Рішення № 68791100, 18.12.2013, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/8901/13-ц

(2/199/3197/13)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 грудня 2013 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Подорець О.Б.,

за участі секретаря Голубніченко В.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому просила визнати за нею права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом після померлого 17 лютого 1995 року ОСОБА_3.

В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_3 її брат. Після його смерті вона звернулася з заявою про прийняття спадщини на підставі заповіту від 19 вересня 2012 року складеного ОСОБА_3 на її користь та посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 Однак 19 червня 2013 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 142 по вулиці Гринченко в м. Дніпропетровську на ім’я ОСОБА_5 не зареєстровано в КП ДМБТІ. Так, після смерті попереднього власника зазначеного домоволодіння ОСОБА_6 Четвертою дніпропетровською державною нотаріальною конторою 26 листопада 1983 року було видано свідоцтво про право на спадщину, відповідно до якого спадкоємцями після смерті ОСОБА_6 були ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Таким чином кожен із спадкоємців мав право на 1/5 частину будинку № 142 по вулиці Гринченко в місті Дніпропетровську.

Згодом частина спадкоємців, а саме ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 померли. Спадкоємців першої черги вони не мали. Єдиним, хто фактично прийняв спадщину після їх смерті є їх брат ОСОБА_5, оскільки він постійно проживав в будинку, однак за своє життя право власності на нього не оформив. Оскільки ОСОБА_5 був єдиним спадкоємцем, який фактично прийняв спадщину після померлих, то йому на день смерті належало 4/5 частин домоволодіння.

У зв’язку з чим позивач просить визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 4/5 частин житлового будинку № 142 по вул. Гринченко в м. Дніпропетровську, що належить спадкодавцю ОСОБА_3 та зобов’язати Четверту дніпропетровську нотаріальну контору видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просила позов задовольнити. Крім іншого пояснила, що відповідач неправомірно не видав позивачці ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом і саме Четверта дніпропетровська нотаріальна контора є відповідачем по зазначеній справі.

Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про місце, дату та час судового розгляду справи був сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, не надав заяви про розгляд справи за його відсутності, не скористався правом надання заперечень проти позову, у зв’язку з чим суд за згодою позивача вирішує справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.

Суд, вислухавши позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26 листопада 1983 року, посвідченого державним нотаріусом Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області ОСОБА_9 спадкоємцями померлої ОСОБА_10 є ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8. Спадкове майно складається з домоволодіння №142 по вулиці Гринченко в м. Дніпропетровську.

ОСОБА_3 помер 17 лютого 1995 року, ОСОБА_7 помер 18 січня 1996, ОСОБА_11 померла 06 грудня 2003 року, що підтверджується свідоцтвами про смерть наявними в матеріалах справи.

Спадкоємці першої черги після смерті всіх спадкоємців відсутні.

Статтею 530 ЦК України (в редакції 1963 року) передбачено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Після смерті ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_11 спадщину прийняв їх брат ОСОБА_5, який постійно проживав та був зареєстрований у спірному домоволодінні.

Згідно ст.549 ЦК України (в редакції 1963 року) спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

За життя ОСОБА_5 склав заповіт, яким все своє майно заповідав позивачу по справі – ОСОБА_1, що підтверджується заповітом від 19 вересня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №3050.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст. ст. 1251 -1252 цього Кодексу.

14 листопада 2012 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть виданим Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №1755.

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина у вигляді 4/5 частин домоволодіння № 142 по вулиці Гринченко в м. Дніпропетровську.

Позивач ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом після померлого ОСОБА_5 в передбачений законом шестимісячний строк звернулася з заявою про прийняття спадщини до Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори.

19 червня 2013 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_12 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки правовстановлюючий документ – дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок № 142 по вулиці Гринченко в м. Дніпропетровську, виданий Державним нотаріальним архівом в Дніпропетровській області 13.09.2005 за реєстровим № 2-108 на ім’я ОСОБА_5 не зареєстроване в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації».

У судовому засіданні судом також встановлено та не заперечується сторонами, що постанову державного нотаріуса Четвертої дніпропетровської нотаріальної контори ОСОБА_12 від 19 червня 2013 року про відмову у вчиненні виконавчих дій позивачем не оскаржувалося, хоча як пояснив представник позивача в судовому засіданні вони з цією постановою не згодні та вважають її неправомірною.

Звертаючись з позовом до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори, позивач не надала суду доказів з приводу того, яким чином та які її права свободи чи інтереси з питання, що є предметом спору в суді, порушені, невизнані або оспорювані відповідачем.

Відповідно до ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача. Дані вимоги закону у відповідності до ч.4 ст.10 ЦПК України роз’яснені позивачеві, та її представнику, однак клопотань щодо заміни первісного відповідача належним відповідачем, або залучення іншої особи як співвідповідача, заявлено не було. Крім того, позивач та її представник в судовому засіданні заперечували проти заміни неналежного відповідача належним та щодо залучення до участі у справі в якості співвідповідача Дніпропетровську міську раду.

Таким чином, оскільки позов пред’явлено до неналежного відповідача, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом до належного відповідача.

З урахуванням результату розгляду справи та у відповідності до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати компенсуванню не підлягають та відносяться на позивача.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57-60, 88, 214, 215, 218, 222, 224-226 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування – відмовити в повному обсязі.

Судові витрати компенсуванню не підлягають і відносяться на рахунок позивача.

З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитися 13 грудня 2013 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Копію судового рішення із викладом вступної та резолютивної частин видати учасникам процесу негайно після його проголошення.

Суддя О.Б.Подорець