Постанова № 6881925, 08.09.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.09.2009 р.                                                                                 № 2а - 3133/09/1470

          Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду, в порядку письмового провадження вирішив адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Глобус-Плюс",

вул. Радісна, 10,Миколаїв,54002 доДержавної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва, вул. Г.Петрової, 2-А, Миколаїв, 54029 проскасувати акт від 16.04.2009 р. №1083/23-517, №1084/23-517 та рішеннявід 25.05.2009 р. №0001252350/0, №0001262350/0,

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю “ГЛОБУС –ПЛЮС” (54002, м.Миколаїв, вул.Радісна, 10. Платник податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100199709 від 22.02.2009р.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Відповідача (Державна податкова інспекція у Заводському районі м.Миколаєва) про визнання протиправним рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252350/0 від 25.05.09р. на суму 4837,25 грн. та №0001262350/0 від 25.05.09р. на суму 6227,95 грн.

          Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим що, на його думку, Відповідач провів перевірку з порушенням порядку встановленого чинним законодавством і, у зв'язку з цим, рішення прийняті в наслідок незаконної перевірки є неправомірними та повинні бути скасовані.

          Відповідач проти позову повністю заперечує та зазначає, що перевірку проведено на підставі Закону №265/95-ВР від 06.07.95р. “Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі —Закон № 265/95-ВР), та на підставі Наказу ДПА України від 27.05.2008 року №355 “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків”.

Позивач та відповідач заявили клопотання, про розгляд справи за їх відсутності, тому на підставі ч.3 ст. 122 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

          Дослідивши матеріали справи суд, -

В С Т А Н О В И В:

13 квітня 2009 року, на підставі направлення №1084/23-577 від 13.04.09р. та направлення №1083/23-577 від 13.04.09р. службовими особами ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва було здійснено планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог Закону України №265/95-ВР від 06.07.95р. “Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (далі —Закон № 265/95-ВР). За результатами перевірки було складено акт (довідку) №0446/14/00/23/30680180 від 16.04.09р. та прийняті рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252350/0 від 25.05.09р. на суму 4837,25 грн. та №0001262350/0 від 25.05.09р. на суму 6227,95 грн.

          На вимогу суду, відповідачем було надано копію плану проведення перевірок на квітень 2009 року відділом контролю за розрахунковими операціями ДПА у Миколаївській області. План затверджено заступником голови ДПА у Миколаївській області 27 березня 2009 року. Під номером 23 у цьому плані значиться ТОВ “Глобус-Плюс”та код 30680180. Будь яких інших реквізитів особи що перевіряється в плані не зазначено. В направленнях на перевірку №1084/23-577 від 13.04.09р. та №1083/23-577 від 13.04.09р. також не зазначено “реквізитів господарської одиниці”.

          Згідно довідки АА№077693 з ЄДРПОУ ТОВ “ГЛОБУС-ПЛЮС”(Позивач) знаходиться за адресою: м.Миколаїв, Заводський район, вул.Радісна, буд.10.

          16.04.2009р. посадові особи ДПА у Миколаївській області старший держподатревізор, інспектор податкової служби 1 рангу Димчишина Олена Йосипівна та старший держподатревізор, інспектор податкової служби 1 рангу Романов Кирил Юрійович прибули для проведення перевірки ТОВ “ГЛОБУС-ПЛЮС”. Фактично проведення перевірки проводилось не за місцезнаходженням перевіряємої особи, а за місцем знаходження кафетерію (м.Миколаїв, Центральний район, територія ринку “ТОРГ –СЕРВІС”.

          Як пояснив представник Відповідача, посадові особи які проводили перевірку самостійно визначають місцезнаходження господарських одиниць юридичної особи що перевіряється.

          З наданих Позивачем документів вбачається, що за ним зареєстровано два РРО: №ПБ57113117 (господарська одиниця –Кіоск, знаходиться у м.Миколаєві, Центральний район, вул.Уль'янових, побл. ж/б№1) та №ПБ50013814 (господарська одиниця - Кафетерій (м.Миколаїв, Центральний район, територія ринку “ТОРГ –СЕРВІС”). Жодна з цих господарських одиниць не була зазначена в направленнях для перевірки та в плані перевірки.

          Відповідач не надав пояснень суду чому перевірялась саме господарська одиниця яка знаходилась не за місцем знаходження юридичної особи Позивача і чому в направленнях для перевірки не було (як це передбачено бланком направлення) зазначено реквізитів господарської одиниці особи що перевіряється.

          Крім того, судом було встановлено, що перед початком перевірки посадові особи ДПА у Миколаївській області придбали (купили) в перевіряємому об'єкті “одну пляшку Коньяку “Шабо”0,25л за 31грн.50коп, 1 шоколадку Світоч 88гр. за 5грн.50коп., одну пляшку води Кока-Кола 0,5л за 4грн.00коп. та 4 стаканчики за 60коп.”та сплатили за ці продовольчі товари власні гроші у сумі 41 грн. 60 коп. Після цього інспектори ДПА пред'явили службові посвідчення, направлення на перевірку та повернули продавцю всі придбані продовольчі товари і отримали назад свої гроші. Під час таких дій інспекторами ДПА було встановлено порушення продавцем вимог Закону України №265/95-ВР. Зазначене порушення було занесене до акту перевірку та стало однією з підстав для застосування фінансових санкцій до Позивача.

          Представник Відповідача зазначив, що такі дії інспекторів не заборонені законом, вони мають право придбавати для себе і за свої кошти будь який товар, а також що це не було контрольною закупкою і вони діяли в цієї частині як звичайні споживачі. Але Відповідач не навів суду будь який закон, який встановлює саме такий спосіб проведення перевірки та дій посадових осіб ДПА.

          У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити, що згідно статті 15 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»покладення на посадових осіб органів державної податкової служби обов'язків, не передбачених цим Законом та іншими актами законодавства України, забороняється. Всупереч вимогам закону, посадові особи ДПА, при перевірці господарської одиниці Позивача, одночасно діяли як перевіряючи, як споживачі (покупці) продовольчих товарів та як свідки порушення порядку розрахунків під час власної розрахункової операції.

          Після проведення перевірки інспекторами ДПА було складено Акт відмови від підписання матеріалів перевірки від 16.042009р. №0446/14/00/23/30680180/1 та Акт відмови від отримання матеріалів перевірки від 16.042009р. №0446/14/00/23/30680180/2. Ці Акти підписані двома інспекторами, які проводили перевірку згідно направлень, а також головним держподатревізором Фоменко В.П. Представник Відповідача не надав суду будь яких пояснень щодо підстав та причин участі у перевірці посадової особи без направлення, а саме - держподатревізора Фоменко В.П..

Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Щодо відповідності проведення перевірки вимогам закону суд вважає необхідним зазначити наступне.

У відповідності до статті 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(№ 265/95-ВР від 06.07.1995р.) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Питання проведення органами державної податкової служби України планових та позапланових перевірок врегульовано виключно нормами Закону України "Про державну податкову службу в Україні", зокрема, статтею 111, в тому числі щодо питань, визначених статтею 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Зазначене узгоджується з вимогами статті 19 Конституції України, у відповідності до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі, щодо порядку проведення перевірок органами податкової служби.

Стаття 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" містить дві сьомі частини, які протирічать одна одній по змісту стосовно проведення позапланових перевірок. Логічним при внесені сьомої частини до цієї статті було б виключення з неї старої редакції, адже остання прямо протирічить і виключає можливість існування останнього доповнення. З огляду на це, суд вважає в такій ситуації необхідним керуватися тією сьомою частиною статті 111, яка була внесена в закон пізніше (Статтю 111 доповнено частиною сьомою згідно з Законом N 2505-IV від 25.03.2005).

У відповідності до цієї сьомої частини статті 111 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а в інших випадках - за рішенням суду.

Частиною восьмою статті 111 встановлено, що позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

У відповідності до положень статті 112 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення. Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Аналізуючи зміст положень статті 111 Закону, суд приходить до висновку про те, що підставою для проведення планової виїзної перевірки платника податків є наявність останнього у плані роботи такого органу державної податкової служби. При цьому така перевірка може бути реалізована органами податкової служби не більше одного разу на рік.

У відповідності до положень частини 4 статті 111 Закону право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Як випливає з матеріалів справи, перевірка позивача здійснювалася як планова з посиланням на пункт 2 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі направлень на перевірку від 13.04.2009р., проте річний план-графік податкової служби щодо планових виїзних перевірок відсутній.

Як зазначив в своїх поясненнях Позивач, відповідне повідомлення за 10 днів про проведення планової перевірки не було йому направлене. Доказів про інше Відповідачем суду не надано.

Як вбачається з матеріалів справи, копія наказу про перевірку перевіряючими платнику податків не була надана, на відміну від направлення на перевірку, в день проведення перевірки під розпис. Копії наказу про проведення позапланової перевірки представником Відповідача суду не надано, зазначаючи в засіданні про відсутність останнього.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що дії Відповідача при проведенні перевірки Позивача є протиправними, оскільки в направленнях на перевірку зазначено вид перевірки –планова, при цьому направлення повідомлення за 10 днів про проведення перевірки податковою службою не здійснювалося, річний план перевірок не складено (відсутній), накази про проведення позапланових перевірок не видавались, в направлені на перевірку не зазначений реквізит господарської одиниці, що перевірялася, в перевірці брала участь посадова особа яка взагалі не мала направлення на перевірку, сам початок перевірки супроводжувався діями які мають ознаки контрольної закупівлі та не передбачені будь яким законом та посадовими інструкціями.

При цьому, суд відмічає, що за загальним правилом, визначеним статтею 111 Закону України "Про державну податкову службу", перевірки РРО є позаплановим видом перевірки, якщо інше, фактично, не вказано в направлені на перевірку, в той час у пред’явлених на перевірку направленнях вказано на проведення саме планової перевірки.

Суд не приймає посилання позивача на Наказ №355 від 27.05.2008р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок платників податків” з огляду на положення Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" від 3 жовтня 1992 року № 493/92 та відсутності їх реєстрації в Мін’юсті (державної реєстрації) та у зв'язку з тим що положення Наказу в значній мірі стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій вони набувають чинності тільки через 10 днів після їх державної реєстрації.

Оцінюючи фактичні дані, матеріали справи та пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку про те, що відповідачем фактично проведена позапланова виїзна перевірка в порядку здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у порядку встановленому саме для позапланової перевірки, за відсутності належних на те документів, зокрема відповідного наказу керівника податкової служби.

Суд звертає увагу, що при наявності встановлених порушень Позивачем норм Закону України 15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"(№ 265/95-ВР від 06.07.1995р.), суд не може вважати обґрунтованим та правомірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за них, оскільки перевірка Позивача проведена з суттєвими порушенням закону, не у спосіб передбачений законом, а, отже, є протиправною.

Будь-які порушення з боку суб'єктів господарювання не можуть встановлюватися у незаконний спосіб з боку суб'єктів владних повноважень. Згідно положень ст.70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд дійшов висновку, що порушення перевіряючими порядку проведення перевірки та не у спосіб встановлений законом, вказує на її протиправність, і є також підставою для скасування рішення, винесеного за наслідком такої перевірки.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд також бере до уваги, що згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони зокрема:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7)з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряє їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного рішення.

Враховуючи такі обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 69 - 71, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , -

           П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м.Миколаєва про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001252350/0 від 25.05.09р. на суму 4837,25 грн. та №0001262350/0 від 25.05.09р. на суму 6227,95 грн.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Глобус – Плюс» с Державного бюджету України судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя                                                                                           О. А. Зіньковський