Рішення № 68796998, 06.09.2017, Харківський районний суд Харківської області

06.09.17

Справа № 635/7203/16-ц

Провадження № 2/635/549/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 липня 2017 року смт. Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі

головуючого судді Назаренко О.В.,

за участі секретаря Токарук Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, 3-тя особа ректор Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва В.К. Пузік про поновлення на роботі, визнання незаконним та скасування наказів та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

УСТАНОВИВ:

07.10.2017 року до Харківського районного суду Харківської області поданий зазначений позов. Вимоги уточнені заявою від 25.05.2017 року, в якій позивач ОСОБА_1 просить суд визнати незаконним та скасувати наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 05.09.2016 року № 181-к/1 «Про оголошення догани», визнати незаконним та скасувати наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 09.09.2016 року № 1116-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1», поновити ОСОБА_1 на посаді професора кафедри економічної теорії та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 98542 гривні 08 коп. В подальшому вимоги були уточнені і позивач просив суд стягнути з відповідача заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 131 389,44 грн.

В судовому засіданні позивач та представника позивача повністю підтримали позовні вимоги та пояснили суду, що позивача незаконно звільнено з посади під час перебування на лікарняному та без згоди Харківської обласної ради, депутатом якої є позивач. Крім того, пояснили, що наказ про оголошення догани винесений без дотримання відповідної процедури та без належних на то підстав, тому просили суд повністю позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просила суд повністю відмовити в задоволенні поданого клопотання, посилаючись на те, що позивач був відсутній на робочому місці, не надав до цього часу лікарняного на підтвердження поважності причин відсутності на роботі.

Притягнутий до участі у справі в якості 3-ї особи ректор Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва В.К. Пузік вважав позовні вимоги безпідставними.

Вислухавши у судовому засіданні пояснення учасників судового розгляду та дослідивши надані суду докази, судом встановлено наступне.

Статтями 1, 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних цивільних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статті 58 та 59 ЦПК України вказують на те, що докази повинні бути належними та допустимими.

Згідно ст. ст. 10,11,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Суд залучає відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, якщо дії законного представника суперечать інтересам особи, яку він представляє. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 4 Конвенції МОП №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, ратифікованої Постановою ВР №3933-XII від 04.02.94 року, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов'язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби, а тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, лежить на роботодавцеві.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що позивач перебував у трудових відносинах із Харківським національним аграрним університетом імені В.В. Докучаєва.

Наказом №745-к від 27.08.2009 року ХНАУ ім. В.В. Докучаєва ОСОБА_1 був прийнятий на посаду доцента кафедри економічної теорії по 31.08.2010 року.

Наказом №592-к від 29.06.2010 року ХНАУ ім. В.В. Докучаєва термін роботи на займаній посаді продовжено за контрактом по 31.08.2017 року.

Наказом №685-к від 22.08.2012 року ХНАУ ім. В.В. Докучаєва ОСОБА_1 був переведений на посаду професора кафедри економічної теорії за контрактом.

Наказом Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 05.09.2016 року № 181-к/1 «Про оголошення догани» позивачу оголошено догану за прогули в період з 29.08.2016 року по 02.09.2016 року.

Наказом Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 09.09.2016 року № 1116-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1» позивача звільнено із займаної посади за прогул, допущений в період з 29.08.2016 року по 09.09.2016 року.

Із таким формулюваннями наказів суд погоджується лише частково з наступних мотивів.

Відповідачем надано суду чисельні підтвердження фактів прогулу, допущених позивачем в різні періоди, в тому числі 29.08.2016 складено акт про факт відсутності працівника на робочому місці, 30.08.2016 складено акт фіксації відмови від надання письмових пояснень щодо відсутності на роботі з 06.06.2016 по 29.09.2016, 30.08.2016 написана доповідна щодо відсутності позивача на робочому місці, а також 30.08.2016 складено акт про факт відсутності працівника на робочому місці стосовно позивача. Отже, факт прогулів, допущених ОСОБА_1 29.08.2016 року та 30.08.2016 року знайшли своє підтвердження у судовому засіданні і такі факти не спростовані позивачем, який не надав суду доказів поважності своєї відсутності на робочому місці 29.08.2016 року та 30.08.2016 року. Посилання позивача на те, що у нього виник конфлікт з керівництвом Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва суд не може прийняти до уваги як обставини, що підтверджують поважність відсутності позивача на робочому місці, оскільки відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку, що встановлені у зазначеному навчальному закладі чітко визначено тривалість робочого дня з 7 год. 30 хвил. по 16 годину, а також встановлено обідню перерву з 11.30 по 12:00. В передсвяткові дні закінчення робочого дня визначено о 15:00 год. Позивач зобов?язаний дотримуватись Правил внутрішнього трудового розпорядку, але без поважних причин був відсутній на робочому місці повний робочий день 29 серпня 2016 року та повний робочий день 30 серпня 2016 року, тому застосування дисциплінарних стягнень у вигляді догани за прогул 29.08.2016 року та застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення за прогул 30.08.2016 року відповідає вимогам закону, зокрема вимогам ст. ст. 147-152 КЗпП України та пункту 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України. Отже, підстави для поновлення позивача на роботі - відсутні і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В іншій частині оскаржувані накази зазначеним нормам закону не відповідають. В період з 31 серпня 2016 року до 17 вересня 2016 року позивач перебував на лікарняному, тому звільнення в цей період законом не допускається. Крім того, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України прогулом слід вважати відсутність на робочому місці протягом робочого дня без поважних причин, в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня. Із зазначеного суд приходить до висновку, що видаючи накази про застосування дисциплінарних стягнень помилково прогул визначено декількома робочими днями, а не за кожний окремий робочий день, а дата звільнення повинна визначатись іншим робочим днем.

Відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України суд у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті.

На підставі наведеного, суд вважає необхідним визнати незаконним наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 05.09.2016 року № 181-к/1 «Про оголошення догани» в частині посилання на прогул за період з 30 серпня 2016 року по 2 вересня 2016 року, та визнати незаконним наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 09.09.2016 року № 1116-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1» в частині посилання на прогул за період з 31 серпня 2016 року по 9 вересня 2016 року.

Щодо визначення правильної дати звільнення суд виходить із наступного.

Для депутатів, які суміщають виконання депутатських повноважень з основою роботою, існує гарантія: власник чи уповноважений ним орган повинен завчасно попередити їх та раду про намір звільнення депутата з роботи, з посади, виключення з навчального закладу. Однак саме звільнення дозволено вчиняти без дозволу ради.

Законом України «Про статут депутатів місцевих рад» у ст. 33 передбачено, що депутат місцевої ради може бути звільнений з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу від займаної посади, виключений з навчального закладу за умови його попередження в порядку, встановленому законом. Про таке попередження відповідний власник або уповноважений ним орган письмово повідомляє не менш ніж за 15 днів відповідну місцеву раду. Отже, з моменту виходу позивача на роботу з лікарняного адміністрація навчального закладу повинна попередити Харківську обласну раду про звільнення ОСОБА_1, а саме звільнення провести по закінченню цього строку, а саме 3 жовтня 2016 року.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 професора кафедри економічної теорії Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, зазначивши - звільнити професора кафедри економічної теорії, доктора наук ОСОБА_1 з 3 жовтня 2016 року у зв?язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Стосовно стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Стаття 116 КЗпП України зазначає, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13)

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

В п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно правового висновку Верховного Суду України у спорі про стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова у справі № 6-64цс13 від 03.2013 року) згідно із ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проаналізувавши надані докази, суд встановив, що за період тимчасової непрацездатності відповідач в цій справі є неналежним відповідачем, а за 11 робочих днів відповідач повинен сплатити позивачу заробітну плату з розрахунку 382 гривні 65 коп. за один робочий день. Тому суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року в розмірі 4209 (чотири тисячі двісті дев?ять) гривень 15 коп.

Надані відповідачем докази щодо відсутності позивача на робочому місці в червні 2016 року не мають відношення до предмету спору.

Підсумовуючи наведене суд частково задовольняє вимоги позивача шляхом визнання частково незаконними оскаржуваних наказів, зміни формулювання звільнення в частині дати звільнення та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10,11,60,61,212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 05.09.2016 року № 181-к/1 «Про оголошення догани» в частині посилання на прогул за період з 30 серпня 2016 року по 2 вересня 2016 року.

Визнати незаконним наказ Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва від 09.09.2016 року № 1116-к «Про звільнення за прогул без поважних причин ОСОБА_1» в частині посилання на прогул за період з 31 серпня 2016 року по 9 вересня 2016 року.

Змінити формулювання звільнення ОСОБА_1 професора кафедри економічної теорії Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва, зазначивши - звільнити професора кафедри економічної теорії, доктора наук ОСОБА_1 з 3 жовтня 2016 року у зв?язку з прогулом без поважних причин відповідно до п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Стягнути з Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 вересня 2016 року по 3 жовтня 2016 року в розмірі 4209 (чотири тисячі двісті дев?ять) гривень 15 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду, а особами, без участі яких постановлено рішення протягом 10 днів з дня отримання копії рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий суддя: Назаренко О.В.