Ухвала суду № 68773654, 05.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа № 756/6002/17 головуючий у 1-й інстанції: Тітов М.Ю.

апеляційне провадження № 22-ц/796/8333/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

5 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про захист прав споживача та відшкодування шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою судді Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до Національного банку України про захист прав споживача та відшкодування шкоди повернуто позивачеві для подання до належного суду.

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і передати питання про відкриття провадження у справі до суду першої інстанції. Скаржник зазначає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, оскільки спірні правовідносини регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", а тому за правилами ч. 5 ст. 110 ЦПК України позов може бути пред'явлений до суду за місцем проживання чи перебування позивача.

Представники ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Інші особи, які беруть участь у справі, в суд апеляційної інстанції не з'явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що за правилом, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів", а тому підстави для пред'явлення позову за місцем проживання чи перебування позивача відсутні.

Такий висновок суду є правильним.

Під підсудністю у цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.

За загальним правилом територіальної підсудності, встановленим ч. 2 ст. 109 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.

Разом з тим, процесуальний закон, як виключення із загального правила територіальної підсудності, надає позивачу права вибору із двох або більшої кількості судів той суд, в який йому найбільш зручніше пред'явити позов (альтернативна підсудність).

Так, за правилами ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

У випадку, коли пред'явлення позову не пов'язано із захистом прав споживачів, встановлена для цих позовів альтернативна підсудність не поширюється.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

При цьому, споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; виконавцем є суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3, 22 ч. 1 Закону України "Про захист прав споживачів").

Аналіз положень ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та ст. 1 "Про захист прав споживачів" свідчить про те, що споживачем фінансових послуг за договором депозиту є вкладник, а виконавцем послуг та особою, яка несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, є банк.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України "Про Національний банку України" Національний банк не відповідає за зобов'язаннями інших банків, а інші банки не відповідають за зобов'язаннями Національного банку, крім випадків, коли вони добровільно беруть на себе такі зобов'язання.

Тобто, положення Закону України "Про захист прав споживачів" поширюються на правовідносини, які виникли внаслідок укладення договору банківського вкладу між вкладником та банком.

Як убачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Національного банку України, у якому просила стягнути з відповідача на свою користь матеріальну та моральну шкоду, завдану їй незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, а саме допущенням Національним банком України протиправної бездіяльності щодо невжиття заходів, направлених на захист інтересів вкладників ПАТ "Банк Форум", та невжиття адекватних заходів впливу вчиненому ПАТ "Банк Форум" порушенню.

А, отже, на спірні правовідносини не поширюється дія Закону України "Про захист прав споживачів".

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість постановлення ухвали щодо скасування або зміни оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: