Ухвала суду № 68805266, 06.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Ладиченко С.В.

№22-ц/796/7091/2017 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №752/3807/17

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, поданою представником ОСОБА_3 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А

У лютому 2017 року позивачі звернулася до суду з позовом до відповідачів про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди.

У мотивування вимог посилалися на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 російськомовної та україномовної інтернет-версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_2

а також ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» опубліковано інтерв'ю з міністром інфраструктури України ОСОБА_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3».

Засновником засобу масової інформації Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» є Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», а власником dt.ua та zn.ua, на яких було розміщено інтерв'ю ОСОБА_2, є ОСОБА_6.

Позивачі вважають, що твердження в інтерв'ю, зроблені ОСОБА_2 та опубліковані в засобі масової інформації та на веб-сайті, є такими, що не відповідають дійсності, порушують право позивачів на честь і гідність, а тому, підлягають спростуванню.

Інформація, подана ОСОБА_2 у формі фактичних даних, не є оціночним судженням.

Так, у інтерв'ю на запитання журналіста: ««<…> У них ідеться про конкретні зловживання та осіб, які за цим стоять. Чи правда, що «УЗ» через компанії, пов'язані з братами ОСОБА_5, займалася відмиванням коштів? Що за минулий рік до конверт центрів було спрямовано близько 1 млрд. грн, і що ця «співпраця» триває досі?»

ОСОБА_2 дав однозначну відповідь: «ТАК, ПАТ «Укрзалізниця» запровадило схему відмивання коштів шляхом використання підставних компаній, які нібито за результатами конкурсних торгів повинні забезпечувати надання послуг, постачання товарів, а фактично є лише ланкою для передачі коштів «Укрзалізниці» до конвертаційних центрів. Основними учасниками цієї схеми є фірми, афілійовані з ОСОБА_5. Ще на початку 2016 р. НАБУ було розпочато досудове розслідування за окремими фактами зловживань із боку посадових осіб «Укрзалізниці», ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», однак «співпраця» «УЗ» із зазначеними компаніями триває досі. Як наслідок, за 2016 р. до конвертацій них центрів дійсно було спрямовано близько мільярда гривень «Укрзалізниці»».

На питання журналіста: «<…Дивіться, але якщо ОСОБА_5 розширюють свій вплив не лише на «УЗ», а й на міністерство, вони, очевидно, хочуть чогось більшого, ніж: продавати кріплення для залізничного полотна?»

ОСОБА_2 дав однозначну ствердну відповідь: «Вони хочуть продавати «Укрзалізницю».

Таким чином, ОСОБА_2 було зроблено твердження в чіткій та беззаперечній формі, яка доносить однозначну інформацію, про те, що:

- основними учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є фірми, афілійовані з ОСОБА_5;

- ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО» є основними учасниками незаконної схеми передачі коштів ПАТ «Укрзалізниця» до конвертаційних центрів;

- ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», як основні учасники незаконної схеми передачі коштів ПАТ «Укрзалізниця» до конвертаційних центрів, є компаніями, що афілійовані з позивачами;

- позивачі продають кріплення для залізничного полотна та хочуть продавати ПАТ «Укрзалізницю».

Твердження ОСОБА_2 про зв'язок позивачів з незаконними схемами відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» не є оціночним судження відповідача, оскільки інформація подана у ствердній та імперативній формі як беззаперечні фактичні дані; стиль висловлювань ОСОБА_2 створює стійке враження, що зв'язок позивачів з учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є встановленим фактом, а у відповідача є про це докази.

Отже, негативна інформація про позивачів була висловлена ОСОБА_2 у формі тверджень і не може кваліфікуватися як оціночне судження.

Крім того, твердження ОСОБА_2 містять негативну інформацію про позивачів, яка є недостовірною.

Так, висловлювання ОСОБА_2 прямо та однозначно вказують на існування у позивачів важелів впливу на ПАТ «Укрзалізниця», на учасників схеми відмивання коштів, зокрема, на афілійованість позивачів з ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО».

Інформація про пов'язаність подана в теперішньому часі, зокрема, в прив'язці до 2016 року.

Позивачі не мають ні прямого, ні опосередкованого впливу на діяльність ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», відтак твердження щодо афілійованості ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО» з позивачами не відповідають дійсності, а тому є недостовірними та підлягають спростуванню.

Також, твердження ОСОБА_2 щодо незаконного бажання позивачів продавати ПАТ «Укрзалізниця» не відповідають дійсності, а отже, є недостовірними та підлягають спростуванню.

Твердження ОСОБА_2 про участь позивачів у незаконних схемах відмивання грошових коштів негативно впливають на соціальну оцінку громадськістю позивачів, завдають моральної шкоди, а отже, порушують їх особисті немайнові права та чинне законодавство.

Таким чином, позивачі мають право вимагати від ОСОБА_2 спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди, яку кожен із позивачів оцінює в 1 грн.

З урахуванням наведеного позивачі просили суд визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність інформацію, поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» 03.02.2017 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, а також, інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна», зобов'язати відповідачів спростувати недостовірну інформацію у спосіб, вказаний в позовній заяві та стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 01 грн в якості відшкодування завданої моральної шкоди на користь кожного з позивачів.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» задоволено.

Визнано недостовірною та такою, що принижує честь та гідність ОСОБА_4 та ОСОБА_5 інформацію, поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, а також, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна», а саме, - інформацію щодо причетності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до незаконних схем відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» та щодо наявності у них наміру продавати ПАТ «Укрзалізниця».

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про причетність ОСОБА_4, ОСОБА_5 до незаконних схем відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом направлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» українською та російською мовою за особистим підписом тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є фірми, афілійовані з ОСОБА_5, які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про причетність ОСОБА_4, ОСОБА_5 до незаконних схем відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом публікації на строк не менше ніж 19 календарних днів українською та російською мовою відповідно до мови поширення на головній сторінці розділу «внутрішня політика» в російськомовній та україномовній інтернет-версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» (ІНФОРМАЦІЯ_2) тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є фірми, афілійовані з ОСОБА_5, які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про причетність ОСОБА_4, ОСОБА_5 до незаконних схем відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» шляхом направлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» українською та російською мовою за особистим підписом тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є фірми, афілійовані з ОСОБА_5, які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про причетність ОСОБА_4, ОСОБА_5 до незаконних схем відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» шляхом публікації українською та російською мовою відповідно до мови поширення на першій сторінці в російськомовній та україномовній друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що учасниками схеми відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» є фірми, афілійовані з ОСОБА_5, які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна».

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про намір ОСОБА_4, ОСОБА_5 продавати ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом направлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» українською та російською мовою за особистим підписом тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що ОСОБА_5 хочуть продавати «Укрзалізницю», які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про намір ОСОБА_4, ОСОБА_5 продавати ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом публікації на строк не менше ніж 19 календарних днів українською та російською мовою відповідно до мови поширення на головній сторінці розділу «внутрішня політика» в російськомовній та україномовній інтернет-версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» (ІНФОРМАЦІЯ_2) тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що ОСОБА_5 хочуть продавати «Укрзалізницю», які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2».

Зобов'язано ОСОБА_2 протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про намір ОСОБА_4, ОСОБА_5 продавати ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» шляхом направлення до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА» українською та російською мовою за особистим підписом тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що ОСОБА_5 хочуть продавати «Укрзалізницю», які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 протягом 10 (десяти) робочих днів з дня набрання судовим рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію про намір ОСОБА_4, ОСОБА_5 продавати ПАТ «Укрзалізниця», поширену під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3» ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» шляхом публікації українською та російською мовою відповідно до мови поширення на першій сторінці в російськомовній та україномовній друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» тексту спростування наступного змісту: «Спростування. Я, ОСОБА_2, повідомляю, що не відповідають дійсності мої твердження про те, що ОСОБА_5 хочуть продавати «Укрзалізницю», які були зроблені мною, перебуваючи на посаді міністра інфраструктури України, та опубліковані ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна».

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 вилучити з Інтернет-сайтів ІНФОРМАЦІЯ_2 статтю «ІНФОРМАЦІЯ_3», яка була поширена у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної інтернет-версій газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошову суму в розмірі 01 гривня в якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 грошову суму в розмірі 01 гривня в якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 по 2400 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗН УА», ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 по 2400 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що фрази «Так», «ПАТ «Укрзалізниця» запровадило схему відмивання коштів шляхом використання підставних компаній, які нібито за результатами конкурсних торгів повинні забезпечувати надання послуг постачання товарів, а фактично є лише ланкою для передачі коштів «Укрзалізниці» до конвертаційних центрів», «Ще на початку 2016 р. НАБУ було розпочато досудове розслідування за окремими фактами зловживань із боку посадових осіб «Укрзалізниці», ТОВ «Експозиція» та ТОВ «Арго», однак співпраця «УЗ» із зазначеними компаніями триває досі», «Як наслідок, за 2016 р. до конвертаційних центрів дійсно було спрямовано близько мільярдів гривень «Укрзалізниці» не стосується особи позивачів, а фраза «Основними учасниками цієї схеми є фірми, афілійовані з ОСОБА_5» не містить жодного слова про вчинення особисто позивачами будь-якого правопорушення.

Отже, спірна інформація, яка входить у предмет суспільного інтересу, не містить образ та брутальної її подачі. З огляду на стилістику, зміст висловів та мовні обороти така інформація не має стверджувального характеру, не містить посилань на конкретні факти щодо особи позивачів, а тому спірна інформація особистих немайнових прав позивачів не порушує.

До того ж, позивачі, як публічні особи, займаючи керівні посади, повинні усвідомлювати, що користуються підвищеною увагою суспільства щодо своїх дій, слів і вчинків, та за своїм власним рішенням погодилися бути об'єктами як публічного обговорення, так і можливої різкої критики при оцінці їх діяльності.

Вказує, що обставини зловживань, що мали місце у діяльності ПАТ «Укрзалізниця» та висвітлені у листах Міністра інфраструктури України до Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України листами №466/14-2/14-1, №465/14-2/14-1, №464/14-2/14-1, №463/142/14-1 підтверджуються, зокрема: ухвалою Апеляційного суду міста Києва, постановленою 24.10.2016 року у кримінальній справі №760/6669/16-к; ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.12.2016 року, постановленою у кримінальній справі №760/8130/16-к; ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.12.2016 року, постановленою у кримінальній справі №760/8130/16-к.

Таким чином, враховуючи те, що ОСОБА_2 озвучено спірні висловлювання у чіткому контексті інформації щодо виявлених зловживань, які мали місце у діяльності ПАТ «Укрзалізниця» та стали підставою для звернень до правоохоронних органів з метою вжиття заходів реагування, вбачається, що спірні висловлювання не вважаються поширенням недостовірної інформації.

Також посилається, що фраза «Вони хочуть продавати «Укрзалізницю» не містить жодних посилань на конкретні факти, події чи обставини, яких не було або були. Така інформація є оціночним судженням, яке неможливо жодним чином перевірити, оскільки не містить в собі повідомлень про місце, час або будь які конкретні дії позивачів. Тому така інформація не може визнаватись неправдивою та спростуванню не підлягає.

Звертає увагу й на те, що висновок №28/17 експертного лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження, складений експертом першого класу ОСОБА_8, за своєю правовою природою є висновком спеціаліста і такий висновок у розумінні приписів процесуального закону не є засобом доказування.

Крім того, при призначенні та проведенні такого дослідження не було дотримано ст. 143, 144, 147 ЦПК України та Закон України «Про судову експертизу».

Зазначає, що позивачами не додано жодних доказів поширення в мережі Інтернет спірної інформації (зокрема, компакт або DVD-дисків з записами спірної інформації, оригінальних примірників друкованої версії друкованих видань), а тому, чи містяться у цих публікаціях висловлювання, які позивачі вважають предметом позову, за результатами судового розгляду залишилось не відомим.

Також вказує, що позивачами не доведено доказами факт моральних переживань та завдання їм моральної шкоди, ураховуючи відсутність у матеріалах письмових доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між спірною інформацією і заявленою шкодою, а тому вбачається, що стягнення на користь позивачів грошової суми в розмірі 1 грн в якості відшкодування моральної шкоди відбулось безпідставно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції підставно виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 російськомовної та україномовної інтернет-версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» за посиланнями:

ІНФОРМАЦІЯ_2,

а також ІНФОРМАЦІЯ_1 року у випуску НОМЕР_1 україномовної та російськомовної друкованих версіях газети Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» опубліковано інтерв'ю з міністром інфраструктури України ОСОБА_2 під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3». (а.с. 22-59 т. 1)

Згідно даного інтерв'ю:

1) на запитання журналіста: «У нас є примірник вашого листа до РНБО. Річні втрати «УЗ» у 15 млрд грн: недоотримання доходів, збитки від простоїв, невиконання плану капіталовкладень. Та цікавіше, за нашою інформацією, у тих документах, які ви подали до правоохоронців. У них ідеться про конкретні зловживання та осіб, які за цим стоять. Чи правда, що «УЗ» через компанії, пов'язані з братами ОСОБА_5,, займалася відмиванням коштів? Що за минулий рік до конвертцентрів було спрямовано близько 1 млрд грн, і що ця «співпраця» триває досі?»

відповідач ОСОБА_2 відповів: «Так, ПАТ «Укрзалізниця» запровадило схему відмивання коштів шляхом використання підставних компаній, які нібито за результатами конкурсних торгів повинні забезпечувати надання послуг, постачання товарів, а фактично є лише ланкою для передачі коштів «Укрзалізниці» до конвертаційних центрів. Основними учасниками цієї схеми є фірми, афілійовані з ОСОБА_5. Ще на початку 2016 р. НАБУ було розпочато досудове розслідування за окремими фактами зловживань із боку посадових осіб «Укрзалізниці», ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», однак «співпраця» «УЗ» із зазначеними компаніями триває досі. Як наслідок, за 2016 р. до конвертацій них центрів дійсно було спрямовано близько мільярда гривень «Укрзалізниці».»;

2) на питання журналіста: «Дивіться, але якщо ОСОБА_5 розширюють свій вплив не лише на «УЗ», а й на міністерство, вони, очевидно, хочуть чогось більшого, ніж: продавати кріплення для залізничного полотна?»

відповідач ОСОБА_2 відповів: «Вони хочуть продавати «Укрзалізницю».

Засновником засобу масової інформації Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна» є ТОВ «ЗН УА», а власником веб-сайту http://dt.ua та http://zn.ua є ОСОБА_6 (а.с. 60, 75-81 т. 1)

Звертаючись до суду з позовом про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації та відшкодування завданої моральної шкоди, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 посилалися на те, що інформація про них висловлена ОСОБА_2 у формі тверджень, є негативною та недостовірною, а також такою, що порушує їх честь та гідність.

Відповідно до ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

У ч. 1 ст. 302 ЦК України передбачено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію.

У п. 1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року визначено, що відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло.

За ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пленум Верховного Суду України в п. 15 Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Як вбачається з матеріалів справи інформація про ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розміщена в публікації під заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_3».

За положеннями ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» корупція - використання особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди чи прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у частині першій статті 3 цього Закону, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей.

В інтерв'ю ОСОБА_2 вказує про причетність фірм, афілійованих з ОСОБА_5, до схем по відмиванню коштів ПАТ «Укрзалізниці». Згідно інтерв'ю такими фірмами є ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО».

Як вірно зазначено судом першої інстанції відповідачем не надано судового рішення, яке набрало законної сили і яким би було встановлено участь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у схемах по відмиванню коштів ПАТ «Укрзалізниці» шляхом використання підставних компаній.

Поширена ОСОБА_2 інформація про позивачів не є оціночним судженням, а містить фактичні дані щодо причетності фірм ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», які є афілійованими з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до схем по відмиванню коштів ПАТ «Укрзалізниці».

Така інформація не є суб'єктивною оцінкою ОСОБА_2 і не відображає його особисте відношення до неї.

Окрім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мають жодного відношення до ТОВ «Експозиція» та ТОВ «АРГО», що підтверджується витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. (а.с.65-68 т. 1)

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 посилається на те, що обставини зловживань, що мали місце у діяльності ПАТ «Укрзалізниця» та висвітлені у листах Міністра інфраструктури України до Національного антикорупційного бюро України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України листами №466/14-2/14-1, №465/14-2/14-1, №464/14-2/14-1, №463/142/14-1 підтверджуються, зокрема: ухвалою Апеляційного суду міста Києва, постановленою 24.10.2016 року у кримінальній справі №760/6669/16-к; ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.12.2016 року, постановленою у кримінальній справі №760/8130/16-к; ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 29.12.2016 року, постановленою у кримінальній справі №760/8130/16-к, а тому спірні висловлювання щодо виявлених зловживань, які мали місце у діяльності ПАТ «Укрзалізниця», не вважаються поширенням недостовірної інформації.

Так, ухвалами слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29.12.2016 року були задоволені клопотання детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України про тимчасовий доступ до речей і документів ПАТ «Українська залізниця» та про тимчасовий доступ до речей і документів ПАТ «Кредобанк». (а.с. 143-149 т. 1)

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 24.10.2016 року залишено без змін ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 19.09.2016 року щодо накладення арешту на документи, що тимчасово вилучені під час обшуку у приміщенні №227, що належить ТОВ «Комплекс «Тверський» та фактично використовується ТОВ «АРГО». (а.с. 136-142 т. 1)

Сама лише згадка у вказаних вище ухвалах про ТОВ «Корпорація КРТ», кінцевими бенефіціарами якого є ОСОБА_5 та ОСОБА_4, та про наявність господарських договорів між ТОВ «Експозиція», ТОВ «Арго» з ТОВ «Корпорація КРТ» не є доказом причетності позивачів до схем по відмиванню коштів ПАТ «Укрзалізниці».

До того ж, обставини, зазначені в ухвалах від 29.12.2016 року та від 24.10.2016 року, встановлені під час досудового слідства, а не за результатами розгляду кримінального провадження в суді, під час якого було ухвалено вирок.

Із наведеного вбачається, що поширена ОСОБА_2 інформація про позивачів не відповідає дійсності, містить негативну інформацію та порушує їхні особисті немайнові права.

Колегія суддів відхиляє доводи представника апелянта, що висновок №28/17 не є засобом доказування, а при призначенні та проведенні такого дослідження не було дотримано ст. 143, 144, 147 ЦПК України та Закон України «Про судову експертизу», оскільки такий доказ поданий позивачами як письмовий доказ у відповідність до ст. 64 ЦПК України.

Суд першої інстанції оцінював цей висновок у сукупності з іншими доказами і не зазначив у своєму рішенні, що він є експертним висновком або цей висновок має вирішальне значення.

Колегією суддів відмовлено представнику ОСОБА_2 у задоволені клопотання про призначення судово-лінгвістичної експертизи, оскільки вирішення питань, зазначених у клопотанні про призначення експертизи не відноситься до компетенції експертів. Вирішення питання чи містять вказані висловлювання ОСОБА_2 інформацію, що принижує честь та гідність відповідачів, чи ці висловлювання є твердженнями про факти, чи оціночними судженнями має вирішувати суд, а не експерт.

Крім того, таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялося, що в силу ч. 2 ст. 303 ЦПК України є підставою для відмови в його задоволенні, навіть за наявності підстав призначення такої експертизи.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 також посилається на те, що позивачі, як публічні особи, займаючи керівні посади, повинні усвідомлювати, що користуються підвищеною увагою суспільства щодо своїх дій, слів і вчинків, та за своїм власним рішенням погодилися бути об'єктами як публічного обговорення, так і можливої різкої критики при оцінці їх діяльності.

Так, ОСОБА_4 є народним депутатом України з 27.11.2014 року та з 04.12.2014 року працює на посаді голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту. (а.с.69-70 т. 1)

ОСОБА_5 також є народним депутатом України з 27.11.2014 року та з 09.12.2015 року працює на посаді голови підкомітету з питань державних інвестиційних проектів та аналізу ефективності управління підприємствами державного сектору економіки Комітету Верховної ради України з питань бюджету. (а.с.73-74 т. 1)

Згідно із п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від 27.02.2009 року при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації , схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.

Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).

У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Дійсно, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є публічними особами.

Однак, ОСОБА_2 поширена інформація про позивачів щодо їх причетності до відмивання коштів ПАТ «Укрзалізниця» без наведення конкретних фактів, що це підтверджує.

Така інформація поширена з явним злим умислом, тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості особистих тверджень про наміри і позицію таких політичних діячів.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що поширена відповідачем інформація про позивачів є недостовірною, а тому підлягає спростуванню.

Представник ОСОБА_2 посилається й на те, що відповідачем у даній справі має бути юридична особа, з якою ОСОБА_2 перебуває в трудових відносинах, а не ОСОБА_2

Колегія суддів не погоджується з таким доводом, оскільки зі змісту поширеної інформації вбачається, що це заяви не Міністерства інфраструктури України, а власні відповіді ОСОБА_2 на питання журналістів і не пов'язані з виконанням його функціональних обов'язків за місцем роботи.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди.

У силу ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» НОМЕР_1 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації,у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Як зазначалося вище ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є народними депутатами України, ОСОБА_4 - головою Комітету Верховної Ради України з питань транспорту, а ОСОБА_5 - головою підкомітету з питань державних інвестиційних проектів та аналізу ефективності управління підприємствами державного сектору економіки Комітету Верховної ради України з питань бюджету.

У позовній заяві ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначають, що будь-яка безпідставна негативна інформація про них дискредитує діяльність очолюваних ними комітету та підкомітету. Вони є мажоритарними депутатами, основним ресурсом яких є довіра до них зі сторони громадськості, яку підривають твердження зі сторони владних суб'єктів про їх причетність до конкретної незаконної діяльності. Поширена негативна й неправдива інформація про них змусила їх надавати пояснення, доводити свою правоту, відстоювати своє ім'я. Твердження ОСОБА_2 про їхню участь в незаконних схемах відмивання грошових коштів негативно впливають на соціальну оцінку громадськістю, завдають моральної шкоди, а отже, порушують їх особисті немайнові права та чинне законодавство.

Оскільки ОСОБА_2 було поширено недостовірну інформацію про позивачів, чим порушено їх особисті немайнові права (честь та гідність), тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 по 01 грн у відшкодування моральної шкоди.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А. Шебуєва