Постанова № 68778904, 07.09.2017, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року Чернігів Справа № 825/382/17

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Непочатих В.О.,

при секретарі Шевченко А.В.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просить зобов'язати відповідача укласти трудовий договір з позивачем з 25.01.2017; вирішити питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу; встановити відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови; допустити негайне виконання постанови.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 23.01.2017 вона була звільнена з посади заступника начальника відділу фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Чернігівській області в порядку переведення для подальшої роботи до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві за погодженням між керівниками органів фіскальної служби. Однак, відповідач відмовився укладати з нею трудовий договір у зв'язку з прийняттям на роботу іншої особи. Вважає, що відповідач порушив гарантовані чинним законодавством її трудові права, як працівника.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд їх задовольнити.

Від відповідача до суду надійшли письмові заперечення, згідно яких просить справу розглядати у відсутності представника відповідача та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачем при зверненні з заявою про прийняття на роботу не було надано паспорту, трудової книжки, документу про освіту для укладення трудового договору. Крім того, зазначає, що на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, з приводу якої було досягнуто домовленості з позивачем щодо переведення, прийнята інша особа.

Вислухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління ДФС у Чернігівській області від 20.01.2014 № 10-о ОСОБА_1 було звільнено з 23.01.2017 з посади заступника начальника відділу фактичних перевірок управління податкового та митного аудиту Головного управління ДФС у Чернігівській області в порядку переведення для подальшої роботи до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі пункту 5 статті 36 Кодексу законів про працю України (а.с. 4).

Вказаний наказ був прийнятий у зв'язку з надходженням листа Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 24.11.2016 № 4006/7/26-57-04-16 про звільнення позивача в порядку переведення та згоди позивача (а.с. 3).

25.01.2017 позивач звернулась до в.о. начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві Ванюка Ю.М. з заявою про прийняття її на роботу, але дана заява відповідачем залишилась без реалізації (а.с. 5).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на таке.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

У відповідності до вимог частини п'ятої статті 24 Кодексу законів про працю України особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 32 Кодексу законів про працю України).

З аналізу вказаних правових норм слідує, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний укласти трудовий договір з особою, запрошеною на роботу в порядку переведення.

В судовому засіданні встановлено, що відповідач, запросивши позивача на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві в порядку переведення, порушив вимоги частини п'ятої статті 24 Кодексу законів про працю України, відмовивши позивачу в укладанні трудового договору.

Посилання відповідача в письмових запереченнях, що договір не був укладений через ненаданням позивачем паспорту, трудової книжки, документу про освіту не підтверджені жодними доказами, а тому суд вважає їх безпідставними.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем порушені вимоги законодавства про працю, що позбавило можливості позивача використати своє право на роботу в іншій установі, а тому підлягає задоволенню позовна вимога про зобов'язання відповідача укласти трудовий договір з ОСОБА_1, запрошеної на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 25.01.2017, в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області.

У зв'язку з відмовою укладання трудового договору, позивач мала вимушений прогул, оплата якого повинна провадиться згідно правил частини другої статті 235 Кодексу законів про працю України.

Так, частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом враховуються вимоги Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100, та наступні дані:

- кількість робочих днів, яка згідно листа Мінсоцполітики України від 05.08.2016 № 11535/0/14-16/13 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік», становить в 2017 році: січень - 20 днів, лютий - 20 днів, березень - 22 дні, квітень - 19 днів, травень - 20 днів, червень - 20 днів, липень - 21 день, серпень - 22 дні, вересень - 21 день;

- середньоденну заробітну плату за посадою завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві, яка згідно довідки Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві складає 258,49 грн. (а.с. 92).

Таким чином, розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 25.01.2017 по 07.09.2017 становить 39807,46 грн. (154 робочих дні вимушеного прогулу * середньоденну заробітну плату 258,49 грн.).

Частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу (пункт 1 частини третьої статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно статті 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2017 у розмірі 1600,00 грн.

Тобто, розмір компенсації витрат на правову допомогу не може перевищувати 640,00 грн. за одну годину.

В матеріалах справи містяться копія договору про надання правової допомоги від 25.01.2017, акт виконаних робіт від 18.08.2017, калькуляція вартості правової допомоги, квитанція № 7 від 18.08.2017, а тому суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. не перевищують граничних розмірів компенсації та підлягають присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У відповідності до вимог пункту 2 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Беручи до уваги наведену процесуальну норму, суд вважає, що постанова суду в частині виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах стягнення за один місяць в розмірі 5428,29 грн. підлягає негайному виконанню.

Щодо прохання позивача встановити строк для подання відповідачем звіту про виконання постанови, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, здійснення судового контролю за виконанням судового рішення можливе виключно за ініціативою суду. Вказаною статтею не передбачено процесуальної можливості розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за ініціативою сторони по справі.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві укласти трудовий договір з ОСОБА_1, запрошеної на роботу на посаду завідувача сектору ведення Державного реєстру фізичних осіб-платників податків управління обслуговування платників Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з 25.01.2017, в порядку переведення з Головного управління ДФС у Чернігівській області.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.01.2017 по 07.09.2017 в розмірі 39807 (тридцять дев'ять тисяч вісімсот сім) грн. 46 коп.

Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550).

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення у межах за один місяць з Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5428 (п'ять тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 29 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.О. Непочатих