Рішення № 68780991, 07.09.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.09.2017 Справа № 904/7867/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "ДНІПРОСТАЛЬ"

про стягнення пені та трьох відсотків річних (договір поставки №11-16/20 від 12.08.2016)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1 - довіреність №18-95 від 26.12.2016;

від відповідача: представник ОСОБА_2 - довіреність №262 від 04.09.2017.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 83157,03грн. пені та 9019,82грн. трьох відсотків річних.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

12.08.2016 між сторонами укладено договір №11-16/20.

На виконання умов укладеного між сторонами договору, а також специфікацій до договору, позивач в термін з 31.10.2016 по 23.12.2016 поставив та передав у власність відповідача феросплави, а відповідач, в свою чергу, прийняв та оплатив феросплави виробництва позивача.

У зв'язку з тим, що відповідачем порушено строк перерахування грошових коштів за поставлені феросплави позивач нарахував пеню та три відсотки річних.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2017 справу №904/7867/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами розгляду позовної заяви від 03.08.2017 за вих.№18-123 ухвалою суду від 14.08.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 07.09.2017.

06.09.2017 отримано контррозрахунок пені та трьох відсотків річних здійснений відповідачем. Відповідач просить суд зменшити пеню враховуючи, що прострочення виконання основного зобовязання тривало 1-3 дні та не завдало збитків позивачу.

Суд оголошував перерву з 12год. 30хв. 07.09.2017 до 13год. 45хв. 07.09.2017.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Господарським судом враховано положення пункту 3.9.1. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Позивач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 07.09.2017.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями про явку представника відображеними в протоколі судового засідання від 07.09.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2017, враховуючи, що сторони належним чином повідомлення про час та місце його проведення, розпочато розгляд справи по суті. Повноважний представник позивача в судовому засіданні позов підтримував, наполягав на його задоволенні; повноважний представник відповідача проти позову частково заперечував, просив суд зменшити розмір пені.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 07.09.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

12.08.2016 між публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (далі по тексту - позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (далі по тексту - відповідач, покупець) укладено договір поставки №11-16/20 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 якого з метою здійснення господарської діяльності покупець зобов'язується прийняти і сплатити, а постачальник поставити продукцію виробництва позивача (далі по тексту - товар).

Пунктом 5.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється покупцем у національній валюті України протягом 120 календарних днів від дати поставки товару.

Пунктом 6.1 договору визначено, що поставка та ціна товару за договором проводиться на умовах СРТ, залізнична станція Нижньодніпровськ, Придніпровській з/д (згідно з умовами "Інкотермс-2000").

Датою поставки товару та моментом переходу права власності на товар, при поставці залізничним транспортом, вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції ОСОБА_3 Придніпровської з/д, згідно пункту 6.1.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2017 (пункт 11.1 договору).

На виконання умов укладеного між сторонами договору позивач поставив відповідачу товар, який останній оплатив з порушенням строку, що підтверджується наступними документами:

- накладна №46839213 від 31.10.2016; рахунок №493761 від 31.10.2016 на суму 1697451,23грн.; оплачено платіжним дорученням №1496 від 28.02.2017 на суму 997451,23грн., платіжним дорученням №1547 від 01.03.2017 на суму 700000,00грн. (в повному обсязі);

- накладна №47165634 від 08.11.2016; рахунок №493914 від 08.11.2016 на суму 1746210,97грн.; оплачено платіжним дорученням №1743 від 09.03.2017 на суму 1746210,97грн. (в повному обсязі);

- накладна №47685888 від 22.11.2016; рахунок №494109 від 22.11.2016 на суму 2111414,65грн.; оплачено платіжним дорученням №2140 від 23.03.2017 на суму 2710000,00грн. (в повному обсязі, крім того сума у розмірі 598585,35грн. на погашення заборгованості по рахунку №494108 від 22.11.2016);

- накладна №45155280 від 06.12.2016; накладна №45155272 від 06.12.2016; рахунок №494398 від 06.12.2016 на суму 4310889,04грн.; оплачено платіжним дорученням №2567 від 07.04.2017 на суму 1310889,04грн.; платіжним дорученням №2605 від 10.04.2017 на суму 3000000,00грн. (в повному обсязі);

- накладна №45324571 від 10.12.2016; рахунок №494475 від 10.12.2016 на суму 2126462,52грн.; оплачено платіжним дорученням №2725 від 13.04.2017 на суму 5000000,00грн. (в повному обсязі, крім того сума у розмірі 2873537,48грн. на погашення заборгованості по рахунку №494477 від 10.12.2016);

- накладна №45324555 від 10.12.2016; накладна №45324563 від 10.12.2016; рахунок №494477 від 10.12.2016 на суму 4896845,16грн.; оплачено платіжним дорученням №2725. від 13.04.2017 на суму 5000000,00грн. (частково, крім того сума у розмірі 2126462,52грн. на погашення заборгованості по рахунку №494475 від 10.12.2016); платіжним дорученням №2694 від 12.04.2017 на суму 2023307,68грн. (в повному обсязі);

- накладна №45506102 від 17.12.2016; накладна №45506110 від 17.12.2016; рахунок №494560 від 17.12.2016 на суму 4996434,36грн.; оплачено платіжним дорученням №2883 від 19.04.2017 на суму 4996434,36грн. (в повному обсязі);

- накладна №45633088 від 22.12.2016; рахунок №494635 від 22.12.2016 на суму 2511723,55грн.; оплачено платіжним дорученням №3112 від 25.04.2017 на суму 1000000,00грн.; платіжним дорученням №3160 від 26.04.2017 на суму 1511723,55грн. (в повному обсязі);

- накладна №45682887 від 23.12.2016, накладна №45682895 від 23.12.2016; рахунок №494637 від 23.12.2016 на суму 4337665,92грн.; оплачено платіжним дорученням №3212 від 27.04.2017 на суму 4337665,92грн. (в повному обсязі).

У зв'язку з несвоєчасним розрахунком за поставлений товар позивач нарахував до стягнення з відповідача:

- пеню за загальний період прострочення з 28.02.2017 по 27.04.2017 на загальну суму 87157,03грн. (розрахунок здійснено за кожен кожну поставку окремо);

- три відсотки річних за загальний період прострочення з 01.03.2017 по 27.04.2017 на загальну суму 9019,82грн. (розрахунок здійснено за кожен кожну поставку окремо);

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав контррозрахунок позовних вимог.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов наступних висновків.

Щодо пені.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.6 договору визначено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати за поставлений товар, передбачених пунктами 5.1, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та контррозрахунок відповідача.

Господарський суд констатує, що в платіжних дорученнях в графі "призначення платежу" присутні посилання на дату договору та номери рахунків, що виставлялися за поставлений товар, тому погашення заборгованості мало відбуватися відповідно до призначення платежу.

Здійснивши власний перерахунок пені господарський суд визнав обрунтованими вимоги у розмірі 37774,31грн.

Щодо клопотання про зменшення розміру пені.

Згідно статей 230, 231 Господарського процесуального кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Приймаючи рішення про зменшення пені господарський суд врахував, що нарахування останньої є засобом розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка не може перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій (частина 1 статті 233 Господарського кодексу України). Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (Постанова Верховного Суду України від 03.12.2013 у справі №908/43/13-г).

Статтею 83 Господарського кодексу України надано господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу.

Враховуючи приписи статті 233 Господарського кодексу України, статті 83 Господарського кодексу України, а також встановлені судом обставини справи господарський суд вважає обґрунтованим зменшення розміру пені на 30%, а саме до 26442,02грн.

Господарський суд прийняв до уваги обставини, що вплинули на виконання зобов'язання, поведінку винної сторони, причини неналежного виконання зобов'язання, відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження завдання позивачу збитків та те, що відповідач в повному обсязі розрахувався за поставлений позивачем товар і прострочення оплати тривало від 1 до 3 днів.

Щодо трьох відсотків річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11).

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних здійснений позивачем та контррозрахунок відповідача.

Здійснивши власний перерахунок трьох відсотків річних господарський суд визнав вимогу позивача про стягнення трьох відсотків річних такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 4180,63грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача-1 на користь позивача судовий збір у розмірі 728,32грн., з урахуванням того, що 45,52% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст. ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, ст.ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 536, 549, 610, 612, 625, 629, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199, 231, 232, 265, 266 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Металургійний завод "Дніпросталь" (49051, м.Дніпро, вул.Винокурова, буд.4; ідентифікаційний код 33718431) на користь публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (69035, м.Запоріжжя, вул.Діагональна, буд.11; ідентифікаційний код 00186542) 26442,02грн. (двадцять шість тисяч чотириста сорок дві грн. 02 коп.) пені; 4180,63грн. (чотири тисячі сто вісімдесят грн. 63 коп.) трьох відсотків річних; 728,32грн. (сімсот двадцять вісім грн. 32 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

08.09.2017

Суддя ОСОБА_4