Ухвала суду № 68800765, 11.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/4677/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1479/2017

Головуючий у 1 інстанції Притуляк С.А.

Доповідач Осипчук О.В.

Категорія 26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого-судді Осипчук О.В.

суддів Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.

за участі секретаря: Кіпрік Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» про відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - ТОВ «Техіновація» про відшкодування моральної шкоди в розмірі 20000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 04.03.2014р. працював у ТОВ «Техіновація» майстром гірничим з повним робочим днем у шахті у шкідливих та небезпечних умовах праці. 30.12.2015 р. під час виконання трудових обов'язків він отримав виробничу травму: закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелом виростка правої великої гомілкової кістки без зміщення, забиту рану чола і правого колінного суглобу. За результатами проведення розслідування нещасного випадку були складені акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 04.01.2016р. та акт про нещасний випадок форми Н-1 від 04.01.2016р. Згідно з довідками МСЕК від 22.08.2016 року була встановлена третя група інвалідності з втратою працездатності, пов'язаної з даним нещасним випадком, в розмірі 30% безстроково. В результаті отриманої ним травми йому був заподіяний фізичний біль, фізичні і душевні страждання. Пошкодження здоров'я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. Після травми він тривалий час лікувався стаціонарно та амбулаторно. Увесь цей час він був відірваний від нормального способу життя. Зазначені негативні наслідки після травми порушили його звичайний спосіб життя і вимагають від нього додаткових зусиль для нормалізації своєї життєдіяльності. Таким чином, у зв'язку з травмою на виробництві і негативними наслідками, які настали, йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 20000 гривень, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено - стягнуто з ТОВ «Техіновація» на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 20000 грн. Стягнуто з ТОВ «Техіновація» на користь держави судовий збір в розмірі 551,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів скарги зазначає, що розгляд справи 20 червня 2017 року відбувся за відсутності представника відповідача, при цьому цей факт суд відніс до дій, що мають ознаки затягування судового розгляду. Однак, неявка представника відповідача була обумовлена повною необізнаністю з датою та часом судового розгляду. Так, заявою про відкладення розгляду справи № 0806-ю від 08 червня 2017 року відповідач просив відкласти розгляд справи лише 09 червня 2017 року, а про проведення судового засідання 20 червня 2017 року о 10:00 відповідач взагалі не був повідомлений своєчасно, оскільки повістка про виклик до суду надійшла на адресу відповідача вже після 10:00 години 20 червня 2017 року. Проведення розгляду справи без належного повідомлення відповідача унеможливило подання відповідачем доказів у справі, у тому числі заяви позивача від 25 серпня 2016 року, яка підтверджує відсутність у позивача претензій до ТОВ «Техіновація» щодо відшкодування моральної шкоди в результаті нещасного випадку, який стався 30 грудня 2015 року. Суд припустив, що цей доказ є нікчемним, оскільки обмежує особисті немайнові права позивача, однак ця заява підтверджує факт врегулювання питання компенсації моральної шкоди, а також фіксує дату, з якою пов'язаний відлік трьохмісячного строку позовної давності, передбачений ст. 233 КЗпП України. При цьому судом не враховано, по-перше, те, що моральна шкода відшкодовується одноразово, по-друге, положення ч.1 ст. 233 КЗпП України, якою встановлений трьохмісячний строк звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору. Отже, є підстави для застосування позовної давності та відмови у позові. Крім того, суд першої інстанції невірно з'ясував характер спірних правовідносин, які є трудовими, та застосував до них положення ст.1168 ЦК України, яка на них не поширюється. Також на підтвердження своїх моральних страждань позивач посилається на документи, які лише підтверджують факт нещасного випадку на виробництві, а доказів, які б свідчили саме про моральні страждання, до суду позивачем не надано. Зважаючи на те, що необережність позивача сприяла виникненню шкоди, заявлений розмір відшкодування моральної шкоди є необґрунтованим.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву від 05 вересня 2017 року про розгляд справи без його участі (а.с.158).

Відповідач у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки (а.с.155) та телефонограми, яка прийнята представником відповідача ОСОБА_2 та зареєстрована в журналі телефонограм за №3931 (а.с. 157).

Відповідно до ст. 305 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи, що сторони повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи до суду не направили, тому апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу у відсутність сторін.

Апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 01.04.2008р. перебував в трудових відносинах з ТОВ «Техіновація», зокерма з 04.03.2014р. працював гірничим майстром з повним робочим днем у шахті ТОВ «Техіновація», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.3-12) та сторонами не заперечувалося.

Під час виконання трудових обов'язків, 30.12.2015 року, з позивачем трапився нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму. Цей факт підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку, який стався на виробництві форми Н-5 від 04.01.2016 року (а.с.13-18) та актом № 3 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 04.01.2016 року (а.с.19-23).

Довідками МСЕК № 0597005, № 0040628 від 22.08.2016 року (а.с.24) підтверджується, що позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 30% втрати професійної працездатності у зв'язку з трудовим каліцтвом з 22.08.2016 року безстроково.

23.08.2016 року ОСОБА_1 був звільнений з ТОВ " Техіновація» за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров'я (а.с.12).

Вказані обставини підтверджуються дослідженими судом матеріалами справи і сторонами не оспорювалися.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував характер та обсяг спричинених позивачу моральних страждань, принципи справедливості та розумності, а також те, що позивач має порушення здоров'я зі стійким розладом функцій організму, обумовленими травмою, отриманою на виробництві, моральними стражданнями позивача, та виходив з того, що внаслідок ушкодження здоров'я через трудове каліцтво позивачу заподіяна моральна шкода, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст. 237-1 КЗпП України.

Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються ст. 237-1 КЗпП України, згідно якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці.

Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизмові, і забезпечувати санітарно-гігієнічні умови, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст. 13 Закону України від 14.10.1992 року № 2694-XII «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Як зазначено в актах форми Н-5 від 04.01.2016 року розслідування нещасного випадку та форми Н-1 від 04.01.2016 р. про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, причинами нещасного випадку стало: невідповідність вимогам безпеки підземної виробки південного польового відкаточного штреку горизонту 320 метрів з заводненою підошвою виробки та рейкової колії; порушення трудової і виробничної дисципліни в частині невиконання посадових обов'язків - начальник дільниці «Підйом» проводив неякісне обстеження стану рейкової колії та допустив експлуатацію підошви виробки і рейкової колії з заводненням на ПК25 південного польового штреку горизонту 320 метрів; особиста необережність та неуважність потерпілого.

Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що внаслідок порушення відповідачем права позивача на безпечні умови праці останньому заподіяна моральна шкода, оскільки внаслідок порушення права на безпечні умови праці позивач отримав закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, закритий перелом виростка правої великої гомілкової кістки без зміщення, забиту рану чола і правого колінного суглобу. Внаслідок травми позивач відчував фізичний біль та душевні страждання, була порушена його нормальна життєдіяльність, він втратив достойний заробіток, дані обставини негативно відображаються на відносинах з близькими та знайомими людьми.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції врахував встановлені ним обставини, характер завданої моральної шкоди, ступінь втрати позивачем професійної працездатності, глибину та тривалість його моральних та фізичних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, та виходячи з засад розумності і справедливості, визначив її розмір в 20 000 грн.

Апеляційний суд вважає, що розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, є розумним, виваженим та справедливим. Внаслідок нещасного випадку на виробництві позивач втратив професійну працездатність на 30%, його визнано інвалідом 3 групи безстроково, встановлені обмеження в умовах та характері праці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Не погоджуючись з оцінкою судом першої інстанції завданої моральної шкоди та вимагаючи переоцінити її розмір з 20 000 грн. до меншої суми, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що рішеннями судів 1 інстанції, які потім підтверджувалися відповідними ухвалами апеляційного суду, за аналогічними справами, зазвичай розмір відшкодування моральної шкоди робітникам, які втратили 30% працездатності на підприємстві, складає 9000 грн. Також в листі ВССУ від 01.09.2011 року «Аналіз судової практики у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з ушкодженням здоров'я під час виконання трудових обов'язків» зазначено, що «згідно з інформацією судів Донецької області, якими враховано правову позицію ВСУ, розмір моральної шкоди визначався відповідно до відсотків втрати працездатності, встановлених МСЕК: при 10% дорівнював 3000 грн., при 30% - 9000 грн., при 80% - 24000грн.».

Апеляційний суд вважає даний довід необгрунтованим та зазначає, що визначені розміри моральної шкоди були актуальними у 2011 році. Крім того, щодо посилань відповідача на чинну практику судів Донецької області, то колегія суддів вважає зазначені доводи неспроможними, оскільки рішення судів першої інстанції та судів апеляційної інстанції, які були прийняті за результатами перегляду рішень судів першої інстанції, не є преюдиційними для розгляду інших справ за участю інших осіб (особи).

Всі обставини справи при визначенні судом першої інстанції розміру моральної шкоди, завданої позивачу, враховані. Так, суд першої інстанції зазначив, що досліджені судом докази свідчать про те, що ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням позивачем трудових обов'язків, заподіює йому моральні та фізичні страждання, обмежує його можливості вести активний спосіб життя, у зв'язку з чим висновком МСЕК встановлені відповідні обмеження. Суд врахував ступінь втрати позивачем професійної працездатності (30%), тяжкість вимушених змін у його подальшій трудовій діяльності, неможливість відновити втрачене здоров'я. За таких обставин апеляційний суд не може здійснити переоцінку доказів, які були досліджені судом першої інстанції з дотриманням норм процесуального права, а відповідно і переоцінку моральних страждань позивача.

Довід апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та необізнаність відповідача з датою судового засідання 20 червня 2017 року, апеляційний суд вважає необгрунтованим, оскільки у матеріалах справи міститься телефонограма № 213 від 09.06.2017 року, згідно якої секретарем судового засідання у телефонному режимі було передано інформацію про час та дату розгляду справи представнику відповідача за номером НОМЕР_1 (а.с.97). Крім того, у матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (форма№119), згідно якого відповідач отримав судову повістку на 20 червня 2017 року 19 червня 2017 року (а.с.111).

Щодо заяви від 25 серпня 2016 року про відсутність у позивача претензій до ТОВ «Техіновація» у вигляді відшкодування моральної шкоди, копію якої додано до апеляційної скарги (а.с.128), апеляційний суд зазначає наступне.

За змістом частин 1,5 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Подвійне стягнення моральної шкоди діючим законодавсмтвом не передбачено.

Вказана позиція узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постановів від 22 березня 2017 року у справі № 6-210цс17.

Проте, апеляційний суд вважає, що дана заява не спростовує самого факту спричинення позивачу моральної шкоди та не позбавляє його права звернутись до суду, а також не підтверджує того факту, що дана моральна шкода була відшкодована позивачу. Посилання відповідача на подвійне відшкодування моральної шкоди з урахуванням вказаної заяви є хибним, оскільки з тексту заяви вбачається, що ОСОБА_1 зазначив, що не має претензій до ТОВ «Техіновація» шахта «Свято-Покровська», оскільки йому не були спричинені моральні страждання, а не тому, що відповідач в добровільному порядку вже відшкодував йому грошову компенсацію спричиненої моральної шкоди. За таких обставин, посилання представника відповідача на дану заяву не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного позову.

Довід скарги про неправомірне незастосування судом позовної давності є хибним, оскільки згідно п.п.1,3 ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом; на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Також апеляційним судом не приймається до уваги довід скарги про неврахування судом при визначенні розміру грошової компенсації моральної шкоди наявність вини позивача в настанні нещасного випадку на виробництві, оскільки суд першої інстанції визначився з розміром суми з урахуванням всіх обставин справи і відповідачем не надано суду будь-яких доказів наявності вини позивача, крім посилань в актах форми Н-5 та Н-1 на особисту необережність та неуважність ОСОБА_1

Разом з тим, довід скарги про неправильне застосування судом першої інстанції до даних правовідносин вимог статті 1168 ЦК України є обгрунтованим.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, крім ст. 237-1 КЗпП України, послався також на ст.1168 ЦК України. При цьому суд не врахував, що ст. 1168 ЦК України регулює позадоговірні (деліктні) відносини, а тому не поширюється на спірні правовідносини, які випливають із трудових правовідносин.

Проте, апеляційний суд вважає, що помилкове посилання суду першої інстанції на норму статі 1168 ЦК України не призвело до неправильного вирішення справи, оскільки суд першої інстанції вирішив справу з посиланням і на правильну норму права - ст. 237-1 КЗпП України. Ця помилка не вплинула на загальну правову оцінку судом обставин справи і тому не може вважатися підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини другої ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань, тому апеляційний суд не може прийняти даний довід апеляційної скарги як підставу скасування рішення.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техіновація» відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 20 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий О.В.Осипчук

Судді: Ю.М.Мальований

Л.І.Соломаха