Ухвала суду № 68779804, 11.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/1544/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С.М. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

11 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Літвіної Н.М.,

при секретарі Козуб А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби на постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення та спонукання до виконання певних дій, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Київська митниця Державної фіскальної служби подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ "ПОЛІМЕРКОНСТРУКЦІЯ ЛТД" подало до митного поста "Святошино" Київської митниці ДФС митні декларації з метою митного оформлення товарів із звільненням від оподаткування:

- 125130013/2017/402313 від 15.02.2017 року на імпорт колекторної камери в кількості 21 шт. митною вартістю 1032972,01 грн.

- 125130013/2017/402267 від 14.02.2017 року на імпорт колекторної камери в кількості 54 шт. митною вартістю 2694449,79 грн.

- 125130013/2017/402273 від 14.02.2017 року на імпорт колекторної камери в кількості 33 шт. митною вартістю 1623182,27 грн.

Розглянувши подані позивачем документи, митним органом було прийнято картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 125130013/2017/00026, № 125130013/2017/00024, № 125130013/2017/00025, тобто відповідач відмовив позивачу в митному оформлені товару.

Позивачем з урахуванням карток відмови № 125130013/2017/00026, № 125130013/2017/00024, № 125130013/2017/00025: 1) подано до Київської митниці ДФС митні декларації на загальних підставах, а саме: № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017 року; № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017 року; № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017 року; № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 року; 2) подано до Київської митниці ДФС заяви про надання дозволу на внесення відповідно до ст. 269 змін до митних декларації №125130013/2016/405696 від 21.04.2016 року, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016 року, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016 року, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016 року, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017 року, а саме: №7/2 від 28.02.2017 року; №6/2 від 28.02.2017 року; № 5/2 від 28.02.2017 року; №4/2 від 28.02.2017 року; №7/1 від 28.02.2017 року; №6/1 від 28.02.2017 року; №5/1 від 28.02.2017 року, №4/1 від 28.02.2017 року.

За результатами розгляду заяв Київська митниця ДФС листом від 28.03.2017 року № 2535/2/10-70-62-47 прийняла рішення про відмову у внесенні змін до митних декларацій № 125130013/2017/402903 від 24.02.2017 року, № 125130013/2017/402869 від 24.02.2017 року, № 125130013/2017/402877 від 24.02.2017 року, № 125130013/2017/402870 від 24.02.2017 року та відшкодуванні податкових пільг посилаючись на наступне: "Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу. Згідно з пунктом 30.4 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на наступні податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету. Крім того, відповідно до п.56.11 ст. 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків."

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.7 ст. 269 Митного кодексу України порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 37 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 року № 450, після завершення митного оформлення зміни до митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа можуть вноситися шляхом заповнення та оформлення митним органом аркуша коригування за формою згідно з додатком 4. Аркуш коригування заповнюється та оформлюється митним органом у разі необхідності виправлення відомостей, пов'язаних з доплатою або поверненням митних платежів, у тому числі у зв'язку із скасуванням рішення митного органу.

Згідно з п.3 Порядку оформлення аркушу коригування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.11.2012 року, аркуш коригування складається у випадках, визначених пунктом 37 Положення про митні декларації від 21 травня 2012 року №450, посадовою особою митного органу, яким здійснювався випуск товарів за митною декларацією (далі - МД), у строк, що не перевищує 10 робочих днів з дня надходження до митного органу інформації про доплату (повернення) сум митних платежів або реєстрації заяви декларанта (уповноваженої особи) у митному органі.

Відповідно до п.4 ст. 3 Митного кодексу України у разі якщо норми законів України чи інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків підприємств і громадян, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України або здійснюють операції з товарами, що перебувають під митним контролем, чи прав та обов'язків посадових осіб органів доходів і зборів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення як на користь таких підприємств та громадян, так і на користь органу доходів і зборів, рішення повинно прийматися на користь зазначених підприємств і громадян.

Статтею 24 Митного кодексу України передбачено право кожної особи оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів, організацій, їх посадових осіб та інших працівників, якщо вважає, що цими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси. Предметом оскарження є, зокрема, рішення - окремі акти, якими митні органи, організації або їх посадові особи приймають рішення з питань, передбачених законодавством України з питань державної митної справи, а також задовольняють скарги, заяви, клопотання конкретних фізичних чи юридичних осіб або відмовляють у їх задоволенні;

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості висновків щодо відсутності підстав для внесення змін до митних декларацій щодо звільнення позивача від оподаткування при розмитненні товарів, придбання яких фінансувалось за рахунок коштів Європейського Співтовариства, у той час як матеріали справи підтверджують правомірність звільнення позивача від сплати будь-яких податків та митних платежів під час митного оформлення відповідного товару.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова у наданні дозволу на внесення змін до митної декларації є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання Київської митниці ДФС здійснити внесення змін до митних декларацій щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.10.3 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАСУ критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з п. 2 ч. 2 статті 162 КАСУ у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто, його діяльність чітко визначена законом, суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію.

У випадку, коли суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Крім того, колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 16.09.2015 року зазначено, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки суд дійшов висновку про протиправність відмови у наданні дозволу на внесення змін до митних декларацій та скасував її, у відповідача відсутні інші підстави для відмови у митному оформленні товару, тому рішення суду першої інстанції про зобов'язання відповідача здійснити внесення змін щодо звільнення від сплати податків та митних платежів жодним чином не підміняє собою повноваження відповідача, адже втручання у дискреційні повноваження відповідача в даному випадку не відбувається.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правомірно зобов'язано відповідача внести зміни до митних декларацій №125130013/2016/405696 від 21.04.2016 року, №125130013/2017/402903 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/402037 від 19.02.2016 року, №125130013/2017/402869 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/401984 від 18.02.2016 року, №125130013/2017/402877 від 24.02.2017 року, №125130013/2016/402039 від 19.02.2016 року, №125130013/2017/402870 від 24.02.2017 року щодо звільнення від сплати податків, митних зборів або інших стягнень аналогічного характеру

При цьому суд виходить із того, що спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним та дієвим, адже саме по собі визнання протиправною та скасування відмови Київської митниці ДФС у внесенні змін до митних декларацій не захищає порушене право на митне оформлення товару без сплати податків та митних платежів, та змусить позивача знову звертатись до суду за захистом.

Відповідно до частини першої статті 267 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Вказане свідчить, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється з метою реалізації завдань адміністративного судочинства. Суд займає діяльну позицію не лише під час вирішення публічно-правового спору, але й після набрання судовим рішенням законної сили.

З метою забезпечення ефективного відновлення порушених прав позивача, суд першої інстанції правомірно встановив судовий контроль за виконанням відповідачем зобов'язальної вимоги про внесення змін до вищезазначених митних декларацій.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Київської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 21 червня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Літвіна Н.М.

Повний текст виготовлено 12 вересня 2017 року.

Головуючий суддя Коротких А. Ю.

Судді: Літвіна Н. М.

Ганечко О.М.