Постанова № 68779490, 07.09.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

07 вересня 2017 рокусправа № 804/2766/17

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 804/2766/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» (далі - позивач) звернулося суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.01.2017 р. № 0000021404, форми «Р», винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області, про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 на загальну суму 349 221,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 232 814,00 грн., та за штрафними санкціями 116 407,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції було залишено поза увагою той факт, що позивачем до перевірки було надано всі необхідні первинні документи, а саме господарські договори, акти приймання-передачі виконаних робіт, податкові накладні, журнал-ордер. При цьому до зазначених актів були долучені додатки, які є невід'ємною частиною останніх, із зазначенням унікального номеру (ідентифікації) базової мобільної станції, на якій проводилися роботи, що дає можливість чітко визначити його місце розташування. Зазначено, що одним із видів діяльності контрагента ТОВ «Будпром-Інвест» є 43.21 - електромонтажні роботи, що безпосередньо були надані відповідно до предмету господарського договору, роботи з підтримки мережі радіозв'язку позивачем виконуються по всій території України. Крім того зазначено, що судом першої інстанції не правомірно було взято до уваги господарські взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, з якими позивач не мав жодних відносин, а відповідно до ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність має індивідуальний характер.

Представник позивача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» зареєстровано 28.04.2005 р., перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

27.12.2016 р. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будпром-Інвест» за період липень 2016 р. та серпень 2016 р., за результатами якої складено акт № 15/04-62-14-04/33474621 від 04.01.2017 р.

Перевіркою встановлені, зокрема, наступні порушення:

- пп. 14.1.203 п.14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та ч. 5 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість (загальна декларація) в періоді, що перевірявся, на загальну суму 232 814,00 грн., в тому числі за липень 2016 р. у сумі 105 494,00 грн., за серпень 2016 р. у сумі 127 320,00 грн.

30.01.2017 р. на підставі акту перевірки № 15/04-62-14-04/33474621 від 04.01.2017 р. Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 р. № 0000021404 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100 на загальну суму 349 221,00 грн., з яких за податковими зобов'язаннями 232 814,00 грн., та за штрафними санкціями 116 407,00 грн.

Визнання протиправними та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що надані акти виконаних робіт оформлені між позивачем та його контрагентом з порушенням приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки не розкривають зміст та обсяг господарської діяльності, не містять кількісних та вартісних показників, не містять інформації про кількість залучених людино-годин, матеріалів та основних засобів. При цьому мотиви укладення спірних договорів з ТОВ «Будпром-Інвест» є не зрозумілими, оскільки не наведено економічної доцільності залучення до виконання робіт підприємства, що знаходиться на віддаленій відстані від обох замовників робіт. При цьому у контрагента позивача відсутні технічні та фізичні можливості для вчинення вказаних операцій, а вид діяльності останнього не пов'язаний з даним видом наданих послуг.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, у ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Будпром-Інвест».

Так, між ТОВ "Дека Сервіс" (замовник) та ТОВ «Будпром-Інвест» (виконавець) були укладені договори № 0405/16 від 04.05.2016 р. та № 2406/16 від 24.06.2016 р. (а.с.56-59, 83-86), відповідно до яких виконавець зобов'язувався за завданням Замовника виконувати у відповідності до замовлення проектної документації, встановлених чинним законодавством України норм та правил (ДБН, БНіП та ін.):

- роботи з підтримки та обслуговування антенно-фідерних приладів та зовнішньої інфраструктури на базових станціях мобільного зв'язку, що обслуговує Замовник;

- роботи з модернізації на базових станціях мобільного зв'язку, що обслуговує Замовник;

- монтажні та налагоджувальні роботи на станціях мобільного зв'язку;

- інші послуги,

а замовник зобов'язується оплатити виконавцю виконані роботи та надані послуги, замовлені по відповідному замовленню, відповідно до умов цих договорів.

Факт виконання сторонами взятих на себе зобов'язань підтверджується:

- актами приймання-передачі виконаних робіт з додатками (а.с.60, 61, 87, 88, 92, 93);

- нарядами-замовленнями (а.с. 65-66, 91, 96);

- податковими накладними (а.с.62-63, 89, 94).

Виходячи із змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

Висновки суду першої інстанції щодо відсутності у наданих до суду актах приймання-передачі обов'язкових реквізитів, а саме відсутня інформація щодо змісту та обсягу господарських операцій, одиниць виміру останніх, колегія суддів апеляційної інстанції визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (стаття 9 Закону № 996-XIV), як:

- назву документа (форми);

- дату та місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі містять найменування робіт (послуг) відповідно до додатків, які є невід'ємними частинами останніх, крім того, вказані акти містять графу одиниця виміру та кількість, при цьому кожен з додатків містить номер майданчику, на якому виконувались відповідні роботи виконавцем.

Таким чином, зазначені первинні документи в повній мірі відображають зміст та обсяг господарської операції із зазначенням одиниці виміру. При цьому надання таких послуг відображено і у нарядах-замовленнях, до яких у податкового органу зауважень та претензій не виникало.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена, а тому відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю таких документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій. Виходячи зі специфіки послуги як предмета господарської операції, акт наданих послуг з переліком фактично поставлених послуг за напрямами, вказаними в договорах, є достатнім доказом, що підтверджує факт виконання такої господарської операції.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує, що позивачем відповідні договори укладені з метою виконання своїх зобов'язань за договором підтримки мережі радіозв'язку, укладеним з ТОВ «Астеліт», виконання якого також підтверджується також актом виконаних робіт з додатком (а.с.67-82), що додатково підтверджує факт використання виконаних робіт у господарській діяльності позивача.

Крім того, висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та ТОВ «Будпром-Інвест» були, зокрема здійснені на підставі отриманої від інших податкових органів інформації стосовно відсутності у контрагентів позивача по ланцюгу постачання основних фондів, транспортних засобів, трудових ресурсів, технічної бази для здійснення фінансово-господарської діяльності. Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків, носять лише характер припущень про те, що у вказаного контрагента відсутні власні основні засоби, складські приміщення, трудові ресурси, транспортне та торгівельне обладнання, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Натомість, висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з ненадання податкової звітності контрагентами позивача за вказаний період, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

При цьому колегія суддів апеляційного суду зауважує і, на що не звернув уваги суд першої інстанції, що одним із видів діяльності контрагента позивача ТОВ «Будпром-Інвест» є 43.21 Електромонтажні роботи (а.с.51), а тому посилання податкового органу на те, що вказаний контрагент не може виконувати визначені у договорі роботи є безпідставними.

Також судом першої інстанції не було взято до уваги і даний факт не спростовано відповідачем, що позивач відповідно до договорів виконує роботи на всій території України, а тому посилання останнього на відсутність економічної доцільності даних операцій є також безпідставними.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та з огляду на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, а відповідно апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів керується приписами ст. 94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі № 804/2766/17 - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.01.2017 р. № 0000021404.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дека Сервіс» сплачену суму судового збору за подання адміністративного позову та апеляційної скарги у розмірі 11 097 грн. (одинадцять тисяч дев'яносто сім гривень) 47 коп.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко