Постанова № 68775068, 18.10.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2010 р. № 2а- 10060/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Самойлової В.В.

при секретарі-Скляр С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за адміністративним позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" до державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до належного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000452303/0 від 19.04.2010 року, № 0000452303/1 від 22.06.2010 року, № 0000452303/1 від 25.08.2010 року, № 0000452303/2, від 25.08.2010 року, № 0000901720/0 від 19.04.2010 року, № 0000901720/1 від 21.06.2010 року, № 0000901720/2 від 17.08.2010 року, прийняті стосовно нього, обгрунтовуючи свої позовні вимоги наступним чином.

Так, безпідставними є посилання податкового органу на те, що товариство неправомірно збільшило валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно митної декларації, оскільки після перерахування валюти за кордон визначило фактичну балансову вартість придбаної валюти та уточнило валові витрати відповідно до п. 5.10 ст. 5 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Отже, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Так, при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, тож можна прийти висновку, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, визначити розмір валових витрат по розрахунку з ним є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, у зв'язку з чим обґрунтованими є те, що товариством правомірно проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Також позивач не погоджується з висновками відповідача стосовно того, що доходи отримані директором підприємства П. ОСОБА_2 слід оподатковувати за подвійною ставкою, оскільки не було здійснено реєстрації статусу резидента відповідно до наказу ДПА України № 581 від 05.10.2004 року, в зв'язку з наступним.

Так, ОСОБА_2А слід вважати резидентом, оскільки відповідно до ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб": 1) він проживає на території України; 2) термін перебування на території України перевищує 183 дні; 3) центр життєвих інтересів знаходиться в Україні (робота, житло, життєві зв'язки). Також позивач вказав на те, що відповідно до вказаного ОСОБА_1 не потребують також підтвердження статусу податкового резидента України іноземні громадяни, які одержали посвідку на постійне місце проживання в Україні, а тому доходи отримані ним у вигляді заробітної плати слід оподатковувати за ставкою 15%.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідної сторони ОСОБА_4, ОСОБА_5А, ОСОБА_6 проти позову заперечували посилаючись на те, що проведеною податковим органом перевіркою позивача встановлено, що ТОВ "Ц-Л Україна" були збільшені валові доходи на суму різниці від проведеного перерахунку витрат, понесених платником податків в іноземній валюті, у зв'язку з придбанням імпортного товару на загальну суму 53202200 грн., у зв'язку з чим податковим органом був зроблений висновок, про порушення позивачем ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: завищено суму валового доходу на 532022,00 грн. вказані порушення призвели до заниження податку на прибуток у загальному розмірі 763769,00 грн.

Також вказаною перевіркою встановлено, що ТОВ "Ц-Л Україна" при сплаті фізичній особі - платнику податку іноземній особі ОСОБА_2, який є громадянином республіки ОСОБА_2, доходів у вигляді заробітної плати на суму 377551,45 грн. та у вигляді матеріальних благ у сумі 249,41 грн. за січень 2007 р. - вересень 2009 р. в порушення п. 7.3 ст. 7 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок з доходів фізичних осіб утримувався та перераховувався не в повному обсязі із застосуванням ставки податку, визначеної п.7.1 цього ОСОБА_1 в розмірі 15%.

Так, за період січень 2007 - вересень 2009 року утримано податку в розмірі 57436,64 грн. за що відповідно до вимог ОСОБА_1 України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" позивачу були визначені відповідні податкові зобов'язання на підставі оскаржуваних рішень.

Заслухавши сторони, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що уповноваженими особами державної податкової інспекція у Жовтневому районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2009 р., за результатами якої 06.04.2010 р. було складено акт перевірки № 632/23-03-05/33607627 та прийняті податкові повідомлення рішення № 0000452303/0 від 19.04.2010 р. про сплату 763769,00 грн. податку на прибуток підприємств та 446454,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, № 0000901720/0 про сплату 56659,87 грн. податку з доходів фізичних осіб та 113319,62 грн., застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Так, 28.04.2010 року вищенаведені податкові повідомлення-рішення позивачем було оскаржено в адміністративному порядку, але рішенням відповідача від 15.06.2010 р. вказані скарги залишені без задоволення, в результаті чого відповідачем було прийнято податкові повідомлення -рішення від 22.06.2010 р. № 0000452303/1 та від 21.06.2010 р. 000901720/1.

Таким чином, позивачем було повторно подано в порядку апеляційного узгодження скарги на вищевказані рішення, в задоволенні яких йому також було відмовлено.

Також відповідачем за наслідками повторної скарги були прийняті аналогічні податкові повідомлення рішення № 0000901720/2 від 17.08.2010 р., № 0000452303/1 від 25.08.2010 р., № 0000452303/2 від 25.08.2010 р.

Із рішеннями № 0000452303/0 від 19.04.2010 року, № 0000452303/1 від 22.06.2010 року, № 0000452303/1 від 25.08.2010 року, № 0000452303/2 від 25.08.2010 року суб'єкта владних повноважень суд не погоджується, виходячи з наступного.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 3 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього ОСОБА_1 на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього ОСОБА_1; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього ОСОБА_1.

Відповідно до вимог п. 4.1 ст. 4 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Пунктом 5.1 ст.5 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Так, позивач збільшив валові витрати на дату фактичного отримання товарів за їх вартістю згідно митної декларації і після перерахування валюти за кордон правомірно визначив фактичну балансову вартість придбаної валюти та уточнив валові витрати відповідно до п. 5.10 ст. 5 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств", з чим суд погоджується з наступних підстав.

Підпунктом 11.2.3 п.11.2 ст. 11 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до пп. 7.3.2 п. 7.3 ст. 7 вказаного ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і вони не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто, витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Відповідно до пп. 7.3.4 п. 7.3 ст. 7 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти.

Приписи п. п. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлюють, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Так, при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, отже, суд приходить висновку, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, визначити розмір валових витрат по розрахунку з ним є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, у зв'язку з чим обґрунтованими є те, що позивачем правомірно проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, висновок податкового органу про те, що ТОВ "Ц-Л Україна" неправомірно завищило валові витрати за 3 кв. 2008 р. у сумі 516553,00 грн. та за 4 кв. 2008 р. у сумі 15469,00 грн. у зв'язку зі змінами курсу гривні, які були в цей період, є таким, що не відповідає дійсності.

Відповідно до ст. 19 ч.2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1, ч. 2 статті 9 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, в даному випадку відповідна сторона - ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова, не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її зазначені рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, вищевказані рішення не можуть вважатися законними і обгрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Щодо решти позовних вимог, то суд зазначає наступне.

Вказаною вище перевіркою правильності обчислення податку з доходів фізичних осіб встановлено, що ТОВ "Ц-Л Україна" при сплаті фізичній особі - платнику податку іноземній особі ОСОБА_2, який є громадянином республіки ОСОБА_2, доходів у вигляді заробітної плати на суму 377551,45 грн. та у вигляді матеріальних благ у сумі 249,41 грн. за січень 2007 р. - вересень 2009 р. в порушення п. 7.3 ст. 7 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" податок з доходів фізичних осіб утримувався та перераховувався не в повному обсязі із застосуванням ставки податку, визначеної п.7.1 цього ОСОБА_1 у розмірі 15%.

Так за період січень 2007 - вересень 2009 року утримано податку у розмірі 57436,64 грн. При цьому, перевіркою з'ясовано, що заява фізичної особи-іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу, передбачені наказом ДПА України від 05.10.2004 р. N 581 "Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу", прийнятого на виконання ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб", до податкових органів ні іноземною особою ОСОБА_2, а ні товариством не надавались. Повідомлення - довідки, передбачені наказом ДПА України від 05.10.2004 р. N 581, щодо набуття іноземцем ОСОБА_2 статусу податкового резидента України, до відповідного податкового органу протягом 01.01.2007 року - 30.09.2009 року не надходили.

Відповідно до п. 1.20.1 ст.1 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" фізична особа - резидент - це фізична особа, яка має місце проживання в Україні. У разі, якщо фізична особа має місце проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо така особа має місце постійного проживання в Україні, якщо особа має місце постійного проживання також в іноземній державі, вона вважається резидентом, якщо має більш тісні особисті чи економічні зв'язки (центр життєвих інтересів) в Україні. Достатньою (але не виключною і умовою визначення місця знаходження центру життєвих інтересів фізичної особи є місце постійного проживання членів її сім'ї або її реєстрації як суб"єкта підприємницької діяльності. Якщо неможливо визначити резидентський статус фізичної особи, використовуючи попередні положення цього підпункту, фізична особа вважається резидентом, якщо вона є громадянином України.

Згідно із п. 1.20.2 ст.1 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" фізична особа - нерезидент - фізична особа, яка не є резидентом України.

Статтею 2 вищевказаного ОСОБА_1 встановлено, що нерезиденти поряд з резидентами є платниками податку з доходів, одержуваних з джерел походженням з України.

Згідно із п. 1.1 та 1.3 "д" ст. 1 цього ОСОБА_1 заробітна плата - це доходи, нараховані (виплачені, надані) внаслідок здійснення платником податку трудової діяльності на території України, від працедавця. Також для цілей цього ОСОБА_1 під терміном "заробітна плата" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом.

Відповідно до п. 7.1 ст. 7 вказаного ОСОБА_1 ставка податку становить 15 відсотків від об"єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пп. 7.2 -7.3 цієї статті.

Нерезидент може бути визнаний податковим органом резидентом України у таких випадках: при оформленні дозволу на працевлаштування в Україні у порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку оформлення іноземцям та особам без громадянства дозволу на працевлаштування в Україні" та має обов'язково подати до податкового органу заяву про самостійне визначення резидентського статусу, а податковий орган повинен повідомити працедавця такого іноземця про це визначення (наказ ДПА України від 05.10.2004 р. № 581).

Згідно п.п.9.11.1 п.9.11 ст.9 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходи з джерелом їх походження з України, які нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього ОСОБА_1.

Пунктом 1.13 ст. 1 даного ОСОБА_1 визначено, що оподаткування - це порядок, пов'язаний з визначенням об'єкту оподаткування, обчисленням та сплатою (утриманням) податку з доходів фізичних осіб. особливостями, визначеними окремими нормами цього ОСОБА_1 для неризедентів є ставки оподаткування , встановлені п. 7.3 ст. 7.

Згідно із п.7.3 ст.7 зазначеного ОСОБА_1, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначений п.7.1 ст.7 від об'єкту оподаткування у вигляді доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів визначених у п.п.9.11.3 п.9.11 ст.9 ОСОБА_1.

Відповідно до п. 19.2 ст. 19 ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб" особи, які відповідно до цього ОСОБА_1 мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, податкові повідомлення рішення № 0000901720/0 від 19.04.2010 року, № 0000901720/1 від 21.06.2010 року, № 0000901720/2 від 17.08.2010 року, прийняті відповідною стороною стосовно позивача є правомірними, у зв"язку з чим суд не вбачає правових підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Керуючись ст. ст. 9, 11, 159, 160 КАСУ, ст. 19 Конституції України, ОСОБА_1 України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", ОСОБА_1 України "Про оподаткування прибутку підприємств", ОСОБА_1 України "Про податок з доходів фізичних осіб", суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000452303/0 від 19.04.2010 року, № 0000452303/1 від 22.06.2010 року, № 0000452303/1 від 25.08.2010 року, № 0000452303/2 від 25.08.2010 року, прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна".

Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000901720/0 від 19.04.2010 року, № 0000901720/1 від 21.06.2010 року, № 0000901720/2 від 17.08.2010 року, прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "Ц-Л Україна".

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАСУ-з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подачі апеляційної скарги, з направленням її копії до апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18.10.10 р.

Суддя Самойлова В.В.