Постанова № 68782326, 06.09.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2017 р. Справа № 917/138/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Істоміна О.А.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 05.01.2017)

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2485 П/3) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.08.17 у справі № 917/138/16

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса, с. Кам'янка, Новопсковський район, Луганська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область

про стягнення 2 737 898,52 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 (суддя Киричук О.А.) відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16.

Боржник, ТОВ "Лозівський молочний завод", з ухвалою суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі № 917/138/16 на 12 місяців.

ТОВ "Лозівський молочний завод" зазначає про наявність підстав для відстрочки виконання рішення, посилаючись на скрутний фінансовий стан підприємства, зумовленому дією ряду обєктивних обставин, незалежних від товариства. Боржник посилається на висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства. Також, боржник вказує на вжиття заходів, спрямованих на погашення заборгованості перед позивачем, що дозволить відновити його порушені права, та зазначає, що у 2017 року 2018 року підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з позицією відповідача не погоджується, вважає ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 законною, прийнятою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просить відмовити ТОВ "Лозівський молочний завод" у задоволенні апеляційної скарги. Позивач вважає, що відповідач не обґрунтував наявності виняткових обставин, які є підставою для відстрочення сплати боргу, а складне фінансове становище не може бути безумовною підставою для надання відстрочки виконання рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.08.2017 клопотання відповідача про продовження строку розгляду апеляційної скарги по справі № 917/138/16 за межі строку, встановленого законодавством задоволено, продовжено строк вирішення спору за межі строку, встановленого ст. 102 ГПК України, на 15 днів, розгляд справи відкладено на 06.09.2017 та запропоновано відповідачу надати до суду документальні докази в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення.

05.09.2017 позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає, що наведені відповідачем підстави для відстрочки виконання рішення, зокрема відсутність фінансової можливості для погашення боргу перед СТОВ імені Енгельса, не є тією виключною обставиною щодо відстрочки виконання рішення в розумінні ст. 121 ГПК України.

Позивач також просив розглянути справу без участі представника СТОВ імені Енгельса у звязку з віддаленістю та великими матеріальними затратами.

06.09.2017 відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення документів до матеріалів справи, зокрема копію контракту № 22/02 від 22.02.2017 між "Лозівський молочний завод" та CEOLITAS (Республіка Латвія) разом з додатковою угодою; копію контракту № 13/03 від 13.03.2017 між "Лозівський молочний завод" та "G.M.Group" (Грузія) разом з додатковою угодою; копію контракту № 1601 від 16.01.2015 між "Лозівський молочний завод" та ТОВ "KAZ-IMPORT" (Республіка Казахстан) разом з додатковою угодою.

Позивач в призначене судове засідання не зявився, про час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.09.2017 за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника відповідача, та повторно розглянувши справу відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 917/138/16 позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь СТОВ ім. Енгельса 2 678 031,37 грн. основного боргу, 32 133,02 грн інфляційних втрат, 27 734,13 грн. - 3% річних та 41 068,47грн. судового збору; задоволено частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі № 917/138/16; розстрочено виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/138/16 зі сплатою заборгованості в сумі 2 778966,99 грн. на 24 місяці рівними частинами.

Після перегляду апеляційним судом рішення господарського суду Полтавської області від 03.11.2016 у справі № 917/138/16 скасовано в частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення у справі та розстрочення виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 917/138/16 зі сплати заборгованості у сумі 2778966,99 грн. на 24 місяці рівними частинами; прийнято у цій частині нове рішення, яким відмовлено у задоволенні заяви (вх. №12118 від 03.10.2016) ТОВ "Лозівський молочний завод" про надання розстрочки виконання рішення у справі №917/136/16; в іншій частині рішення господарського суду Полтавської області залишено без змін.

10.01.2017 на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2016 виданий відповідний наказ.

Касаційна інстанція рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду не переглядала.

20.07.2017 боржник звернувся до господарського суду Полтавської області з заявою про надання відстрочки виконання рішення на 12 місяців (а.с. 49-54).

В обґрунтування заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями.

Боржник зазначає, що на даний час на розгляді в судах України знаходиться 14 справ про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованості на загальну суму більше 1 млн. грн. та на даний час вже винесено ряд рішень про стягнення з ТОВ "Лозівський молочний завод" заборгованості, на виконання яких були укладені мирові угоди з кредиторами на умовах розстрочення.

Боржник вказує на те, що вжиття Державною виконавчою службою активних заходів для примусового виконання рішення призведе до катастрофічної ситуації, в звязку з чим під реальною загрозою опиниться погашення заборгованості, виплата поточної заробітної плати, сплата банківських кредитів, виконання підприємством затверджених мирових угод, проведення розрахунків з бюджетами, здійснення розрахунків з постачальниками сировини, енергоносіїв тощо.

Крім того, боржник посилається на висновки аудиту, якими підтверджено неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства.

Також, боржник вказує на те, що у 2017 року 2018 року підприємство розраховує на надходження значних коштів у зв'язку з укладенням нових зовнішньоекономічних контрактів.

З огляду на вказане боржник просив надати відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області на 12 місяців з моменту винесення ухвали за результатом розгляду даної заяви.

Відмовляючи ТОВ "Лозівський молочний завод" в заяві про відстрочку виконання рішення у справі №917/138/16, суд першої інстанції виходив з того, що за змістом ст. 121 ГПК України тяжкий фінансовий стан відповідача на є підставою для розстрочки виконання рішення суду, оскільки не є винятковою і не прогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки, є одним із можливих ризиків підприємницької діяльності. При цьому, суд першої інстанції, врахувавши заперечення стягувача, вважав, що боржником не наведено і не надано суду будь-яких доказів стосовно того, що через 12 місяців зміняться обставини, та в результаті таких змін останній буде в змозі виконати рішення у даній справі, а також дійшов висновку, що боржником не доведено винятковості обставин та об'єктивної неможливості виконати рішення суду.

Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Лозівський молочний завод" про відстрочку виконання рішення у справі №917/138/16, оскільки дані висновки зроблені без врахування фактичних обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів, що мають значення для справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та викладеним доводам сторін, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Оскільки зазначена стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013р., розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Так, в обґрунтування заяви ТОВ "Лозівський молочний завод" посилається на скрутний фінансовий стан підприємства обумовлений відсутність ринку збуту та введення Російською Федерацією, на ринок якої протягом останніх 10 років відбувався експорт продуктів, продуктового ембарго, в сукупності з соціальними та економічними потрясіннями в державі, збільшенням вартості палива та енергоносіїв, зменшення платоспроможності населення, і, як наслідок значне зменшення внутрішнього попиту на сирну продукцію, значне збільшення обсягу порушень платіжної дисципліни зі сторони контрагентів ТОВ "Лозівський молочний завод" за взятими зобов'язаннями.

До заяви про відстрочку виконання рішення ТОВ "Лозівський молочний завод" надано копію висновку звіту незалежного аудитора за результатами проведеного на підприємстві аудиту, яким боржник підтверджує неплатоспроможність товариства та його залежність від залучених коштів, а також неможливість одночасного виконання всіх судових рішень про стягнення заборгованості з ТОВ "Лозівський молочний завод" в силу недостатності власних обігових коштів, що призведе до повної неплатоспроможності товариства і ризику банкрутства.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вважав, що надавши копію Звіту незалежного аудитора за період з 01.01.2016 по 30.06.2016 , копії балансів ТОВ "Лозівський молочний завод" станом на 31.12.2015, 31.12.2016, 31.03.2017 та звітів про фінансові результати за 2015, 2016, перший квартал 2017 року боржник не довів та не надав доказів того, що наявність збитків станом на 31.03.2017 ускладнює виконання рішення чи робить його неможливим на даний час, тобто у серпні 2017 року.

Однак, вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, …стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, Лозівський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у відповідь на заяву позивача від 29.03.2017 своїм листом № 5417/14.13-45/6 від 10.04.2017 повідомив, що з 24.11.2016 року в провадженні старшого державного виконавця відділу ОСОБА_2 перебуває зведене виконавче провадження № 537703851 по стягненню боргів з ТОВ «Лозівськнй молочний завод» на загальну суму 7 584 519,60 грн., до складу якого входять:

- наказ № 917/334/16 Господарського суду Полтавської області про стягнення боргу з ТОВ «Лозівськнй молочний завод» на користь ПАТ «Племінний завод»Червоний велетень» в сумі 2644176.03 грн,,

- наказ № 917/138/16 виданий 10,01.2017 Господарський суд Полтавської області стягнути з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса борг 2778966,99 грн,,

- наказ № 917/186/36 виданий 06.10,2016 Господарський суд Полтавської області стягнути з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ТОВ " Україна" борі' 576 667,60 гри.,

- наказ № 917/1/16 виданий 30.01.2017 Господарський суд Полтавської області стягнути з ТОВ "Лозівський молочний завод" на користь ТОВ "Приват-Агро 2" борг 895 207,51 грн.,

Під час здійснення виконавчих дій державним виконавцем були вжиті заходи щодо розшуку майна боржника шляхом направлення запитів до установ та організацій, уповноважених здійснювати реєстрацію права власності на окремі види майна.

Згідно відповіді Державної фіскальної служби України від 31.01.2017 року за боржником значаться рахунки відкритих у банках та інших фінансових установах.

15.02.2017 року державним виконавцем керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт коштів боржника та направлено до фінансових установ та сторонам виконавчого провадження.

15.02.2017 року державним виконавцем керуючись ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» було винесено постанову про арешт майна на рухоме та нерухоме майно боржника та направлено сторонам виконавчого провадження за вих.№ 1671/14.13-45/6.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна номер запису про іпотеку 3353387 та 3353327 все нерухоме майно знаходиться в іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк» про що свідчить договір іпотеки від 18.04,2008 року.

17.02.2017 року до відділу надійшло повідомлення "Лозівський молочний завод", що на підставі договору застави від 18.04.2008 року все рухоме майно знаходиться у заставі ПАТ «Укрсоцбанк».

22.02.2017 року державним виконавцем було здійснено виїзд за адресою боржника та встановлено, що ТОВ «Лозівський молочний завод» не працює та не виробляє будь-яку продукцію, на всіх будівлях стоять пломби, слідів руху транспорту по території не виявлено про що свідчить акт державного виконавця та фотопідтвердження від 22.02.2017 року.

22.02.2017 року було винесено постанову про арешт каси боржника та зобовязано головного бухгалтера підприємства щомісячно 30 числа надавати для перевірки касову книгу.

13.02.2017 року за вх. 783 до відділу надійшла заява стягувача в якій він просив повідомити про хід виконання виконавчого провадження.

27.02.2017 року державним виконавцем за вих. 2292/14.13-45/6 було надано відповідь та направлено на адресу стягувача рекомендованою кореспонденцією (квитанція № ПН 215600426655).

31.03.2017 року до відділу надійшла декларація про доходи та майновий стан боржника, в якій зазначено, що все рухоме та не рухоме майно знаходиться в заставі та іпотеці ПАТ «Укрсоцбанк», відповідно до додатку № 5 вказаної декларації зазначені відомості про дебіторську заборгованість.

07.04.2017 року державним виконавцем було перевірено касову книгу підприємства під час якої встановлено відсутність руху коштів, про що складено відповідний акт.

Отже, наведені обставини, про які було достеменно відомо позивачу, свідчить про те, що примусове виконання рішення суду спричинило арешт рахунків та майна ТОВ «Лозівський молочний завод» та блокування господарської діяльності, що унеможливлює виконання підприємством своїх зобовязань перед СТОВ імені Енгельса, в тому числі за рішенням у справі № 917/138/16. До того ж, все нерухоме майно знаходиться в іпотеці та заставі ПАТ «Укрсоцбанк», в звязку з чим продаж основних фондів ТОВ «Лозівський молочний завод» також не матиме своїм результатом погашення заборгованості за рішенням суду, адже активи підприємства виступають в якості забезпечення повернення банківських кредитів.

Таким чином, скрутне фінансове становище підприємства відповідача, арешт рахунків та майна ТОВ «Лозівський молочний завод», блокування господарської діяльності підприємства поряд з обовязком товариства забезпечувати виплату поточної заробітної плати працівникам, здійснювати розрахунки з бюджетом, сплачувати комунальні платежі, на думку колегії суддів, ускладнюють та роблять неможливим відповідачу на цей час негайно виконати рішення суду та сплатити утворену заборгованість в повному обсязі за рішенням суду у справі № 917/138/16, оскільки стягнення усієї суми боргу одразу є неможливим та призведе до зупинки діяльності підприємства, що виключить надалі можливість розрахунку з позивачем.

Колегія суддів зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи утруднюють його виконання, у зв'язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначає відповідач та підтверджується наданими до суду доказами, з метою вжиття заходів для отримання коштів, достатніх для виконання рішень суду та уникнення банкрутства, укладено ряд зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, зокрема: контракт № 13/03 від 13.03.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та Компанія (англ. "G.М. Grоuр") (Грузія) з графіком поставок на суму 1 620 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 13.03.2017; контракт № 22/02 від 22.02.2017, укладений між ТОВ "Лозівський молочний завод" та GEOLITAS (Республіка Латвія) з графіком поставок на суму 1 676 040,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 22.02.2017, контракт № 1601 від 16.01.2015 між "Лозівський молочний завод" та ТОВ "KAZ-IMPORT" (Республіка Казахстан) з графіком поставок на суму 5 000 000,00 доларів США, що підтверджується додатковою угодою № 1 від 16.03.2017.

Колегія суддів вважає, що факт укладання вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів, в додаткових угодах до яких передбачені графіки із строками та обсягами запланованих поставок, є підтвердженням вжиття ТОВ "Лозівський молочний завод" реальних заходів для отримання коштів, спрямованих для виконання рішення суду, уникнення банкрутства товариства та погашення заборгованості перед позивачем.

Варто зазначити, що передбачені ст. 121 Господарського процесуального кодексу України обставини, з якими закон повязує можливість надання розстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на розстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи.

Доводи позивача про неврахування його матеріального стану колегія відхиляє, оскільки при прийнятті відповідного рішення мають враховуватися інтереси обох сторін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відстрочка виконання рішення суду - це не спосіб уникнути ТОВ «Лозівський молочний завод» відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов власне для подальшого виконання рішення суду, покращення власного фінансового стану, виконання своїх зобов'язань як перед позивачем, так і перед третіми особами. В даному випадку судом враховані інтереси обох сторін та за умови наявності документально підтверджених зовнішньоекономічних контрактів, відстрочка виконання рішення надасть боржнику можливість належним чином виконати рішення суду на користь позивача.

За таких обставин, зважаючи на встановлені факти та обставини, колегія суддів, дійшовши висновку про наявність доказів в підтвердження виключних обставин, які ускладнюють виконання рішення відповідачем, з урахуванням балансу майнових інтересів сторін, виходячи із загальних засад, встановлених нормою статті 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи фінансовий стан відповідача, з метою недопущення погіршення економічної ситуації підприємства відповідача та зупинки його роботи, дійшла висновку про задоволення заяви відповідача про відстрочку виконання судового рішення на 12 місяців.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 прийнята з порушенням норм процесуального права, вона необґрунтована, не відповідає обставинам справи, яким суд не надав відповідну правову оцінку, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 43, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1, 4 ст. 104, ст. 105, 121 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область задовольнити.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 скасувати.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод", м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область про відстрочку виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 задовольнити.

Відстрочити виконання рішення господарського суду Полтавської області від 03.08.2017 у справі № 917/138/16 на 12 місяців.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю імені Енгельса (вул. Пульного, 2, с.Кам"янка, Новопсковський район, Луганська область, 92332; код ЄДРПОУ 03739220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський молочний завод" (37300, Полтавська область, м.Гадяч, вул.Будька, 45А, код ЄДРПОУ 35294028) витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в розмірі 1600,00 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Істоміна О.А.