Вирок № 68796053, 12.09.2017, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/1050/17

Номер провадження 1-кп/623/136/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого: судді Бєссонової Т.Д.,

за участю секретаря Довгополої І.В.,

прокурора Красилі І.І.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Ізюмського міськрайонного суду Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Часів Яр, Артемівського району, Донецької області, українця, громадянина України, не одруженого, з повною загальною середньою освітою, раніше судимого:

1) 05.04.2001 року Артемівським судом Донецької області за ст. 81 ч. 2 КК України на 1 рік позбавлення волі та ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29.05.2001 вказаний вирок змінено, застосовано ст.ст.46-1, 44 КК України у вигляді відстрочки на 1 рік;

2) 15.02.2002 року Артемівським міським судом за ст. 140 ч.2, 43 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

3) 03.06.2002 року Артемівським міським судом Донецької області за ст. 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі;

4) 23.01.2008 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 128 КК України до 2 років обмеження волі, на підставі ст. 75,76 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік;

5) 20.10.2009 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч.2 КК України - до 3 років обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнено з іспитовим строком на 2 роки;

6) 27.05.2010 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст. 185 ч. 2, 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі,

7) 13.01.2015 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ст.185 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.ст.75,76 КК України з іспитовим строком на 3 роки, відносно якого ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2017 року скасовано звільнення відбування покарання з випробуванням та направлено для відбування призначеного покарання (якого затримано 07.05.2017 року), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2, РНОКПП не отримував,

за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи раніше судимим за корисливі злочини, на шлях виправлення не став та повторно скоїв аналогічний злочин за наступних обставин.

Так ОСОБА_1, повторно, 29.01.2017 року у першій половині дня, більш точного часу під час досудового розслідування встановити не виявилось можливим, діючи з корисних мотивів, через незачинені на запірний пристрій двері, проник до будинку АДРЕСА_3, звідки таємно викрав холодильник марки «Минск» моделі «7» виробництва заводу «МЗХ» вартістю згідно з висновком судово-товарознавчої експертизи № 974 від 28.02.2017 року 1550 грн., який належить ОСОБА_2, чим завдав останньому майнової шкоди на вказану суму.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе у вчинені злочину визнав повністю, підтвердив факти та обставини вчинення злочину, викладені вище, їх не оспорював, у скоєному розкаявся та показав, що 29.01.2017 він через незакриті двері проник до домоволодіння ОСОБА_2, якого в той момент не було вдома, , та викрав холодильник марки «Минськ». У скоєному розкаявся.

Враховуючи, що обвинувачений визнав себе виним у вчинені злочину, йому роз'яснені наслідки вимог ч.3 ст. 349 КПК України, інші учасники судового провадження не оспорюють обставини даного кримінального провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та обмежується допитом обвинуваченого і вивченням матеріалів, що характеризують його особистість. При цьому суд роз'яснив сторонам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

З урахуванням викладеного, оцінивши показання обвинуваченого як належний, допустимий та в даному випадку достатній доказ, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у житло, та його дії за встановлених судом обставин кваліфікує за ч.3 ст.185 КК України.

Вивченням особистості ОСОБА_1 встановлено, що він являється громадянином України, не одружений, не працює, на обліку в Ізюмському ОМВК, у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше неодноразово судимий, в тому числі за корисливі злочини, новий злочин вчинив в період випробувального терміну, в теперішній час відбуває покарання відповідно до вироку Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2015 року, яким ОСОБА_1 визнано винним за ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75,76 КК України його було звільнено від відбування покарання з 3-річним іспитовим терміном, згідно ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2017 року відносно ОСОБА_1 скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке було йому призначене вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2015 року та направлено для відбування призначеного йому покарання згідно з вироком суду.

Згідно ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до п.2 ч.4 ст.314-1 КПК України досудова доповідь не складається щодо особи, яка вже відбуває покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі;

На підставі ст.66 КК України у якості обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, які відповідно до ст.67 КК України, обтяжують покарання, судом не встановлено.

Згідно п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р. звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Крім того, судом при призначенні покарання враховуються вимоги ст. 50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 в межах санкції кримінального закону, яким передбачена відповідальність за вчинене, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, а також дані, що характеризують його особу, наявність обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, те, що він раніше неодноразово судимий, в тому числі і за скоєння корисливих злочинів, скоїв новий злочин в період іспитового строку, злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1, у відповідності до ст.12 КК України є тяжким злочином, за місцем проживання характеризується формально задовільно, тому суд вважає необхідним та достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк у межах санкції ч.3 ст.185 КК України.

На підставі ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2017 про скасування звільнення засудженого вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2015 року ОСОБА_1 та направлення для відбування призначеного йому покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі, ОСОБА_1 07 травня 2017 року затримано та доставлено до Ізюмського ВП ГУНП в Харківській області для направлення для відбування покарання.

У відповідності до п.2 ст. 10 Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового злочину суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71, 72 КК України ( 2341-14).

У відповідності до п.3 ст. 11 Постанови Пленуму ВСУ 24.10.2003 N 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо постановою судді, що набрала законної сили, засуджений направлений для відбування призначеного вироком покарання, від відбування якого його було звільнено з випробуванням, суд, призначивши покарання за новий злочин, зобов'язаний остаточно визначити покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК України. (2341-14).

Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до ст. 124 КПК України, суд стягує з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373 - 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13.01.2015 року у виді 6 (шести) місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_1 до відбування покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Термін відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту його фактичного затримання відповідно до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20.04.2017 про скасування звільнення засудженого вироком Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 13 січня 2015 року ОСОБА_1 та направлення для відбування призначеного йому покарання - з 07 травня 2017 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової товарознавчої експертизи № 974 від 28.02.2017 по кримінальному провадженню, яка складає 263 грн. 88 коп.(отримувач: Держава, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова).

Речовий доказ: холодильник марки «Минск» моделі «7» виробництва заводу «МЗХ» вважати повернутим потерпілому ОСОБА_2 під розписку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано не доцільним відповідно до положень ч.3 ст.349 КПК України.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Т.Д. Бєссонова