Рішення № 68807700, 21.03.2012, Київський районний суд м. Одеси

_________________

Справа№1512/844/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2012 року, Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого- судді Непоради М.П.

при секретарі - Яіцької А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум заробітної плати після звільнення, -

ВСТАНОВИВ:

18.01.2012 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси до Державного підприємства Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут з позовною заявою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати всіх сум заробітної плати після звільнення, мотивуючи свої вимоги тим, що на він працював у Державному підприємстві «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут з 12.07.1971 року, а з 01.07.1985 року на посаді ведучого конструктора.

09.03.2011 року ОСОБА_1 був звільнений з займаної посади.

Позивач зазначив, що відповідач, у порушення вимог Закону України «Про оплату праці»та ст. 116, 117 КЗпП України при звільненні його з підприємства не виплатив йому всіх сум заробітної плати, які йому належали та повинен виплати позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Позивач ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні наполягали на задоволенні позову у повному обсязі.

Представник відповідача Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»в судовому засіданні позов не визнала, посилаючись на те, що ДП «СНД і ПКІ»фінансується за рахунок коштів, які отримує від своєї діяльності. За останні роки об'єми робіт дещо знизились, що призводить до скрутного фінансового стану підприємства, що призвело до збільшення розмірів заборгованості з заробітної плати та інших обов'язкових платежів. За таких обставин позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Суд вважає, що між сторонами склалися правовідносини, врегульовані Кодексом Законів про працю України та законом України «Про оплату праці».

Вислухавши сторони та дослідивши докази, вивчивши всі обставини, викладені у позовній заяві, суд доходить висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню, при цьому суд виходить з наступного:

ОСОБА_1 працював у Державному підприємстві «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут з 12.07.1971 року по 09.03.2011 року.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 15 Закону України «Про оплату праці»форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Проте, у період з 11.2010 року по 03.2011 року ОСОБА_1 не виплачувалась заробітна плата, у звязку з чим виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 7 259,65 грн., що підтверджується наданими В.О. директора та головним бухгалтером ДП «СНДіПКІ»довідкою від 14.12.2011 року.

Згідно із статтею 43 Конституції України, право на своєчасне отримання винагороди за працю захищається законом.

Крім того, статтею 1 Закону України «Про компенсацію громадянам витрат частини доходів, у звязку з порушенням строків їх виплати»підприємства, установи та організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника чи уповноваженого ним органу (особи).

За таких обставин суд вважає вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості по заробітній платі після звільнення у розмірі 7 259,65 грн.

Статтею 55 Конституції України гарантований судовий захист прав і свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Вирішуючи питання розподілу витрат, повязаних з розглядом справи суд виходить з того, що відповідно до пункту 30 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»від 21.01.1993 № 7-93 позивач звільнений від оплати державного мита.

Відповідно до пункту «а»частини 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мита»від 21.01.1993 № 7-93 встановлений розмір судового збору за подання позовної заяви.

Відповідно до частини 3 статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, у випадку звільнення позивача від оплати судового збору, то судовий збір стягується з відповідача в дохід держави, пропорційно задоволеним чи відхиленим вимогам.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечувати захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

Рішення суду є законним тоді, коли суд, виконав всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 Цивільного процесуального кодексу України, також правильно тлумачити ці норми.

Обґрунтованим визначається рішення, яке ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинами, які мають значення для вирішення справи.

Крім того, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 не довів суду яку саму суму він отримав при звільненні, та не надав доказів щодо підтвердження розрахунку заборгованості відповідача у розмірі 11 012,26 грн., тому позов повинно задовольнити частково.

На підставі викладеного і керуючись ст. 96, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. 15, 24 Закону України «Про оплату праці»і ст. ст. 60, 88, 208, 209, 212, 213, 215, 218, 224 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Одеський спеціальний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут»(м. Одеса, вул. Івана Франка, 55, р/рахунок № 26001170628600 в АКІБ «УкрСіббанк», м. Харків МФО 351005Ю, код ЄДРПОУ 00237630) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1) заборгованість по заробітній платі, яка виникла з 11.2010 року по 03.2011 року в розмірі 7 259 (сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя : Непорада М. П.