на стягнення майна не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово відчужувати це майно без згоди власника.

Проте, такий висновок не змінює зміст рішення, оскільки підставою для відмови у задоволенні позовних вимог до боржника та майнового поручителя суд першої інстанції зазначив саме пропуск строку позовної давності.

Відповідно до положень ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.

Таким чином, підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» відхилити.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 14 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуюча Судді: