Рішення № 68781588, 04.09.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" вересня 2017 р. Справа № 911/2191/17

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Агрофірма Ставиське

до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика»

про стягнення 643 888, 79 грн.

за участю представників сторін:

позивач ОСОБА_1 -предст. за дов. від 18.08.2017;

відповідач не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Агрофірма Ставиське» (позивач) до Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (відповідач) про стягнення 643 888, 79 грн., яка складається з 549 776,00 грн. боргу за договором поставки № 1004-17-СВК/1 від 10.07.2017; 2 744,00 грн. 3% річних; 50 576,50 грн. інфляційних втрат, 40 792,29 грн. пені.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 21.08.2017.

В судовому засіданні 21.08.2017, з метою ознайомлення представником відповідача з матеріалами справи, була оголошена перерва до 04.09.2017 на 09:30. Про час та дату наступного судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчать власноручні підписи представників на бланку господарського суду про оголошення перерви.

Однак, в судове засідання 04.09.2017 представник відповідача не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов та будь-яких інших пояснень з приводу заявленого позову не надав, вмотивованого клопотання про відкладення до суду не надсилав.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

У випадку незявлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 ГПК України щодо терміну розгляду справи, беручи до уваги, що відповідач свідомо не реалізував своє право та відзиву на позов не подав, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 82 ГПК України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 статті 85 ГПК України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та обєктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 04.09.2017 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності, суд,-

встановив:

10 квітня 2017 року Приватним підприємством «Агрофірма Ставиське» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Агрофірма Березанська птахофабрика» (покупець) укладено договір поставки № 1004-17-СВК/1 (Договір поставки), відповідно до умов якого постачальник зобовязується постачати (передавати) товар у власність покупцю, для використання його на розсуд останнього, а покупець зобовязується приймати вказаний товар та сплачувати за нього на умовах даного договору.

Предметом поставки за даним договором є сировина для виробництва кормів. Найменування, кількість та вартість зазначається у Специфікаціях та видаткових накладних, які є невідємною частиною цього договору (п. 2.1 Договору).

Товар за Договором поставки поставляється окремими партіями, протягом терміну дії даного договору, на підставі відповідних Специфікацій та заявок покупця (п. 3.1).

Відповідно до п. 3.2. Договору поставки, кожна партія товару вказується у відповідних Специфікаціях та видаткових накладних постачальника, в яких зазначається: найменування товару, асортимент, одиниця виміру кількості товару, загальна кількість товару, вартість за одиницю товару та загальна вартість товару.

Згідно п. 4.1 Договору, покупець оплачує поставлений товар за ціною, зазначеною в Специфікаціях, що є невідємною частиною цього Договору, відповідних видаткових накладних та рахунках-фактурах постачальника на кожну партію товару. Загальна сума договору складається з вартості всього товару, поставленого постачальником за період дії цього договору, що підтверджено належним чином оформленими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне підприємство «Агрофіма «Ставиське» поставило, а Приватне акціонерне товариство «Агрофірма Березанська птахофабрика» отримало товар в період з 11.04.2017 по 08.05.2017 загальною вартістю 3 011 820,00 грн., що підтверджується видатковими накладними, які підписані сторонами без зауважень та заперечень, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи.

Зокрема, за видатковою накладною № 19 від 11.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 138 978,00 грн.; за видатковою накладною № 20 від 13.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 170 814,00 грн.; за видатковою накладною № 22 від 15.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 470 442,00 грн.; за видатковою накладною № 23 від 14.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 306 810,00 грн.; за видатковою накладною № 24 від 29.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 309 918,00 грн.; за видатковою накладною № 25 від 30.04.2017 відповідачем прийнято товар на суму 336 252,00 грн.; за видатковою накладною № 26 від 01.05.2017 відповідачем прийнято товар на суму 168 336,00 грн.; за видатковою накладною № 27 від 02.05.2017 відповідачем прийнято товар на суму 295 302,00 грн.; за видатковою накладною № 28 від 06.05.2017 відповідачем прийнято товар на суму 309 876,00 грн.; за видатковою накладною № 29 від 07.05.2017 відповідачем прийнято товар на суму 165 732,00 грн.; за видатковою накладною № 30 від 08.05.2017 відповідачем прийнято товар на суму 339 360,00 грн.

Пунктом 4.3. Договору поставки визначено, що покупець здійснює оплату за товар у наступному порядку: 100% вартості кожної партії товару на умовах відстрочки платежу в строк не пізніше 7 календарних днів від дати поставки, в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, якщо інше не визначено у Специфікації.

Разом з тим, як зазначив позивач та вбачається з умов Договору, відповідач свої зобовязання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, здійснивши лише оплату в розмірі 2 462 044,00 грн., що також підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, у звязку з чим за ним рахується борг в розмірі 549 776,00 грн. різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Факт наявності заборгованості станом на 19.06.2017 підтверджується також актом звірки, підписаним та скріпленим печатками підприємств.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, товар за накладними в повному обсязі не оплачений, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 549 776,00 грн. заборгованості за отриманий відповідачем товар, вартість щодо отримання якого підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована, у звязку з чим підлягає задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобовязання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача 40 792, 29 грн. пені, нарахованої у відповідності до п. 6.4 Договору, згідно якої встановлено, що за порушення строків розрахунків за поставлений товар покупець сплачує постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого товару за кожний день затримки розрахунку.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем, останнім здійснено нарахування пені за загальний період 10.05.2017 по 11.07.2017.

Перевіривши правильність зазначених позивачем періодів та розрахунків, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон», з урахуванням зазначених часткових проплат, суд встановив, що розмір пені заявлений позивачем в сумі 40 792,29 грн. є арифметично невірним, у звязку з чим згідно здійсненого перерахунку суду за періоди, заявлені позивачем, підлягає частковому задоволенню в розмірі 25 933, 76 грн.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в сумі 50 576,50 грн. (за загальний період травень 2017-червень 2017) та 3% річних в сумі 2 744,00 грн. (за загальний період з 10.05.2017 по 11.07.2017.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» за періоди заявлені позивачем з урахуванням часткових проплат, які надходили періодично від відповідача, суд встановив, що 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 2 744,00 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат за неналежне виконання зобовязань суд зазначає наступне.

Згідно розяснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у пункті 3.2 постанови № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою (Державною службою статистики України), за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.97.

Із змісту листа Верховного Суду України №62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» випливає, що розраховані Міністерством статистики України індекси інфляції застосовуються помісячно, при цьому, якщо в індексованому періоді набирається не менше п'ятнадцяти днів.

Такої позиції притримується Вищий господарський суд України (постанова №21/5005/6113/2012 від 13.03.2013)

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 N 52/30).

Як вбачається з розрахунку позивача, інфляційні втрати за неналежне виконання зобовязань з оплати боргу в сумі 204 808,00 грн. розраховані за 3 дні, на суму боргу 514 684,00 грн. за 1 день, на суму боргу 819 776,00 грн. за 6 днів, на суму боргу 699 776,00 грн. за 12 днів, на суму боргу 599 776 грн. за 36 днів (з 05.06.2017 по 11.07.2017).

З урахуванням вищевикладеного, до стягнення підлягає лише розмір інфляційних втрат на суму боргу 599 776,00 грн. за період з 05.06.2017 по 11.07.2017 в сумі 9 596, 42 грн.

Таким чином, заявлені до стягнення 50 576, 50 грн. інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 9 596, 42 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене вище та те, що факт порушення відповідачем договірних зобовязань судом встановлений та по суті не спростований відповідачем, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача підлягає 549 776, 00 грн. заборгованості, 25 933, 76 грн. пені, 2 744,00 грн. 3% річних, 9 596, 42 грн. інфляційних втрат. В іншій частині позову щодо нарахування пені та інфляційних втрат, суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Агрофірма Березанська птахофабрика» (07534, Київська обл., Баришівський р-н, с. Садове, код ЄДРПОУ 30698067) на користь Приватного підприємства «Агрофірма «Ставиське» (17053, Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Ставиське, вул. Українська, 52, код ЄДРПОУ 03799085) 549 776 (пятсот сорок девять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості, 25 933 (двадцять пять тисяч девятсот тридцять три) грн. 76 коп. пені, 2 744 (дві тисячі сімсот сорок чотири) грн. 00 коп. 3% річних, 9 596 (девять тисяч пятсот девяносто шість) грн. 42 коп. інфляційних втрат, 8820 (вісім тисяч вісімсот двадцять) грн. 75 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення 12.09.2017.

Суддя О.В. Щоткін