Ухвала суду № 68779853, 12.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 825/759/17 Головуючий у 1-й інстанції: Соломко І.І. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

12 вересня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Кузьмишиної О.М. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "Семенівська мануфактура" до Сумської митниці ДФС про скасування рішення та картки відмови,

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2017 року позивач - Приватне підприємство "Семенівська мануфактура", звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці ДФС про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

У судове засідання не з'явилися особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 197 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем під час проведення митного контролю, одночасно з поданням митних декларацій, було надано всі необхідні документи, які відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України та чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні саме митної вартості товарів та підтверджують ціну товарів, вказану у контракті. Крім того, зміст оскаржуваного про коригування митної вартості не відповідає вимогам ст.. 55 МК України.

Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з наявних матеріалів справи, 01.09.2016 року між ПП "Семенівська мануфактура" (покупець) та CHANGXING BAITE IMPORT AND EXPORT CO., LTD (постачальник) укладено контракт № BSN1-09/2016 (Контракт) на поставку товару (а.с.21-24).

Відповідно до умов контракту постачальник зобов'язується поставити покупцю за заявкою товари в асортименті. Покупець зобов'язується сплатити за товар відповідно до умов даного контракту. Загальна кількість і асортимент товару, який поставляється, складається із товарних партій, кількість яких визначається в рахунку-фактурі на кожну поставку.

Статтею 3 контракту передбачено, що поставка товару відбувається відповідно до "ІНКОТЕРМС-2010". Умови поставки визначаються і узгоджуються сторонами для кожної окремої партії товару і вказуються в рахунку-фактурі.

Як вбачається з інвойсу від 03.02.2017 року №BTCN2017045 (далі - інвойс) та пакувального листа до зазначеного інвойсу, партія товару, яка підлягає поставці, складається з товару у асортименті та загальною кількістю 18717,76 доларів США (38-41).

20.10.2014 року між ПП "Національні традиції" (виконавець) та ПП "Семенівська мануфактура" (замовник) укладено договір № 20/10-14/02 про надання послуг по декларуванню товарів, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується за обумовлену плату в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню товарів, майна, транспортних засобів та інших предметів замовника

Так, з метою митного оформлення товару ПП "Національні традиції" до відповідача та одночасно з митними деклараціями по поставці товару були подані наступні документи:

- контракт № BSN1-09/2016 від 01.09.2016 року;

- інвойс №BTCN2017045 від 03.02.2017 року;

- пакувальний лист до інвойсу №BTCN2017045 від 03.02.2017 року;

- видаткова накладна № 0000002017045 від 03.02.2017 року;

- відвантажувальні специфікації № BTCN2017045/130045-1 від 06.02.2017 року.

Також позивачем для митного оформлення подано копії додаткових документів на

підтвердження заявленої митної вартості товарів, зокрема:

- міжнародна товарно-транспортна накладна від 04.03.2017 року № 7583;

- коносамент від 29.03.2017 року № SZ1745438АО;

- калькуляція від 21.02.2017 року № BTCN2017045/01;

- звіти про оцінку майна від 03.04.2017 року № 05-07/04/45;

- листи від 24.02.2017 року № 9.001/24.02, № 10.001/24.02, №11.001/24.02;

- лист від 03.04.2017 року № 68,

- лист від 04.04.2017 року № 124,

- лист від 21.02.2017 року № BTCN2017045/21;

- лист від 22.02.2017 року № BTCN2017045/22;

- лист від 23.02.2017 року № BTCN2017045/23;

- лист від 24.02.2017 року № BASM2017/9,

- прас листи.

Під час проведення митного контролю товарів, поставлених на виконання умов контракту BSN1-09/2016 від 01.09.2016 року, Сумською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 04.04.2017 року №UA805180/2017/000029/2, збільшивши суму митних платежів, які підлягають сплаті при митному оформленні товарів, на 87 025 грн. 81 коп.

Підставою для проведення коригування митної вартості товарів зазначено, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та не достатньо документально підтвердженими; не надано запитувані документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядні методи не застосовані у зв'язку з відсутності інформації. Підставою для визначення митної вартості товару є цінова інформація щодо імпортних товарів з ЄАІС ДФС України.

Сумською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA805180/2017/00031 з причин порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 651 та у зв'язку з прийняттям рішення від 04.04.2017 року №UA805180/2017/000029/2 (а.с.17-18).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Порядок визначення митної вартості товарів, методи визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України передбачено Митним кодексом України(далі - МК України) та іншими актами законодавства, прийнятими у відповідності до вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.1 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 52 МК України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

При митному оформленні товару позивач керувався умовами Контракту від 01.09.2016 року №BSN 1-09/2016.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).

