Постанова № 68778397, 08.09.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3179/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2017 року м.Одеса

10год.00хв.

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 щодо невнесення даних про поточний рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за НОМЕР_2 на суму 95911, 05 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень, п'ять копійок) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 включити дані про поточний рахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) за НОМЕР_2 (на суму 95911, 05 грн. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень, п'ять копійок) до переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у публічному акціонерному товаристві "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб здійснити необхідні дії щодо включення відомостей про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до загального реєстру вкладників публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які мають право на отримання відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що між нею та Публічним акціонерним товариством "Банк Михайлівський" було укладено договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», згідно з яким банк відкрив їй поточний рахунок у гривні. Зазначений договір банківського рахунку був укладений з метою виконання умов Договору між ОСОБА_1 і ПАТ "Банк Михайлівський" №980-016-000146379 від 05.11.2015 р. В подальшому, ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на її поточний рахунок були перераховані грошові кошти у розмірі 95911,05 грн. як повернення коштів згідно з договором від 05.05.2016 №980-016-000233413. Проте, у зв'язку з віднесенням ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних, відкликання ліцензії та початку процедури його ліквідації, уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ "Банк Михайлівський" її безпідставно не було включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. При цьому, позивач зазначила, що рішення відповідача про нікчемність переказу коштів, здійснених ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" у сумі 95911,05 грн. на її рахунок є необґрунтованим та таким, що порушує її право на отримання гарантованої суми вкладу. Крім того, позивач зауважила, що кошти які надійшли від ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» на поточний рахунок у розумінні Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є вкладом.

Від позивачки 23.06.2017 року до суду надійшло письмове клопотання за вх..№18236/17 про розгляд справи за її відсутності.

Представник відповідача - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав до суду письмові заперечення та додаткові письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без його участі. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що переказ коштів, здійснений 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача, є нікчемним. Укладений Договір позики №980-016-000233413 є двостороннім (без участі банку як повіреного з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», який по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону № 4452-VI. Отже, на думку відповідача гарантії Закону не поширюється на ситуацію з Позивачем, а кошти, зараховані 19.05.2016 року на рахунок Позивача на підставі нікчемних правочинів, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів Позивачу не має жодного відношення до банківського вкладу, а відтак підстави для задоволення позову відсутні. Крім того, набуття товариством у розпорядження коштів ПАТ "Банк Михайлівський" здійснено на підставі нікчемних договорів в порушення вимог чинного законодавства України та всупереч прямої заборони Національного банку України на укладення такого роду договорів, оскільки банк був віднесений до неплатоспроможних. З огляду на те, що окрім коштів, зарахованих на рахунок позивача на підставі нікчемних правочинів, інші кошти відсутні, то у відповідача відсутні правові підстави для включення позивача до переліку вкладників.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судове засідання також не заявився, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином та завчасно, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд справу розглядати без участі представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та зазначив, що виплати Фондом коштів здійснюється на підставі наданого уповноваженою особою переліку вкладників. У зв'язку з відсутністю відомостей про позивача у наданому Уповноваженою особою переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський" Фонд позбавлений можливості проводити відшкодування, а тому просив відмовити в задоволенні позову.

Справу розглянуто в письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що 05.11.2015 між ОСОБА_1 (далі - Клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Банк) укладено договір №980-016-000002369 банківського рахунку " «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)», згідно умов якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його імя поточний рахунок НОМЕР_2 в гривні для зберігання грошей Клієнта і здійснює його розрахунково-косове обслуговування за допомогою платіжних інструментів відповідно до вимог чинного законодавства України, умов цього Договору та розпоряджень Клієнта, а Клієнт зобов'язується оплачувати послуги Банку.

Також, 05.11.2015 року між тими ж сторонами укладено Договір №980-016- 000146379, за яким ОСОБА_1 (Сторона -1), ПАТ "Банк Михайлівський" підписали цей договір, Сторона -1 передає Стороні -2 у власність грошові кошти у розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути кошти Стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. Сторона-2 приймає від Сторони-1 у власність кошти на наступних умовах: сума коштів: 25000,00 грн.,строк користування Коштами: 182 день/днів, що складається з 13-х періодів тривалістю по 14 днів кожний; кошти передаються: з дати укладання договору від 05.11.2015 року по 05.05.2016 рік; розмір процентів за користування Коштами: 34,4% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів Сторони-1; періодичність сплати нарахованих процентів: щомісячно, від числа місяця (починаючи з календарного місяця, наступного за місяцем підписання Договору), наступного за календарним місяцем користування Коштами, а проценти за місяць в якому Кошти повертаються, в т.ч. при достроковому поверненні Коштів - не пізніше для повернення Коштів; Сторона-2 сплачує Стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», Сторона-2 повертає Стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

Згідно п. 1.4 та 1.5 вказаного договору визначено, що Сторона-1 підтверджує, що повідомлена та згодна, що цей Договір укладений між нею, як Стороною-1 та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» як Стороною-2 через повіреного - ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», який вчиняє дії від імені, в інтересах та за рахунок Сторони-2 (довірителя), в зв'язку з чим у тексті даного Договору під терміном Сторона/Сторони мається на увазі Сторона-2 та Сторона-1, які разом є Сторонами цого договору, а кожна окремо Сторона, ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» підписуючи цей Договір діє як повірений від імені Сторони-2 на підставі довіреності №1 від 11.11.2014 року, виданої згідно Договору доручення №1 від 11.11.2014 року, укладеного між вказаними особами.

Також 05.11.2015 року між позивачкою «Кредитор» та ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» «Поручитель» було укладено договір поруки №980-016-000146379, відповідно до якого Боржник - ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР», договір про залучення коштів - Договір №980-016-000146379 від 05.11.2015 року, укладений між Кредитором та Боржником. За цим договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань, що виникли/можуть виникнути в майбутньому на підставі Договору про залучення коштів, протягом дії цього договору. Відповідно до п. 1.2 договору визначено, що Порукою за цим договором Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань, що виникли /можуть виникнути в майбутньому на підставі договору про залучення коштів

, протягом дії всього договору. Порукою за цим Договором забезпечується виконання боржником зобов'язань перед Кредитором за Договором про залучення коштів щодо: вчасного та у повному обсязі повернення суми коштів у розмірі 25000,00 грн. або у будь-якому іншому (більшому або меншому) розмірі, який буде встановлений на підставі замін до договору про залучення коштів, на умовах та в порядку, визначених договору про залучення коштів, з терміном повернення 05.05.2016 року; сплата процентів за користування коштами в розмірі 34,4% річних, що складає 27% річних після утримання податку з таких процентів, у порядку та строки передбачених договором про залучення коштів; сплати пені та штрафів у порядку та розмірі, встановлені договором про залучення коштів; відшкодування збитків, а також здійснення будь-яких інших платежів, що підлягають сплаті боржником на користь Кредитора відповідно до умов договору про залучення коштів та чинного законодавства України; Поручитель погоджується, що зміни договору про залучення коштів щодо збільшення або зменшення суми коштів, внаслідок яких відбудеться збільшення обсягу відповідальності поручителя за чим договором, не потребують внесення змін до цього договору і встановлена цим договором порука залишається чинною до повного виконання зобов'язань боржника, забезпечених цим договором з урахуванням цих змін. Терміни що вживаються договором про залученням коштів та у цьому догові, але їх визначення не міститься в останньому вживаються у цьому договорі у цих же значеннях які вони мають згідно договору про залучення коштів.

В подальшому 05.05.2016 року між позивачкою (Сторона-1) та ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНРТ» (Сторона-2) було укладено договір №980-016-000233413 тип договору «Суперкапітал» згідно якого, Сторона-1 передає Стороні-2 у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а Сторона-2 зобов'язується повернути кошти Стороні-1 та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором, Сторона-2 приймає від Сторони-1 у власність Кошти на наступних умовах: сума коштів - 95000,00 грн., строк користування коштами: не більше 181 день/днів, кошти передаються - з дати укладання цього Договору по 02.11.2016 року; розмір процентів за користування Коштами - ставка: 33,54% річних після утримання податку з таких процентів; періодичність сплати нарахованих процентів: щомісячно в дату, що відповідає даті підписання договору, за період з дати попередньої виплати (а дата першої виплати - з дня, наступного за датою укладання Договору) по дату, що передує даті фактичної виплаті процентів, а проценти за місяць в якому Кошти повертаються, в т.ч. при достроковому поверненні Коштів - не пізніше дня повернення Коштів за період аналогічний вищезазначеному; Сторона-2 сплачує Стороні-1 проценти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський»; Сторона-2 повертає Стороні-1 кошти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 НОМЕР_2 в ПАТ «Банк Михайлівський».

При цьому, п.5.4.3. договору визначено, що ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" має право з власної ініціативи достроково повернути кошти позивачу.

Цього ж дня Позивачем було внесено на рахунок ТОВ "Інвестиційно- розрахунковий центр" (банк отримувача - "Укрсіббанк", м. Харків, 351005) НОМЕР_3 кошти на суму 95000 грн. (дев'яносто п'ять тисяч гривень), що підтверджується платіжним дорученням №636256 від 05.05.2016 р.

19.05.2016 р. від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на поточний рахунок Позивача у ПАТ "Банк Михайлівський" було зараховано кошти у сумі 95911, 05 гри. (дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот одинадцять гривень, п'ять копійок), у тому числі 95000 гри. (дев'яносто п'ять тисяч гривень) "з призначенням платежу "повернення коштів згідно з договором №980-016-000233413 від 05.05.2016 р" та 911, 05 грн. (дев'ятсот одинадцять гривень, п'ять копійок) з призначенням платежу "оплата процентів по договору №980-016-000233413 від 05.05.2016р.», що підтверджується довідкою про стан рахунку НОМЕР_2 від 11.05.2017р., виданою ПАТ "Банк Михайлівський".

На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року №14 "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора", яким розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку, шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23 травня 2016 року до 22 червня 2016 року.

13 червня 2016 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування прийнято рішення №991 "Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський", відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року. Уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" призначено ОСОБА_4

Відповідно до рішення Правління Національного банку України №124-рш від 12 липня 2016 року "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №1213 від 12 липня 2016 року, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_4 строком на два роки з 13 липня 2016 року по 12 липня 2018 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №1702 від 01 вересня 2016 року змінено Уповноважену особу Фонду, якій делегуються повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський", призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_3 з 05 вересня 2016 року.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №265 від 24 січня 2017 року делеговані повноваження уповноваженої особи Фонду:

- ОСОБА_3 з 25 січня 2017 року визначені статтями 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- ОСОБА_5 з 25 січня 2017 року визначені пунктами 4, 5, 6 та 8 частини 2 статті 37, пунктом 4 частини 1 статті 48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

13.12.2016 року позивачем на ім'я ПАТ "Банк Михайлівський" було надіслано заяву, у якій ОСОБА_1 просила включити інформацію про неї до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести їй виплату відшкодування коштів.

Листом від 25.01.2017 року позивачці було повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 року в сумі 95000,00 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-016-000233413 від 05.05.2016" на рахунок НОМЕР_2 що належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) ТОВ «ІНВЕСТИЦІЙНО-РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» (код за ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 року в сумі 911,05 грн. з «призначенням платежу "Оплата процентів по договору №980-016-000233413 від 05.05.2016" на рахунок НОМЕР_2) належить ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) є нікчемним.

Листом від 23.02.2017 року за вих.№37-036-4209/7 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб сповістив позивачку, що в ході перевірки були виявлені факти здійснення банком низки незаконних операцій (правочинів), в ході проведення яких, залучалися кошти фізичних осіб товариствами з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТИЦІЙНО- РОЗРАХУНКОВИЙ ЦЕНТР» та «КРЕДИТНО - ІНВЕСТИЦІЙНИЙ ЦЕНТР» (далі ТОВ «ІРЦ» та «КІЦ» відповідно). Такі операції (правочини), на підставі частини третьої статті 38 Закону, були визнані нікчемними уповноваженою особою Фонду на тимчасову адміністрацію (ліквідацію) ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», а зазначені клієнти банку, які укладали договори про залучення коштів з ТОВ «ІРЦ» та «КІЦ» не були включені до реєстру вкладників на виплату відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Судом встановлено, що підставою для визнання нікчемним переказу коштів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" на рахунок позивача став Наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ "Банк Михайлівський" від 01 червня 2016 року №42/2.

Так, вказаним Наказом від 01.06.2016 №42/2 затверджено результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними викладені в акті №2 комісії по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, за якими встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19 травня 2016 року платіжних документів ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" по перерахуванню коштів на рахунки 12160 фізичних осіб у сумі 1298015973,74 грн., в тому числі перераховані кошти на рахунок позивача в загальному розмірі 95911,05грн. (згідно витягу від 28.07.2017р. з додатку 2 до акту №2 від 01 червня 2017 року), у відповідності до положень п.п.7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, відповідно до акту комісія по перевірці правочинів прийшла до висновку, що Банк здійснив операції з порушенням вимог законодавства, що призвели до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Банком укладено правочини (здійснені транзакції), умови яких передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги) прямо не встановленого для нього законодавством чи внутрішніми документами Банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень п. 7 ч. 3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", метою якого є захист прав і законних інтересів вкладників банку та який визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Пунктами 1.24, 1.30 ст.1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачу йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

З наявної в матеріалах справи довідки про стан рахунку позивача вбачається, що 19 травня 2016 року ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" зі свого рахунку НОМЕР_4, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", на рахунок позивача НОМЕР_2, відкритому в ПАТ "Банк Михайлівський", здійснив переказ коштів у розмірі 95000 грн. з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором №980-016-000233413 від 05.05.2016" та коштів у розмірі 911,05 грн. з призначенням платежу "Оплата процентів по договору №980-016-000233413 від 05.05.2016".

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.

В підпункті 3 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує, зокрема:

- перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону.

Частинами 2, 4 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч. 3 цієї статті.

Так, Фонд: 1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині 2 статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів; 2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами; 3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.

Згідно ч. 3 ст. 38 вищевказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства. Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Таким чином, перевірка правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, здійснюється відносно правочинів (у тому числі договорів) укладених саме з банком, як стороною відповідного правочину.

Аналізуючи укладені позивачем договори, суд приходить до висновку, що Кошти позивача в сумі 95 000,00 грн. перераховані на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" без посередництва банку по своїй природі не є вкладом в його розумінні, передбаченому Законом України "Про банк та банківську діяльність" від 07 грудня 2000 року №2121-III.

Так, статтею 2 Закону України №2121-III визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Досліджуючи договір №980-016-000233413 укладений між позивачем та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр", суд встановив, що відповідно до пункту 8.3 вказаного договору позивач та ТОВ " Інвестиційно-розрахунковий центр" підтвердили, що даний договір є договором позики та регулює відносини сторін, що пов'язані з наданням позики ОСОБА_1 ТОВ " Інвестиційно-розрахунковий центр", в зв'язку з чим взаємовідносини регулюються ст.1046-1053 ЦК України та іншими нормативно-правовими актами, що встановлюють правила та вимоги до договору позики.

За таких обставин, на сплачені позивачем на користь ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" кошти не поширюються гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому суд вважає що майнові вимоги позивача в сумі 95911,05 грн. не можуть відшкодовуватись за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом встановлено, що на дату укладення договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова № 917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова № 917), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7,15, 55 Закону України "Про Національний банк України", статей 66, 67, 73, 75 Закону України "Про банки та банківську діяльність" глав 3, 5, розділу І, та глави 12 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за № 346, встановлено факт здійснення ПАТ "Банк Михайлівський" ризикової діяльності, віднесено ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних, встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

В подальшому, 27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України № 295/БТ "Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року № 917/БТ встановлені для ПАТ "Банк Михайлівський" (далі - Постанова № 295) обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за № 346:

обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном;

здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15 листопада 2016 року було прийнято Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким були внесені зміни до закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі Закон № 1736).

Закон № 1736-VIII поширив на позику або вклад до небанківської фінансової установи через банк (ПАТ "Банк Михайлівський"), що виступив повіреним за відповідним договором гарантії відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Однак, більшість ошуканих вкладників мали прямі договори з небанківською фінансовою установою, афілійованою з банком ПАТ "Банк Михайлівський".

19.11.2016 вступили в силу положення силу приписи пункту 15 Прикінцевих положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

Згідно з абзацом 2 пункту 15 Перехідних положень Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.

Як вказано вище, між Позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» було укладено Договір позики, за умовами яких кошти Позивача в сумі 95 000,00 гри. були передані у власність третій особі.

Укладений Договір позики №980-016-000233413 є двостороннім, без участі банку як повіреного, з ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», тому вкладені за ним кошти по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про банки та банківську діяльність" та Закону № 4452-VI.

Отже, гарантії Закону № 4452- VI не поширюються на ситуацію з позивачем, а кошти, повернуті 19.05.2016 року на рахунок позивача, не підлягають виплаті Фондом у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів не спричиняє наслідку у вигляді набуття цими коштами статусу вкладу ОСОБА_1

Аналогічних висновків дійшов Вищий адміністративний суд України в постанові від 02.06.2016 по справі № К/800/45816/15 (826/8691/15).

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування наслідків, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Водночас, в контексті зазначеної статті, суд зазначає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.

Суд встановив, що згідно Наказу № 27/1 від 24.05.2016 року було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними. Наказом № 2 від 13.07.2016 року Уповноваженою особою строк проведення перевірки було продовжено. Результати проведеної перевірки правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, затверджені наказом №42/2 від 01.07.2016 року та викладені в акті №2 від 01.06.2016.

За своєю суттю викладені в акті перевірки висновки - це звіт про проведені службові дії та перевірені документи, які підтверджують факт проведення перевірки фінансово-господарської діяльності банку та фіксують інформацію про виявлені порушення вимог законодавства. Слід зазначити, що представники Комісії не позбавлені права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки про зафіксовані обставини і в подальшому, в разі виникнення спору щодо рішень, які приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію про наявність допущених порушень закону. Наявність акту перевірки, чи включення до його змісту певних висновків самі по собі не створюють жодних перешкод для фізичних осіб.

Остаточною дією щодо фіксації інформації про виявлені порушення вимог законодавства є затвердження висновків Комісії уповноваженою особою Фонду, що у відповідності до вимог ст. 37 Закону здійснюється шляхом видання наказу, або розпорядження. Так, висновки Комісії, викладені в акті №2 від 01.06.2016 року, було затверджено Уповноваженою особою Фонду наказом №42/2 від 01.06.2016 року.

Так, в ході перевірки Уповноваженою особою Фонду було виявлено, що 18.05.2016 р. Банк уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір відступлення прав вимоги №1805. Згідно з умовами Договору відступлення №1805 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами. Перелік кредитних договорів, права за якими відступаються Банку, міститься в Реєстрі Кредитних договорів (форма якого наведена в додатку №1 до Договору відступлення №1805). Також, в Реєстрі Кредитних договорів визначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги. 19.05.2016 р. Банк та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» уклали Реєстр Кредитних договорів №1 до Договору відступлення №1805, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за 106 265 Кредитними договорами на загальну суму 1 061 074 939,79 гривень за ціною 870 000 000,00 гривень. 18 та 19 травня 2016 року Банком було проведено бухгалтерські проводки та зараховано кошти у загальній сумі 870 000 000,00 гривень на рахунок, що належить ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».

Також, 19.05.2016 р. Банк уклав із ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договір відступлення прав вимоги №1 (далі - Договір відступлення №1). Згідно з умовами Договору відступлення №1 ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, що належать ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені між ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» та юридичними особами. Перелік договорів, права за якими відступаються Банку з боку ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр», міститься в Реєстрі Основних договорів (форма якого наведена в додатку №1 до Договору відступлення №1). Також, в Реєстрі Основних договорів визначається вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру. Банк, в свою чергу, зобов'язався оплатити права вимоги за вартістю, зазначеною в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-х робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.

В той же день, а саме 19.05.2016 р., Банк та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» уклали Реєстр Основних договорів до Договору відступлення №1, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за 26-ти договорами купівлі-продажу цінних паперів на загальну суму 561 957 997,25 гривень за ціною 561 585 182,51 гривень.

19.05.2016 р. Банком о 14 годині 10 хвилині було проведено бухгалтерську проводку та зараховано кошти на рахунок, що належить ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» у загальній сумі 561 957 997,25 гривень як «Оплата за договором відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2016 р.».

Разом з чим, на дату укладення договорів та здійснення правочинів відносно Банку діяла постанова №917/БТ «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» затверджена Правлінням Національного банку України 22.12.2015 року (далі - Постанова №917), у відповідності до якої, на підставі норм статей 7,15, 55 Закону України «Про Національний банк України», статей 66, 67, 73, 75 Закону України «Про банки та банківську діяльність» глав 3, 5, розділу І, та глави 12 розділу II Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 17.08.2012 року за №346, встановлено факт здійснення ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ризикової діяльності, віднесено ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

В подальшому, 27 квітня 2016 року, постановою Правління Національного банку України №295/БТ «Про окремі питання діяльності Публічного акціонерного товариства «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 22.12.2015 року №917/БТ встановлені для ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» (далі - Постанова №295) обмеження в діяльності в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.

Згідно з Положенням про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17.08.2012 за №346: обмеження операцій - тимчасова, на визначений строк, заборона банку здійснювати окремі види операцій з урахуванням установлених обмежень за видом/обсягом/сумою/колом клієнтів/регіоном; здійснювані банком операції - є діями або подіями під час надання банківських та інших фінансових послуг, здійснення іншої діяльності, унаслідок яких відбуваються зміни у фінансовому стані банку, що відображаються за балансовими або позабалансовими рахунками банку.

Перерахування коштів на поточний рахунок Позивача 19.05.2016 було здійснено в час, коли банк був визнаний проблемним та на нього поширювалися обмеження на підставі постанови Правління НБУ від 22.12.2015 №917/БТ із внесеними Постановою №295/БТ від 27.04.2016 змінами, якою були встановлені обмеження в діяльності банку.

У відповідності до положень ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як кредитні розглядаються операції придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Слід зазначити, що Наказ №42/2 в частині, що стосується встановлення нікчемності правочину (транзакції) з виконання на користь ОСОБА_1 платіжних документів ТОВ «ІРЦ» на суму 95911,05грн., є чинним, позивачкою не оспорений, в судовому порядку не скасований, за цим наказом (п.2) згідно ч.1 ст.216 ЦК України застосовано наслідки нікчемності правочину, отже за цих умов є неможливим задоволення вимог ОСОБА_1 про зобов'язання УО ФГВФО включити її до Переліку вкладників та надати до Фонду відповідну додаткову інформацію (аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.01.2016р. №К/800/36214/15).

З урахуванням викладеного Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ" прийшов до обґрунтованих висновків про нікчемність укладеного позивачем правочину з огляду на положення статей 203, 215 Цивільного кодексу України, пункту 7-9 частини третьої статті 38 Закону, а також є правомірним не включення позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

З урахуванням наведеного, а також враховуючи те, що в даному випадку банк не є повіреним відповідно до змісту укладеного між позивачем та ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр» Договором позики, гарантії Закону № 4452- VI не поширюються на кошти, зараховані 19.05.2016 року на рахунок ОСОБА_1, не підлягають виплаті у зв'язку з тим, що платіжна операція з повернення фінансовою компанією коштів позивачу не є банківським вкладом, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимог позивачки відсутні.

З огляду на зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє ОСОБА_1 у їх задоволенні.

Керуючись ч.4 ст.122, ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

08 вересня 2017 року.