Постанова № 6879945, 21.10.2009, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

54055, м. Миколаїв, вул. Заводська, 11 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

21.10.2009 р.                                                                                 Справа № 2а - 3029/09/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна”, м. Миколаїв

до відповідачів:

1.Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, м. Миколаїв

2. Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області, м. Миколаїв

Головуючий суддя Середа О.Ф.

Секретар судового засідання Колеснікова О.О.

представники:

Від позивача: Панченко С.В., Чамара Л.В.

Від першого відповідача: Плахотна О.М.

Від другого відповідача: Зарубицька К.В.

В засіданні приймає участь: прокурор Фірцак Т.Ю.

СУТЬ СПОРУ: про визнання протиправною бездіяльність ДПІ та стягнення бюджетної заборгованості по податку на додану вартість.

26.06.09 р. товариство з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна” (надалі - позивач) звернулось до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльність державної податкової інспекції в Центральному районі м. Миколаєва (надалі - перший відповідач) та стягнення з державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області (надалі - другий відповідач) стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 2885537 грн.

Перший відповідач заперечення суду надав, позовні вимоги по суті не визнає повністю з тих підстав, що у відповідності до вимог підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” своєчасно сформував реєстри висновків про відшкодування ПДВ та надав їх до Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області, тому його вина відсутня.

Другий відповідачі заперечення суду надав, позовні вимоги визнає повністю з тих підстав, викладених у запереченні.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

На підставі із підпунктом 7.7.4. пункту 7.4 статті 7 Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон № 168/97-ВР) позивач за податкові періоди жовтень, листопад, грудень 2008 р. та за січень, лютий 2009 р. подав першому відповідачу податкові декларації за визначені вище періоди та заяви про повернення повної суми бюджетного відшкодування, яка була відображена в податкових деклараціях за податкові періоди жовтень, листопад, грудень 2008 р. та за січень, лютий, березень 2009 р., на розрахунковий рахунок на загальну суму 28855537.

Відповідно до підпункту 7.7.5. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР перший відповідач провів у період з 22.12.08 р. по 30.12.08 р. позапланову виїзну перевірку підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за жовтень 2008 р., яка виникла за рахунок від’ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.08 р. по 30.09.08 р., склав Акт від 09.01.09 р. № 12/23-700/33730291 та склав відповідні довідки, якими була встановлена відсутність будь-яких невідповідностей та порушень вимог Закону № 168/97-ВР та не внесено змін в суми, на які позивач мав право бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, а саме:

- довідка від 09.01.09 р. № 12/23-700/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за жовтень 2008 р. в сумі 201535 грн.;

- довідка від 21.01.09 р. № 62/23-700/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за листопад 2008 р. в сумі 312403 грн.;

- довідка від 10.02.09 р. № 167/23-700/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за грудень 2008 р. в сумі 515589 грн.;

- довідка від 24.03.2009 року № 325/23-700/33730291, якою визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за січень 2009 року в розмірі 360600,00грн.;

- акт від 13.04.09 р. № 433/23-700/33730291, яким визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за лютий 2009 р. в сумі 281407 грн.

- акт від 20.05.09 р. № 582/23-700/33730291, яким визначена та підтверджена сума бюджетного відшкодування за березень 2009 р. в сумі 1214003 грн.

Згідно приписів підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий орган зобов’язаний у п’ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Як вбачається з матеріалів справи, проведеними перевірками перший відповідач підтвердив заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування в загальній розмірі 2874938 грн., сформував реєстри висновків про відшкодування ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2008 р. та січень, лютий, березень 2009 р., які у встановлений термін були направлені другому відповідача про що свідчать штампи отримання.

Таким чином, суд встановив, що перший відповідач виконав передбачені вимоги щодо підготовки висновків та формування реєстрів, тому у нього відсутня вина в порушенні Закону № 168/97-ВР.

Відповідно із підпунктом 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Другий відповідач у своїх запереченнях посилається на те, що вчиняв дії у відповідності із спільним наказом ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.04 р. № 451/501/132, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.08.04 р. за № 971/9570 про затвердження Порядку взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики (надалі - Порядок).

Відповідно до Порядку державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі протягом місяця, але не пізніше десяти днів до початку кожного місяця, виходячи з результатів завершених документальних перевірок, включаючи виконання вимог ДПА України щодо проведення зустрічних перевірок, забезпечують подання до департаменту оподаткування юридичних осіб зведеної інформації про можливі загальні обсяги відшкодування грошовими коштами в кожному регіоні та інформацію за суб’єктами підприємницької діяльності, за якими прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість у сумі 100 тис. грн. і більше, а також уточнених реєстрів інвентаризації платників податків на оформлення облігацій внутрішньої державної позики у відповідності до пункту 12 цього Порядку.

