Постанова № 68777765, 11.09.2017, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2017 р. Справа № 805/2742/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод»

до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року № 0005011200 у сумі 7543 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним акціонерним товариством «Азовський машинобудівний завод» заявлено позов до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року № 0005011200 у сумі 7543 грн.

Позивач вважає, що камеральна перевірка позивача проведена відповідачем всупереч законодавчій забороні на її проведення, тобто протиправно, отже і прийняте за результатом такої перевірки податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року № 0005011200 також є протиправним. Позивач 11 вересня 2017 року надав суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач у письмових запереченнях проти позовних вимог заперечує, зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з урахуванням вимог діючого законодавства України. Крім того, відповідач зазначив, що пункт 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71 встановлені обмеження щодо проведення контролюючими органами перевірок, а не власне їх заборону. Представник відповідача 11 вересня 2017 року до суду надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 6 статті 128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта. Таким чином, суд дійшов висновку щодо можливості розгляду даної справи у письмовому провадженні на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» зареєстроване як юридична особа, включене до ЄДРПОУ за номером 32954671, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, перебуває на податковому обліку у Мангуській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області.

Судом встановлено, що 26 серпня 2016 року відповідачем була проведена камеральна перевірка своєчасності сплати податку на додану вартість, за результатами якої був складений акт від 26 серпня 2016 року № 515/05-40-12/32954671 (далі - акт перевірки). Перевіркою встановлено, що на порушення пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платником несвоєчасно сплачено податок на додану вартість за червень 2015 року.

За висновками акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року № 0005011200, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 7543 грн. за платежем податок на додану вартість за затримку на 365, 362, 335, 392 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 37715 грн.

Суд звертає увагу, що несвоєчасність сплати грошового зобов'язання з податку на додану вартість за червень 2015 року не є спірним між сторонами у справі, та підтверджується даними облікової картки позивача, спірним є правомірність проведення відповідачем камеральної перевірки з огляду на приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення.

За змістом пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України, контролюючі органи здійснюють, зокрема, контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків, зборів, платежів, установлених Кодексом.

У статті 61 Податкового кодексу України наведено визначення податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення.

Згідно з пунктом 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю визначені статтею 62 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України, податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Податковим органом проведена камеральна перевірка позивача відповідно до пункту 200.10 статті 200 та статті 76 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 75.1.1. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Видом перевірки є камеральна перевірка, яка за визначенням статті 76 Податкового кодексу України має метою підтвердження податкової звітності. Перевірка податкової звітності є функцією податкового органу, способом реалізації якої є, власне, проведення такої перевірки. Винятків або виключень для не проведення зазначеної перевірки (здійснення цієї функції) Податковим кодексом України або іншим законом з питань податкового законодавства не передбачено.

Положеннями пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII передбачено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється: з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість; з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Посилання позивача на мораторій, запроваджений пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII є неприйнятним, оскільки положення зазначеного Закону не передбачають заборону (зупинення) проведення камеральних перевірок, а також не передбачають зупинення здійснення податковим органом функцій (обов'язків) незалежно від будь-яких обставин.

Таким чином, проведена відповідачем камеральна перевірка з питань даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за червень 2015 року не підпадає під законодавчу заборону, яка встановлена в пункті 3 Розділу II Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VII. Суд також зазначає, що приписи п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України прямо вказують на те, що камеральні перевірки проводяться у відповідності до порядку визначеному Податковим кодексом України, до якого, зокрема, зміни внесені не були.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, а контролюючим органом перевірку проведено правомірно, в межах наданих повноважень та в рамках діючого законодавства, за результатами якої встановлено порушення та правомірно прийняте спірне податкове повідомлення-рішення. Судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10 жовтня 2016 року № 0005011200 у сумі 7543 грн. відмовити повністю.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті 11 вересня 2017 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.