Рішення № 68781525, 30.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 911/1419/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 3347/18 від 15.12.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 20 від 10.01.2017 р.);

розглянувши матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування, м. Київ

до Військової частини А1789, м. Васильків, Київська область

про стягнення 28 027, 86 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування звернулось в господарський суд Київської області із позовом до Військової частини А1789 про стягнення 28 027, 86 грн виплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обовязку щодо відшкодування позивачу у повному обсязі виплаченого страхового відшкодування збитків за страховим випадком, а саме дорожньо-транспортною пригодою, що відбулась 22.07.2016 р. о 18 годині 27 хвилин по вул. Окружна, у місті Києві за участю транспортного засобу - автомобіля „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, майнові інтереси якої, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням вказаним транспортним засобом, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено № 079а6ц7 від 30.03.2016 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_3 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування, та транспортного засобу - автомобіля „ЗИЛ, реєстраційний номер 2846Р7, що належав Військовій частині А1789 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4

Оскільки ОСОБА_4. П. під час вчинення ДТП знаходився в трудових відносинах з Військовою частиною А1789 та виконував свої трудові, службові обовязки, то позивач вважає, що в даному випадку необхідно застосувати вимоги ч. 1 ст. 1172 ЦК України, а саме: - юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, якою і є Військова частина А1789 .

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.05.2017 р. порушено провадження у справі № 911/1419/17 за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування до Військової частини А1789 про стягнення 28 027, 86 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 07.06.2017 р.

07.06.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшли відзив № 540 від 07.06.2017 р. на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, заява № 538 від 07.06.2017 р. про долучення матеріалів до справи, клопотання № 539 від 07.06.2017 р. про витребування доказів.

07.06.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 21.06.2017 р.

21.06.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.08.2017 р.

16.08.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від позивача надійшли пояснення вих. № СУ/003140/5 від 14.08.2017 р. із доданою до них копією договору добровільного страхування наземного транспорту „Все включено № 079а6ц7 від 30.03.2016 р.

16.08.2017 р. за наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 30.08.2017 р.

30.08.2017 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 825 від 29.08.2017 р., в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

30.08.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні надав усні заперечення проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2016 р. о 18 годині 27 хвилин по вул. Окружна, у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода (надалі дтп) за участю транспортного засобу автомобіля „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3 та автомобіля „ЗИЛ, реєстраційний номер 2846Р7, що належав Військовій частині А1789 і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_4

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп право власності фізичної особи ОСОБА_3 на транспортний засіб автомобіль „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії СХТ № 976317, наявним у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп транспортний засіб автомобіль „ЗИЛ, реєстраційний номер 2846Р7, що належав Військовій частині А1789, був під керуванням фізичної особи ОСОБА_4, що працював у Військовій частині А1789, під час виконання ним трудових обовязків, що підтверджується довідкою № 97037155 від 12.08.2016 р. 9 Роти 1 Батальйону УПП НП у м. Києві, наявною у матеріалах справи.

Крім того, вищевказані обставини та обставини дтп і наявність вини фізичної особи ОСОБА_4 у скоєнні вищевказаної дтп та у завданні майнової шкоди фізичній особі ОСОБА_3 внаслідок скоєння дтп підтверджуються постановою Соломянського районного суду м. Києві від 15.09.2016 р. у справі № 760/13512/16-п та іншими матеріалами вказаних справ, наявними у матеріалах справи.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що на момент скоєння дтп майнові інтереси фізичної особи ОСОБА_3, повязані із володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом автомобілем „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, були застраховані згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту „Все включено № 079а6ц7 від 30.03.2016 р., укладеним між власником вказаного транспортного засобу - фізичною особою ОСОБА_3 та ПРАТ „Страхова компанія „АХА Страхування.

Вартість відновлювального ремонту транспортного засобу автомобіля „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодженого внаслідок дтп, що сталась 22.07.2016 р. з вини водія фізичної особи ОСОБА_4, склала 28 027, 86 грн, що підтверджується актом огляду транспортного засобу від 07.04.2016 р., актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 05.08.2016 р., актом огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 26.09.2016 р., рахунком-фактурою № 16081028 від 10.08.2016 р., рахунком-фактурою № 16100546 від 05.10.2016 р., наявними у матеріалах справи.

Відповідно до умов договору страхування, на підставі заяви про виплату страхового відшкодування, страхових актів № АХА2143837 від 12.08.2016 р. та № АХА2170201 від 07.10.2016 р., розрахунку страхового відшкодування, 15.08.2016 р. та 10.10.2016 р. позивачем було виплачено страхове відшкодування фізичній особі ОСОБА_3 у розмірі 28 027, 86 грн (розмір франшизи згідно умов договору 0, 00 грн), що підтверджується платіжними дорученнями № 261370 від 15.08.2016 р. на суму 22 316, 88 грн та № 273912 від 10.10.2016 р. на суму 5 710, 98 грн, наявними у матеріалах справи.

Регулювання відносин страхування здійснюється Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування та іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором страхування, правилами страхування, затвердженими страховою компанією.

Згідно з ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 990 цього ж кодексу страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Статтею 993 цього ж кодексу закріплено положення, згідно з яким до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні вищевказані норми Цивільного кодексу України закріплені у ст. ст. 16, 25, 27 Закону України „Про страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 1 ст. 1172 цього ж кодексу передбачено, що юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що при розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК, відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у звязку з виконанням трудових (службових) обовязків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Пунктом 6 Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 ГПК України). Виходячи з цього, відповідно до статті 1172 ЦК України позивач повинен довести, що шкода заподіяна працівником відповідача саме під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків, безпосередній причинний звязок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування.

Відповідно до ст. 1187 цього ж кодексу джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобовязана відшкодувати її на загальних підставах.

Положеннями пунктів 2, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, а не з його вини. Особи, які вчинили ці протиправні дії, відшкодовують шкоду за правилами відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки, а коли цьому сприяла винна поведінка володільця (не була забезпечена належна охорона і т. п.), відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, може бути покладено на особу, що протиправно заволоділа цим джерелом, і на його володільця відповідно до ступеня вини кожного з них.

Особи, винними діями яких заподіяна шкода джерелу підвищеної небезпеки і які самі не є потерпілими внаслідок шкоди, заподіяної цим джерелом підвищеної небезпеки, відповідають за заподіяну шкоду на підставі ст. 440 ЦК.

Джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших обєктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Положеннями Розяснення Вищого господарського суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів повязаних з відшкодуванням шкоди передбачено, що відповідно до статті 1187 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, покладається на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, навіть якщо ця особа безпосередньо не здійснювала експлуатації цього джерела. У випадку протиправного вибуття джерела підвищеної небезпеки, що повинен довести його володілець, останній, як правило, не несе відповідальності за заподіяну шкоду.

З урахуванням того, що, як було зазначено вище, шкоду транспортному засобу - автомобілю „Nissan Note, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належав і перебував під керуванням фізичної особи ОСОБА_3, було завдано з вини фізичної особи ОСОБА_4, та оскільки транспортний засіб - автомобіль „ЗИЛ, реєстраційний номер 2846Р7, був і є власністю Військовій частині А1789, і дтп сталася з вини їх працівника - водія фізичної особи ОСОБА_4 під час виконання останнім своїх трудових обовязків, суд дійшов висновку, що у звязку із виплатою фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 28 027, 86 грн відповідно до умов договору страхування, до позивача перейшло право вимоги виплаченого фізичній особі ОСОБА_3 страхового відшкодування у розмірі 28 027, 86 грн до Військової частини А1789, що є в даному випадку відповідальною особою за заподіяну шкоду так, як транспортний засіб - автомобіль „ЗИЛ, реєстраційний номер 2846Р7, перебував у його користуванні і дтп сталася з його вини.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування збитків у розмірі 28 027, 86 грн є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Військової частини А1789 (ідентифікаційний код 07972947) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування (ідентифікаційний код 20474912) 28 027 (двадцять вісім тисяч двадцять сім) грн 86 (вісімдесят шість) коп. страхового відшкодування та судові витрати 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

12 вересня 2017 р.