Вирок № 68816983, 13.09.2017, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/175/17

Провадження № 1-кп/645/217/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання - Денісенко О.І.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Осадчук О.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вовчанськ Харківської області, громадянки України, одруженої, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, освіта вища, не працюючої, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимої 15.10.2009 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 190 КК України до 100 годин громадських робіт, 29.03.2010 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 389, ст. 71 КК України до 3 місяців арешту, 09.02.2012 року Вовчанським районним судом Харківської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, 15.09.2016 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки, із застосуванням ст. 76 КК України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, 22 квітня 2016 року, близько 15 години знаходилася біля веранди приватного домоволодіння АДРЕСА_3, де у неї виник намір на заволодіння чужим майном, в результаті чого ОСОБА_1, скориставшись тим, що двері будинку не зачинені, увійшла до веранди вищезазначеного будинку та побачила на кухонному столі мобільний телефон ТМ «Nokia 225», взявши даний мобільний телефон, який належав потерпілому ОСОБА_3, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 5452 від 27.10.2016 року - 488 грн., тим самим незаконно заволоділа ним. Також, ОСОБА_1 прослідувала до кімнати приватного домоволодіння АДРЕСА_3, де побачила, що у кімнаті, на дивані спить раніше незнайомий їй чоловік та підійшла до крісла, яке було розташоване біля дивану, та з карману брюк потерпілого ОСОБА_3, які лежали на даному кріслі дістала грошові кошти в сумі 4500 грн., після чого з місця вчинення злочину зникла, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 4988 грн..

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчинені кримінального правопорушення визнала повністю, щиро розкаялася та надала суду пояснення про обставини вчинення нею злочину так, як про це зазначено вище у даному вироку, повідомивши, що 22 квітня 2016 року, вона з метою крадіжки увійшла до домоволодіння АДРЕСА_3, скориставшись тим, що двері будинку не зачинені, де побачила на кухонному столі мобільний телефон ТМ «Nokia 225» та взяла його, а у кімнаті, де спав незнайомий їй чоловік, з карману брюк, які лежали на кріслі дістала грошові кошти в сумі 4500 грн., після чого вона з місця вчинення злочину зникла, мобільний телефон продала, а гроші від його продажу, а також гроші, якими заволоділа, використала на власні потреби.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, беручи до уваги, що інші учасники судового розгляду, у тому числі потерпілий, не оспорювали фактичні обставини справи, і судом встановлено, що учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин та відсутності сумніви щодо добровільності та істинності їх позицій, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Дії обвинуваченої ОСОБА_1, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена потворно, поєднана з проникненням до житла.

Вину обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає доведеною.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття у вчиненому.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_1, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Вивченням особи обвинуваченої ОСОБА_1 встановлено, що вона має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1, копія якого знаходиться в матеріалах справи, перебуває на диспансерному обліку у лікаря - нарколога з 1999 року, на обліку у лікаря - психіатра не перебуває, має низку захворювань: СНІД, плеврит, кандидоз, гепатит С, раніше судима.

Відповідно до ст. 65 КК України, пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання" з послідуючими її змінами, суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд виходить з положень ст. 65 КК України, а саме - принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер та ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, який, за змістом ст. 12 КК України, є умисним тяжким злочином, наслідки вчиненого кримінального правопорушення, наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, особу обвинуваченої, яка має низку тяжких захворювань, а також на утримані неповнолітню дитину, думку потерпілого, відношення обвинуваченої до скоєного злочину, а також вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статті, яка передбачає відповідальність за вчинене та вважає призначити їй покарання не пов'язаного з позбавленням волі з застосуванням ст.75 КК України, так як її перевиховання та виправлення можливо без ізоляції від суспільства, в межах санкції статті передбаченої Кримінальним кодексом України.

Крім цього, суд застосовує до ОСОБА_1 вимоги ст. 70 КК України, що відповідає роз'ясненням ПВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року за № 7», так як після постановлення вироку у справі встановлено, що засуджений винен ще у вчиненні злочину.

В порядку ч. 1 ст. 76 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суд покладає на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання та відповідно до ч. 2 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Позов по справі не заявлений.

Судові витрати по справі суд стягує з обвинуваченої.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Міра запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 не обиралась.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376, КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

В силу ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання призначеного вироком Московського районного суду м. Харкова від 15.09.2016 року, яким ОСОБА_1 призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі, більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточно покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

У відповідності зі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання строком на 3 (три) роки, якщо протягом зазначеного строку не вчинить нового злочину.

В порядку ч. 1 п.п. 1,2, ч. 2 п. 2 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ХНДЕКЦ (код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова) витрати на проведення експертизи № 5452 від 27.10.2016 року у кримінальному провадженні № 12016220460001226 в сумі 439,80 грн..

Речові докази - мобільний телефон ТМ «Nokia 225», передані на зберігання потерпілому ОСОБА_3, після набрання вироком законної сили, вважати повернутим останньому.

Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком суду законної сили - немає.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О.В. Горпинич