Рішення № 68781002, 05.09.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

05.09.2017 Справа № 905/502/17

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Курило Г.Є., суддів Тарапати С.С., Левшиної Я.О.

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А. розглянувши матеріали справи

за позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка

третя особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм

про стягнення заборгованості в розмірі 93232,36 грн, 3% річних у розмірі 7447,82грн, інфляційні збитки у розмірі 88981,27грн.

та за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм

до відповідача 2: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм

про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним

Представники сторін:

від ФОП ОСОБА_1: ОСОБА_2 - за довіреністю;

від ТОВ "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод": Власенко І.В. - за довіреністю;

від ТОВ "Еколіс": не з'явився.

Суть спору: Позивач, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Ізюм звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини-Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 93232,36 грн, 3% річних у розмірі 7447,82грн, інфляційні збитки у розмірі 88981,27грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 в частині здійснення оплат, який був укладений між ТОВ "Еколіс" та ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод". В забезпечення договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 між позивачем та ТОВ "Еколіс", м. Ізюм був укладений договір поруки від 05.09.2013, у відповідності до якого позивач поручився перед ТОВ "Еколіс", м. Ізюм солідарно відповідати за своєчасне виконання боржником (ТОВ "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод") зобов'язань за договором №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013. Позивач здійснив оплату за договором №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 як поручитель, в зв'язку з чим на підставі ст. 556 Цивільного кодексу України звернувся до суду про стягнення з ТОВ "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка заборгованості в розмірі 93232,36грн., 3% річних у розмірі 7447,82грн., інфляційні збитки у розмірі 88981,27грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 02.03.2017 порушено провадження по справі № 905/502/17 та залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм.

20.03.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм надійшли пояснення № 203 від 16.03.2017, в яких вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка належним чином не виконало свої зобов'язання.

21.03.2017 до початку розгляду справи по суті Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка зазначило, що договір поруки б/н від 05.09.2013, укладений з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка є недійсним оскільки у відповідності до п. 8.6 договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм не має право передавати свої права та обов'язки за договором третім особам без попередньої згоди покупця, відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні є підставою для визнання недійсним договору поруки.

21.03.2017 суд ухвалив прийняти зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним до спільного розгляду з первісним позовом по справі №905/502/17.

У відповідності до відзиву на зустрічний позов від 04.04.2017, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Ізюм просить відмовити в задоволенні зустрічної позовної заяви оскільки договір поруки є договором забезпечення виконання зобов'язань, укладання якого не призвело до переходу прав та обов'язків на користь третьої особи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка до канцелярії суду 05.04.2017 надало відзив на позовну заяву №2/03-177 від 04.04.2017, в якому проти позову заперечує та зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод" не надавало згоди на зміну кредитора у зобов'язанні та взагалі не було обізнано про існування договору поруки від 05.09.2013. В тексті договору поруки не встановлені реквізити/номер договору поставки за виконання якого поручався позивач. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм у грудні 2014 року зверталось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з ТОВ "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод" та ТОВ «Арвест Трейдінг» заборгованості за договором №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013, однак провадження по справі №910/28747/14 було припинено у зв'язку з відмовою позивача від позову.

20.04.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка до канцелярії суду надало доповнення до зустрічної позовної заяви №2/3-177 від 19.04.2017, в яких просить задовольнити зустрічні позовні вимоги та зазначає, що спірний договір є удаваним.

10.05.2017 до канцелярії суду від відповідача 1 за зустрічним позовом, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм надійшов відзив на зустрічний позов, в якому проти задоволення зустрічного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.

10.05.2017 до канцелярії суду від відповідача 2 за зустрічним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм надійшли пояснення по справі, в яких відповідач 2 за зустрічним позовом проти позову заперечує та зазначає, що договір №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 не забороняє заміну кредитора у зобов'язанні шляхом виконання обов'язку боржника поручителем без попередньої згоди покупця.

11.05.2017 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка надійшли доповнення до відзиву, в яких відповідач за первісним позовом зазначив, що у зв'язку із порушенням договірних зобов'язань з своєчасної поставки товару на підставі п.п. 5.1., 5.2, 5.8 договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м.Ізюм повідомлення про утримання суми неустойки та штрафу до договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 на загальну суму 67727,31 грн. (вих. № 3-2/1 від 13.01.2015), отже Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка вважає, що правомірно утримує неустойку із сум, що належить до оплати Товариству з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм.

До канцелярії суду 11.05.2017 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка надійшло клопотання про призначення судово-технічної експертизи документів.

12.07.2017 через канцелярію суду від представника позивача за первісним позовом надійшли пояснення, в яких останній зазначив, що повідомлення від 13.01.2015 №3-2/1 не може розглядатись як належний доказ, який підтверджує зменшення заборгованості ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" перед ТОВ "Еколіс", оскільки сума штрафів розраховано не вірно та відповідачем за первісним позовом не доведено факт проведення такої оплати.

12.07.2017 через канцелярію суду від представника відповідача за первісним позовом надійшли додаткові пояснення по суті спору.

Протягом розгляду справи сторони надавали пояснення по суті спору.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.05.2017 визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Чорненька І.К., Матюхін В.І.; протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2017 у зв'язку з перебуванням судді Чорненької І.К. у відпустці визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Матюхін В.І., Тарапата С.С.; протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.07.2017 у зв'язку з перебуванням судді Матюхіна В.І. у відпустці визначений склад колегії суддів: головуючий суддя Курило Г.Є., судді Левшина Я.О., Тарапата С.С.

Розгляд справи відкладався та продовжувався на підставі ст.77, 69 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у відкритому судовому засіданні, судом встановлено:

05.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (покупець) був укладений договір №48/13-ДрМЗ (договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується передати в обумовлені договором терміни покупцю продукцію та/або товар (товар), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену суму (п.1.1. Договору).

Умовами п.8.2. договору, він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2014, а в частині виконання зобов'язань - до повного і належного виконання цих зобов'язань.

Згідно п.1.2. договору кількість, ціна та асортимент товару визначається у специфікаціях, які є невід'ємними частинами до договору.

Відповідно п.3.1. договору визначено, що під "узгодженою партією товару" за даним договором сторони розуміють кількість і асортимент товару, зазначені у конкретній узгодженій та підписаній сторонами специфікації на поставку партії Товару.

Умовами п.3.2. договору базисні умови поставки узгодженої партії Товару - DDP відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2000, якщо інше не обумовлено у відповідних специфікаціях до договору. Місце пункту призначення, конкретні умови і терміни поставки по кожній партії товару узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях до даного договору, які є невід'ємною його частиною. У випадках, коли сторонами в специфікаціях обумовлюються інші умови поставки, взаємовідносини сторін будуть регулюватися положеннями, затвердженими в міжнародних торгівельних термінах ІНКОТЕРМС 2000, з урахуванням погоджених сторонами застережень й умов поставок у відповідних специфікаціях.

За умов п.3.3. договору постачальник зобов'язується повідомити покупця про готовність до відвантаження товару за два дні до відвантаження. Постачальник зобов'язується разом з товаром, що відвантажується, надати покупцеві (його представнику) наступні документи: рахунки-фактури на товар; сертифікати якості; накладні на товар; сертифікат відповідності; копії залізничних квитанцій або відповідні товаросупровідні документи.

Згідно п.3.4. договору зобов'язання постачальника вважаються виконаними з моменту приймання партії товару та надання всіх належних чином оформлених документів згідно п.3.3. договору.

Відповідно п.4.1. договору ціна товару за одиницю та за позиціями вказана в специфікаціях до договору. Загальна сума цього договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є складовими і невід'ємними частинами цього договору.

Так, умовами п. 4.2 договору передбачено, що розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Порядок оплати: 40 календарних днів з дати поставки кожної конкретної узгодженої в специфікації партії товару (п. 4.3 договору).

У відповідності до специфікації № 1 від 08.01.2014 до договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти наступний товар Пиловочник хв. порід ф20-40см., II-сорт, L=4-6, Пиловочник хв. порід ф20-40см., III-сорт, L=4-6м на загальну суму 140700,00грн., строк поставки січень-лютий 2014 року.

У відповідності до специфікації № 2 від 12.03.2014 до договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти наступний товар Пиловочник хв. порід ф20-40см., II-сорт, L=4-6м, Пиловочник хв. порід ф20-40см., III-сорт, L=4-6м, Дуб ф26 см длина L=4м ГОСТ 8486-86, Береза не менше ф24 см длина L=3-4м, ГОСТ 8486-86 на загальну суму 152200,00грн., строк поставки березень-квітень 2014 року, строк оплати 90 календарних днів з дати поставки партії товару.

Пунктами 5.1 договору за порушення умов зобов'язань щодо якості, комплектності та кількості товару, що поставляється постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 10 вартості неякісного, некомплектного та/або недопоставленого товару.

За порушення строків виконання зобов'язань за договором (в тому числі строків поставок, термінів надання документів згідно п.3.3. договору та інших зобов'язань за договором) постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі 0,1% вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7% вказаної вартості. Штраф стягується за весь період прострочення (п. 5.2 договору).

Згідно з п. 5.8 договору покупець має право в односторонньому безумовному порядку (в тому числі після закінчення терміну дії цього договору) застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої постачальнику неустойки та розрахованих збитків з сум, що належать до оплати постачальнику в тому числі за поставлений за даним договором товар, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків. До завершення розгляду по суті виниклих спірних питань сторонами або судом, утримання покупцем сум пред'явленої постачальнику неустойки та розрахованих збитків не є порушенням передбачених цим договором зобов'язань покупця по оплаті поставленого постачальником товару.

У п. 8.6 договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується не передавати (не відступати) третім особам права вимоги за цим договором без попередньої згоди покупця.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ «Еколіс» поставив на адресу ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» товар на загальну суму 134352,94 грн., що підтверджується видатковими накладними від 22 січня 2014 року № 30 на суму 45442,08 грн. в рамках специфікації № 1 від 08.01.2014 до договору, від 7 лютого 2014 року № 57 на суму 41120,58 грн. в рамках специфікації № 1 від 08.01.2014 до договору, від 16 квітня 2014 року № 129 на суму 47790,28 грн. в рамках специфікації № 2 від 12.03.2014 до договору. Накладні підписані представником ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» за довіреностями без заперечень.

Відповідно до умов договору поставки строк оплати за видатковими накладними від 22 січня 2014 року № 30 становить 03.03.2014 (40 календарних днів з дати поставки); від 7 лютого 2014 року № 57 становить 19.03.2014 (40 календарних днів з дати поставки); від 16 квітня 2014 року №129 становить 15.07.2014 (90 календарних днів з дати поставки).

Відповідачем частково оплачено поставлену продукцію на суму 41120,58 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1140 від 04.04.2014 з призначенням платежу оплата по договору без посилання на накладну.

Враховуючи наведене у відповідача залишилось несплаченою сума у розмірі 93232,36грн.

З метою належного виконання зобов'язань ТОВ "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" (боржником) за договором 05.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм (кредитор) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, м.Ізюм (поручитель) укладено договір поруки від 05.09.2013 (договір поруки).

Відповідно до ст.3 договору поруки поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання боржником Основного зобов'язання без будь - яких обмежень. Поручитель зобов'язується перед кредитором солідарно з боржником відповідати за сплату штрафних санкцій, процентів та інфляційних збитків, нарахованих на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України. При цьому сторони погоджують, що поручитель у повному обсязі поручається за боржника стосовно сплати штрафних санкцій, процентів та інфляційних збитків, нарахованих на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України, без будь-яких обмежень за сумою або періодами.

У випадку невиконання боржником основного зобов'язання кредитор має право вимагати виконання цього зобов'язання та/або сплати штрафних санкцій, процентів та інфляційних збитків, нарахованих на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України у поручителя та/або боржника, як у солідарних боржників.

У відповідності до п.п. 4.3.1, 4.3.2 договору поруки поручитель має право у разі виконання основного зобов'язання та/або сплати штрафних санкцій, процентів та інфляційних збитків, нарахованих на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України кредитору отримати всі документи, що засвідчують вимоги кредитора щодо боржника по вказаним зобов'язанням та права, що забезпечують ці вимоги. У разі виконання основного зобов'язання та/або сплати штрафних санкцій, процентів та інфляційних збитків, нарахованих на підставі положень ст. 625 Цивільного кодексу України кредитору стягнути з боржника відповідні суми сплачені на користь кредитора.

Згідно з п. 6.1 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками сторін та діє протягом трьох календарних років з дати закінчення дії договору поставки.

ТОВ «Еколіс» зверталось до господарського суду міста Києва з позовною заявою про солідарне стягнення з ТОВ "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод" та ТОВ «Арвест Трейдінг» заборгованості за договором №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013, однак провадження по справі №910/28747/14 було припинено ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2015 у зв'язку з відмовою позивача від позову.

ТОВ «Гірничі машини - Друж ківський машинобудівний завод» звернувся до ТОВ «Еколіс» з повідомленням № 3-2/1 від 13.01.2015, в якому керуючись умовами договору №48-13-ДрМЗ від 05.09.2013 повідомив про застосування до ТОВ "Еколіс" оперативно-господарської санкції, виражену в утримані сум неустойки та штрафу у загальній сумі 67727,31грн. з сум, що належать до оплати ТОВ "Еколіс" по договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013, в тому числі за поставлений за даним договором товар. Докази направлення повідомлення на адресу ТОВ «Еколіс» 15.01.2015 наявні в матеріалах справи. Згідно поштопробігу ТОВ «Еколіс» отримав повідомлення 19.01.2015.

Листом від 05.01.2017 № 24 ТОВ «Еколіс» звернулось на адресу позивача за первісним позовом (як поручителя) та Відповідача за первісним позовом (як боржника) з вимогою про оплату заборгованості та нарахованих штрафних санкцій за договором від 05.09.2013 №48/13-ДрМЗ.

ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» у листі від 13.01.2017 №03/2-3 направленого на адресу ТОВ «Еколіс» зазначило про застосування до ТОВ "Еколіс" оперативно-господарських санкцій, виражених в утримані сум неустойки та штрафу з сум за поставлений за даним договором товар.

Листом від 18 січня 2017 року № 1 ФОП ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» з повідомленням про необхідність виконання вимог кредитора за договором №48-13-ДрМЗ від 05.09.2013, а також зазначила про наявність своїх зобов'язань як поручителя.

ТОВ «Гірничі машини - Друж ківський машинобудівний завод» у відповідь на лист №1 від 18 січня 2017 року повідомило позивача (поручителя), що існування основної заборгованості в розмірі 93232,36грн. ТОВ «Еколіс» не доведено.

Платіжним дорученням № 7 від 03.02.2017 Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Ізюм сплатила Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОЛІС» заборгованість та штрафні санкції за договором №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 в розмірі 189661,45грн.

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м.Ізюм як поручитель, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 93232,36 грн., 3% річних у розмірі 7447,82 грн., інфляційні збитки у розмірі 88981,27 грн., а Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка звернулось до господарського суду Донецької області із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм та Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним.

З урахуванням встановлених обставин зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, а первісні позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема: вимог щодо змісту правочину, який не може суперечити цьому Кодексу. іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільств; вимог щодо вільного волевиявлення учасника правочину, яке має відповідати його внутрішній волі; щодо настання реальних правових наслідків правочину.

Як вбачається із зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", останній просить суд визнати договір поруки б/н від 05.09.2013 недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що спірний договір поруки не відповідає умовам договору поставки та вимогам діючого законодавства, зокрема положенням ст.ст. 512, 516 та 528 Цивільного кодексу України, які встановлюють правило, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, крім того позивач за зустрічним позовом зазначає, що договір поруки є удаваним.

Частина перша ст. 512 Цивільного кодексу України визначає перелік основних підстав для заміни кредитора у зобов'язанні. Зокрема, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Отже, відповідно до цивільного законодавства передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) та виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) є різними підставами заміни кредитора у зобов'язанні.

У п. 8.6 договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 сторони погодили, що постачальник зобов'язується не передавати (не відступати) третім особам права вимоги за цим договором без попередньої згоди покупця. Отже, за умовами договору поставки попередня письмова згода покупця необхідно лише у випадку передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Разом із тим, договір поставки не забороняє заміну кредитора у зобов'язанні шляхом виконання обов'язку боржника поручителем без попередньої згоди покупця. Не випливає така заборона і зі змісту правовідносин поруки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини 1 статті 553 Цивільного кодексу України договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частиною 2 статті 553 Цивільного кодексу України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Відповідно до статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Суд зазначає, що договір поруки не є підставою заміни боржника у зобов'язані. Відповідальність поручителя настає тільки у разі невиконання зобов'язання боржником. Договір поруки також не є формою уступки вимоги. Це самостійний цивільно-правовий інститут і за своєю правовою природою є засобом забезпечення виконання зобов'язання. Права кредитора переходять до поручителя тільки у разі виконання зобов'язання забезпеченого порукою (п.2 ст.556 Цивільного кодексу України ), отже до поручителя, який виконав зобов'язання забезпечене порукою, переходять права кредитора в силу закону.

Відсутність обов'язку кредитора або поручителя на отримання згоди боржника на укладення договору поруки підтверджується роз'ясненнями, наданими Вищим господарським судом України.

Зокрема, пунктом 3.16 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" роз'яснено, що обов'язок кредитора або поручителя за договором поруки одержувати згоди боржника на укладення такого договору законодавством України не передбачений та не випливає зі змісту правовідносин поруки. Відповідно відсутність зазначеної згоди не порушує й умов дійсності договору поруки та не є підставою для визнання його недійсним. Згідно з пунктом першого Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 21.11.2011 року за №01-06/1624/2011 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" відсутність згоди боржника на укладення договору поруки не порушує умови дійсності договору поруки і не є підставою недійсності зазначеного правочину.

Відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пунктом 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" зазначено, що встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України того, що воля сторін в правочині - договорі поруки від 05.09.2013, який позивач за зустрічним позовом вважає удаваним, була спрямована саме на встановлення інших цивільно-правових відносин (відступлення права вимоги).

Отже, зважаючи на вищевикладене суду не доведено, що договір поруки від 05.09.2013 є удаваним.

Правові позиції, викладені у постанові Верховного Суду України у справі № 42/492-52/116 від 01.09.2009 року, суд не бере до уваги оскільки ст. 11128 ГПК України, у відповідності до якої висновки Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 11116 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, набрала законної сили тільки 01.11.2011.

Виконання позивачем свого зобов'язання за договором поруки свідчить про те, що договір поруки був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Також, суд вказує, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року N 18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Позивач за зустрічним позовом, звертаючись до суду із зустрічним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір поруки не будучи його стороною, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими; обов'язком позивача, відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України є доведення (підтвердження) в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

З матеріалів справи не вбачається наявність у позивача суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу на подання даного позову, а саме не наведено доводів (обґрунтування) того, яким чином спірний договір порушує суб'єктивні права або охоронювані законом інтереси позивача за зустрічним позовом, оскільки заборгованість за договором поставки підтверджується належними доказами.

Судом не встановлено факту невідповідності в момент вчинення спірного договору поруки положенням чинного законодавства, у т.ч. й приписам ЦК України, на які посилається позивач за зустрічним позовом у зустрічній позовній заяві.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним.

Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", що в договорі поруки сторонами не визначено реквізити та номер договору поставки, отже неможливо встановити, що договір поруки від 05.09.2013 укладено саме в забезпечення договору №48/13-ДрМЗ судом не приймаються до уваги, оскільки не доведено укладання між сторонами 05.09.2013 іншого договору поставки.

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначаються Господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Беручи до уваги правову природу договору від 05.09.2013 №48/13-ДрМЗ, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму. В силу приписів ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України та ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Щодо положень законодавства про забезпечення виконання зобов'язань, то згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст.526 Цивільного кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення умов договору, вимог зазначених статей Цивільного та Господарського кодексів України відповідач за первісним позовом поставлену продукцію оплатив не в повному обсязі, заборгованість становить 93232,36 грн.

Однак, як зазначалось вище ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» звернувся до ТОВ «Еколіс» з повідомленням № 3-2/1 від 13.01.2015, в якому керуючись умовами договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 повідомив про застосування до ТОВ "Еколіс" оперативно-господарської санкції, виражену в утримані сум неустойки та штрафу у загальній сумі 67727,31грн. з сум, що належать до оплати ТОВ "Еколіс" по договору №48/13-ДрМз від 05.09.2013, в тому числі за поставлений за даним договором товар. Так в означеному листі відповідач за первісним позовом нарахував наступні санкції:

а) штраф за порушення умов зобов'язань щодо кількості Товару у розмірі 10% вартості недопоставленого товару, згідно до п.5.1., розраховується наступним чином:

- по специфікації № 1 від 08.01.2014: 54 137,34 грн. х 10% = 5 413,73 грн. (54137,34 грн. - вартість недопоставленого товару; 10% - розмір штрафу у % від вартості недопоставленого товару).

- по специфікації № 2 від 12.03.2014: 104 883,72 грн. х 10% = 10488,37грн. (104883,72 грн. - вартість недопоставленого товару; 10% - розмір штрафу у % від вартості недопоставленого товару).

Загальна сума 10% штрафу за порушення умов зобов'язань щодо кількості Товару складає 15 902,10 грн.

б) неустойка за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товару (непоставлений товар), згідно до п.5.2. договору розраховується наступним чином:

По специфікації № 1 від 08.01.2014:

- рахунок фактура № 30 від 22.01.2014

95257,92грн х 0,1% х 15 днів = 1428,87грн., (95257,92грн - вартість непоставленого товару; 0,1% - розмір неустойки за непоставлений товар; 15 кількість днів не поставки товару (03.03.2014 по 18.03.2014);

- рахунок фактура № 57 від 07.02.2014

54 137,34 грн. х 0,1% х 301 день = 16 295,34 грн., де:

54 137,34 грн. - вартість непоставленого товару;

0,1% - розмір неустойки за непоставлений товар;

301 - кількість днів не поставки товару (19.03.2014-13.01.2015),

По специфікації № 2 від 12.03.2014р.

104 883,72 грн. х 0,1% х 219 днів = 22969,53 грн., де:

104 883,72 грн. - вартість непоставленого товару;

0,1% - розмір неустойки за непоставлений товар;

219- кількість днів не поставки товару (09.06.2014-13.01.2015).

Загальна сума неустойки складає 40 693,74 грн.

в) штраф за прострочення поставки понад 30 днів (7%) складає 11 131,47 грн., згідно до п.5.2., розраховується наступним чином:

159 021,06 грн. х 7% = 11 131,47 грн., (159 021,06 грн. (54 137,34 + 104 883,72) - вартість непоставленого товару по спец. № 1 та № 2; 7% - розмір штрафу за непоставлений понад 30 днів товар, 7% від вартості непоставленого товару).

Всього нараховано штрафних санкцій на суму 67727,31 грн.

Суд вважає, що нарахування штрафних санкцій було зроблено з помилками. Так, по специфікації № 2 від 12.03.2014 строк поставки березень-квітень 2014 року сума поставки - 152200,00грн., згідно видатковою накладною № 129 від 16 квітня 2014року поставлений товар на суму 47790,28 грн., який прийнятий покупцем в рамках договору без заперечень, тобто товар недопоставлений на суму 104409,72 грн., отже штраф відповідно до п. 5.1 договору за порушення умов зобов'язань щодо кількості товару по специфікації № 2 від 12.03.2014 складає 104409,72грн. х 10% = 10440,97 грн. Розрахунок штрафу по специфікації № 1 від 08.01.2014 здійснений вірно.

Неустойка за порушення строків виконання зобов'язань з поставки товару (непоставлений товар), згідно до п.5.2. договору по специфікації № 1 від 08.01.2014 за рахунком-фактурою № 30 від 22.01.2014 нарахована неправомірно оскільки поставка була здійснена своєчасно.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі поставки №48/13-ДрМз від 05.09.2013 не передбачено нарахування неустойки за весь час прострочення, отже нарахування повинно здійснюватись шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (182 дня).

Таким чином, згідно п. 5.2. договору судом нарахована неустойка:

По специфікації № 1 від 08.01.2014:

- 54 137,34 грн. х 0,1% х 182 день = 9853,00 грн.,

По специфікації № 2 від 12.03.2014:

- 104409,72 грн. х 0,1% х 182 днів = 19002,56 грн.

Штраф згідно п. 5.2. договору: 158547,06 грн. х 7% = 11098,29 грн.

Таким чином, загальна сума штрафів та неустойки за недопоставку товару згідно п.п. 5.1., 5.2. договору складає: 55808,56 грн.

Відповідно до ст. 235 Господарського кодексу України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною 1 ст. 236 Господарського кодексу України, встановлено види господарсько-оперативних санкцій, серед яких, зокрема, передбачено встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно ч. 2 вищезазначеної статті перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у частині першій цієї статті, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі також інші оперативно-господарські санкції.

Отже, із змісту вказаних положень чинного законодавства вбачається, що п. 5.8 договору передбачає оперативно-господарську санкцію, яка надає право ТОВ «Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод» в односторонньому безумовному порядку застосувати до постачальника оперативно-господарську санкцію, виражену в утриманні сум пред'явленої постачальнику неустойки та розрахованих збитків з сум, що належать до оплати постачальнику в тому числі за поставлений за даним договором товар, шляхом відправки постачальнику відповідного повідомлення із зазначенням утриманої суми неустойки та розрахованих збитків.

Факт відправки постачальнику відповідного повідомлення підтверджений матеріалами справи, отже сума боргу складає 37423,80 грн. (93232,36 грн.- 55808,56 грн.)

У відповідності до положень ст. 556 Цивільного кодексу України встановлюється, що до поручителя який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Оскільки відповідачем за первісним позовом доведено правомірність застосування оперативно-господарської санкції відповідно до умов договору поставки суд вважає що позовні вимоги в частині стягнення боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 37423,80грн.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлені вимоги про 3% річних у розмірі 7447,82 грн., інфляційні нарахування у 88981,27грн., відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України.

Нарахування позивачем за первісним позовом здійснено за видатковою накладною від 22 січня 2014 року № 30 на суму 45442,08грн. за 1037 днів за період з березня 2014 року по грудень 2016 року, за видатковою накладною від 7 лютого 2014 року № 57 за 15 днів, за видатковою накладною від 16 квітня 2014 року № 129 за період 915 днів з липня 2014 року по грудень 2016 року.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом була проведена оплата 04.04.2014 в сумі 41120,58 грн. за договором без посилань на конкретні видаткові накладні, здійснена оплата неправомірно зарахована як оплата товару, поставленого згідно видаткової накладної від 7 лютого 2014 року №57, оскільки за принципом календарної черговості виникнення заборгованості ця оплата повинна бути зарахована в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар згідно видаткової накладної від 22 січня 2014 року №30.

З огляду на що, позивач мав нарахувати 3% річних за:

- накладною від 22 січня 2014 року № 30: за період з 04.03.2014 по 03.04.2014 на суму 45442,08грн. - 115,78 грн., за період з 04.04.2014 по 19.01.2015 на суму 4321,50грн. (19.01.2015 дата отримання постачальником повідомлення про утримання суми неустойки та штрафу) - 103,36грн.;

- накладною від 07 лютого 2014 року № 57: за період з 20.03.2014 по 03.04.2014 на суму 41120,58грн. - 50,70 грн., при цьому суд зазначає, що не може встановлювати інший період нарахування не визначений позивачем;

- накладною від 16 квітня 2014 року №129: за період з 16.07.2014 по 19.01.2015 (дата отримання постачальником повідомлення про утримання суми неустойки та штрафу) на суму боргу у розмірі 47790,28грн.- 738,46грн., за період з 20.01.2015 по 31.12.2016 (на суму боргу 37423,80грн.) - 2186,99грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягає 3% річних у сумі 3195,29грн.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляційних витрат суд визнає його не вірним з вищевикладених підстав та зазначає, що індекс інфляції є помісячною величиною та не може бути застосований до періодів існування заборгованості, які є меншими за місяць.

З огляду на що, інфляційні втрати підлягають задоволенню у сумі 29240,95грн. нарахованих за:

- накладною від 22 січня 2014 року № 30: за період з квітня 2014 року по грудень 2015 року (на суму боргу у розмірі 4321,50грн.) у сумі 916,61грн.;

- накладною від 16 квітня 2014 року №129: за період з серпня 2014 року по грудень 2014 року (на суму боргу у розмірі 47790,28грн.) 5485,14грн., за період з січня 2015 року по грудень 2016 року (на суму боргу 37423,80грн.) - 22839,20грн.

Таким чином, стягненню на користь позивача підлягають інфляційні витрати в сумі 29240,95грн.

Що стосується вимог ФОП ОСОБА_1 про оплату послуг адвоката у розмірі 18000,00грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.

Статтею 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Костенко Вікторія Сергіївна є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1695 від 23.05.2008.

Правовідносини між позивачем, як Клієнтом, та Адвокатом Костенко Вікторією Сергіївною підтверджуються договором №132/17 про надання юридичних послуг від 06.02.2017, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до зазначеного договору Адвокат зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується оплатити адвокату консультаційні та юридичні послуги, щодо захисту прав Замовника по справі щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка за поставлений товар в рамках договору №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013 шляхом складання та подання позовної заяви до Господарського суду Донецької області особисто або через залучених фахівців, складання процесуальних документів, необхідних по справі. За запитом замовника, адвокат може також надати Замовнику інші юридичні та консультаційні послуги, що стосуються захисту прав та інтересів, у тому числі (але не виключно) наступні:

а) консультування замовника з юридичних питань;

б) складання процесуальних документів, необхідних для захисту в судових інстанціях порушених прав;

в) представництво інтересів замовника в судах загальної юрисдикції;

г) представництво інтересів замовника в державних органах, підприємств, організацій і установах усіх форм власності.

Так, п.4 Договору передбачено, що плата за виконання Адвокатом доручень замовника, визначається сторонами виходячи з часу, витраченого виконавцем та/або залученими ним фахівцями із застосуванням індивідуальних погодинних ставок, а також відповідні накладні витрати.

Так, до матеріалів справи долучено платіжне доручення №10 від 08.02.2017 на суму 18000,00грн. за оплату послуг адвоката за рахунком №1321701 від 06.02.2017, копія якого надана до матеріалів справі. В означеному рахунку є посилання на договір №48/13-ДрМЗ від 05.09.2013.

Суд приймає до уваги той факт, що адвокатом Костенко Вікторією Сергіївною вивчено доказову базу та підготовлено позовну заяву, надані письмові пояснення по справі внаслідок чого, суд вважає доведеним факт надання адвокатських послуг при розгляді даної справи, водночас, суд вважає, що розмір витрат на оплату таких послуг, що заявлений до стягнення з відповідача - 18000,00грн. є завищеним, оскільки в судових засіданнях був присутній інший представник.

Як зазначив Вищий господарський суд України в п.11 Інформаційного листа №01-8/155 від 13.02.2002 "Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів", вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд зменшує розмір відшкодування витрат на послуги адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи в розмірі 4000,00грн.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод" про призначення судово-технічної експертизи документів суд залишив без задоволення виходячи з такого.

В обґрунтування своєї заяви зазначає про наявність сумнівів, що договір поруки був укладений у 2013 році, отже без призначення судової експертизи та її проведення вирішити спір щодо удаваності договору поруки від 05.09.2013 буде неможливо.

Виходячи з положень ст.41 Господарського процесуального кодексу України, судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, якщо висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до норм, що регулюють правовідносини щодо поруки, означений договір може бути укладений як на момент укладання основного договору, так і після того, як обов'язки по договору будуть порушені боржником, отже встановлення фактичної дати підписання договору поруки не може свідчити про намагання сторін при укладанні договору поруки приховати інший правочин (передачу прав вимоги), оскільки сторони є вільні в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору

Всі інші доводи та заперечення сторін не приймаються судом до уваги оскільки не спростовують вищевикладене та не підтверджуються матеріалами справи.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, за зустрічним позовом - на позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 60, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка про стягнення заборгованості в розмірі 93232,36 грн., 3% річних у розмірі 7447,82грн, інфляційні збитки у розмірі 88981,27грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини -Дружківський машинобудівний завод" (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Леніна, 7, код ЄДРПОУ 37696092) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) основний борг в сумі 37423,80 грн., інфляцію в сумі 29240,95 грн., 3% річних в розмірі 3195,29 грн., судовий збір в сумі 1047,90 грн., витрати на оплату послуг адвоката в розмірі 4000,00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Ізюм до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка відмовити.

Відмовити повністю у задоволені зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничі машини - Дружківський машинобудівний завод", м.Дружківка до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколіс", м. Ізюм, до відповідача 2, Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Ізюм про визнання договору поруки б/н від 05.09.2013 недійсним.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення буде складено та підписано 11.09.2017. Повний текст рішення складено та підписано 11.09.2017.

Головуючий суддя Г.Є. Курило

Суддя Я.О. Левшина

Суддя С.С. Тарапата