З наведених правових норм випливає, що МК України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Частиною 3 ст. 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року (справа 21-591а15) зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України.

Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи є лише наявність, передбачених законодавцем обставин, а саме у випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Докази про наявність таких обставин, відповідачем суду не надано.

Відповідачем в рішенні про коригування митної вартості від 04.04.2017 року №UA805180/2017/000029/2 зазначено, що основний метод не застосовувався, оскільки використані декларантом відомості не є об'єктивними та не достатньо документально підтвердженими; не надано запитувані документи, а саме: договір із третіми особами, пов'язаний з договором про поставку товарів, митна вартість, яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прайс-листи виробника товарів, копію митної декларації країни відправлення, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Другорядні методи не застосовані у зв'язку з відсутності інформації. Підставою для визначення митної вартості товару є цінова інформація щодо імпортних товарів з ЄАІС ДФС України.

Однак такі висновки митного органу є безпідставними, адже позивач керувався умовами контракту від 01.09.2016 року №BSN 1-09/2016, тому використовував відомості, надані постачальником.

Посилання відповідача на наявність сумнівів щодо калькуляції, в якій не вказано витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, як це передбачено ч. 10 ст. 59 МК України, є необґрунтованими, оскільки ст. 3 Контракту від 01.09.2016 року №BSN 1-09/2016 зазначено, що поставка товару відбувається відповідно до "ІНКОТЕРМС-2010", що не потребує додаткового підтвердження.

Так, умови "ІНКОТЕРМС-2010" означають, що продавець поставляє товар на борт судна, номінованого покупцем в поіменованому порту відгрузки або забезпечує надання поставленого таким чином товару. Ризик втрати або пошкодження товару переходить, коли товар знаходиться на борту судна, і з цього моменту покупець несе всі витрати. За умовами терміна FOB на продавця покладається виконання митних формальностей для вивозу, якщо такі застосовуються. Цей термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським чи внутрішнім водяним транспортом.

Отже, в разі поставки товару на умовах "ІНКОТЕРМС-2010" витрати здійснюються продавцем і, відповідно, закладаються ним у контрактну ціну товару.

З огляду на викладене, зазначена в інвойсі № ВTCN2017045 від 03.02.2017 року ціна товару на умовах поставки (Одеський морський торгівельний порт, Україна) означає, що всі витрати включені продавцем до складу ціни товару.

Таким чином, фактурна (контрактна) вартість товару повністю співпадає з митною вартістю, інші складові митної вартості, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну території України, відсутні як такі, тому жодного документального підтвердження не потребують.

Підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митних деклараціях поданих позивачем, стала цінова інформація викладена у Єдиній автоматизованій інформаційній системі Державної фіскальної служби України (ЄАІС). Враховуючи те, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Міністерством доходів і зборів України у листі від 07.05.2014 № 10441/7/99-99-10-03-01-17 роз'яснено, що відомості з інформаційних баз даних Міндоходів мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

Положеннями ст. 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод- за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно приписів ст. 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст. 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст. 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених ст. 64 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що митний орган вправі вимагати від декларанта надання додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, визначеної в митній декларації та перелік яких наведено в ч. 3 ст. 53 МК України, за наявності обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом вартості товару.

При цьому МК України чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні. Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

Отже, приписи вказаних статей МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Митним органом не доведено обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено.

Позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження ціни товару, надані документи не містять розбіжностей та свідчать, що наведені у них дані піддаються обчисленню, таким чином відповідачем прийняті рішення безпідставно.

Отже, митний орган під час здійснення митного контролю правильності визначення позивачем митної вартості товарів і митного оформлення діяв у спосіб, який не відповідає вимогам МК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-53а15, а також у справах №№ 825/881/15-а (к/800/33609/15), 825/2607/15-а, 825/2610/15-а, 825/3366/15-а, 825/3509/15-а, 825/3581/15-а.

Таким чином, посадовою особою Митного поста ''Центральний'' Сумської митниці не було доведено необхідність надання позивачем додаткових документів, у зв'язку з цим висновки митного органу про непідтвердження поданими документами митної вартості товару є необґрунтованими.

При цьому, перелік документів, встановлений ч. 3 ст. 53 МК України, подається в повному обсязі за їх наявності, а тому у разі відсутності таких документів не може кваліфікуватися як самостійна і автоматична підстава для коригування митної вартості.

Крім того, відповідно до приписів ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених ч. 3 ст. 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті.

Проте зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості не відповідає вимогам ст. 55 МК України.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської митниці ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 липня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до вимог КАС України.

Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко

Суддя: О.М. Кузьмишина

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Кузьмишина О.М.

Шелест С.Б.