Ухвала суду № 68822368, 06.09.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року м. Київ К/800/47067/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Загородній А.Ф., Рецебуринський Ю.Й.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р. у справі за її позовом до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про зміну формулювання причини звільнення,-

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом про зміну формулювання причини звільнення із «звільнення з посади за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію, згідно статті 38 КЗпП України» на «звільнення у зв'язку з виявленою невідповідністю працівника займаній посаді за станом здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, згідно пункту 2 статті 40 КЗпП України».

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р., яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р., у задоволенні позову відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилася позивач, подала касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати ухвалені судами рішення та прийняти нове про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до статті 38 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.

В ході розгляду справи судами встановлено, що позивач проходила публічну службу на посаді головного ревізора - інспектора відділу камеральних перевірок управління податкового аудиту Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.

21.01.2014р. позивачем подано заяву про звільнення у зв'язку з виходом на пенсію за станом здоров'я з 24.01.2014р. згідно статті 38 КЗпП України (а.с. 6).

Наказом №8 від 24.01.2014р. позивача звільнено з посади за власним бажанням у зв'язку із виходом на пенсію згідно статті 38 КЗпП України (а.с.5).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки звільнення позивача відбулося на підставі її заяви про звільнення, тобто за ініціативою працівника, а тому підстави для застосування статті 40 КЗпП України при її звільненні відсутні. Відповідачем правомірно застосовано статтю 38 КЗпП України (розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк з ініціативи працівника) при звільненні позивача у зв'язку із отриманням від неї заяви про звільнення від 21.01.2014р.

З такими висновками судів колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи, наведені у касаційній скарзі, висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки в ході розгляду справи судами встановлено, що звільнення позивача відбулося на підставі її заяви відповідно до статті 38 КЗпП України, на яку міститься посилання у заяві, звільнення з підстав, передбачених статтею 40 КЗпП України, здійснюється виключно з ініціативи власника або уповноваженого органу, підстави для зміни формулювання підстав звільнення відсутні, а тому суди обгрунтовано прийняли рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.08.2014р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України.

Судді: О.П. Стародуб

А.Ф. Загородній

Ю.Й. Рецебуринський