Ухвала суду № 68812346, 12.09.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/548/16-ц

Провадження № 2/175/844/17

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року сел. Слобожанське

Суддя Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області Новік Л.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на утримання сумісного майна,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа №175/548/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, витрачених на утримання сумісного майна.

Позивач звернулася з заявою про забезпечення позову в якій просить забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_2 у будь-якій спосіб здійснювати відчуження квартири АДРЕСА_1 до набрання законної сили рішення у справі №175/548/16-ц та до його повного виконання.

В обґрунтування заяви зазначає, що оскільки за вимогами даного позову у даній цивільній справі йдеться про стягнення примусово з відповідачки ОСОБА_2 грошей у значній сумі (більш ніж 360000 грн.), витрачених особисто нею на утримання належного спільного сумісного майна (будинку), а за своїм статусом відповідачка ОСОБА_2 є пенсіонером, тобто не має стабільного доходу окрім пенсії, отже у разі прийняття рішення на користь позивача ОСОБА_1 стягувати ці гроші буде утруднено або взагалі неможливо, до того ж відповідачка у період розгляду даної цивільної справи не зважаючи на існування арешту будинку який перебуває у спільній сумісній власності,(ухвала суду від 05.11.1999р.) щодо якого здійснюється стягнення грошей на утримання, 24 червня 2016 р. здійснила відчуження своєї частки на користь третіх осіб, що прямо вказує на її наміри створити умови утруднення або взагалі не виконання судового рішення у подальшому якщо воно буде прийнято на користь позивача. Наведене свідчить про недобросовісну поведінку відповідачки та її бажання позбуватися належного їй майна аби недопустити виконання рішення яке буде прийняте.

Ознайомившись з матеріалами справи та матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, а згідно ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії. Заборона відповідачеві вчиняти певні дії є видом забезпечення позову, яка спрямована проти активних учинків відповідача, що можуть ускладнити виконання рішення суду.

Згідно ч. 3. ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч. 1. ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму ВСУ України «Про практику застосування судами цивільно-процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22 грудня 2006 року розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістомст. 152 ЦПК України заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.

Судом перевірено аргументованість заяви про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, зазначених заявником, і не встановлено реальної небезпеки, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення, або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду. Заявником не надано докази, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, зазначених в ч. 3ст. 151 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 151-153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

На ухвалу протягом пяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області може бути подано апеляційну скаргу на ухвалу суду. У разів якщо ухвалу було постановлено без участі особи яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги, ухвала набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом, якщо її не буде скасовано.

Суддя Л.М. Новік