Рішення № 68791020, 11.09.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/4136/15-ц Провадження № 22-ц/773/1167/17 Головуючий у 1 інстанції: Рудська С.М. Категорія: 27 Доповідач: Стрільчук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Стрільчука В.А.,

суддів - Бовчалюк З.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання - Галицька І.П.,

з участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (далі - ТОВ «Кей-Колект») до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки за апеляційною скаргою позивача ТОВ «Кей-Колект» на рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 30 жовтня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_4 укладено договір споживчого кредиту № 11243558000, за умовами якого відповідач отримала 100 000 доларів США під 13,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2027 року.

В той же день на забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого відповідач передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» було укладено договір факторингу № 2, за яким права вимоги заборгованості (включаючи суму наданого кредиту, проценти, комісії, штрафні санкції та інші можливі платежі) за кредитним договором відступлені ТОВ «Кей-Колект».

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором у неї утворилася заборгованість, яка станом на 16 березня 2015 року складає 146 834,48 доларів США, що в гривневому еквіваленті відповідає 3 196 642,57 грн.

Враховуючи викладене, позивач просив в рахунок сплати вищевказаної заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, встановити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено частково. Постановлено у рахунок заборгованості ОСОБА_4 перед товариством ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 91 111,82 доларів США, що становить 791 792 грн. 30 коп., з яких прострочений основний борг - 87 469,39 доларів США, що становить 694 393,25 грн., прострочені проценти - 11 576,49 доларів США, що становить 91 902,28 грн., пеня за порушення термінів повернення кредиту - 63,06 доларів США, що становить 500,61 грн., пеня за порушення термінів сплати процентів - 629,34 доларів США, що становить 4996,16 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру загальною площею 101,1 кв. м. за адресою АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_4 Стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Кей-Колект» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 654 грн. В іншій частині позовних вимог ТОВ «Кей-Колект» відмовити за необґрунтованістю. На період дії Закону України № 1304-VІІ від 03 червня 2014 року «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» зупинити примусове звернення стягнення на предмет іпотеки.

Додатковим рішенням Луцького міськрайонного суду від 29 квітня 2015 року постановлено доповнити рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року. Встановити початкову ціну предмета іпотеки - квартири загальною площею 101,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій, та визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

В апеляційній скарзі, що надійшла до суду 20 травня 2015 року, позивач ТОВ «Кей-Колект» просило змінити рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року, ухваливши наступне рішення в частині суми заборгованості відповідача: у рахунок сплати заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ «Кей-Колект» за договором про надання споживчого кредиту № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року в сумі 146 834,48 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ станом на 16 березня 2015 року становить 3 196 642 грн. 57 коп., звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 101,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3. При цьому позивач покликався на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права.

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 03 липня 2015 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» відхилено, а рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 03 липня 2015 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Кей-Колект» задоволено. Постановлено рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року та додаткове рішення цього ж суду від 29 квітня 2015 року змінити. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ТОВ «Кей-Колект» за кредитним договором № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року, укладеним між ОСОБА_4 та АКБ «Укрсиббанк», в розмірі 146 834,48 доларів США, яка складається з: 86 275,20 доларів США - заборгованість за кредитом, 60 559,28 доларів США - заборгованість за відсотками, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 101,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_4, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в розмірі 1 192 874 грн. В решті рішення залишити без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року рішення Апеляційного суду Волинської області від 05 травня 2016 року в даній справі скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Отже предметом даного апеляційного розгляду є рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року, оскаржене в апеляційному порядку позивачем ТОВ «Кей-Колект».

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, зазначаючи про необґрунтованість доводів скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_4 було укладено договір споживчого кредиту № 11243558000, за яким відповідач отримала 100 00 доларів США під 13,9 % річних з кінцевим терміном повернення до 30 жовтня 2027 року (т. 1, а. с. 6-10).

За приписами статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, розмір якої згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 16 березня 2015 року складає 146 834,48 доларів США, що в еквівалентно 3 196 642,57 грн., з яких 86 275,20 доларів США - заборгованість за кредитом, 60 559,28 доларів США - заборгованість за процентами (т. 1, 15-18).

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_4, , Приватного підприємства «Ескада», Приватного підприємства «Факт «МВК», ОСОБА_5 про стягнення боргу за кредитним договором позов задоволено і постановлено стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «УкрСиббанк» 791 792,30 грн. (т. 1, а. с. 49-50). Зазначене рішення суду не виконано.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 30 жовтня 2007 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки, за яким відповідач передала в іпотеку банку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 23-24).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель вправі вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 та статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов'язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно зі ст. ст. 37, 38 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір факторингу № 2, предметом якого є, зокрема право вимоги до ОСОБА_4 за кредитним договором від 30 жовтня 2007 року (т. 1, а. с. 19-22).

13 лютого 2012 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» укладено договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки, предметом якого є, зокрема право вимоги до ОСОБА_4 за договором іпотеки від 30 жовтня 2010 року (а. с. 28-30).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Згідно зі ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Таким чином, у встановленому законом порядку до нового кредитора ТОВ «Кей-Колект» перейшли права вимоги первісного кредитора ПАТ «УкрСиббанк», в тому числі за вищезгаданими кредитним договором та договором іпотеки.

10 грудня 2014 року ТОВ «Кей-Колект» надіслало на адресу ОСОБА_4 вимогу про усунення порушення (т. 1, а. с. 32), однак відповідач цю вимогу не виконала і заборгованість за кредитним договором не погасила.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, суд виходив з того, що оскільки рішенням суду від 13 жовтня 2011 року кредитна заборгованість вже була достроково стягнута на користь первісного кредитора і вказане рішення знаходиться на стадії примусового виконання, то саме ця сума підлягає до задоволення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, так як після рішення суду про стягнення всього кредиту нарахування відсотків за договором є неможливим.

Однак таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права.

За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У справі, яка переглядається, кредитним договором передбачено, що проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку (п. 1.3.3. договору).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року в справі № 6-157цс16 і згідно зі ст. 360-7 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України є обов'язковою для всіх судів України.

Суд безпідставно не застосував до спірних правовідносин частину 1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

За умовами кредитного договору ОСОБА_4 зобов'язувалася щомісячно сплачувати заборгованість за тілом кредиту та за процентами в іноземній валюті на рахунок банку згідно з графіком платежів (а. с. 6-14), однак свої зобов'язання належним чином не виконала.

Розмір заборгованості за кредитним договором, в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, визначений ним станом на день пред'явлення позову, тобто на 16 березня 2015 року, в сумі 146 834,48 доларів США, з яких 86 275,20 доларів США - заборгованість за кредитом, 60559,28 доларів США - заборгованість за процентами. Вказаний розмір заборгованості підтверджується наданим ТОВ «Кей-Колект» розрахунком (т. 1, а. с. 15-18) і відповідачем не спростований.

Тому, з врахуванням закріпленого у статті 11 ЦПК України принципу диспозитивності цивільного судочинства такий розмір заборгованості у гривневому еквіваленті має бути зазначений у рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Наведений висновок узгоджується з нормами, закріпленими у ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку», згідно з якою у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру заборгованості, в рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, ухвалене з порушенням вищенаведених норм матеріального права, воно підлягає відповідній зміні з ухваленням нового рішення згідно з вимогами ст. 309 ЦПК України.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1 і 3 ст. 533 ЦК України).

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього Декрету.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність у банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Згідно з листом Національного банку України від 03 жовтня 2007 року № 41-211/1814-10108 «Про перелік банків, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій, у тому числі з валютними цінностями», АКІБ «УкрСиббанк» отримало банківську ліцензію 24 грудня 2001 року, а письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями - 19 листопада 2002 року (т. 2, а. с. 45-51). Отже на момент укладення кредитного договору в банку була ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями.

Наявність у банку такої ліцензії протягом строку дії кредитного договору підтверджується також розміщеним на офіційному сайті Національного банку України Списком банків (з переліком валютних операцій), які отримали генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (т. 2, а. с. 41-44).

Крім того, в межах даної справи вирішується не спір про стягнення боргу за кредитним договором, а позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому укладений сторонами кредитний договір ними не оспорений і не визнаний недійсним в установленому законом порядку.

Разом з тим, позивач у даній справі, який є кредитором у зобов'язанні, ТОВ «Кей-Колект» не має ліцензії Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями. Тому розмір заборгованості, в рахунок погашення якої позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, має бути зазначений у гривнях.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За змістом наведеної правової норми в рішенні суду має бути зазначений гривневий еквівалент іноземної валюти за офіційним курсом на день ухвалення рішення, оскільки при вирішенні судом справи день платежу (виконання рішення) встановити неможливо.

Враховуючи, що апеляційним судом у даній справі ухвалюється нове рішення, колегія суддів вважає, що гривневий еквівалент доларів США слід визначити на день ухвалення даного рішення.

Згідно з офіційним курсом Національного банку України на 11 вересня 2017 року 1 долар США відповідає 26,07 грн. Отже загальний розмір заборгованості за кредитним договором в сумі 146 834,48 доларів США відповідає 3 827 974,89 грн. (146 834,48 х 26,07), а його складові: заборгованість за кредитом в сумі 86 275,20 доларів США - 2 249 194,46 грн. (86 275,20 х 26,07), заборгованість за процентами в сумі 60 559,28 доларів США - 1 578 780,43 грн. (60 559,28 х26,07).

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст. ст. 38, 39 Закону «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону, згідно з якою ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 травня 2015 року № 6-61цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Згідно із звітом про незалежну оцінку майна - квартири по проспекту Волі, 12/4 в місті Луцьку, складеному суб'єктом оціночної діяльності 04 вересня 2017 року, ринкова вартість об'єкта оцінки становить 1 364 042 грн.

Тому, виходячи з вищенаведених положень законодавства та правової позиції Верховного Суду України, саме ця сума коштів має бути зазначена в рішенні суду як початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду від 23 квітня 2015 року в даній справі змінити, виклавши другий абзац резолютивної частини рішення в такій редакції:

«В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» за кредитним договором № 11243558000 від 30 жовтня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_4, в розмірі 3 827 974 (три мільйони вісімсот двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят чотири) грн. 89 коп., яка складається з: 2 249 194 (двох мільйонів двохсот сорока дев'яти тисяч ста дев'яності чотирьох) грн. 46 коп. заборгованості за кредитом, 1 547 289 (одного мільйона п'ятсот сорока семи тисяч двохсот вісімдесяти дев'яти) грн. 43 коп. заборгованості за процентами, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру загальною площею 101,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_5, що належить на праві власності ОСОБА_4, шляхом проведення прилюдних торгів відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», з початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації в сумі 1 364 042 (один мільйон триста шістдесят чотири тисячі сорок дві) грн.».

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді