Постанова № 68779710, 07.09.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 751/2132/17 Головуючий у 1-й інстанції: Деркач О.Г.

Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 вересня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий-суддя Грибан І.О.

судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.

за участі :

секретар с/з Кузик М.А.

пр-к позивача ОСОБА_3

пр-к відповідача Тарасенко Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги ОСОБА_5 та Міністерства оборони України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною відмови в призначенні одноразової грошової допомоги та зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним відмову МОУ в призначенні одноразової грошової допомоги, яка оформлена протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.02.2017 року за №16;

- зобов'язати МОУ призначити одноразову грошову допомогу, внаслідок настання ІІ групи інвалідності (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби) в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на день призначення одноразової грошової допомоги.

Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року адміністративний позов задоволено частково:

визнано протиправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової грошової допомоги, згідно Протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.02.2017 року за №16;

зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву про виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України та правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 21.04.2015 року справа № 21-135а15 та від 18.11.2014 року справа № 21-446а14.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови задоволення позовних вимог позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає на порушення судом першої інстанції матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до довідки МСЕК від 17.03.2010 серії МСЕ-ЧНВ №339391, позивачу починаючи з 17.03.2010, вперше встановлено ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, починаючи з 04.07.2013, відповідно довідки МСЕК від 04.07.2013 серії АВ №0111409, останньому встановлено ІІ групу інвалідності з причиною інвалідності - поранення (контузія), захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.

17.02.2017 Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби складено протокол № 16 (затверджений 22 лютого 2017 року Міністром оборони України), яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із тим, що інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, встановлена понад 3-х місячний строк, після звільнення з військової служби.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся з даним позовом в суд.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав протиправною відмову в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги.

Надаючи правову оцінку встановленим в справі обставинам та фактам , колегія судді звертає увагу на наступне.

Предметом спору в даній справі позивачем визначено протиправність відмови МОУ в призначенні одноразової грошової допомоги, яка оформлена протоколом засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17.02.2017 року за №16.

Підставою, що мала наслідком відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги, відповідачем зазначено факт встановлення інвалідності понад 3-х місячний строк після звільнення зі служби.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей; військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти; військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей (ст.3 Закону).

В свою чергу, згідно частини 1 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Отже, виходячи з тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» колегія суддів дійшла висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Колегія суддів зазначає, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 10.03.2015 у справі №21-563а14, від 21.04.2015 у справі №21-135а15.

Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Згідно ст.255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Так, за наслідками розгляду справи № 751/3827/16 за позовом ОСОБА_5 до Міністерства оборони України постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду заяви ОСОБА_5 про виплату йому одноразової грошової допомоги та зобов'язано Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_5 про виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та прийняти відповідне рішення.

Зазначеною постановою суду апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримав право на призначення вказаної допомоги з 04.07.2013, а тому має право на її призначення та виплату відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 499.

Постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2016 набрала законної сили і є обов'язковою для виконання.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у позивача права на призначення одноразової грошової допомоги є безпідставними.

Посилання апеляційної скарги відповідача на ту обставину, що дана справа була розглянута з порушенням правил предметної підсудності колегія суддів також відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні місцевим загальним судам як адміністративним.

Оскільки одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та зобов'язання виплатити яку є предметом даного позову, відноситься до соціальних виплат, даний спір відноситься до підсудності місцевого загального суду як адміністративного.

Щодо доводів апеляційної скарги позивача та обраного судом першої інстанції способу захисту шляхом зобов'язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву позивача про виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», колегія суддів зауважує про наступне.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За змістом вказаної правової норми вбачається, що адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень.

Суд може прийняти рішення яким зобов'язати орган владних повноважень прийняти певне рішення, в разі, якщо можливість прийняття єдиного альтернативного рішення виключена судом.

Колегія суддів звертає увагу, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Факт набуття позивачем права на призначення одноразової грошової допомоги допомоги з 04.07.2013 встановлений рішенням суду в справі між тими ж сторонами і не потребує додаткового доказування в даній справі.

При цьому, не вбачається, що відмова у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги є наслідком недотримання позивачем процедури звернення або надання не всіх документів визначених Порядком.

Відтак, відсутні підстави для покладення на відповідача обов'язку щодо вчинення певних дій щодо повторного розгляду заяви. Суд першої інстанції обрав неналежний спосіб захисту порушеного права.

Також, колегія суддів звертає увагу, що головним розпорядником коштів в даному випадку є Міністерство оборони України, яке приймає рішення щодо проведення такої виплати та перераховує необхідні для цього кошти.

Враховуючи викладене, колегія суддів, вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом саме зобов'язання МОУ призначити одноразову грошову допомогу, внаслідок настання ІІ групи інвалідності (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби) в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на день призначення одноразової грошової допомоги.

За таких підстав колегія суддів вбачає підстави для скасування рішення суду першої інстанції в цій частині з ухвалення нового про зобов'язання МОУ призначити одноразову грошову допомогу, внаслідок настання ІІ групи інвалідності (у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби) в розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на день призначення одноразової грошової допомоги.

У відповідності до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст. 160, 195, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та Міністерства оборони України - задовольнити частково.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01 червня 2017 року скасувати в частині зобов'язання Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_5 про виплату йому одноразової грошової допомоги, відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України та правових висновків Верховного Суду України, викладених в постановах від 21.04.2015 року справа № 21-135а15 та від 18.11.2014 року справа № 21-446а14.

Ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_5 в цій частині задовольнити.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити ОСОБА_5 відповідно до ст. 16 Закону України «Про соціальній та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразову грошову допомогу, внаслідок настання інвалідності в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, станом на день призначення одноразової грошової допомоги та забезпечити її виплату.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя І.О.Грибан

Суддя О.О.Беспалов

Суддя А.Б.Парінов

Повний текст виготовлено - 11.09.2017.

Головуючий суддя Грибан І.О.

Судді: Беспалов О.О.

Парінов А.Б.