Рішення № 68794706, 05.09.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1424/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Андріянов О. В.

Доповідач Чельник О. І.

РІШЕННЯ

іменем України

05.09.2017 колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого: Чельник О.І.

суддів: Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.

за участі секретаря: Двоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів і тугоплавких металів» (далі по тексту ДП «СКТСТМ») про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою виплати заробітної плати звільненому працівнику, посилаючись на те, що з 21.10.1997 вона працювала на посаді бухгалтера ДП «СКТСТМ». 05.09.2013 була звільнена із займаної посади у зв'язку з банкрутством підприємства. Зазначала, що на день звільнення з нею не було проведено повного розрахунку в порушення вимог ст.115 КЗпП України, тому просила суд стягнути з відповідача за період з 16 червня 2016 року по квітень 2017 року включно середній заробіток в сумі 31920,0 грн., а також компенсацію втрати частини заробітку в зв'язку із порушенням строків виплати заробітної плати за період з квітня 2015 року по березень 2017 року в сумі 23774,65 грн.

Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2017 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП «СКТСТМ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час затримки розрахунку з 16 червня 2016 року по квітень 2017 року включно у сумі 29873,79 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати у зв'язку з порушенням норм матеріального і процесуального права та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині у повному обсязі, в частині стягнення середнього заробітку в сумі 29873,79 грн. рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач та його представники доводи апеляційної скарги підтримали.

Відповідач у судове засідання свого представника не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений в установленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив.

Колегія суддів ухвалила слухати справу при даній явці на підставі ч.2 ст.305 ЦПК України.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, його представників, дослідивши письмові докази по справі, перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати та ухваленню в цій частині нового рішення про часткове задоволення у цій частині позовних вимог з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.15 постанови від 24.10.2008 №12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2017 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені сторонами не оскаржується.

Враховуючи те, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2017 року лише в цій частині.

Відмовляючи позивачеві у задоволенні позовних вимог в частині стягнення на користь позивача суми компенсації, передбаченої ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати» (далі по тексту Порядок N159), суд виходив з того, що заявлені позовні вимоги про стягнення компенсації є передчасними.

Проте, погодитися з таким висновком суду не можна з таких підстав.

Встановлено, що в період з 21.10.1997 по 05.09.2013 ОСОБА_2 працювала на посаді бухгалтера ДП «СКТСТМ» та була звільнена у зв'язку з банкрутством підприємства, про що свідчать записи у трудовій книжці від 21.10.1997 та від 05.09.2013 за №№22, 27 відповідно.

При звільнені ОСОБА_2 була видана трудова книжка, але не були проведені розрахунки по заробітній платі, що призвело до виникнення заборгованості, яка на день звільнення, а саме на 05.09.2013, складала 9192,02 грн. Середньомісячний заробіток до звільнення складав 2660,00 грн. Однак, відповідач у порушення ст.ст. 47, 116 КЗпП України після звільнення позивача не здійснив повного розрахунку, тому позивач звернулась за захистом порушеного права до суду. Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16.03.2015 по справі № 2/401/409/15 позов було задоволено, стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній плати у сумі 9192,02 грн., середній заробіток в сумі 44713,33 грн. та компенсацію втрати частини заробітку в зв'язку із порушенням строків виплати в сумі 2389,93 грн. (а.с.10-11).

За заявою позивача Господарський суд Кіровоградської області 03 червня 2015 р. у справі №10/70 постановив ухвалу, згідно з якою визнав грошові вимоги кредитора - гр. ОСОБА_2 до ДП «СКТСТМ» в сумі 56295,28 грн. та включив до реєстру вимог кредиторів до першої черги задоволення. Вона неодноразово зверталася до відповідача з проханням провести розрахунок, але їй безпідставно було в цьому відмовлено.

У березні 2016 року ОСОБА_2 повторно звернулася до суду з позовом. Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.05.2016 по справі № 401/781/16-ц позов було задоволено, стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за період з 17.03.2015 по 11.05.2016 в сумі 36813,33 грн. та компенсацію втрати частини заробітку в зв'язку із порушенням строків виплати за період з березня 2015 року по березень 2016 року в сумі 3125,29 грн. (а.с.16-17).

Суд першої інстанції правильно встановив, що правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються КЗпп України, ст.34 Закону України «Про оплату праці», Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати».

Відповідно до ст.ст. 47, 116 КЗпп України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені не виключає проведення компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати.

Таким чином, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена ст.117 КЗпП України відповідальність.

У п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз'яснено, що непроведення розрахунку з працівником у день звільнення є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі №6-43цс14.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата та інші (статті 1, 2).

Відповідно до частини 1 ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року, відповідно до Порядку №159.

Як зазначив Верховний Суд України в постанові від 19.12.2011 у справі №6-58цс11 відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159 у разі затримки виплати належних сум компенсації підлягають щомісячні суми доходу, нараховані за період, починаючи з 1 січня 2001 року до ліквідації заборгованості.

Відповідно до п.4 зазначеного Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Розрахунок компенсації, зазначений ОСОБА_2 у її позовній заяві та апеляційній скарзі проведено з порушенням вимог ЗУ «Про оплату праці».

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума компенсації втрати частини невиплаченого доходу за період з квітня 2015 року по березень 2017 року складає: 44713,33 грн. середнього заробітку + 2389,93 грн. компенсації, стягнутих заочним рішенням суду від 16 березня 2015 року по справі № 401/409/15, = 47103,26 грн. х 39/100 = 18370,27 грн.

Крім того, згідно з розрахунком, наданим позивачем, сума компенсації втрати частини невиплаченого доходу за період з 17 березня 2015 року по 11 травня 2016 року складає: 36813,33 грн. середнього заробітку + 3125,29 грн. компенсації, стягнутих заочним рішенням суду від 26 травня 2016 року по справі № 401/781/16-ц = 39938,62 грн. х 11,0/100 = 4393,25 грн.

Проте, з урахуванням вимог ст.117 КЗпП України та Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу, а тому колегія суддів враховує заробітну плату, яка була нарахована, але не виплачена позивачеві у день звільнення, яка станом на 31.01.2015 року становить 9192,02 грн.

Доводи сторони позивача про те, що компенсація нараховується на середній заробіток, не ґрунтується на нормах матеріального права. Крім того, розрахована позивачем сума компенсації не може бути повторно нарахована на присуджену за рішеннями суду компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням наведених даних колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у межах заявлених позовних вимог в сумі 1011 грн. 13 коп. (9192,02 х 11,0/100), виходячи з величини приросту індексу інфляції споживчих цін за період з червня 2016 року по березень 2017 року, який складає 11,0 (111,0-100).

За таких обставин, діючи у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення на його користь компенсації за порушення строків виплати заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову на суму 1011 грн. 13 коп..

Керуючись ст.ст.303,307, 309,313,314,316 ЦПК України колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 07 червня 2017 року скасувати в частині відмови у стягненні компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Світловодський комбінат твердих сплавів та тугоплавких металів» на користь ОСОБА_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати в сумі 1011(одна тисяча одинадцять) грн. 13 коп.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : О.І.Чельник

Судді: Т.М.Авраменко

Л.В.Суровицька