Рішення № 68773674, 07.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 757/250/17-ц Головуючий у 1 - й інстанції: Москаленко К.О.

№ апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.

22-ц/796/9361/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2017 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Левенця Б.Б.

- Борисової О.В.

при секретарі - Куркіній І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоус Тетяни Анатоліївни на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про припинення зобов'язання за договором поруки, -

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року позов ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про припинення зобов'язання за договором поруки задоволено.

Визнано припиненим зобов'язання за договором поруки від 21 березня 2008 року №49.28/11/П3/08-НВз, укладеним між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк».

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» на користь ОСОБА_5 судовий збір в розмірі 551,20 грн..

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоус Тетяна Анатоліївна подала апеляційну скаргу, в якій просила заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному з'ясуванні фактичних обставин справи. Зазначила, що в 2011 році рішенням Ірпінського міського суду Київської області було стягнуто з позичальника ОСОБА_6 та поручителя ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором, поруку за яким остання просить визнати припиненою у цій справі. Вказаним рішення було встановлено чинність поруки позивача за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_6, а тому, оскільки рішення набрало законної сили, у суду першої інстанції не було правових підстав повторно з'ясовувати та встановлювати вказані обставини при розгляді даної справи. Зазначила, що, за наявності такого рішенням суду про задоволення вимог кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає, що підтверджується також практикою Верховного Суду України у справах з подібними правовідносинами.

В судовому засіданні представник третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоус Тетяна Анатоліївна повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_5ОСОБА_12 проти доводів пеляційної скарги заперечувала, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» та третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не з'явилися, про день та час слухання справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, а тому, колегія суддів вважає можливим розглядати справу у їх відсутність.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між ОСОБА_6 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», було укладено кредитний договір № 49.28/11/08-НВз, відповідно до умов якого, банк відкрив позичальнику не відновлювальну мультивалютну кредитну лінію у національній валюті України та/або в іноземній валюті в межах загальної суми 380 000 грн. 00 коп., строком до 18 березня 2033 року, зі сплатою 13,20 % річних в національній валюті.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 49.28/11/08-НВз, 21 березня 2008 року між ОСОБА_5 та Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк», було укладено договір поруки № 49.28/11/Пз/08-НВз, відповідно до умов якого поручитель зобов'язалася відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за своєчасне та повне виконання ним зобов'язань за кредитним договором.

Позичальник ОСОБА_6 належним чином свої зобов'язання за договором не виконував, припинив сплачувати платежі в рахунок погашення боргу за кредитним договором № 49.28/11/08-НВз, в зв'язку чим в липні 2009 року Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до нього та поручителів за договором, зокрема, і до ОСОБА_5, з вимогою про дострокове погашення боргу в повному обсязі.

Вказана вимога виконана не була, заборгованість не сплачена, а тому, в лютому 2011 року Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» звернулося до Ірпінського міського суду Київської області з позовом до ОСОБА_6 та поручителів ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про стягнення заборгованості.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2011 року позов задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитом в розмірі 367 329,91 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 92 865,19 грн., пеню в розмірі 22 702,66 грн., а всього 482 897,76 грн..

26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено договір купівлі - продажу прав вимоги, за яким Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» купило у відповідача права вимоги за кредитними договорами та укладеними до них договорами забезпечення, зокрема, і за кредитним договором № 49.28/11/08-НВз.

Звертаючись до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про припинення зобов'язання за договором поруки № 49.28/11/Пз/08-НВз, ОСОБА_5 посилалася на те, що кредитор пропустив визначений законодавством шестимісячний строк на пред'явлення вимог до поручителя, так як з повідомленням про дострокове погашення боргу звернувся в 2009 році, а позов до суду про стягнення цих сум подав лише в 2011 році, що, в силу положень ст. 559 ЦК України, свідчить про припинення поруки.

Задовольняючи позовні вимоги та, визнаючи припиненим зобов'язання за договором поруки від 21 березня 2008 року №49.28/11/П3/08-НВз, укладеним між ОСОБА_5 та Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», суд першої інстанції виходив з того, що кредитор Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» пропустило визначений законом шестимісячний строк на пред'явлення вимог до поручителя, що свідчить про припинення зобов'язань поручителя у ОСОБА_5, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Проте, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки він не відповідає вимогам закону та дослідженим судом доказам, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2011 року було стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 49.28/11/08-НВз в розмірі 367 329,91 грн., заборгованість за відсотками в розмірі 92 865,19 грн., пеню в розмірі 22 702,66 грн., а всього 482 897,76 грн..

Вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості, Ірпінський міський суд Київської області з'ясовував питання щодо наявності правових підстав для задоволення вимог кредитора та встановлював факти та правовідносини, які стосуються зобов'язань ОСОБА_5, як поручителя.

Ухвалене за результатом такого судового розгляду заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2011 року набрало законної сили, не скасоване та наразі є чинним.

Статтею 14 ЦПК України закріплено принцип обов'язковості судових рішень, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Частина 2 ст. 223 ЦПК України передбачає, що після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Законну силу рішення суду варто розуміти як його правову дію, яка проявляється в тому, що наявність чи відсутність прав і фактів, що лежать в його основі, встановлюються остаточно, і в тому, що встановлені рішенням суду права підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу уповноважених осіб.

Верховний Суд України в правовій позиції у справі № 6-1199цс16 від 06 липня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для врахування судами, зазначив, що, виходячи із принципу обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, наявність рішення про задоволення вимог кредитора до поручителя виключає підстави для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України. За таких обставин, висновок суду про відмову в задоволенні позову про визнання поруки припиненою за наявності рішення суду про стягнення боргу з поручителя буде правильним.

Суд першої інстанції принцип обов'язковості судового рішення, яке набрало законної сили, не врахував, не звернув увагу на те, що заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 01 червня 2011 року було встановлено наявність правових підстав для стягнення з поручителя ОСОБА_5 кредитної заборгованості, та дійшов помилкового висновку про застосування до правовідносин, яким уже була надана правова оцінка судом, положень частини 4 ст. 559 ЦК України.

Оскільки наявними у справі доказами підтверджується, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено обов'язок ОСОБА_5 погасити солідарно кредитну заборгованість ОСОБА_6, поручителем за зобов'язаннями якого вона виступала, позивач, як сторона у справі, що перебувала на розгляді Ірпінського міського суду Київської області, не була позбавлена права оскаржувати судове рішення та покладені в його основу висновки суду, зокрема, і заявляти про припинення своїх зобов'язань поручителя, проте відповідних дій не вчинила, колегія суддів приходить до висновку про те, що правові підстави для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України у даній справі відсутні, а позовні вимоги про визнання поруки припиненою не підлягають задоволенню.

Твердження позивача ОСОБА_5 про те, що при розгляді справи Ірпінським міським судом Київської області не з'ясовувалася правова природа її зобов'язань як поручителя та наявність чи відсутність визначених законодавством підстав для припинення поруки, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, прийнявши рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором солідарно з боржника та поручителя, суд зробив висновок про дію поруки і про наявність у поручителя обов"язку солідарно з боржником виконати зобов"язання по погашенню заборгованості. В силу положень процесуального законодавства, сторони є рівними в правах щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Таким чином, ОСОБА_5, за наявності підстав вважати свою поруку припиненою, мала процесуальне право доводити вказану обставину перед судом при вирішенні спору про стягнення боргу, а також шляхом оскарження вказаного судового рішення, проте, розпорядившись своїми процесуальними правами на власний розсуд, відповідних дій не вчинила.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги представника третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоус Тетяни Анатоліївни є обґрунтованими, заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому, підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про припинення зобов'язання за договором поруки.

Крім цього, враховуючи, що судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішенню також підлягає питання щодо відшкодування судових витрат.

Так, згідно ч. 5 ст. 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно ч. 1 цієї статті, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

При поданні апеляційної скарги Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було сплачено судовий збір в розмірі 704,00 грн..

При цьому, виходячи з положень Закону України «Про судовий збір», сума судового збору за подання апеляційної скарги на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року складала 606,32 грн., що становить 110% від ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви - 551,20 грн..

В урахуванням положень ст. 88 ЦПК України, саме вказана сума в розмірі 606,32 грн. підлягає відшкодуванню шляхом стягнення її з позивача ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк».

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 559 ЦК України, ст.ст.14, 88, 223, 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника третьої особи Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Білоус Тетяни Анатоліївни задовольнити.

Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 13 червня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк», треті особи ОСОБА_6, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про припинення зобов'язання за договором поруки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) у відшкодування витрат по сплаті судового збору 606,32 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: