Постанова № 68822596, 05.09.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/449/17

Категорія: 10.4.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Кравець О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Начальника Головного управління Держпраці у Херсонській області - Берлим Віталій Володимирович, в якому позивач просив захистити порушені права позивача, шляхом скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 09.02.2017 року за № 21с.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 21 квітня 2017 року замінено первинного відповідача Берлим Віталія Володимировича - начальника Головного управління Держпраці в Херсонській області на належного - Головне управління Держпраці у Херсонській області.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року заявлений позов задоволено частково. Скасовано постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області від 09.02.2017 року № 21с в частині накладення штрафу на ФОП ОСОБА_2 в сумі 310400 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених вимог.

Також, не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог у повному обсязі, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно звернення Виконавчого комітету Суворовської районної ради у м. Херсоні від 04.11.2016 року №2-7-172/о, погодження Державної служби України з питань праці від 08.12.2016 року № 122204/4.3/4.2-ДП-16, наказу Головного управління Держпраці у Херсонській області від 16.12.2016 року за № 572, головним державним інспекторам управління з питань праці Головного управління Держпраці у Херсонській області Масловській М.К. та Горовій О.Р. було доручено проведення позапланової перевірки позивача щодо дотримання законодавства про працю.

19.01.2017 року о 16:30 хв. вищезазначені інспектори для проведення позапланової перевірки позивача, магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_1) надали для ознайомлення двом продавцям посвідчення посадових осіб та на запитання, чи є на робочому місці позивача, щоб вручити йому направлення на проведення перевірки, одним із продавців був зроблений телефонний дзвінок та через деякий час до магазину прибув представник позивача за довіреністю ОСОБА_6

Направлення на проведення перевірки від 16.12.2016 року вручено під підпис представнику за довіреністю ОСОБА_6 19.01.2017 року, яка відмовилася допускати до проведення перевірки посадових осіб Головного управління Держпраці у Херсонській області, про що власноруч зробила відмітку про відмову в допуску до перевірки у направленні на проведення до перевірки.

В зв'язку із наведеним, головними державними інспекторами було складено акт не допуску до перевірки в присутності представників правоохоронних органів, з яким ознайомився вказаний вище представник позивача за довіреністю.

Згодом, позивачу було направлено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю від 30.01.2017 року, яке отримано останнім 02.02.2017 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

09.02.2017 року в приміщенні Головного управління Держпраці у Херсонській області відбувся розгляд справи про накладення штрафу на позивача. На засідання позивач чи його уповноважений представник не з'явився.

Розглянувши акт про не допуск до проведення перевірки від 19.01.2017 року та додані до нього матеріали уповноваженою посадовою особою, керуючись підпунктом 54 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 та на підставі абз.7 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 320000 грн.

Не погоджуючись із вищенаведеною постановою позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спірне питання та частково задовольняючи заявлені вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача не допускаючи до проведення перевірки не мав законної можливості встановити те, що перевірка буде проводитися саме із питань, визначених абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному випадку штраф мав бути застосований відповідно до абз. 6 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, згідно якого юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно ч. 4 та ч. 5 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Відповідно до ст. 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктами 1, 4, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 100 утворено територіальні органи Держпраці, зокрема Головне Управління Держпраці у Херсонській області.

Наказом Держпраці від 04.02.2016 року № 8 затверджено Положення про Головне Управління Держпраці у Херсонській області, згідно із пунктом 1 якого Головне Управління Держпраці у Херсонській області (далі - Управління Дежпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується.

Відповідно до п. 3 Положення про Управління Держпраці, основним завданням Управління Держпраці є, зокрема, реалізація державної політики у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Підпунктами 5, 8 пункту 4 Положення про Управління Держпраці передбачено, що Управління Держпраці здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю, здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи.

Відповідно до підпункту 5 пункту 6 Положення про Управління Держпраці, Управління Держпраці має право проводити безперешкодно відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, нагляд та контроль за дотриманням якого віднесено до повноважень Управління.

Згідно п. 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 02.07.2012 року № 390, позапланова перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за наявності підстав, визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Позапланові перевірки за зверненнями фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктами господарювання вимог законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюються за наявності згоди Держпраці України на їх проведення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач під час проведення перевірки та винесенні оскаржуваних документів діяв на підставі та у спосіб передбачений чинним законодавством, а отже підстави для встановлення відсутності повноважень Головного управління Держпраці у Херсонській області з проведення позапланової перевірки з питань додержання позивачем законодавства про працю відсутні, а тому відхиляє доводи апеляційної скарги позивача у цій частині.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, розглянувши акт про не допуск до проведення перевірки від 19.01.2017 року та додані до нього матеріали уповноваженою посадовою особою, на підставі абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, було прийнято постанову про накладення штрафу на позивача в сумі 320000 грн.

Відповідно до абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення дій, передбачених абзацом шостим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у стократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Водночас, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, із направлення на проведення перевірки від 16.12.2016 року слідує, що відповідачем відповідно до наказу від 16.12.2016 року направляються посадові особи для проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з питань додержання законодавства про працю позивачем.

Також, судом першої інстанції вірно зазначено, що ані наказ про проведення перевірки, ані акт про не допуск до проведення перевірки не містить посилань на те, що представником позивача не допущено до проведення перевірки із питань визначених в абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Посилання в апеляційній скарзі відповідача на те, що в направленні зазначенні питання, що підлягають перевірці, а саме: 1.1.1, 1.1.4.1-1.1.4.4. 1.1.8, 1.1.11-1.1.12, 3.2.1-3.2.2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наявність таких посилань в направленні не дає можливості встановити, які саме питання будуть перевірятися.

В свою чергу, як вже зазначалось судом, за наказом від 16.12.2016 року відповідачем прийнято рішення про проведення позапланової перевірки позивача саме з питань додержання законодавства про працю.

З цих самих підстав, колегія суддів вважає, що відповідач в апеляційній скарзі необґрунтовано посилається на те, що підставою для проведення перевірки і визначення кола питань, які будуть перевірятися слугував лист Виконавчого комітету Суворовської районної ради у м. Херсоні від 04.11.2016 року №2-7-172/о, оскільки даний лист є підставою для призначення перевірки (прийняття наказу), а уже сам наказ повинен містити питання, які підлягають контролю, та в наказі на проведення перевірки позивача вказано саме перевірка з питань додержання законодавства про працю. Посилання на питання, визначені абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, ані наказ, ані направлення на перевірку не містять.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача не було підстав для накладення на позивача штрафу згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Водночас, доходячи вірного висновку про безпідставність застосування до позивача штрафу оскаржуваною постановою згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для її скасування лише в частині розміру штрафу за цією нормою, а саме у сумі 310400 грн., та відповідно її правомірність в частині розміру штрафу згідно абз.6 ч.2 ст.265 Кодексу законів про працю України, а саме у розмірі 9600 грн.

Тим самим фактично суд першої інстанції застосував до позивача штраф на підставі інших положень Кодексу законів про працю України.

Самостійно розрахувавши суму штрафу на підставі іншої норми, ніж та, згідно з якою застосований штраф відповідачем, суд першої інстанції фактично взяв на себе його функції, не врахувавши положення ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, за встановлених у справі обставин щодо відсутності підстав для накладення на позивача штрафу згідно абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, колегія суддів погоджується з доводами позивача, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню у повному обсязі.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, судове рішення, відповідно до вимог ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови про задоволення заявлених вимог позивача.

Також, в порядку ст. 94 КАС України з Головного управління Держпраці у Херсонській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в розмірі 6720 гривень.

При ухваленні рішення у даній справі в частині розподілу судових витрат позивача на правову допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Частина 1 статті 90 КАС України встановлює, що правовою допомогою в адміністративному процесі визнається допомога правового характеру лише адвоката або у визначених законом випадках іншого фахівця у галузі права, які її надають на підставі договору.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (ч. 3 ст. 90 КАС України).

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 року № 4191-VI розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Проте, під час розгляду справи позивачем не було надано документів, що підтверджують понесення ним витрат на правову допомогу у розмірі 3300 грн.

Наданий до суду акт виконаних робіт містить виправлення щодо дати його складання, а також не містить даних саме яка сума сплачена позивача за договором на правову допомогу, яка відповідно і підлягає компенсації.

З огляду на викладене, при постановленні рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації позивачу витрат на правову допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - задовольнити частково.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Херсонській області про накладення штрафу від 09.02.2017 року № 21с.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Херсонській області (код ЄДРПОУ 39792699) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1) сплачений ним судовий збір в розмірі 6720 гривень.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Кравець