Рішення № 68820233, 06.09.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2017Справа №910/11405/17

За позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АХА Страхування"

До Міністерства оборони України

Про відшкодування збитків в порядку регресу 136 205 грн.

Представники :

від позивача: Самойленко .П.М. (дов. № 3384/18 від 20.12.2016)

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 06.09.2017, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

13.07.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - Позивач) до Міністерства оборони України (надалі - відповідач) про відшкодування 136 205,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту №21838а4 від 23.10.2014, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, Позивачем виплачено відшкодування власнику пошкодженого застрахованого ним автомобіля марки «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_1, а тому, відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993, пункту 1 статті 1191 Цивільного кодексу України, Позивач отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/11405/17 та призначено справу до розгляду на 24.07.2017 року.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, представник позивача з'явився, подав документи на виконання вимог ухвали суду.

В судове засідання, призначене на 24.07.2017, представник відповідача причин не явки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи, був належним чином повідомлений.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 розгляд справи було відкладено до 06.09.2017.

У судовому засіданні 24.07.2017 представник позивача надав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 24.07.2017 року не з'явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка з ЄДРПОУ наявна в матеріалах справи). У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.1997 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Пунктом 11 "Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. (2.04.2009р.)" передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

У відповідності до підпункту 3.6 пункту 3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" (з подальшими змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувся з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2014 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №21838а4 (Договір).

Предметом даного Договору були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «Porsche», державний номерний знак «НОМЕР_1».

Відповідно до умов Договору Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.

07.07.2015 року о 23 годині 28 хвилин ОСОБА_2 в місті Києві, керуючи автомобілем «Mercedes-Benz» державний номерний знак « НОМЕР_2», в місті Києві по вулиці Межигірська, не дотримався безпечної дистанції, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Porsche Cayenne» державний номерний знак «НОМЕР_1», що призвело до пошкодження транспортних засобів.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України.

Постановою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №758/8694/15-п ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно до Звіту про оцінку вартості майнової шкоди №500/15 від 03.08.2015 вартість майнової шкоди, завданої власнику транспортного засобі «Porsche» державний номерний знак «НОМЕР_1», склала: 190 486, 45 грн.

Позивачем було складено страхові акти №1.003.15.09881/VESKO15829 від 17/07/2015 року та № 1.003.15.09881/VESKO020520 від 25.09.2015 року, відповідно до яких сума страхового відшкодування склала 136 205,00 грн.

Згідно рахунку-фактури від 10.07.2015 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу «Porsche» державний номерний знак «НОМЕР_1» складає 141 530,00 грн.

На підставі страхових актів Позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 136 205,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №186104 від 21.07.2015 на суму 124 865,00 грн, платіжним дорученням №198249 від 30.09.2015 року на суму 11340,00 грн.

Судом встановлено, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 працював військовослужбовцем, а саме солдатом розвідки у Військовій частині - польова пошта В2950, що підтверджується, зокрема, постановою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №758/8694/15-п.

Позивачем було направлено на адресу Міністерства оборони України Претензію про відшкодування збитків №09881/УБК від 13.05.2017. Відповідачем зазначена Претензія була отримана, проте відповіді на неї не надано.

Позивач просить суд стягнути з Міністерства оборони України страхове відшкодування у сумі 136 205 грн 00 коп.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2 який керував автомобілем «Mercedes-Benz» державний номерний знак « НОМЕР_2», підтверджується постановою Подільського районного суду міста Києва від 18.08.2015 року у справі №758/8694/15-п.

Як вбачається з матеріалів справи, водій ОСОБА_2 станом на час скоєння ДТП перебував у трудових (службових) відносинах з відповідачем, де був солдатом розвідки у Військовій частині - польова пошта В2950.

Згідно статті 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами.

Так, відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про збройні сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Частиною 3 статті 3 Закону України «Про збройні сили України» передбачено, що організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно- просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Частинами 1 та 2 статті 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" визначено, що військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

Статтею 137 Господарського кодексу України, визначено що правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом). Власник майна, закріпленого на праві оперативного управління за суб'єктом господарювання, здійснює контроль за використанням і збереженням переданого в оперативне управління майна безпосередньо або через уповноважений ним орган і має право вилучати у суб'єкта господарювання надлишкове майно, а також майно, що не використовується, та майно, що використовується ним не за призначенням.

Тобто, з моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням, а на Міністерство оборони України, покладаються функції контролю за використанням майна переданого в оперативне управління.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною 1 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо) (абзац 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 року № 6 (зі змінами та доповненнями)).

Згідно з частиною першою статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Станом на момент скоєння ДТП «Mercedes-Benz» державний номерний знак « НОМЕР_2» правомірно перебував під керуванням водія ОСОБА_2 як військовослужбовця Військової частини - польова пошта В2950.

Особою, відповідальною за завдані власнику автомобіля «Porsche Cayenne» державний номерний знак «НОМЕР_1» збитки є Відповідач.

Таким чином, Позивач, виплативши страхове відшкодування у визначеному розмірі, за договором добровільного майнового страхування в межах фактичних затрат, отримав

право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 136 205 грн 00 коп нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська , будинок 8, ідентифікаційний код 20474912) 136 205 (сто тридцять шість тисяч двісті п'ять) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 2 043 (дві тисячі сорок три) грн. 07 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.09.2017

Суддя М.О. Лиськов