Рішення № 68792865, 07.09.2017, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3467/17

2/215/1736/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2017 року Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого судді Науменко Я.О.

за участю: секретаря Конопліної С.І.

згідно з вимогами ч. 2 ст. 197 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №7 Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в звязку ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обовязків,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2, яка діє на підставі договору (угоди) №38/17 про надання правової допомоги від 01.08.2017 р. звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПрАТ «Північний ГЗК») про відшкодування позивачу моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я при виконанні трудових обов`язків.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що позивач із 09.11.1978 р. по 04.03.2016 р. працював у ПрАТ «Північний ГЗК» на посаді машиніста бульдозера в карєрі та на відвалах дільниці дорожньо-будівельної техніки №22, Ганнівський карєр в умовах, які характеризувались перевищенням гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища протягом 37 років 3 місяців. У квітні 2017 р. рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини №463 позивачу встановлено два професійні захворювання. Згідно з висновком МСЕК від 25.07.2017 р. позивачу первинно встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 55%, в тому числі: 50% - вібраційна хвороба, 5% - туговухість, а також 3 група інвалідності безстроково. Актом розслідування причини виникнення хронічного професійного захворювання від 26 травня 2017 року зазначено причину професійного захворювання перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Тобто, в діях відповідача є пряма вина у настанні негативних наслідків у здоровї позивача. В звязку з професійним захворюванням змінився спосіб та якість його життя, що завдає йому моральних страждань. Виходячи з характеру захворювань він не має змоги вести звичайний спосіб життя, оскільки змушений постійно перебувати на обліку у ЛПЗ, приймати ліки, без яких його стан погіршується. Він не може повноцінно забезпечувати свою сімю, всі державні компенсації йдуть на лікування позивача. Також позивач не в змозі допомогти по господарству своїй родині, працювати на дачі, няньчити своїх онуків, оскільки відчуває постійні болі, що підтверджуються медичними висновками. Вважає, що діями відповідача йому завдано моральну шкоду, розраховану відповідно до законодавства та судової практики і яку він оцінює в 320000,00 грн., а тому просить стягнути зазначену суму з відповідача.

Представник позивача надала суду заяву про підтримку позову у заявленому розмірі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, а також про розгляд справи без її участі.

Представник відповідача подала суду заяву про розгляд справи без її участі та заперечення на позов, в яких вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись на те, що ПрАТ «Північний ГЗК» здійснює свою господарську діяльність у відповідності до чинного законодавства, на підставі Статуту та спеціальних дозволів та ліцензій, виданих органами державного регулювання. Основним видом господарської діяльності відповідача, зокрема є видобуток залізорудної сировини відкритим способом, її переробка та виготовлення залізорудного концентрату і металізованих обкотишів. У процесі такої виробничої діяльності, виникають шкідливі виробничі фактори (пил, вібрація, шум), оскільки комбінат працює із 60-х років минулого століття за тодішніми технологіями, що не виключали цих шкідливих факторів, незважаючи на проходження державної експертизи на відповідність діючим нормативним актам, в т.ч. з охорони праці. Однак, незважаючи на постійне удосконалення відповідачем виробничих процесів, досягти повного усунення шкідливих виробничих факторів у гірничодобувній промисловості та їх впливу на працівників є обєктивно неможливим. Тому, у діях відповідача відсутні порушення норм чинного законодавства, а відтак ознаки протиправності, яка є однією з підстав відшкодування моральної шкоди.

Крім того, позивач після проведення атестації робочих місць кожен раз повідомляв позивача під розписку про умови праці, наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоровя. Проте позивач, знаючи і розуміючи це, свідомо і добровільно погоджувався на таку роботу, за яку між іншим, отримував від відповідача пільги та компенсації.

Також представник відповідача зазначає, що тривалість роботи позивача у шкідливих умовах праці, яка збільшує рівень професійного ризику, залежить лише від нього самого, тому існує причинно-наслідковий звязок між діями самого потерпілого, що мають вираз у тривалому продовженні роботи в шкідливих умовах праці, і виникненням у нього професійного ушкодження здоровя, а не тільки діями роботодавця, який не має можливості усунути шкідливі виробничі чинники з незалежних від нього причин.

Крім того, представник відповідача вказує, що не доведена наявність моральної шкоди і заявлена до стягнення сума моральної шкоди не відповідає вимогам, визначеним ст. 23 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що з 09.11.1978 р. по 04.03.2016 р. ОСОБА_1 працював у ПрАТ «Північний ГЗК» на посаді машиніста бульдозера в карєрі та на відвалах дільниці дорожньо-будівельної техніки №22, Ганнівський карєр. 04.03.2016 р. позивач був звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.18-21).

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного лікувально-профілактичного закладу Українського НДІ промислової медицини м. Кривого Рогу про наявність професійного характеру захворювання №463 від 19.04.2017 р. ОСОБА_1 встановлені два професійні захворювання з діагнозами:

- вібраційна хвороба першої-другої стадії: синдром церебрально-перефиричної ангіодистонії, ускладненої дисциркуляторною енцефалопатією, та синдром полірадикулоневропатії з двобічним плечолопатковим періартрозом (ПФ першого-другого ступеня);

- нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху (а.с.8-9)).

Відповідно до інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього професійного захворювання (отруєння), наданої Криворізьким міськрайонним управлінням Головного управління Дерсанепідемслужби у Дніпропетровській області вих. №2/2-11-3-1356 від 12.05.2016 р. умови праці ОСОБА_1 за період роботи з 09.11.1978 по 04.03.2016 машиністом бульдозера в карєрі та на відвалах у Ганнівському карєрі ПАТ «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (правонаступник ВАТ «ПівнГЗК», Північний гірничозбагачувальний комбінат) за концентрацією аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони відносяться до 3 класу 2-3 ступеня шкідливості, за рівнем виробничої загальної транспортної вібрації до 3 класу 2-3 ступеня шкідливості, за показниками важкості праці незручною робочою позою до 3 класу 2 ступеня шкідливості. (а.с.25-27).

Пунктом 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 травня 2017 року причиною виникнення професійного захворювання встановлено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних і шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: еквівалентний рівень загальної транспортної вібрації перевищує нормативний на 5дБ (121 дБ при ГДР 116 дБ) згідно ДСН 3.3.6.039-99. Еквівалентний рівень шуму перевищує нормативний на 7 дБА (87 дБА при ГДР 80 дБА) згідно ДСН 3.3.6.037-99 (а.с. 5).

Довідкою МСЕК серії 12 ААА №046106 від 25.07.2017 р. первинно позивачу встановлено третю групу інвалідності безстроково та 55% втрати працездатності по професійному захворюванню (50% по вібраційній хворобі; 5% туговухість) з 17.07.2017 р. безстроково (а.с. 6).

З дослідженого в судовому засіданні акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 26 травня 2017 року слідує, що професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом бульдозера в карєрі та на відвалах виконував роботи з керування бульдозером під час ремонту, підчищення, будівництва та планування доріг в карєрі та на відвалах, здійснював роботи з ремонту та обслуговування механізмів, вузлів та обладнання бульдозера. При цьому внаслідок недосконалості технології відкритого видобутку руди, важких режимів експлуатації бульдозерів підпадав під вплив підвищених параметрів виробничої загальної вібрації та виробничого шуму. Враховуючи роботу ОСОБА_1 на ПівнГЗК, ВАТ, та ПАТ «ПІВНГЗК» впродовж 37 років 3 місяців в умовах впливу шкідливих факторів, конкретних посадових осіб, які відповідальні за виникнення професійних захворювань, встановити неможливо (а.с. 5).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Суд вважає, що зазначеного обовязку відповідач не виконав.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Частина 1 статті 1167 ЦК України передбачає, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Як вбачається з акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного 26.05.2017 р., причиною виникнення професійних захворювань позивача є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

Суд вважає зазначене наслідком порушення посадовими особами підприємства, де працював позивач, ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачений обов'язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Вина відповідача полягає в тому, що підприємство відповідача не створило безпечних та нешкідливих умов праці, що не заперечується самим відповідачем, який послався на специфіку діяльності підприємства відповідно до отриманих дозволів та ліцензій.

Таким чином, моральна шкода, завдана позивачу при виконанні ним трудових обовязків, виникла внаслідок протиправної поведінки відповідача.

Суд відхиляє заперечення відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються наведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу та після проведення атестації робочих місць про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. Посилання представника відповідача на те, що позивач добровільно працював тривалий час у шкідливих умовах праці, та що саме його дії стали причиною професійного захворювання, безпідставні та суперечать викладеному. Отже, доводи відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв'язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

У судовому засіданні встановлено, що в зв'язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 55% та йому встановлена 3-тя група інвалідності безстроково. Як наслідок позивач обмежений у життєдіяльності, що проявляється больовим синдромом, необхідністю проходити лікування (про що свідчать виписні епікризи), вимушеним прийманням ліків, неможливістю глядіти своїх онуків та допомагати по господарству своїй родині, необхідністю докладати додаткових зусиль для організації його життя. Отримані професійні захворювання призводять до зниження його фізичної активності.

Отже, враховуючи те, що позивачу встановлено 55 % втрати працездатності та третю групу інвалідності безстроково, а також характер професійних захворювань, пов'язаних із спричиненням йому фізичних і моральних страждань, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили, суд вважає, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, так як має місце факт заподіяння позивачеві моральної шкоди.

Позивач при визначенні суми відшкодування моральної шкоди посилався на розрахунок, здійснений виходячи з розміру 100 мінімальних заробітних плат, що складає 320000,00 грн.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди заподіяної позивачу, суд враховуючи роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», характер та глибину його фізичних, душевних страждань від одержаного профзахворювання, тривалість лікування, втрату можливості його повної трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних змін його життєвих зв'язків, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що для відшкодування моральної шкоди на користь позивача, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості потрібно стягнути з відповідача 40 000 грн. за встановлені 55% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності безстроково.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, на користь держави за розгляд цивільної справи підлягають відшкодуванню з відповідача судові витрати 640,00 грн. судового збору станом на дату подачі позову, від сплати якого було звільнено позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ч. 1 ст. 1167 ЦК України та керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 31, 60, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, в звязку ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обовязків задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 40000 (сорок тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок втрати професійної працездатності, без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн..

У решті позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення усіма учасниками процесу в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: