Постанова № 68777973, 06.09.2017, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2017 року о/об 18 год. 25 хв.Справа № 808/944/17 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Прасова О.О. при секретарі Бойко К.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідачів-1,2 Костяновської Ю.О., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до 1.Генеральної прокуратури України, 2.Прокуратури Запорізької області

про визнання протиправними та скасування наказів і стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач або ОСОБА_1.) звернувся до суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України (надалі - відповідач-1), Прокуратури Запорізької області (надалі - відповідач-2), в якому позивач просить суд: 1) визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Запорізької області №40 від 02 березня 2017 року "Про утворення комісії для проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1."; 2) визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора України №55к від 24 березня 2017 року "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади" та поновити ОСОБА_1 на посаді керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області; 3) стягнути з Генеральної прокуратури України (код ЄДРПУО 00034051) та прокуратури Запорізької області (код ЄДРПУО 02909973) солідарно на користь ОСОБА_1 (іпн.НОМЕР_1) моральну шкоду в розмірі 25000 (двадцять п'ять тисяч) грн.

У позовній заяві (т.1, а.с.4-26) позивачем зазначено, що Наказом Генерального прокурора України №758к від 08.12.2015 позивача призначено на посаду керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області строком на п'ять років з 15.12.2015, звільнивши з посади Токмацького міжрайонного прокурора Запорізької області. Наказом Генерального прокурора України №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади" за неналежне виконання посадових обов'язків керівника місцевої прокуратури, що виразилось у неналежній організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, незабезпеченні контролю за веденням та аналізом статистичних даних, інформаційно-аналітичним забезпеченням прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними представництва інтересів держави в суді, ОСОБА_1 звільнено із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області. 13.03.2017 позивача ознайомлено з висновком про результати службової перевірки відносно ОСОБА_1 від 09.03.2017, проведеної комісією із числа працівників прокуратури Запорізької області. Під час ознайомлення із вищезазначеним висновком, позивачу вперше стало відомо про проведення стосовно нього службової перевірки, а також те, що вказану перевірку проведено на підставі наказу прокурора Запорізької області №40 від 02.03.2017 "Про утворення комісії для проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 за фактом неналежного виконання службових обов'язків". Позивач вважає, що рішення Генеральної прокуратури України - про звільнення з адміністративної посади та прокуратури Запорізької області - про утворення комісії для проведення службової перевірки, є незаконними, оскільки прийняті всупереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України, є не обґрунтованими, тобто складеними та затвердженими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, упереджено та без дотримання принципу рівності перед законом, без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Аналіз статей Закону України "Про прокуратуру" на думку позивача свідчить про відсутність у прокурора області повноважень щодо призначення службових розслідувань (перевірок). Відсутні посилання на відповідні повноваження керівника регіональної прокуратури й в інших Законах. Посилання про порядок призначення та проведення службової перевірки в органах прокуратури міститься у єдиному відомчому нормативному акті - "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України", яку затверджено 24.09.2014 наказом Генерального прокурора України №104. Оскільки з Наказом №40 від 02.03.2017 позивача не ознайомлено, він, на його думку, був позбавлений можливості своєчасно заявити відвід членам комісії, а жоден з них самостійно про самовідвід не заявляв. Приводом проведення службової перевірки стосовно позивача стало Рішення оперативної наради при прокурорі області №27 від 02.03.2017, у п.2 якого зазначено про необхідність призначення службової перевірки за фактом неналежного виконання керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 службових обов'язків. З метою приховання факту проведення службової перевірки стосовно позивача, Рішення наради при прокурорі області №27 від 02.03.2017, прокуратурою області скеровано поштовим зв'язком до Токмацької місцевої прокуратури лише 09.03.2017 (надійшло 15.03.2017), тобто вже після завершення службової перевірки та затвердження відповідного висновку. Створення комісії для проведення службової перевірки з числа майже тих саме працівників прокуратури області, які входили до групи працівників апарату прокуратури області, утвореної для проведення перевірки в Токмацькій місцевій прокуратурі Наказом прокурора області №23 від 06.02.2017 і безпосередньо здійснювали виїзд до місцевої прокуратури та її підрозділів, проводили перевірочні дії, у тому числі вивчали матеріали кримінальних проваджень, документів з питань загальної організації роботи, представницької діяльності, ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистичної звітності та інші документи, складали та підписували доповідні записки за наслідками перевірки у яких викладали свої правові висновки з пропозиціями, у тому числі щодо необхідності застосування стосовно винних осіб заходів дисциплінарного впливу, робить їх, на думку позивача, особами зацікавленими в її результатах. Крім того, наказом прокурора області до складу комісії включено першого заступника прокурора Запорізької області - начальника управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні ОСОБА_4 Позивач, посилаючись на п.3 ч.3 ст.17 Закону України "Про прокуратуру" наполягає на тому, що перший заступник прокурора області є безпосереднім керівником для нього, як керівника місцевої прокуратури, а тому, на думку позивача, не мав права входити до складу комісії. Ураховуючи наведене, позивач вважає Наказ прокурора області №40 від 02.03.2017 протиправним, прийнятим всупереч повноважень та у спосіб, що не передбачений законами України, не обґрунтованим. Позивач посилаючись на ч.1ст.41 Закону України "Про прокуратуру" вважає, що Наказ №55 від 24.03.2017, підписаний Генеральним прокурором України, є підписаним посадовою особою не уповноваженою відповідно до Закону України "Про прокуратуру" приймати такі рішення. Передбачені законом вимоги щодо необхідних рекомендації Ради прокурорів України про звільнення позивача з адміністративної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області, як він вважає, не надавались. Оскаржуваний наказ прийнятий за наслідками розгляду подання прокурора Запорізької області №11-585вих-17 від 02.03.2017 про звільнення із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 в порядку дисциплінарного провадження. Застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення прямо суперечать вимогам Закону України "Про прокуратуру", оскільки стаття 49, яка передбачає такий вид стягнення, відповідно до абз.3 п.1 розділу XII Прикінцевих положень вищевказаного Закону, набирає чинності з 15 квітня 2017 року. Крім того, не ознайомлення позивача до теперішнього часу з оригіналом наказу про звільнення з посади є грубим порушенням його прав. Тому позивач вважає Наказ №55 від 24.03.2017 прийнятим усупереч повноважень та у спосіб, що не передбачений Конституцією та законами України. Викладені у Наказі №55 від 24.03.2017 висновки про те, що керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 усупереч п.2 ч.1 ст.13 Закону України "Про прокуратуру" не вжито належних заходів щодо організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу, а виявлені перевіркою порушення і недоліки мають непоодинокий характер, є наслідком відсутності організуючої ролі керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 у спрямуванні діяльності очолюваного колективу на виконання завдань і функцій, передбачених Законом України "Про прокуратуру" є, на думку позивача, необґрунтованими, зробленими без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та упередженими. Аналіз ст.43 Конституції України та ст.240-1 КЗпП України, на думку позивача, дає підстави для висновку про те, що за змістом ч.1 ст.235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом. Обґрунтовуючи завдану неправомірними діями суб'єктів владних повноважень моральну шкоду позивач зазначив, що йому завдано моральну шкоду, яка полягала у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправними діями стосовно нього, які виразились у протиправному направленні подання про звільнення позивача з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури, незаконному призначенні та проведенні службової перевірки стосовно нього, відсторонення від посади на час її проведення, складання незаконного та необґрунтованого висновку службової перевірки та подальше звільнення з посади керівника місцевої прокуратури, внаслідок чого його позбавлено гарантованого Конституцією України права на працю, яку він обрав. Після ознайомлення з висновками службової перевірки, відповідно до яких прокурору області рекомендовано направити подання на звільнення позивача з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури, можливість втратити роботу та стабільний дохід викликали у ОСОБА_5 відчуття знервованості, постійного занепокоєння щодо негативних наслідків протиправних дій стосовно нього. Вказане суттєво вплинуло на стан зв'язків у середині очолюваного колективну, здатність швидко й виважено приймати управлінські рішення та впливати на процеси пов'язані з виконанням основних функцій і завдань органів прокуратури. Незважаючи на те, що з 09.03.2017 службову перевірку стосовно позивача завершено, а відсторонення від посади здійснювалось лише на час її проведення, на офіційному сайті прокуратури області у розділі інформація про керівників місцевих прокуратур, прокуратурою області, з метою подальшого приниження та морального тиску, викладену інформацію про те, що Токмацьку місцеву прокуратуру очолює в.о. керівника ОСОБА_6 - не змінено, чим принижено ділову репутацію позивача, як керівника. Вказану негативну для позивача інформацію на офіційному сайті прокуратури області було розміщено безпосередньо до моменту звільнення позивача з посади керівника. У наслідок таких неправомірних дій щодо розповсюдження негативної інформації про звільнення позивача з адміністративної посади як серед підлеглих працівників так і серед працівників усіх органів прокуратури України, знищено авторитет позивача як прокурора й керівника, принижено честь, гідність та ділову репутацію. Ураховуючи те, що позивач проживає разом з дружиною та малолітнім сином ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина ніде не працює, перебуває на обліку в жіночій консультації у зв'язку з вагітністю, заробітна платня позивача була основним джерелом доходу родини. Звільнення позивача з посади негативно вплинуло на його здатність підтримувати належний рівень життя родини, спонукало докладати додаткові зусилля, спрямовані на забезпечення нормального існування дружини та сина, забезпечення їх основних потреб у їжі, одязі та ліках. Відсутність серед запропонованих позивачу посад вакансій за місцем проживання, змусили його докладати додаткових зусиль для організації свого подальшого життя, а саме відмовитись від таких посад, оскільки він не міг залишити родину, був змушений розпочати пошук іншої роботи. Таким чином, неправомірними діями посадових осіб прокуратури Запорізької області та Генеральної прокуратури України, позивачу завдано моральну шкоду, яку він оцінює в розмірі 25000 грн. 00 коп.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представником відповідачів-1,2 подано до суду письмові заперечення (т.3, а.с.45-89), в яких зазначено, що Наказом Генерального прокурора України від 08.12.2015 №758к за результатами конкурсного відбору ОСОБА_1 з 15.12.2015 призначено на посаду керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області строком на п'ять років. Відповідно до п.3.1 плану першочергових заходів на І квартал 2017 року, п.6.2 рішення спільної наради при прокурорі Запорізької області та тимчасово виконуючому обов'язки начальника ГУ НП в Запорізькій області від 08.12.2016 "Про стан протидії злочинності у сфері використання лісових ресурсів" та п.4.1 рішення оперативної наради при прокурорі області від 22.12.2016 "Про стан процесуального керівництва досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях про злочини у сфері незаконного зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом, захисту інтересів держави у сфері використання водних ресурсів" з 14 по 17 лютого 2017 року в Токмацькій місцевій прокуратурі прокуратурою Запорізької області проведено перевірку стану організації нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та її аналізу. Перевіркою установлено, що усупереч вимогам п.2 ч.1 ст.13 Закону керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 не вжито належних заходів щодо організації діяльності місцевої прокуратури на зазначених напрямах прокурорської діяльності. Виявлені перевіркою порушення, які мали систематичний характер, є наслідком відсутності організуючої ролі позивача у спрямуванні діяльності очолюваного колективу органу прокуратури на виконання завдань і функцій, передбачених Законом. Прокурор Запорізької області звернувся до Генерального прокурора України з поданням від 02.03.2017 №11-585вих-17 про звільнення ОСОБА_1 із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури за неналежне виконання посадових обов'язків. У поданні вказано про порушення вимог Закону, КПК України, наказів Генерального прокурора України від 19.12.2012 №4гн "Про організацію діяльності прокурорів у кримінальному провадженні", від 28.05.2015 №6гн "Про організацію роботи органів прокуратури щодо представництва інтересів громадянина або держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень" та від 16.10.2015 №275 "Про організацію діяльності органів прокуратури з питань ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу". Згодом в додаток до подання прокурором області листом від 13.03.2017 №11-633вих-17 Генеральному прокурору України направлено копію висновку від 09.03.2017 про результати службової перевірки стосовно ОСОБА_1 Наказом Генерального прокурора України від 24.03.2017 №55к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Токмацької місцевої прокуратури за неналежне виконання посадових обов'язків керівника місцевої прокуратури що виразилось у неналежній організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, незабезпеченні контролю за веденням та аналізом статистичних даних, інформаційно-аналітичним забезпеченням прокурорів. При прийнятті рішення про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади Генеральним прокурором України ураховано факти неналежного виконання посадових обов'язків, наведені у поданні прокурора Запорізької області від 02.03.2017 №11-585вих-17 та висновку службової перевірки стосовно нього від 09.03.2017. У наказі від 24.03.2017 №55к викладено всі істотні порушення, виявлені прокуратурою Запорізької області під час планової та службової перевірок, внаслідок відсутності організуючої ролі керівника Токмацької місцевої прокуратури. Твердження ОСОБА_1 про його звільнення з посади в порядку дисциплінарного провадження не ґрунтуються на законі. ОСОБА_1 звільнено з посади на підставі п.3 ч.1 ст.41 Закону, про що зазначено в наказі Генерального прокурора України від 24.03.2017 №55к. Підставою для його звільнення є неналежне виконання посадових обов'язків, установлених для відповідної адміністративної посади. За цією нормою Закону може бути звільнено лише прокурора, який обіймає адміністративну посаду, і неналежно виконує посадові обов'язки, установлені для цієї адміністративної посади. При цьому відповідно до ч.4 ст.41 Закону звільнення прокурора з адміністративної посади не припиняє його повноважень прокурора. Після звільнення прокурора з адміністративної посади він не пізніше одного місяця призначається на одну з вакантних посад у цьому органі прокуратури або у разі відсутності вакантних посад переводиться на посаду до іншого органу прокуратури того ж або нижчого рівня за його письмовою згодою (ч.5 ст.41 Закону). Пунктом 1 ч.1 ст.43 Закону передбачено підставу для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків. Відповідно до п.3 ч.1 ст.49 Закону на прокурора може бути накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури. Зазначені норми Закону набрали чинності з 15.04.2017. Таким чином, позивача звільнено з адміністративної посади керівника місцевої прокуратури за неналежне виконання установлених для цієї адміністративної посади посадових обов'язків, а не в дисциплінарному порядку з посади в органах прокуратури за неналежне виконання службових обов'язків. Зазначення у поданні прокурора Запорізької області від 02.03.2017 №11-585вих-17 про те, що позивач заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з адміністративної посади жодним чином не вплинуло на підставу його звільнення. Відтак твердження позивача про те, що його двічі притягнуто до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме правопорушення (з огляду на наказ прокурора Запорізької області від 11.01.2017 №1дк про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани), є безпідставним. Позивач зазначає, що усупереч вимогам чинного законодавства з незавіреною факсокопією наказу Генерального прокурора України від 24.03.2017 №55к його ознайомлено в приміщенні прокуратури Запорізької області 27.03.2017, а з оригіналом наказу не ознайомлено до цього часу. Оскільки позивача звільнено з адміністративної посади, а не з посади в органах прокуратури (з роботи), ознайомлення його з оригіналом наказу чинним законодавством про працю і Законом не передбачено. Відтак, ураховуючи, що ОСОБА_1 належним чином ознайомлено з копією відповідного наказу під підпис, його права не порушено. Генеральна прокуратура України прав позивача не порушувала, доказів завдання йому моральної шкоди позивачем не надано. Ураховуючи викладене, просить відмовити ОСОБА_1 в позові повністю.

Заступником прокурора Запорізької області подано до суду заперечення відповідача-2 (т.3, а.с.90-95), в яких зазначено, що Закон України "Про прокуратуру" прийнятий Верховною Радою України 14.10.2014, окремі його положення набрали чинності 26.10.2014. "Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України" затверджена 24.09.2014 наказом Генерального прокурора України №104 та прийнята на основі Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991. На час призначення та проведення службової перевірки відносно позивача наказ Генерального прокурора України №104 від 24.09.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок проведення службових розслідувань (перевірок) в органах прокуратури України" не скасовувався, а отже є чинним в частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про прокуратуру". Дисциплінарні провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників здійснюються відповідно до "Дисциплінарного статуту прокуратури України", затвердженого 06.11.1991 Постановою Верховної Ради України №1795-XII. Оскільки до 15.04.2017 дисциплінарні провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників здійснювались відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, в якому визначено право прокурора призначати службову перевірку, а Законом України "Про прокуратуру" не врегульовано порядок її проведення, то відповідач-2, приймаючи оскаржуваний наказ, керувався діючою Інструкцією, яка розміщена на веб-сайті Генеральної прокуратури України та доступна для огляду зареєстрованим користувачам - співробітникам органів прокуратури у розділі "Працівникам прокуратури". Підставами для проведення службової перевірки відносно позивача став п.2 протоколу оперативної наради при прокуророві Запорізької області від 02.03.2017 "Про результати перевірки стану організації нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу у Токмацькій місцевій прокуратурі". У лютому 2017 року прокуратурою області у Токмацькій місцевій прокуратурі проведено перевірку стану організації нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу. З цією метою прокурором Запорізької області 06.02.2017 видано відповідний наказ №23. Результати зазначеної перевірки обговорено на оперативній нараді при прокуророві Запорізької області 02.03.2017, на якій був присутній позивач. За фактом неналежного виконання керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 службових обов'язків із загальної організації роботи на вищезазначених напрямках діяльності вирішено призначити службову перевірку (п.2). Відділу роботи з кадрами до 03.03.2017 доручено підготувати наказ з цього питання. Окрім того, пунктом 2.2. відділу роботи з кадрами доручено підготувати Генеральному прокурору України подання про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури. На виконання вказаних пунктів оперативної наради 02.03.2017 прокурором Запорізької області на адресу Генерального прокурора України направлено відповідне подання та видано наказ про утворення комісії для проведення службової перевірки. Тобто у даному випадку у прокурора Запорізької області були всі необхідні повноваження та підстави для призначення службового розслідування (перевірки) передбачені Інструкцією, що не суперечить вимогам діючого на той час Закону України "Про прокуратуру". Відповідно до ст.1 Закону України "Про запобігання корупції" пряме підпорядкування це відносини прямої організаційної або правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень тощо. Такими повноваженнями перший заступник керівника регіональної прокуратури стосовно керівника місцевої прокуратури не наділений. Таким чином доводи позивача про те, що ОСОБА_4 є його безпосереднім керівником та в силу положень п.3.6 Інструкції не міг бути призначений головою комісії є, на думку відповідача-2, безпідставними. Разом з цим, участь у проведенні перевірки організації роботи у місцевій прокуратурі у лютому 2017 року членами комісії пов'язано із виконанням їх службових повноважень, та не свідчить про наявність особистого інтересу у результатах службового розслідування. Будь-яких інших доводів з приводу зацікавленості членів комісії позивачем не наведено, у зв'язку з чим вони є безпідставними. Відповідач-2 зазначає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Стверджуючи про те, що відповідачем-2 позивачеві завдано моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям оскаржуваного розпорядження суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується.

У судовому засіданні представник відповідачів-1,2 проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, заперечення представника відповідачів-1,2, розглянувши матеріали справи, суд з'ясував наступне.

1. За наказом прокурора Запорізької області №23 від 06.02.2017 на виконання п.3.1 Плану першочергових заходів на І квартал 2017 року, з 14 по 17 лютого 2017 року в Токмацькій місцевій прокуратурі прокуратурою Запорізької області проведено перевірку стану організації нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу (т.1, а.с.66-88).

Результати вказаної перевірки обговорені 02.03.2017 на оперативній нараді при прокуророві Запорізької області за участю ОСОБА_1, як керівника Токмацької місцевої прокуратури, його заступників ОСОБА_7, ОСОБА_6, про що свідчить Протокол №27 (т.1, а.с.89-92, 175-188; т.2, а.с.4-17).

На оперативній нараді при прокуророві Запорізької області, згідно Протоколу №27 від 02.03.2017 прийнято рішення: «… 2.За фактом неналежного виконання керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 службових обов'язків із загальної організації нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також з організації контролю за об'єктивним відображенням у Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей щодо кримінальних правопорушень, осіб, які їх учинили, та прийнятих під час досудового розслідування процесуальних рішень, контролю ведення та аналізу статистичних даних призначити службову перевірку. Відділу роботи з кадрами до 3 березня 2017 року підготувати наказ з цього питання. 2.1.На час проведення службової перевірки ініціювати перед Генеральним прокурором України відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків на адміністративній посаді керівника Токмацької місцевої прокуратури. Відділу роботи з кадрами до 3 березня 2017 року підготувати лист з цього питання. 2.2.Відділу роботи з кадрами до 3 березня 2017 року підготувати Генеральному прокурору України подання про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури …».

Вказане протокольне рішення про призначення службової перевірки було прийнято відкрито, публічно, у присутності позивача, а отже, спростовує його доводи про необізнаність про проведення такої перевірки.

Більш того, у позовній заяві сам позивач обґрунтовуючи свої позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди зазначає, що відсторонення його від посади вплинуло на його авторитет серед співробітників прокуратури. Звідси, позивач знав і усвідомлював факт проведення щодо нього службової перевірки.

Судом досліджено Наказ прокурора Запорізької області №40 від 02.03.2017 «Про утворення комісії для проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1.», в якому, зокрема, зазначено: «… Пунктом 2 протоколу оперативної наради при прокуророві Запорізької області від 02.03.2017 «Про результати перевірки стану організації нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, діяльності щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу у Токмацькій місцевій прокуратурі» передбачено проведення службової перевірки за фактом неналежного виконання керівником Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області радником юстиції ОСОБА_1 службових обов'язків із загальної організації нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, із загальної організації роботи щодо представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень, а також із загальної організації системного контролю за додержанням КПК та нормативно-правових актів з питань ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, що можливо призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави. Керуючись ст.11 Закону України «Про прокуратуру», - НАКАЗУЮ: 1.Для проведення службової перевірки утворити комісію у складі: - перший заступник прокурора області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_4 - голова комісії; - заступник начальника управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_8 - член комісії; - начальник відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення ОСОБА_9 - член комісії; - начальник відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань та інформаційно-аналітичної роботи ОСОБА_10 - член комісії; - начальник відділу організації представництва ОСОБА_11 - член комісії; - начальник відділу представництва при виконанні судових рішень ОСОБА_12 - член комісії; - прокурор відділу нагляду за додержанням законів територіальними органами поліції при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення ОСОБА_13 - член комісії. 2.Комісії провести швидку, всебічну та повну перевірку вищенаведених фактів неналежного виконання службових обов'язків керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 3.Висновок про результати службової перевірки надати прокурору області до 01.04.2017. 4.З наказом ознайомити членів комісії …" (т.2, а.с.32-33).

Судом досліджено Висновок про результати службової перевірки відносно керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1, затверджений 09.03.2017 прокурором Запорізької області Романовим В.П. (т.2, а.с.37-54; т.3, а.с.21-38). На Листі ознайомлення позивач особисто зазначив дату ознайомлення з висновком - 13.03.2017 (т.2, а.с.54), що кореспондується з датою, зазначеною на заяві про видачу копії висновку (т.2, а.с.56).

Надаючи правову оцінку діям відповідача-2 щодо видання прокурором Запорізької області Наказу №40 від 02.03.2017 "Про утворення комісії для проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1." суд бере до уваги, що відповідно до п.1.2 "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України", затвердженої 24.09.2014 наказом Генерального прокурора України №104 (надалі - "Інструкція про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України") (т.2, а.с.132-139), службове розслідування (перевірка) - це комплекс заходів, які проводяться у випадках скоєння працівниками прокуратури ганебних вчинків - кримінальних, корупційних правопорушень, керування транспортними засобами у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння або відмови від проходження огляду з метою виявлення стану сп'яніння, порушення Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури, а також за фактами порушень виконавської та трудової дисципліни, неправомірного втручання у службову діяльність працівників прокуратури, посягань на їх життя, здоров'я та майно, загибелі та в інших випадках, передбачених цією Інструкцією .

Відповідно до п.2.1 "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України" підставами для проведення службового розслідування (перевірки) можуть бути: (…) 2.1.11. Невиконання або неналежне виконання працівниками прокуратури своїх службових обов'язків, що призвело до порушення законних прав і свобод громадян та інтересів держави. 2.1.12. Інші грубі порушення закону, трудової та виконавської дисципліни, Присяги працівника прокуратури і Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, які дискредитують їх як працівників прокуратури та шкодять авторитету органів прокуратури (…).

Як передбачено п.3.6 "Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах прокуратури України", до проведення службового розслідування (перевірки) не можуть залучатися безпосередній керівник або підлеглі працівники особи, щодо якої його призначено, а також працівники прокуратури, заінтересовані у результатах службового розслідування (перевірки). При виникненні таких обставин голова комісії упродовж доби повинен повідомити про це керівника органу прокуратури, який призначив службове розслідування (перевірку), без припинення його проведення.

Відповідачами-1,2 надано до суду Наказ прокурора Запорізької області №193 від 26.12.2016 «Про закріплення місцевих прокуратур за керівництвом прокуратури області», згідно з п.1.3 якого за заступником прокурора області - начальником управління представництва інтересів громадянина або держави у суді ОСОБА_14 закріплено Токмацьку місцеву прокуратуру (т.1, а.с.190; т.2, а.с.35).

Вказаний документ спростовує доводи позивача про те, що перший заступник прокурора області - начальник управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_4 - голова комісії з проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 є його керівником.

Позивач не обґрунтував у чому саме полягає «заінтересованість» членів комісії, визначених Наказом прокурора Запорізької області №40 від 02.03.2017 «Про утворення комісії для проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1.».

Відповідно до п.2 ч.1 ст.11 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» керівник регіональної прокуратури: організовує діяльність регіональної прокуратури.

Керівник регіональної прокуратури видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень (ч.2 ст.11 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру»).

Таким чином, позивачем не доведено наявність порушень під час призначення і проведення службової перевірки стосовно керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 Наказом прокурора Запорізької області №40 від 02.03.2017.

2. Відповідно до ч.1 ст.49 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 «Про прокуратуру» на прокурора можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

В абз.1-абз.3 п.1 розділу XII Прикінцевих положень Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" зазначено, що цей Закон набирає чинності з 15 липня 2015 року, крім: пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу XIII цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2017 року.

Згідно з п.3 ч.1 ст.9 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" Генеральний прокурор: призначає прокурорів на адміністративні посади та звільняє їх з адміністративних посад у випадках та порядку, встановлених цим Законом;

Надаючи правову оцінку роботі позивача суд бере до уваги те, що відповідно до п.2 ч.1 ст.13 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" керівник місцевої прокуратури: організовує діяльність місцевої прокуратури.

Судом досліджено Подання прокурора Запорізької області №11-585вих-17 від 02.03.2017 про звільнення із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 (т.1, а.с.33-40; т.2, а.с.24-31; т.3, а.с.12-19).

У Наказі Генерального прокурора України №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади", зокрема, зазначено: "… Прокуратурою Запорізької області відповідно до плану першочергових заходів прокуратури області на І квартал 2017 року з 14 по 17 лютого 2017 року проведено перевірку стану організації роботи з окремих напрямів діяльності в Токмацькій місцевій прокуратурі. Установлено, що керівником Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 усупереч вимогам пункту 2 частини першої статті 13 Закону України "Про прокуратуру" не вжито належних заходів щодо організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, а також роботи з ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, статистики та її аналізу. Виявлені перевіркою порушення і недоліки, які мають непоодинокий характер, є наслідком відсутності організуючої ролі керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 у спрямуванні діяльності очолюваного колективу на виконання завдань і функцій, передбачених Законом України "Про прокуратуру" … Керівник Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 допускав аналогічні порушення і раніше, за що наказом прокурора Запорізької області від 11.01.2017 №1дк йому оголошено догану. Однак належних висновків після накладення дисциплінарного стягнення ним не зроблено. На підставі викладеного, керуючись частиною другою статті 9, пунктом 3 частини першої статті 41 та пунктом 5-1 розділу XIII "Перехідні положення" Закону України "Про прокуратуру", НАКАЗУЮ: 1.За неналежне виконання посадових обов'язків керівника місцевої прокуратури, що виразилось у неналежній організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, незабезпеченні контролю за веденням та аналізом статистичних даних, інформаційно-аналітичним забезпеченням прокурорів з метою підвищення якості здійснення ними представництва інтересів держави в суді радника юстиції ОСОБА_1 звільнити із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області. 2.Наказ надіслати керівникам регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів, ректору Національної академії прокуратури України, довести його до відома прокурорів і слідчих апарату Генеральної прокуратури України …" (т.1, а.с.27-32; т.3, а.с.5-11).

На останній сторінці наказу Генерального прокурора України №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади" міститься запис: "З факсограмою наказу ознайомлений об 15 год. 25 хв. 27 березня 2017 року (підпис) ОСОБА_1 27.03.2017" (т.3, а.с.11).

Вказаний факт спростовує твердження позивача про не ознайомлення його з цим наказом.

Спростовує дане твердження позивача і додана до позову факсокопія наказу Генерального прокурора України №55к від 24.03.2017 (т.1, а.с.27-32).

Дослідженням Наказу №17 від 31.10.2016 "Про розподіл обов'язків між працівниками Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області", Наказу №14 від 22.07.2016 "Про розподіл обов'язків між працівниками Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області", виданих позивачем, з'ясовано, що недоліки у роботі, викладені як у Наказі Генерального прокурора України від 24.03.2017 №55к, так і у Поданні про звільнення із займаної посади керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області радника юстиції ОСОБА_1 стосуються безпосередньо функціональних обов'язків керівника Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області (т.2, а.с.142-216).

Позивачем не надано жодного доказу у спростування порушень, викладених у наказі Генерального прокурора України №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади", Поданні прокурора Запорізької області №11-585вих-17 від 02.03.2017 тощо.

Водночас відповідачами-1,2 надано до суду Пояснення ОСОБА_1 надані ним прокурору Запорізької області в яких він не заперечує фактів неналежного виконання ним своїх службових обов'язків (т.3, а.с.39-44). Факт надання таких пояснень позивач не заперечував у судовому засіданні.

Наказом прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" керівнику Токмацької місцевої прокуратури Запорізької області раднику юстиції ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання службових обов'язків, що призвело до тяганини в розслідування кримінальних проваджень, не реагування на прийняті у них слідчими та процесуальними керівниками незаконні процесуальні рішення, відсутність контролю за дотриманням обліково-реєстраційної дисципліни (т.2, а.с.57-59).

Зміст порушень, викладених у Наказі прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017, не є абсолютно тотожним порушенням допущеними ОСОБА_1 за які Наказом Генерального прокурора України від 24.03.2017 №55к ОСОБА_1 звільнено з посади керівника Токмацької місцевої прокуратури за неналежне виконання посадових обов'язків керівника місцевої прокуратури що виразилось у неналежній організації діяльності місцевої прокуратури з питань нагляду у кримінальному провадженні органами Національної поліції, представництва інтересів держави в суді та захисту при виконанні судових рішень, незабезпеченні контролю за веденням та аналізом статистичних даних, інформаційно-аналітичним забезпеченням прокурорів.

Правову оцінку Наказу прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" надано Запорізьким окружним адміністративним судом у справі №808/497/17 (т.2, а.с.103-107).

Так, Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.04.2017, залишеною без змін Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2017 у справі №808/497/17 (т.3, а.с.122-125), ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог (визнати протиправним та скасувати Наказ прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017; визнати протиправним та скасувати Наказ прокурора Запорізької області №387ц від 20.12.2016 про виплату премії за грудень 2016 року в меншому розмірі від місячного фонду преміювання в частині зменшення позивачу розміру премії за грудень 2016 року та зобов'язати прокуратуру Запорізької області нарахувати та виплатити позивачу різницю, яка становить 50% від місячного фонду преміювання та виплаченої премії за грудень 2016 року).

Вказані обставини спростовують, на думку суду, доводи позивача про його повторне притягнення до дисциплінарної відповідальності за одні й тіж самі порушення законодавства та трудової дисципліни.

З матеріалів справи вбачається, що після оголошення позивачу Наказу прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" він не зробив належних висновків, не вжив необхідних організаційних заходів щодо організації належної діяльності Токмацької місцевої прокуратури. Робота позивача у 2017 році (після оголошення йому Наказу прокурора Запорізької області №1дк від 11.01.2017 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності") має недоліки, які свідчать про відсутність організуючої ролі керівника Токмацької місцевої прокуратури ОСОБА_1 у спрямуванні діяльності очолюваного колективу на виконання завдань і функцій, передбачених Законом України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Накази Генерального прокурора нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів публікуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами і пройшли державну реєстрацію, набирають чинності з дня офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня офіційного опублікування. Накази Генерального прокурора або їх окремі частини можуть бути оскаржені фізичними та юридичними особами до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Як передбачено п.5-1 розділу XIII Перехідних положень Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру", до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону: 1) прокурорами місцевих прокуратур призначаються: а) особи, які не мають досвіду роботи в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування та подальшого стажування строком до одного року. На таких осіб поширюються вимоги частин першої та п'ятої статті 27 цього Закону, крім вимоги щодо наявності стажу роботи в галузі права; б) особи, які мають досвід прокурорської діяльності, проте на день набрання чинності цим Законом не працюють в органах прокуратури, - за умови успішного проходження ними тестування; в) прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України; 2) призначення на адміністративні посади, передбачені пунктами 11, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється за результатами чотирирівневого відкритого конкурсу, порядок проведення якого затверджується Генеральним прокурором України. Проведення конкурсу забезпечують п'ять конкурсних комісій, до складу кожної з яких входять: а) чотири особи, визначені Генеральним прокурором України; б) три особи, визначені Верховною Радою України. Конкурсні комісії є повноважними за умови входження до їх складу не менше п'яти осіб. У разі невизначення Верховною Радою України в установленому порядку жодної особи комісія вважається повноважною за умови входження до її складу чотирьох осіб. Інформація про оголошення конкурсу, умови, строки, час та місце його проведення, про кандидатів, які подали заяву про участь в конкурсі, та результати конкурсу оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України. При призначенні на адміністративні посади, передбачені пунктами 11, 12, 13 частини першої статті 39 цього Закону, обов'язкового врахування потребують професійні, морально-ділові якості, управлінсько-організаторські здібності кандидата, а також наявність у нього стажу роботи на посаді прокурора не менше трьох років або в галузі права - не менше п'яти років. Відібрані конкурсною комісією три кандидати на кожну із зазначених адміністративних посад подаються на розгляд осіб, уповноважених цим Законом приймати рішення про їх призначення на ці посади; 3) призначення на адміністративні посади у Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру здійснюється Генеральним прокурором України за результатами відкритого конкурсу у порядку, передбаченому статтею 8-1 цього Закону, конкурсною комісією, до складу якої входять: а) чотири особи, визначені Генеральним прокурором України; б) сім осіб, визначених Верховною Радою України; 4) прокурори призначаються на посади та звільняються з посад, у тому числі адміністративних, без рекомендації Ради прокурорів України чи подання Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів уповноваженими приймати такі рішення особами; 5) дисциплінарне провадження щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, здійснюється відповідно до Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 року №1795-XII; 6) кількість прокурорів та інших працівників органів прокуратури визначається, а структура Генеральної прокуратури України, регіональних та місцевих прокуратур, Національної академії прокуратури України затверджується без погодження з Радою прокурорів України.

Відповідно до п.5-2 розділу XIII Перехідних положень Закону України №1697-VII від 14.10.2014 "Про прокуратуру" тимчасово, до 15 квітня 2017 року, призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктами 2-8, 11 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється Генеральним прокурором України. При цьому призначення прокурора на адміністративну посаду, передбачену пунктом 2 частини першої статті 39 цього Закону, здійснюється на строк повноважень Генерального прокурора України.

Звідси, не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що застосування до нього такого виду дисциплінарного стягнення прямо суперечать вимогам Закону України "Про прокуратуру", оскільки стаття 49, яка передбачає такий вид стягнення, відповідно до абз.3 п.1 розділу XII Прикінцевих положень вищевказаного Закону, набирає чинності з 15 квітня 2017 року.

При цьому, Генеральний прокурор України у Наказі №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади" зазначив, що при прийнятті даного Наказу він керувався ч.2 ст.9, п.3 ч.1 ст.41, п.5-1 розділу ХІІІ Перехідних положень Закону України "Про прокуратуру".

Суд вважає, що Генеральний прокурор України видав Наказ №55к від 24.03.2017 "Про звільнення ОСОБА_1 з адміністративної посади" обґрунтовано, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України "Про прокуратуру".

3. Надаючи правову оцінку позовній вимозі щодо стягнення моральної шкоди суд виходить з наступного.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з ч.1 ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Як зазначено у п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.2 ст.23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У ч.3 ст.23 Цивільного кодексу України зазначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Як зазначено у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. […] Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування (ч.4 ст.23 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Позивач у позові зазначив, що порушення відповідачами-1,2 його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Надані до суду позивачем докази в обґрунтування права на відшкодування моральної шкоди (довідка про відвідування 05.04.2017 поліклінічного відділення Комунальної установи "Токмацька центральна районна лікарня", лист призначення від 05.04.2017, консультаційний висновок спеціаліста Комунальної установи "Обласний медичний центр серцево-судинних захворювань" тощо) не свідчать про причинний зв'язок між діяннями відповідачів-1,2 та шкодою позивача. При цьому, протиправність діянь відповідачів-1,2 позивачем у суді не доведено.

Позивач не надав до суду доказів того, що проблеми із його здоров'ям не пов'язані з тривалою працею в органах прокуратури, віком та не є наслідком інших причин.

Суд, дослідивши всі обставини справи, надані сторонами докази, прийшов до висновку про недоведеність позивачем своїх позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди у сумі 25000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги є не обґрунтованими і не підлягають задоволенню. Доводи позивача судом не приймаються до уваги виходячи з вище зазначеного.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.87 КАС України).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 71, 94, 158-163 КАС України суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.ст.167, 186, 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.167, 186 КАС України.

Постанова виготовлена у повному обсязі 08.09.2017.

Суддя О.О. Прасов