Ухвала суду № 68814231, 11.09.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/866/17

Провадження № 22-ц/779/1135/2017

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Кардаш О. І.

Суддя-доповідач Матківський

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Девляшевського В.А., Малєєва А.Ю.

секретаря Капущак С.В.

з участю: апелянта ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання спадкового договору, з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року,-

в с т а н о в и л а :

У березні 2017 року позивач звернулася з даним позовом та просила ухвалити рішення про розірвання спадкового договору від 09 грудня 2016 року, укладеного між нею та відповідачем.

Заявлені вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що проживає у АДРЕСА_1. У зв'язку з похилим віком потребує догляду та належної допомоги, розуміння та співчуття з боку близьких. За вимушених обставин 09 грудня 2016 року між нею та онуком ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, згідно якого передає після своєї смерті у власність відповідачу належну їй на праві власності однокімнатну квартиру за умови виконання набувачем обов'язків, що передбачені пунктом 6 спадкового договору.

З часу укладення договору онук не виконує покладені на нього спадковим договором обов'язки, оскільки у січні 2017 року поїхав на роботу за кордон.

Позивач вважає, що відповідач невиконанням обов'язків за договором порушив його умови, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Калуського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права та фактичним обставинам справи.

Судом ухвалено рішення на підставі показів свідків, копій фіскальних чеків на придбання продуктів харчування та товарних чеків на придбання ліків, які на думку суду свідчать про виконання спадкового договору, оскільки відповідач не брав на себе зобов'язання цілодобово знаходитись біля позивача, а тільки забезпечувати купівлю продуктів харчування, ліків, забезпечувати прибирання в квартирі та надавати медичну допомогу. Однак, при ухваленні рішення судом не враховано того, що свідки є родичами відповідача, з якими вона знаходиться у неприязних відносинах.

Крім того, в судовому рішенні зазначено, що представник відповідача, яка є дружиною відповідача, ОСОБА_5 на прохання чоловіка здійснювала догляд за нею, у зв'язку з тим, що онук перебуває на роботі за кордоном. З цього випливає, що відповідач, який є набувачем за спадковим договором, не виконує розпорядження відчужувача згідно укладеного спадкового договору. ЦК України не передбачає виконання обов'язків за укладеним спадковим договором представниками набувача, не передбачено цього і самим спадковим договором. Судом не враховано, що представник відповідача не є стороною спадкового договору.

Апелянт та її представник скаргу підтримали. ОСОБА_1 у засіданні апеляційного суду пояснила, що у неї проблеми з сусідом, який чинить щодо неї насильство, забирає майно. З цього приводу вона раніше зверталась в міліцію, тому і уклала договір з онуком, щоб той її захистив. Однак, онук її не зміг цього зробити, нічого після укладення договору в поведінці сусіда не змінилось, тому має претензію до онука. Щодо виконання умов договору зазначила, що постійно приходила дружина онука і допомагала їй у всьому, а сам онук поїхав у Польщу, проти чого вона не заперечувала. Протягом січня 2017 дружина онука приходила, надавала їй необхідну допомогу, але в лютому вона, ОСОБА_1, відмовилась від виконання договору онуком. Жодних розпоряджень чи коштів для виконання зобов'язань за спадковим договором вона ОСОБА_3 чи його дружині не давала. Не бажає мати з онуком нічого спільного.

Відповідач та його представник апеляцію заперечили. ОСОБА_3 вказав, що дійсно був за кордоном, заробляв кошти. Усе, що потрібно за договором ним було забезпечено - дружина купувала продукти, ліки, прибирала. Бабка у цьому не заперечувала, і усі умови договору були виконані. На даний час він перебуває на Україні, вдома, і виїжджати на заробітки за кордон не планує. Тому має бажання і можливість виконувати добросовісно всі умови спадкового договору щодо своєї бабки, у якої крім нього та його матері в цьому місті нікого з рідних немає.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та її представника, які вимоги скарги підтримали, відповідача та його представника, які вимоги скарги заперечили, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких доказів невиконання обов'язків, обумовлених спадковим договором, позивачем не надано та не спростовано доводів представників відповідача про організацію надання необхідних послуг за договором дружиною набувача на час його відсутності, які підтверджені показами свідків.

Статтею 1302 ЦК України визначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача. За положеннями ч. 1 ст. 308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів (ст. 212 ЦПК України) встановлено, що 09 грудня 2016 року між ОСОБА_1 та її онуком ОСОБА_3 було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу Хомин Н.Б. і зареєстрований в реєстрі за № 471 (а.с. 8-9). П.1 договору передбачено, що ОСОБА_1 передає після своєї смерті у власність ОСОБА_3 належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до п.6 спірного спадкового договору, за згодою сторін на набувача майна покладаються такі обов'язки: 6.1. щотижнево забезпечувати відчужувачу купівлю продуктів харчування за рахунок її коштів; 6.2. забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень; 6.3. забезпечувати купівлю відчужувачу ліків та забезпечувати надання медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок коштів відчужувача; 6.4. в разі смерті відчужувача поховати її (а.с.8).

Як вбачається із положень ст. 1302, 1308 ЦК України та умов спадкового договору в основі зобов`язань набувача лежать розпорядження відчужувача. Причому зобов'язання сторонами договору сформульовані так, що з них не випливає обов'язкове їх виконання особисто набувачем. ОСОБА_3 зобов'язаний забезпечувати за рахунок коштів позивачки виконання умов договору. Сам характер дій набувача, зокрема, забезпечення надання медичної допомоги, виключає безпосередню участь відповідача в лікувальному процесі. Тому судом вірно в рішенні вказано, що змістом зобов`язань набувача було забезпечення та організація надання послуг, які і надавались позивачці. Окрім того, в засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 пояснила, що розпоряджень відповідачу чи його дружині не давала, і не надавала їм для цього коштів, хоч підставами для розірвання спадкового договору за законом ( частина 1 ст.1308 ЦК України) є саме невиконання набувачем розпоряджень відчужувача.

Доводи апелянта щодо того, що відповідач як набувач не міг бути замінений іншою особою і мав виконувати зобов'язання особисто, апеляційний суд не приймає, оскільки по-перше, ОСОБА_1. не давала ніяких розпоряджень, передбачених спадковим договором, хоч послуги надавались за рахунок відповідача його дружиною і приймались позивачкою. По-друге, зміст зобов'язань має організаційний характер, зокрема, забезпечення прибирання не тотожно прибиранню особисто. По-третє, із актів цивільного законодавства та суті зобов'язань, визначених спадковим договором, не випливає обов'язок набувача виконати зобов'язання особисто.

З наведеного вище та з пояснень самої ОСОБА_1 випливає, що дійсно умови спадкового договору, укладеного між нею та ОСОБА_3, виконувались. А припинилось виконання цього договору виключно за бажанням та вимогою самої ОСОБА_1, яка не навела цьому поважних причин. Крім того, колегія суддів приймає до уваги те, що ОСОБА_3 з літа цього року постійно перебуває на Україні, вдома, і що він має бажання і можливість виконувати обов'язки, передбачені спадковим договором.

При вирішенні позовних вимог судом, на думку колегії суддів, правильно визначено характер спірних правовідносин, які виникли між сторонами; вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло б призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Калуського міськрайонного суду від 23 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді В.А. Девляшевський

А.Ю. Малєєв