Ухвала суду № 68822448, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/20363/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Маринчак Н.Є., перевіривши відповідність вимогам статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України матеріали касаційної скарги Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №820/4821/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАГОЯ» до Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов’язання вчинити певні дії,-

встановив :

ТОВ «НАГОЯ» звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії ДФС України щодо неприйняття податкових документів, а саме: податкових накладних від 23 серпня 2016 року №15, від 25 серпня 2016 року №16 та від 25 серпня 2016 року №17 для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; визнати протиправним рішення Центральної ОДПІ м. Харкова щодо розірвання договору від 04 квітня 2016 року №040420161 про визнання електронних документів, укладеного між позивачем та контролюючим органом; зобов’язати ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові документи ТОВ «НАГОЯ» станом на дату фактичного їх подання до реєстрації, а саме: податкові накладні від 23 серпня 2016 року №15, від 25 серпня 2016 року №16 та від 25 серпня 2016 року №17 – станом на 31 серпня 2016 року; зобов’язати Центральну ОДПІ м. Харкова поновити дію договору від 04 квітня 2016 року №040420161 про визнання електронних документів.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року, позовні вимоги задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій встановили, що підставою для відмови в реєстрації спірних податкових накладних послугувало одностороннє розірвання контролюючим органом договору від 04 квітня 2016 року №040420161 про визнання електронних документів.

В той же час, умовами вказаного вище договору передбачено, що контролюючий орган має право розірвати договір в односторонньому порядку лише в двох випадках: ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або ж зміни ТОВ «НАГОЯ» місця реєстрації.

Однак, як з’ясовано судами, відповідачами не подано належних та допустимих доказів на підтвердження ненадання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих, відсутності ТОВ «НАГОЯ» за місцезнаходженням або ж надання ним згоди на розірвання договору від 04 квітня 2016 року №040420161.

Таким чином, судові інстанції дійшли висновку про відсутність у Центральної ОДПІ м. Харкова законних підстав для розірвання договору від 04 квітня 2016 року №040420161 в односторонньому порядку та, як наслідок, неприйняття ДФС України для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідних податкових документів.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Центральна ОДПІ м. Харкова звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

З наведених законодавчих приписів випливає, що касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішення справи та/або порушення судами норм процесуального права із зазначенням того, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення спору.

Однак зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається допущеного судами невірного правозастосування, а доводи касаційної скарги не викликають необхідності перевірки матеріалів справи. Висновки судів, покладені в основу прийняття оскаржуваних рішень, ґрунтуються на правильному тлумаченні та застосуванні правових норм.

Отже, враховуючи те, що зміст оскаржуваних судових рішень не дає підстави для висновку про те, що судами попередніх інстанцій допущено порушення норм процесуального права чи неправильно застосовано норми матеріального права, обґрунтування касаційної скарги, її зміст й доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки застосування судами норм права відповідає усталеній практиці Вищого адміністративного суду України, тому слід відмовити у відкриті касаційного провадження.

Крім того, слід врахувати, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 лютого 2017 року відповідно до пункту 5 частини п’ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовлено ДФС України у відкритті касаційного провадження на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у даній справі.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи уподовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 цієї Конвенції), в рішенні від 28 листопада 1999 року у справі «Brumarescu v. Romania» наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті Преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів». «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою – домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі» (справа «Ryabykh v. Russia» від 24 липня 2003 року).

Згідно з частиною шостою статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2017 року у справі №820/4821/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАГОЯ» до Центральної об’єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та рішення, зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлених статтями 237- 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Маринчак