Департамент оподаткування юридичних осіб ДПА на основі отриманих матеріалів:

- проводить аналіз наявної інформації та використовує дані для оцінки очікуваного виконання доведених показників у розрізі регіонів;

- проводить ретельний аналіз інформації про підготовлені органами державної податкової служби висновки щодо відшкодування податку на додану вартість на поточні рахунки суб’єктів підприємницької діяльності (у тому числі в рахунок інших платежів та з використанням механізму, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01 № 1270 ”Про впорядкування відшкодування податку на додану вартість та розрахунків з бюджетом”), за якими прийнято обґрунтоване рішення щодо законності відшкодування податку на додану вартість;

- протягом двох днів з моменту надходження інформації подає до департаменту контрольно-перевірочної роботи та Головного управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України інформацію щодо суб’єктів підприємницької діяльності, якими заявлені до відшкодування суми податку на додану вартість за операціями на внутрішньому ринку або за сумнівними експортними операціями за розробленою формою.

В подальшому, департамент контрольно-перевірочної роботи та головне управління податкової міліції ДПА України в термін до трьох днів з моменту отримання від департаменту оподаткування юридичних осіб ДПА України проводять перевірки наданої інформації та надають обґрунтовані висновки щодо відсутності об’єктивних причин відмови у відшкодуванні податку на додану вартість за розробленою формою.

Відповідно до Порядку департамент оподаткування юридичних осіб ДПА України за наявності достатніх підстав згідно з висновками департаменту контрольно-перевірочної роботи та головного управління податкової міліції ДПА України готує та надає керівництву ДПА України реєстри суб’єктів підприємницької діяльності на відшкодування податку на додану вартість.

Порядком передбачено, що ДПА України надає Державному казначейству України реєстр суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодування податку на додану вартість з бюджету. Одночасно з повідомленням Державного казначейства України ДПА України повідомляє державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях та містах Києві та Севастополі про обсяги можливих сум відшкодувань та про перелік суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням розміру відшкодувань податку на додану вартість, за якими регіональні податкові органи протягом дня подають до регіональних органів державного казначейства висновки на проведення відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 7 Порядку Державне казначейство України у відповідності до чинного законодавства здійснює відшкодування податку на додану вартість підприємствам згідно з отриманими реєстром та висновками, про що протягом двох днів з моменту отримання реєстру інформує Державну податкову адміністрацію України про здійснені відшкодування податку.

Як вбачається з преамбули вказаного наказу, цей Порядок розроблено відповідно до Закону України ”Про державну податкову службу в Україні”, з метою забезпечення взаємодії органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками державної податкової служби України, забезпечення виконання статті 12 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2004 рік” та вимог Указу Президента України від 23.06.04 р. № 671/2004 ”Про невідкладні заходи щодо підвищення ефективності справляння податку на додану вартість”.

З аналізу норм Порядку вбачається, що передбачений ним механізм відшкодування податку на додану вартість відрізняється від відповідних норм Закону Закон № 168/97-ВР, зокрема, підпункту 7.7.6. пункту 7.7 статті 7 цього Закону, яким встановлено, що на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п’яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Виходячи з вищевикладеного, суд, не вирішуючи питання відповідності Порядку вимогам діючого законодавства України, лише зазначає, що спільний наказ ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 03.08.04 р. № 451/501/132, яким цей Порядок введено в дію - є підзаконним актом за своєю правовою природою, а тому його норми не можуть мати переваги перед нормами Закону України ”Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97-ВР.

Навіть, якщо взяти до уваги той факт, що бюджетне відшкодування здійснювалось би згідно з Порядком, строк перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача не міг перевищувати строк, більший шести місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, на день подання позову другий відповідач не перерахував кошти бюджетного відшкодування позивачу при наявності позитивного висновку першого відповідача та відповідного реєстру.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Під час розгляду справи позивач надав заяву від 08.10.09 р. за № 08/10, якою просить суд зменшити розмір стягуваної суми у зв’язку з тим, що другий відповідач частково перерахував кошти в сумі 1559497 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки в позовній заяві від 08.10.09 р. за № 08/10 просить стягнути судові витрати з обох відповідачів, але при цьому не просить суд визнати протиправними дії другого відповідача.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна”, м. Миколаїв задовольнити частково.

Стягнути з державного бюджету України через головне управління державного казначейства України у Миколаївській області (54055, м. Миколаїв, проспект Леніна, 141-”в”) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ”Ай-Сі-Ел Україна” (54001, м. Миколаїв, вулиця Лягіна, 4, офіс 402, код ЄДРПОУ 33730291) 1326040 грн. бюджетної заборгованості з податку на додану вартість.

У решті позову відмовити.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Головуючий суддя                                                                       О. Ф. Середа

03.11.09 р.