Рішення № 68793549, 05.09.2017, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№340/66/17

Провадження № 2/340/93/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

при секретарі судових засідань Фурманюк В.М.,

з участю представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Верховина Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором,-

в с т а н о в и в :

позивач звернувся із позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором від 27.09.2010 б/н в сумі 24912 грн. 69 коп., що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 765 грн. 14 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 18685 грн. 04 коп., заборгованості по пені за користування кредитом в сумі 3800 грн. 00 коп., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 1162 грн. 51 коп. (процентна складова); судових витрат.

Свої вимоги мотивує тим, що 27.09.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем, на підставі поданої відповідачем заяви було укладено договір про надання кредиту у розмірі 3500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач свої зобов'язання перед банком не виконував належним чином, своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору банку не надавав у зв'язку із чим утворилася заборгованість на загальну суму 24912 грн. 69 коп. А тому просить позов задовольнити.

В судове засідання 05.09.2017 представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. В судовому засіданні 19.06.2017 позовні вимоги підтримав з підстав наведених в позовній заяві, просив позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, суду пояснила, що її довіритель не міг укладати в 2010 році кредитної угоди з позивачем, оскільки він являється інвалідом першої групи, потребує постійного догляду, а тому самостійно укладати будь-які угоди не міг і наявний підпис в заяві-анкеті йому також не належить. Також просить відмовити в задоволенні позову про стягнення заборгованості за кредитним договором за спливом позовної давності.

Заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд позов задовольняє частково з таких підстав.

З представленої позивачем оригіналу Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку вбачається, що 27.09.2010 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №б/н, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 3500 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 2,5 % на місяць з розрахунку 360 днів в році, з 01.09.2014 у розмірі 2,9 % на місяць з розрахунку 360 днів в році, з 01.04.2015 у розмірі 3,6 % на місяць з розрахунку 360 днів в році. При цьому, відповідач своїм підписорм підтвердив свою згоду на те, що заява разом з «Пам'яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», складає між ним та банком договір надання банківських послуг, що підтверджується підписом на заяві.

Одночасно, суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що підпис в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.09.2010 не належить відповідачу ОСОБА_3, оскільки у відповідності до вимог ст.60 ЦПК України, відповідачем такі обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Зокрема, судом неодноразово роз'яснювалося представнику відповідача її право на заявлення клопотання про призначення судової почеркознавчої експеризи, висновком якої може бути доведено обставини на які посилається сторона, однак вона категорично відмовилася від проведення такої. В той же час, з оглянутого оригіналу Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку судом встановлено, що на заяві міститься підпис особи на ім'я ОСОБА_3

Крім цього, в силу вимог ст.60 ЦПК України, представником відповідача жодними доказами недоведено перед судом факту, що стан здоров'я ОСОБА_3 у 2010 році не дозволяв йому самостійно укладати будь-які угоди, зокрема кредитний договір з ПАТ КБ "ПриватБанк". Зокрема, представлені виписки з історії хвороби містять інформацію про захворювання відповідача у 2012, 2017 роки, а довідка про встановлення інвалідності, підтверджує факт встановлення інвалідності ОСОБА_3 з 10.05.2017. Будь-яких медичних документів про стан здоров'я відповідача ОСОБА_3 на час укладення кредитного договору 27.09.2010, чи інші докази, які б надавали суду мождивість зробити висновок про нерозуміння відповідачем значення своїх дій та керування ними на момент укладення договору, суду не представлено.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що кредитний договір №б/н від 27.09.2010 укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку.

Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов'язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку відповідач зобов'язаний виконувати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 цих Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф встановлений тарифами договору, в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Згідно п.2.1.1.12.6 Умов, за користування Кредитом і Овердрафтом банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку із розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п.2.1.1.12.13. У випадку виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує банку пеню, яка розраховується згідно витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт: 0,24 % від суми загальної заборгованості (нараховується на кожен день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. та + 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн. другий місяць поспіль і більше. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором виконував не належним чином, а саме порушуючи умови договору щодо здійснення щомісячних платежів процентів та повернення кредиту допустив утворення заборгованості.

Як вбачається із розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.50-51) станом на 31.12.2016 розмір заборгованості становив в сумі 24912 грн. 69 коп., що складається з: заборгованості за кредитом в сумі 765 грн. 14 коп., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 18685 грн. 04 коп., заборгованості по пені за користування кредитом в сумі 3800 грн. 00 коп., штрафів відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг в сумі 500 грн. 00 коп. (фіксована частина) та 1162 грн. 51 коп. (процентна складова).

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов'язання по договору кредиту від 27.09.2010 б/н виконував не належним чином, внаслідок чого допустив утворення заборгованості по виконанню кредитних зобов'язань на загальну суму 24912 грн. 69 коп., а тому суд вважає, що позивач вправі відновити свої порушені майнові права шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором із відповідача.

В той же час при визначенні розміру неустойки за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, яка підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до правових положень ст. 549 ЦК України штраф та пеня, як різновиди неустойки, є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За таких обставин, оскільки відповідач порушив взяті на себе кредитні зобов'язання щодо внесення щомісячних платежів на погашення кредиту, в той же час враховуючи стан здоров'я відповідача, який хворіє та має першу групу інвалідності, що підтверджено належними доказами, суд вважає за можливе зменшити розмір неустойки до 500 грн. та в цій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки під час розгляду справи по суті, представником відповідача заявлено клопотання про застосування до позовних вимог строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). При цьому частино. 2 ст.258 ЦК України визначено, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як вбачається із матеріалів справи, з позовними вимогами позивач звернувся до суду лише 09 лютого 2017 року. А враховуючи той факт, що спірна заборгованість стала утворюватися з 31.07.2013, слід дійти висновку, що частина позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором лежить поза межами позовної давності.

З врахуванням наведеного, а також того, що представник відповідача настоює на застосуванні наслідків спливу позовної давності, а позивачем не наведено перед судом жодних доказів поважності пропуску позовної давності, суд вважає, що заборгованість за кредитом та процентами підлягає стягненню в межах трирічного строку позовної давності, що передує зверненню позивача до суду. При цьому суд переконаний, що позивач не міг не знати про факт порушення відповідачем виконання взятих на себе кредитних зобов'язань, оскільки в його розпорядженні були відомості про рух коштів по кредитному рахунку відповідача, що підтверджується представленим розрахунком заборгованості.

За таких обставин, в межах загальної позовної давності, за період з 01.02.2014 по 09.02.2017 з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 19269 грн. 44 коп., що складається з заборгованості за кредитом в сумі 225 грн. 85 коп., заборгованості по відсотках в сумі 18543 грн. 59 коп. та неустойки в сумі 500 грн. 00 коп.

В решті вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором слід відмовити за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 27.09.2010 б/н в сумі 19 269 гривень 44 копійки (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень сорок чотири копійки).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, персональний ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, понесені позивачем судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1309 гривень 00 копійок (одна тисяча триста дев'ять гривень нуль копійок).

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Івано-Франківської області через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: А.Б. Бучинський