Рішення № 68781025, 11.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.09.2017 Справа № 904/7591/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "БОНУС", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОТОРГ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар

Суддя Петрова В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. від 26.05.17р.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "БОНУС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО" про стягнення основного боргу в розмірі 160 000,00грн., 3% річних у розмірі 5 533,14грн., інфляційних у розмірі 17 917,42грн.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) №7489 від 19.05.2017р. до нього перейшло право вимоги боргу від відповідача за поставлений товар у розмірі 160 000,00грн.

Відповідач явку представника в судові засідання не забезпечив, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (а.с.75-79), що підтверджується копіями з реєстру поштових відправлень суду за №248 від 31.07.2017р. та за №148 від 21.08.2017р., з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

05.09.2017р. від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОТОРГ" надійшли письмові пояснення, в яких воно проти позовних вимог не заперечувало та підтвердило факт відступлення права вимоги позивачу. Щодо договору поставки №66 від 26.01.2016р., вказаного у видаткових накладних, то він не був укладений, оскільки відповідач не повернув третій особі ані оригінал, ані скан-копію цього договору. При укладенні договору відступлення права вимоги (цесії) №7489 від 19.05.2017р. договір поставки №66 від 26.01.2016р. не був указаний та позивачу не переданий у зв"язку з його відсутністю. Крім того, третя особа просила розглянути справу за відсутності її представника.

05.09.2017р. у судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОТОРГ" (постачальник, третя особа) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО" (покупець, відповідач) товар (борошно рибне) на загальну суму 259 000,00грн., що підтверджується видатковими накладними №212 від 19.05.2016р. на суму 148 000,00грн., №264 від 17.06.2016р. на суму 74 000,00грн., №32 від 12.07.2016р. на суму 37 000,00грн., а також товарно-транспортними накладними, підписаними без будь-яких зауважень (а.с.38-43).

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

При цьому, в силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України для правочинів (за змістом ч.2 ст.202 Цивільного кодексу України договір між двома сторонами є двостороннім правочином) між юридичними особами встановлена письмова форма.

Однак, згідно ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Крім того, згідно ч.1 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Суд вважає, що між відповідачем та третьою особою мають місце правовідносини, що склались на підставі укладеного у спрощений спосіб договору поставки, за яким сторони не визначили строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

Відповідно до ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов"язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов"язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов"язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки строк оплати у видаткових накладних не був встановлений, відповідач мав розрахуватись з третьою особою після отримання товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач частково розрахувався з третьою особою за поставлений товар, а саме: 17.06.2016р. 50 000,00грн., 11.07.2016р. 17 210,00грн., 15.07.2016р. 20 000,00грн., 20.09.2016р. 6 790,00грн., 12.10.2016р. 5 000,00грн., у зв"язку з чим заборгованість залишилась у розмірі 160 000,00грн.

У подальшому, 19.05.2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЦЕНТРОТОРГ" (цедент, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "БОНУС" (цесіонарій, позивач) укладений договір відступлення права вимоги (цесії) №7489.

За п.1 договору цесії цедент відступив цесіонарію, а останній набув право вимоги, належне цедентові, на суму 391 000,00грн. і зобов'язаний сплатити цеденту суму грошових коштів у розмірі та у строки, визначені умовами цього договору.

Пунктом 2 договору цесії передбачено, що цесіонарій стає новим кредитором у зобов'язанні на суму 391 000,00 грн., яке виникло між цедентом та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО" (боржник, відповідач) на підставі юридичних фактів: договору відступлення права вимоги (цесії) №1429 від 01.04.2016р. на суму 231 000,00грн. та поставки товару на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, на суму 160 000,00грн.

Згідно п.3 договору цесії цесіонарій набуває право вимагати від боржника належного виконання обов'язку останнього, що виникло на підставі юридичних фактів:

- договору відступлення права вимоги (цесії) №1429 від 01.04.2016р. на суму 231 000,00грн.;

- поставки товару на підставі договору, укладеного у спрощений спосіб, на суму 160 000,00грн., що підтверджується видатковими накладними №212 від 19.05.2016р. на суму 148 000,00грн. (право вимоги відступається в сумі 49 000,00грн.), №264 від 17.06.2016р. на суму 74 000,00грн., №32 від 12.07.2016р. на суму 37 000,00грн.

До цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги цедента в обсязі та на умовах, що зазначені в п.2 цього договору та існує на момент укладення цього договору у зв'язку з не проведенням боржником розрахунків.

Відповідно до п.5 договору цесії до цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов"язків боржника.

За п.8 договору цесії цесіонарій зобов"язується сплатити цеденту вартість отриманого права вимоги у розмірі 391 000,00грн. протягом 1 (одного) календарного року з моменту укладення цього договору.

Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п.10 договору цесії).

Згідно п.11 договору цесії строк договору починає свій перебіг в момент, встановлений п.10 цього договору, та визначається часом, достатнім для реального і належного виконання цього договору сторонами.

26.05.2017р. третя особа надіслала відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (а.с.11, 37).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже позивач набув право вимоги боргу від відповідача за поставлений товар у розмірі 160 000,00грн.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання).

Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за видатковими накладними №212 від 19.05.2016р., №264 від 17.06.2016р. та №32 від 12.07.2016р. складає 160 000,00грн., що підтверджується матеріалами справи, та підлягає до стягнення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за загальний період з 23.05.2016р. по 04.07.2017р. у розмірі 5 533,14грн., а також інфляційні за загальний період з липня 2016р. по травень 2017р. у розмірі 17 917,42грн.

Господарський суд, перерахувавши 3% річних за вказаний період, встановив, що вони складають 5 379,23грн. та підлягають до стягнення. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 3% річних суд вважає за необхідне відмовити у зв"язку із неправильним нарахуванням.

Перевіривши розрахунок інфляційних, господарський суд встановив, що він здійснений правильно, у зв"язку з чим інфляційні у розмірі 17 917,42грн. підлягають до стягнення.

У зв'язку із частковим задоволенням позову судовий збір за розгляд справи відповідно до ст.ст.44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕМІС-АГРО" (49038, м. Дніпро, узвіз Ярмарковий, 25, ЄДРПОУ 34622143) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "БОНУС" (02166, АДРЕСА_1, ЄДРПОУ 40904740) основний борг у розмірі 160 000,00грн. (сто шістдесят тисяч), 3% річних у розмірі 5 379,23грн. (пять тисяч триста сімдесят девять грн. 23коп.), інфляційні у розмірі 17 917,42грн. (сімнадцять тисяч девятсот сімнадцять грн. 42коп.) та 2 749,45грн. (дві тисячі сімсот сорок девять грн. 45коп.) судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.09.2017р.

Суддя ОСОБА_2