Ухвала суду № 68773552, 05.09.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

справа №757/24364/15-ц головуючий у 1-й інстанції: Новак Р.В.

апеляційне провадження № 22-ц/796/7574/2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого: Головачова Я.В.

суддів: Поливач Л.Д., Шахової О.В.

при секретарі: Горак Ю.М.

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 13 травня 2014 року між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 012-28630-130514, відповідно до умов якого, позивач розмістила кошти в сумі 45 000 доларів США на рахунку № НОМЕР_1, який був відкритий на її ім'я у банку, на строк до 18 травня 2015 року. У свою чергу, банк зобов'язався нараховувати та виплачувати позивачу 11 % річних на суму вкладу щомісячно. Позивач звернулась до ПАТ «Дельта Банк» з вимогою повернути грошові кошти, які є сумою вкладу, однак співробітниками банку їй було відмовлено, з посиланням на фінансові проблеми банку. Посилаючись на викладені обставини, позивач просила суд стягнути з АТ «Дельта Банк» грошові кошти в сумі 956 700 грн. 00 коп. у готівковій формі.

Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року в задоволенні позову було відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Скаржники зазначають, що на спірні правовідносини поширюються положення Конституції України та Цивільного кодексу України, а не Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Неправильне застосування цього Закону призвело до позбавлення її права користування та володіння грошовими коштами.

ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав.

Представник ПАТ «Дельта Банк» в суд апеляційної інстанції не з'явився, про час і місце розгляду справи банк повідомлявся належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом установлено, що 13 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу (депозиту) № 012-28630-130514, відповідно до умов якого, позивач розмістила кошти в сумі 45000 доларів США на рахунку № НОМЕР_1, який був відкритий на її ім'я, на строк до 18 травня 2015 року, зі сплатою 11 % річних. На підтвердження розміщення на вказаному рахунку коштів позивачем додано копію меморіального ордеру № 41387824 від 13 травня 2014 року.

Постановою Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року № 51, в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено тимчасову адміністрацію.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ПАТ «Дельта банк» перебуває у стані ліквідації, а тому примусове стягнення коштів з відповідача не допускається за правилами п.п. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», одночасно задоволення вимог ОСОБА_1 у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено даним законом, є неможливим.

Такий висновок суду є правильним.

Згідно з пунктом 16 статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до пункту 6 статті 2 цього Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації. Зокрема, згідно з підпунктами 1, 2 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до частини другої статті 46 цього Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшений ліквідаційної маси.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Відповідно до ст. 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Частиною 2 ст. 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі прийняття Національним банком України рішення про запровадження обмежень на діяльність банків, зупинення операції по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.

За таких обставин суд першої інстанції правильно врахував зазначені положення Закону про те, що на час ухвалення рішення у справі у ПАТ «Дельта Банк» вже було запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що унеможливило стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зазначена правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові № 6-2001цс15 від 20 січня 2016 року, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції.

З урахуванням викладеного, доводи апеляційної скарги про те, що на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є безпідставними.

Враховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 18 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Я.В. Головачов

Судді: Л.Д. Поливач

О.В.Шахова