Вирок № 68786998, 30.04.2014, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3591/14-к

Провадження № 1-кп/520/298/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.04.2014 року Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Федулеєвої Ю.О.

при секретарі Орлової Ю.Є.

за участю прокурора Бондаренко Д.Г.

потерпілої ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, одруженого, на утримані троє неповнолітніх дітей, зареєстрованоІНФОРМАЦІЯ_4 2, АДРЕСА_1, проживаючого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушеня передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

03.03.2013 року, о 15.30 годині, водій ОСОБА_2 керуючи технічно справним автомобілем «Мітсубісі Кольт» р\н ВН 9953 ВК, який належить ОСОБА_3, рухаючись в м. Одесі по Ільфа і ОСОБА_4 з боку вул. Левітана в напрямку вул. ОСОБА_5, біля будинку 4-Б скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка перетинала проїжджу частину з права на ліво по ходу руху автомобіля по нерегульованому визначеному дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідному переході».

У результаті наїзду пішоходові ОСОБА_1 були заподіяні середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 п\п-б, п. 12.1, п. 18.1, п.18.4 «ОСОБА_6 дорожнього руху», в яких зазначено що:

п.2.3. п\п-б, «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний»:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

п. 12.1 «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним».

п.18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

п.18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення виразилося в тому, що ОСОБА_2 маючи об'єктивну можливість в світлу пору доби бачити пішохода, що рухався по проїжджій частині, не був уважним, не слідкував за дорожніми обставинами, не вибрав безпечну швидкість руху, при цьому не надав перевагу в русі пішоходу, яка перетинала проїжджу частину у встановленому для переходу місці по визначеному дорожніми знаками «Пішохідний перехід», нерегульованому пішохідному переході, де скоїв наїзд на пішохода.

Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 365 від 03.01.2014 року потерпілої ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому 7-го лівого ребра по середній пахвовій лінії, забою м'яких тканин і садна лівої кисті, забитих ран голови, забиття області правого гомілковостопного суглоба, які відносяться до середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю та пояснив, що 03.03.2013 року рухаючись з дружиною та дитиною на власному автомобілі, приближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не був уважним і скоїв наїзд на потерпілу, у скоєному щиро кається.

Потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов до обвинуваченого, в розмірі матеріальної шкоди 14024, 38 гривен, та моральної шкоди у розмірі 10.000 гривен, який вона в судовому засіданні підтримала в повному обсязі, пояснивши, що з боку ОСОБА_2 не якої допомоги не отримувала.

Обвинувачений ОСОБА_2 цивільний позов потерпілої визнав частково, а саме щодо матеріальної шкоди визнав часткові затрати на ліки, та за одежу яка була пошкоджена в результаті ДТП, щодо затрат на доглядальницю, проїзду в таксі, та затрат на юридичні послуги не визнав пояснюючи, що ці вимоги не підтверджені належними документами. Моральну шкоду у розмірі 10.000 гривен, також не визнав.

Окрім визнання своєї вини, вина обвинуваченого також підтверджується іншими письмовими доказами, дослідженими у судовому засіданні :

-Протоколом огляду місця дорожньо - транспортної пригоди від 03.03.2013 року, зі схемою та фото таблицею, згідно чого, слідчим з 16 годин по 00 хвилин по 17 годин 00 хвилин було оглянуто місце дорожньо-транспортної пригоди по вул. І.Петрова, в м. Одесі (а.п. 7-19);

-Висновком результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного, чи іншого спяніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції , згідно якого, ОСОБА_2 не знаходилась в стані алкогольного чи наркотичного спяніння (а.п. 27);

-Висновком судово медичної експертизи від 27.03.2013 року, згідно якого у ОСОБА_1 малися тілесні пошкодження: закритий перелом 7-го лівого ребра по середньої підмишечної лінії, ушиб мяких тканей та ссадин лівої кістки, ушиблені рани голови. -Вказані тілесні пошкодження відносяться до пошкоджень середньої тяжкості (а.п.38-41);

-Висновком додаткової судово-медичної експертизи № 1947 від 26.06.2013 року, згідно якого ОСОБА_1 були вчинені тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.п.61-64);

-Висновком комісійної судово-медичної експертизи № 365 від 03.01.2014 року , згідно якого ОСОБА_1 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.п.72-78);

-Висновком авто технічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля MITSUBISHI Colt на пішохода від 07.03.2014 року, згідно до якого визначити експертним шляхом швидкість руху автомобіля MITSUBISHI Colt в умовах даної події не представляється можливим. З технічної точки зору, у звязку з обмеженою видимістю пішохідного переходу в зоні правої крайки проїжджої частини (завдяки задньої частини автомобіля «Джип», який стояв у кишені для паркування) належні дії водія автомобіля MITSUBISHI при наближенні до пішохідного переходу регламентувалися п. 18.1, 12.1 ОСОБА_6 Тобто водію автомобіля було слід завчасно знижати швидкість свого руху до такої, при котрій у момент виявлення пішоходів у зоні яка не оглядається водієм на пішохідному переході, водій міг надати дорогу. З технічної точки зору водій автомобіля MITSUBISHI мав технічну можливість належним виконанням вищевказаних вимог ОСОБА_6 запобігти настанню ДТП (наїзду на пішохода), незалежно від швидкості руху свого автомобіля ( а.п.104-105);

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють фактичні обставини справи та судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, сумніви у добровільності їх позицій відсутні, заслухавши думку учасників судового розгляду та роз'яснивши їм положення частини 3 ст. 349 КПК України, суд вважає визнати недоцільним подальше дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналіз досліджених судом доказів, які суд вважає належними, допустимими, достовірними і в своїй сукупності достатніми для постановлення вироку, дозволяє суду дійти висновку про те, що своїми діями обвинувачений ОСОБА_2 скоїв злочин передбачений ст. 286 ч.1 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.

При обранні міри покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість скоєного, обставини справи, особу обвинуваченого та його відношення до скоєнного, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання обвинуваченому.

ОСОБА_2 скоїв не навмисне кримінальне правопорушення, невиликої тяжкості, раніше не судимий, виключно позитивно характеризується, проживає с дружиною та неповнолітніми дітьми.

Обставинами, які у відповідності до ст. 66 КК України помякшують покарання обвинуваченому суд визнає, повне визнання своєї провини, щире розкаяння у вчинені злочину, знаходження на утримані неповнолітніх дітей ОСОБА_4 08.07.2012 року, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_7.

Обставин, які обтяжують покарання у відповідності до ст. 67 КК України судом не встановлено.

Враховуючи в сукупності всі обставини вчиненного кримінального правопорушення, обставини що пом'якшують покарання та знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного, поведінку обвинуваченого в судовому засіданні, суд вважає, що необхідним і достатнім покаранням для виправлення обвинуваченого ОСОБА_2, а також попередження з його боку скоєння нових злочинів, має бути призначене покарання в межах санкції статті у вигляді штрафу.

Вирішуючи питання про призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, суд враховує те, що обвинувачений скоїв злочин саме такий який відноситься до злочинів проти безпеки руху і експлуатації транспорту, але при цьому суд і враховує те, що раніше він не скоював ні кримінальних ні адміністративних правопорушень звязаних з керуванням транспортними засобами, а також і те, що на його утримані троє неповнолітніх дітей, яких необхідно відвозити на навчання, окрім того при керуванні транспортним засобом, у обвинуваченого буде більш можливостей, працювати та відшкодовувати завдану шкоду, тим самим враховуючи викладене, суд вирішує не призначати ОСОБА_9 додаткове покарання позбавлення прав керувати транспортними засобами.

Заявлений цивільний позов потерпілої підлягає до часткового задоволення, з врахуванням наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до положень частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, які фізична особа зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я, в душевних стражданнях внаслідок протиправної поведінки щодо неї.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Суд частково задовольняє цивільний позов в частині відшкодування фактично сплачених витрат потерпілою ОСОБА_10, а саме: 5704, 38 грн. відповідно до чеків на купівлю медикаментів та вартість лікування потерпілої , а також за пошкоджену одежу в розмірі 2500 гривен, а саме на суму 8204, 38 гривен, в іншої частині суд відмовляє у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів.

Крім того, потерпілою було заявлене відшкодування витрат морального характеру. Позовні вимоги мотивовані тим, що потерпіла зазнала сильну як фізичну так і моральну боль, і по сьогоднішній день несе як фізичні так і моральні страждання повязані з ДТП, не може працювати як раніше, стала боятися переходити дорогу. Потерпіла визначила розмір заподіяної моральної шкоди в сумі 10 000 грн.

Суд, визначаючи розмір моральної шкоди, враховує вимоги розумності, справедливості та виваженості, бере до уваги обставини справи, глибину фізичних та душевних страждань позивача, відсутність добровільної згоди відповідача чи власної ініціативи щодо відшкодування збитків, а такаж матеріальний стан обвинуваченого і визначає розмір грошового відшкодування моральної шкоди в сумі 2500 грн., що буде адекватним тим стражданням, яких зазнав позивач.

Керуючись ч. 2 ст. 124 КПК України суд також вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого в дохід держави витрати в розмірі 615 гривень 00 копійок, за проведення експертиз.

На підставі викладеного, керуючись ст. 373, 374, 376, 395 КПК України, суд,-

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушеня, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривен без позбавлення права керування транспортними засобами.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1, задовольнити частково. Стягнути з обвинуваченого на користь потерпілої 8204, 38 гривен матеріальної шкоди, та 2500 гривен моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати в сумі 615 гривень 00 копійок за проведення під час досудового розслідування судової авто технічної експертизи № 714 від 07.03.2014 року ОНДІСЕ, Міністерства Юстиції України р/р 31256272210989 в ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 02883110, код платежу 25010100/272.

Вирок суду може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області, через Київський районний суд міста ОСОБА_9 протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя Федулеєва Ю. О.