Ухвала суду № 68816235, 02.08.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/11955/15-к

н/п 1-кп/640/72/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2017 р. Київський районний суд м. Харкова у складі колегії суддів:

головуючої судді Шмадченко С.І. ,

суддів Губської Я.В., Золотарьової Л.І.,

за участю секретаря Черниш О.М.,

прокурора Максюк О.Л.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

адвоката Надолі Є.В., Шадрін О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання про продовження міри запобіжного заходу ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А :

В ході розгляду кримінального провадження за обвинуваченям ОСОБА_1, суд в порядку ст.331 КПК України на обговорення поставив питання щодо продовження обвинуваченій міру запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки у останій строк тримання під вартою закінчується 10.08.2017 р.

Прокурор просив продовжити обвинуваченій міру запобіжного заходу тримання під вартою, посилаючись на присутність у обвинуваченої ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки при зміні на більш м'який запобіжний захід, обвинувачена може зникнути від суду, що утруднить розгляд даної справи. Також посилався на положення ч. 5 ст. 176 КПК України, що не передбачає можливості застосування до осіб, які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 258-3 КК України, інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисники Шадрін О.С., Надоля Є.В. проти продовження міри запобіжного заходу заперечували, посилалися на те, що ризики на які посилається прокурор відпали, оскільки обвинувачена тривалий час знаходиться під вартою. По справі вже допитаня всі свідки. Обвинувачена має постійне місце мешкання у місті Харкові, має міцні соціальні зв'язки, просили змініти останній міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 строк тримання під вартою на 60 діб, виходячи з наступного:

Так, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішення «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи. Національні судові органи повинні розглядати всі обставини, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини.

На думку колегії суддів, обставинами, що дають підстави ствердити наявність публічного інтересу, який виправдовує виняток із загальної норми про повагу до свободи людини є непоправні наслідки вчиненого.

Продовжуючи такий вид запобіжного заходу, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, із ступеня тяжкості інкримінованого злочину, а також приймає до уваги ту обставину, що підстави, за яких судом було обрано обвинуваченій запобіжний захід у виді взяття під варту, не відпали й під страхом можливості застосування покарання, передбаченого санкцією статей, які інкриміновані обвинуваченій, остання може переховуватись від суду. Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, покарання за скоєння яких передбачає позбавлення волі на строк від трьох до п'ятнадцяти років.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під ватру. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейский суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Отже підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не змінились, а ризики не зменшились та є триваючими.

Крім того, згідно ч.5 ст. 176 КПК України запобіжні заходи у вигляді особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109 - 114-1, 258 - 258-5, 260, 261 Кримінального кодексу України.

Таким чином, в судовому засіданні будь-яких підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченій не встановлено.

Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 331 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Продовжити ОСОБА_1 міру запобіжного заходу тримання під вартою до 30 вересня 2017 року.

У задоволенні колопотання захисту про зміну запобіжного заходу на інший, не пов"язаний з побавленнм волі відмовити.

Головуючий суддя Шмадченко С.І.

Судді Губська Я.В.

Золотарьова Л.І.