Рішення № 68781332, 30.08.2017, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2017 р. Справа № 911/1761/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.

при секретарі судового засідання Вовченко А. В.

за участю представників учасників процесу:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.08.2017 р.);

від відповідача: не зявились;

розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі, м. Київ

до Дочірнього підприємства Кюне і Нагель, смт Гостомель, м. Ірпінь

про стягнення 110 938, 12 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ТОВ „Собі звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ДП Кюне і Нагель про стягнення 85 807, 84 грн основної заборгованості, 19 876, 07 грн інфляційних збитків, 5 254, 21 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем неналежним виконанням відповідачем свого обовязку щодо оплати у повному обсязі за надані позивачем транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу згідно договору-заявки № 20-7237-504-012 від 21.04.2015 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.06.2017 р. порушено провадження у справі № 911/1761/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі до Дочірнього підприємства Кюне і Нагель про стягнення 109 938, 75 і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 05.07.2017 р.

05.07.2017 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.08.2017 р.

10.07.2017 р. до загальної канцелярії господарського суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява вих. № КН-64/17 ZJ від 10.07.2017 р., в якій він просить суд стягнути з ТОВ „Собі на користь ДП Кюне і Нагель загальну суму у розмірі 478 377, 20 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.07.2017 р. було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви вих. № КН-64/17 ZJ від 10.07.2017 р. та доданих до неї матеріалів для спільного розгляду з первісним позовом.

15.08.2017 р. до загальної канцелярії господарського суду від відповідача надійшов лист вих. № КН-88/17 ZJ від 15.08.2017 р. із доданими до нього документами на вимогу ухвали суду, що долучені судом до матеріалів справи.

15.08.2017 р. до загальної канцелярії господарського суду від відповідача надійшла заява вих. № КН-86/17 ZJ від 15.08.2017 р., в якій він просить суд зупинити провадження у справі до вирішення повязаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

16.08.2017 р. у судовому засіданні за наслідками розгляду вищевказаного клопотання відповідача про зупинення провадження у справі судом було відмовлено в його задоволенні за безпідставністю і необґрунтованістю.

16.08.2017 р. за наслідками судового засідання судом оголошено перерву до 30.08.2017 р.

30.08.2017 р. у судовому засіданні представник позивача надав суду усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, надав.

За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.

Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.11.2014 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір перевезення № КН 372 FO, відповідно до якого перевізник зобовязується здійснювати перевезення довіреного йому вантажу автомобільним транспортом по території України, а також у міжнародному сполученні, відповідно до заявок замовника.

21.04.2015 р. між позивачем та відповідачем було підписано договір-заявку № 20-7237-504-012, згідно умов якої позивач зобовязувався здійснити для відповідача перевезення вантажу (шкурки норки сирі) за маршрутом Україна (м. Ізюм) - Німеччина (м. Муррхардт), державний номер тягача АА 130240/АА 7345 хт, водій ОСОБА_2

Відповідно до даної заявки оголошена вартість фрахту складає 3 600, 00 євро.

Згідно п. 25 договору-заявки оплата за виконані послуги здійснюється згідно виставленого рахунку протягом 14-ти календарних днів з дати отримання замовником оформлених належним чином оригіналів таких документів: CMR з відміткою вантажоотримувача про отримання вантажу, рахунків, податкових накладних, актів виконаних робіт, оригінал карти простою.

На виконання умов договору позивачем у квітні 2015 р. було надано відповідачу транспортно-експедиційні послуги по перевезенню вантажу на загальну суму 85 807, 84 грн, що підтверджується договором-заявкою № 20-7237-504-012 від 21.04.2015 р., рахунком на оплату № 5268 від 22.04.2015 р. на суму 85 807, 84 грн, актом виконаних робіт № 131 від 27.04.2015 р. на суму 85 807, 84 грн, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 498829 від 23.04.2015 р., наявними в матеріалах справи.

У липні 2015 р. позивач звернувся до відповідача з претензією № б/н від 21.07.2015 р. про сплату боргу за виконане перевезення, у якій просив погасити заборгованість впродовж трьох банківських днів від дня отримання претензії.

Регулювання відносин, що виникають у звязку із перевезенням вантажу здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст. 311 цього ж кодексу плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

Згідно з ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюється договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 909 цього ж кодексу передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобовязується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобовязується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з ч. 1 статті 916 цього ж кодексу перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У встановлений договором строк та станом на час розгляду справи відповідач обовязок щодо оплати отриманих послуг не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 85 807, 84 грн, що підтверджується договором-заявкою № 20-7237-504-012 від 21.04.2015 р., рахунком на оплату № 5268 від 22.04.2015 р. на суму 85 807, 84 грн, актом виконаних робіт № 131 від 27.04.2015 р. на суму 85 807, 84 грн, міжнародною товарно-транспортною накладною CMR 498829 від 23.04.2015 р., наявними в матеріалах справи.

Заперечення відповідача щодо того, що на даний момент у нього ще не виник обовязок по оплаті наданих позивачем послуг з перевезення вантажу за договором-заявкою № 20-7237-504-012 від 21.04.2015 р. у звязку із тим, що ним у порядку абзацу 5 п. 6.2 договору перевезення № KH-372FO від 13.11.2014 р. було реалізовано право на притримання провізної плати по вищевказаному перевезенню через втрату вантажу по іншому перевезенню, що не є предметом позову і спору у даній справі, оформлену актом № 2611 прийняття товару по кількості і якості від 26.11.2014 р., є необґрунтованими, оскільки право на притримання провізної плати, встановлене абзацом 5 п. 6.2 договору перевезення № KH-372FO від 13.11.2014 р., застосовується саме у відносинах щодо перевезення вантажу, при якому виявлено факти нестачі/втрати/пошкодження/псування вантажу, і не застосовується до будь-яких інших перевезень.

Отже, вимоги позивача про стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 85 807, 84 грн за договором-заявкою № 20-7237-504-012 від 21.04.2015 р. є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обовязку по оплаті отриманих послуг з 27.05.2015 р. по 09.06.2017 р. всього на загальну суму 19 876, 07 грн та 5 254, 21 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості наступний:

Період заборгованостіСума боргу (грн)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції27.05.2015 - 09.06.201785807.841.22118945.58104753.4285 807, 84 грн х 1, 221 = 104 753, 42 грн; 104 753, 42 грн 85 807, 84 грн = 18 945, 58 грн;

Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості згідно договору-заявки у вищевказаний період становить 18 945, 58 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором-заявкою у вищевказаний період у розмірі 18 945, 58 грн.

Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.

Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:

період заборгованості - з 27.05.2015 р. по 09.06.2017 р., сума основної заборгованості 85 807, 84 грн, кількість днів заборгованості 745 днів, розмір річних 3 %.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів85807.8427.05.2015 - 09.06.20177453 %5247.2185 807, 84 грн х 0, 03 % х 745/365 = 5 247, 21 грн;

Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором-заявкою у вищевказаний період становить 5 247, 21 грн.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором-заявкою у вищевказаний період у розмірі 5 247, 21 грн.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Кюне і Нагель (ідентифікаційний код 24596990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі (ідентифікаційний код 16476986) 85 807 (вісімдесят пять тисяч вісімсот сім) грн 84 (вісімдесят чотири) коп. основної заборгованості, 18 945 (вісімнадцять тисяч девятсот сорок пять) грн 58 (пятдесят вісім) коп. інфляційних збитків, 5 247 (пять тисяч двісті сорок сім) грн 21 (двадцять одна) коп. 3 % річних та судові витрати 1 650 (одна тисяча шістсот пятдесят) грн 00 (нуль) коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Собі (ідентифікаційний код 16476986) в доход Державного бюджету України судові витрати 14 (чотирнадцять) грн 07 (сім) коп. судового збору.

4. Відмовити в задоволенні інших позовних вимог.

Суддя В.М.Бацуца

Повний текст рішення підписаний

08 вересня 2017 р.