Рішення № 68792763, 22.08.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 185/1265/17

Провадження № 2/185/1721/17

22 серпня 2017 року м. Павлоград

Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Бабій С.О., при секретарі с/з ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про оспорювання договору позики

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики, в якій просив суд стягнути з відповідачів на його користь суму боргу за договором позики в розмірі 217787,50 грн та судові витрати по справі.

В обґрунтування заявленого первісного позову позивач посилався на те, що 25 серпня 2015 року він уклав з відповідачем ОСОБА_3 договір позики грошей, згідно якого передав останньому грошові кошти в розмірі 32000,00 грн. з умовою їх повернення до 25 серпня 2018 року. Договір було укладено у простій письмовій формі.

У забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 перед позивачем між останнім та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 25 серпня 2015 року, за яким останній разом з ОСОБА_3. відповідають за зобовязаннями ОСОБА_3 за договором позики перед ОСОБА_2 як солідарні боржники в обсязі 1000,00 грн..

Відповідач ОСОБА_3, взявши за договором позики від 25 серпня 2015 року гроші в сумі 32000,00 грн., зобовязувався згідно графіка повернення позики частками повертати взяті в борг гроші. Однак, платежі вносив нерегулярно, заборгованість у встановлений термін не погасив. Згідно п. 4.4. укладеного договору позики, у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує відсотки, які складають 5% суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочки. На момент звернення до суду з даним позовом сума неповернутого боргу складає 32000,00 грн. та відсотки 185787,50 грн. та оскільки відповідач не виконує належним чином умови договору, позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.

03 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про оспорювання договору позики. Обґрунтовуючи позов посилався на те, що при укладанні договору позики грошей від 25.09.2015 відповідачі навмисно його ввели в оману щодо істотних умов договору.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав, посилаючись на доводи викладені у позовній заяві, у зустрічному позові просив відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник просили відмовити у первісному позові, та задовольнити зустрічну позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_4, про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, до суду не прибув, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов визнав частково у розмірі 1000,00 грн.

Дослідивши письмові матеріали справи, перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.

Спір між сторонами виник з приводу усунення порушеного права, на належне виконання умов договору позики, укладеного між сторонами, внаслідок чого ОСОБА_2 позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими-ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

25 серпня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір позики грошей, відповідно до якого ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 32000,00 грн., а останній зобовязався повернути зазначену суму частками по 890,00 грн в місяць з першого по тридцять пятий місяць, а тридцять шостий платіж 850,00 грн до 25 серпня 2018 року. Повернення грошових коштів вносяться позичальником на картковий рахунок позикодавця №5168755505047403 (а.с. 5)

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

На підтвердження укладання зазначеного договору відповідачем була написана розписка про отримання ним від позивача грошових коштів в сумі 32000,00 грн. Таким чином, форма договору позики не порушена. (а.с. 6)

В забезпечення виконання зобовязання ОСОБА_3 перед позивачем між останнім та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 25 серпня 2015 року, за яким останній разом з ОСОБА_3 відповідають за зобовязаннями ОСОБА_3 за договором позики перед ОСОБА_2 як солідарні боржники у розмірі 1000,00 грн.(а.с.7).

Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Договір позики вважається безпроцентним, якщо: він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Однак, відповідач належним чином не виконував умови договору позики.

Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4.4. укладеного договору позики, у разі порушення строків повернення позики позичальник сплачує проценти за користування позикою у розмірі 5% в день від суми простроченого заборгованості.

Згідно із ст.. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що договір позики був укладений у належній письмовій формі, у договорі додержано всі істотні умови договору позики: сума позики, строк повернення грошових коштів, а також відповідальність за порушення зобовязання.

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 ЦК України: істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до ст.. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що підстави для задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 25.08.2015р., відсутні, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено факт його обману відповідачами, не доведено умислу відповідачів щодо введення його в оману, що свідчить лише про спроби звільнення від відповідальності за вказаним договором позики.

Згідно із доданими квитанціями до зустрічного позову ОСОБА_3, вбачається, що останній на виконання вказаного договору позики сплатив 2680,00 грн на картковий рахунок 516875********03 за квитанціями: №21002015150640 від 21.09.2015 на суму 798,00 грн (а.с. 34), №21092015150056 від 21.09.2015 на суму 98,00 грн (а.с. 36), №24112015162759 від 24.11.2015 на суму 893,00 грн (а.с. 37), №25102015102730 від 25.10.2015 на суму 891,00 грн. (а.с. 38), що свідчить про визнання ОСОБА_3 договору позики та початок виконання його умов.

Інші квитанції, надані ОСОБА_3, (а.с. 32,33,35,39,40,41,42) є неналежними доказами сплати боргових зобовязань за договором позики від 25.08.2015, оскільки сплачені на неналежні карткові рахунки.

Враховуючи, що відповідачем надано квитанції про сплату боргу на загальну суму 2680,00 грн, суд доходить висновку, що розрахунок заборгованості відповідача є неповністю обґрунтованим, а тому заборгованість за тілом кредиту становить 29320,00 грн, за процентами: 124312,00 грн (загальна заборгованість за процентами 185787,50 грн (проценти нараховані за платежем 26.09.2015 у сумі 21760,50 грн, проценти нараховані за платежем 26.10.2015 у сумі 20425,50 грн, проценти нараховані за платежем 26.11.2015 у сумі 19090,50 грн, проценти нараховані за платежем 26.12.2015 у сумі 199,00 грн, оскільки відповідач переплатив за попередніми платежами 10,00 грн)).

Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом : у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Враховуючи, що порукою ОСОБА_4 забезпечено виконання зобов'язання ОСОБА_3 перед ОСОБА_2 частково у розмірі 1000,00 грн, та п. 4.5 договору позики грошей від 25 серпня 2015 року, передбачено порядок черговості сплати заборгованості, суд доходить висновку, що зобовязання в частині, що забезпечено порукою, необхідно віднести до першої черги відшкодування: сплата процентів за договором позики грошей.

Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 як основний боржник, порушив зобов'язання щодо повернення чергової частини суми позики, тому у позивача є всі підстави вимагати з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 солідарного виконання зобов'язань з повернення 1000,00 грн. суми процентів, а також підстави вимагати з ОСОБА_3 суми позики, процентів у сумі 152632,00 грн, з яких 29320,00 грн сума позики, 123312,00 грн - відсотки.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають частковому задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені, а у зустрічному позові слід відмовити за його недоведеністю.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 16, 20, 526, 527 ч. 1, 530, 546, 554, 589, 590 ч.1, 591 ч. 1, 599, 611, 612, 625, 1050 ч. 2, 1054 ч. 2 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 5-8, 10,11, 57, 60, 84, 88, 209, 212, 214-215, 294 суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошей від 25 серпня 2015 року у розмірі 1000,00 грн (одна тисяча гривень 00 копійок) в т.ч.: 0 грн сума позики, 1000,00 грн сума процентів.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму боргу за договором позики грошей від 25 серпня 2015 року у сумі 152632,00 грн (сто пятдесят дві тисячі шістсот тридцять дві гривні 00 копійок), з яких 29320,00 грн сума позики, 123312,00 грн - відсотки.

В іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі по 1526,32 грн (одна тисяча пятсот двадцять шість гривень 32 копійки).

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 10,00 грн (десятьгривень 00 копійок).

В іншій частині судові витрати віднести на рахунок ОСОБА_2.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про оспорювання договору позики залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяті днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С. О. Бабій