Постанова № 6877456, 14.10.2009, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2009 р.                                                                       справа № 2а-13478/09/0570

час прийняття постанови: 14год.57хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Мозгової Н. А.

при секретарі                                                  Пригода О.В.

за участю

представників позивача                     Басанець С.О.

Шейченко Н.В.

представника відповідача Волобуєв А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії,17 адміністративну справу за позовом Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень № 0001641543/0-13068 від 11.06.2007 року, № 0004661543/0-31659 від 19.12.2007 року, № 0001951543/0-19142 від 27.06.2008 року., -

ВСТАНОВИВ:

18.08.2009 року Позивач, Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» звернувся до суду з позовною заявою до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень про донарахування штрафних санкцій № 0001641543/0-13068 від 11.06.2007 року на суму 340 грн., № 0004661543/0-31659 від 19.12.2007 року на суму 340 грн., № 0001951543/0-19142 від 27.06.2008 року. на суму 340 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» не має дозволу на спеціальне водокористування, не є суб’єктом спеціального водокористування, оскільки не здійснює забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, не використовує воду та не скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водні об’єкти, тому відповідні розрахунки надаватись не повинні.

Відповідач по справі, Костянтинівська об’єднана державна податкова інспекція, надав до суду заперечення, відповідно до якого не згоден з позовними вимогами на підставі наступного:

Відповідно до ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним. Згідно з Порядком справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 року № 1494 збір за спеціальне використання водних ресурсів справляється за використування води з водних об’єктів, що забрана із застосуванням споруд або технічних пристроїв та отримана із змішаного джерела, а також від інших водокористувачів та за скидання в них зворотних вод. Згідно з п.3 Порядку та пункту 2.1. Інструкції про порядок обчислення і справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Міністерства фінансів України, Державної податкової адміністрації України, Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього середовища та ядерної безпеки України від 01.10.1999 року №231/539/118/219, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 711/400 платниками збору є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують водні ресурси та користуються водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, мають відповідно дозволи на спеціальне водокористування або договори на поставку води. Водокористувачам у встановленому порядку затверджуються ліміти використання водних ресурсів. Згідно з п.4.5 вказаної Інструкції при використанні водокористувачами води одночасно для власних потреб і для потреб об’єктів соціально – культурного призначення, житлово-комунального господарства (за винятком обсягу води, переданої населенню), підсобного сільського і рибного господарства або інших допоміжних служб збори до бюджетів вносять за всю фактично використану воду з урахуванням обсягу витрат води в їх системах водопостачання. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до листа Управління охорони здоров’я обласні медичні заклади використовують воду на обслуговування хворих, для санітарно – гігієнічних потреб закладу, приготування їжі, прання білизни. Таким чином, згідно чинного законодавства заклади охорони здоров’я, які у своїй діяльності використовують воду одночасно для питних і санітарно - гігієнічних потреб, для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих потреб сплачують збір за спеціальне водокористування на загальних підставах.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши подані доказі за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне:

Комунальна лікувально-профілактична установа «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» зареєстрована у якості юридичної особи відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А00 № 291654, включена до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за номером 03096940, знаходиться на податковому обліку у Костянтинівський об’єднаній державній податковій інспекції м. Костянтинівка.

29.05.2007р. Костянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією 20.07.2009 року проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2006 рік та 1 квартал 2007 року. За результатами перевірки податковою інспекцією складений акт від 29.05.2007 року за № 375/15-3-03096940, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2006 рік та 1 квартал 2007 року. На підставі зазначеного акту перевірки 11.06.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001641543/0-13068, яким донараховано суму штрафної санкції у розмірі 340 грн. на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

05.12.2007 року Костянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя та 9 місяців 2007 року. За результатами перевірки податковою інспекцією складений акт від 05.12.2007 року за № 942/15-3-03096940, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 1 півріччя та 9 місяців 2007 року. На підставі зазначеного акту перевірки 19.12.2007 року відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0004661543/0-31659, яким донараховано суму штрафної санкції розмірі 340 грн. на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

13.06.2008 року Костянтинівською об’єднаною державною податковою інспекцією проведена невиїзна документальна перевірка своєчасності надання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік та 1 квартал 2008 року. За результатами перевірки податковою інспекцією складений акт від 13.06.2008 року за № 482/15-3-03096940, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено неподання розрахунку збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2007 рік та 1 квартал 2008 року. На підставі зазначеного акту перевірки 27.06.2008 року відповідачем прийнято податкове повідомлення – рішення № 0001951543/0-19142, яким донараховано суму штрафної санкції розмірі 340 грн. на підставі п.п.17.1.1 п.17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до статті 42 Водного кодексу України водокористувачами в Україні можуть бути підприємства, установи та організації, а також іноземні юридичні і фізичні особи та особи без громадянства.

Водокористувачі можуть бути первинними та вторинними.

Первинні водокористувачі – це ті, що мають власні водозабірні споруди і відповідне обладнання для забору води.

Вторинні водокористувачі - це ті, що не мають власних водозабірних споруд і отримують воду з водозабірних споруд первинних водокористувачів та скидають стічні води в їх системи на умовах, що встановлюються між ними.

Статтею 49 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, якому встановлюються ліміт забору води, ліміт використання води та ліміт скидання забруднюючих речовин.

Спеціальне водокористування є платним.

Статтею 48 Водного кодексу України передбачено, що спеціальне водокористування – це забір води з водних об’єктів із застосування споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

У відповідності до ст.30 Водного кодексу України платниками збору за спеціальне використання водних ресурсів є підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також громадяни – підприємці, які використовують воду, отриману шляхом забору води (первинні водокористувачі) та/або з водозабірних споруд первинних водокористувачів (вторинні водокористувачі), та користуються водами для потреб гідроенергетики, водного транспорту і рибництва.

Позивач не має власних водозабірних споруд, використовує воду із мереж водопровідно-каналізаційного господарства для питних та санітарно-гігієнічних потреб осіб, які знаходяться на лікуванні в лікувальному закладі, та власних потреб.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України водний об’єкт - це природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро ,водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Позивач не користується вказаними об’єктами. Він споживає воду з водопроводів місцевого водоканалу.

Позивач не є суб’єктом спеціального водокористування, оскільки він не здійснює забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, не використовує воду та не скидає забруднюючі речовини безпосередньо у водні об’єкти.

Про це свідчить, зокрема, договір №0013 від 01.01.2006 року, додаткові угоди від 01.01.2007 року, 01.01.2008 року про надання послуг з питного водопостачання, водовідведення, укладені між позивачем та ДОКП «Донецькоблводоканал» , відповідно до яких підприємство питного водопостачання подає по власним водопровідним сітям питну воду абоненту (позивачу) та приймає господарсько-побутові та близькі до них за складом стічні води Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка». Тобто позивач є абонентом послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на підставі зазначених договорів.

Крім того, позивач не має дозволу на спеціальне водокористування.

У відповідності з п.16 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 серпня 1999 року № 1494 збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієничних потреб населення.

Головною метою діяльності Комунальної лікувально – профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» є забезпечення в повному обсязі цілодобово та цілорічно спеціалізованою лікувально – діагностичною та профілактичною протиінфекційною допомогою населення міста Костянтинівка та Костянтинівського району, а також інших осіб у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Водних об’єктів та підземних родовищ у власній діяльності не використовує, в медичній практиці води лікувальних родовищ не застосовує.

Позивачем вода використовується виключно для власних питних та санітарно – гігієнічних потреб та задоволення таких потреб населення, яке обслуговується в лікарні.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що правомірність прийняття спірних податкових повідомлень – рішень відповідачем не доведений.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, присуджуються з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

          Позов Комунальної лікувально-профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» до Костянтинівської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень – рішень № 0001641543/0-13068 від 11.06.2007 року, № 0004661543/0-31659 від 19.12.2007 року, № 0001951543/0-19142 від 27.06.2008 року задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення – рішення № 0001641543/0-13068 від 11.06.2007 року, яким донараховано штрафні санкції у сумі 340 грн., № 0004661543/0-31659 від 19.12.2007 року, яким донараховано штрафні санкції у сумі 340 грн., № 0001951543/0-19142 від 27.06.2008 року, яким донараховано штрафні санкції у сумі 340 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунальної лікувально – профілактичної установи «Міська інфекційна лікарня м. Костянтинівка» (85113, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Калініна,17 ) судовий збір у сумі 3 (три ) грн. 40 коп.

У судовому засіданні 14.10.2009р. проголошена вступна та резолютивна частини постанови у присутності представників сторін.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

          Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

          Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                           Мозговая Н. А.