Ухвала суду № 68770019, 06.09.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/4489/17

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

06.09.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Крегула М.М. (головуючий), Марчука О.П., Феєра І.С., при секретарі - Костюк Л.А., з участю прокурора - Орос М.М., захисника - Мокану Д.В., підозрюваного - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника - адвоката Мокану Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року,

в с т а н о в и в :

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції Хайрутдінова Е.О. та застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 13 жовтня 2017 року та визначено заставу - 216 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 345600 (тристо сорок п»ять тисяч шістсот) грн. відносно: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с.Угля Тячівського району, зареєстрованого - АДРЕСА_1, одруженого, що має на утриманні одну неповнолітню дитину, не працюючого, вважається таким, що не має судимості, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.292 КК України. Також покладено на ОСОБА_4 у разі внесення застави обов»язки, передбачені ст. 194 КПК України.

Клопотання подане до суду слідчий обґрунтував тим, що ОСОБА_4, за попередньою змовою з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, знаходячись в гірській місцевості, а саме над місцем пролягання 331 кілометру ділянки 43 траси 1 магістрального нафтопродуктопроводу що належить Дочірньому підприємству «Прикарпатзахідтранс», ідентифікаційний код юридичної особи 13990932 (далі - ДП «Прикарпатзахідтранс»), що проходить поряд з селом Сіль, Великоберезнянського району, Закарпатської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів та з метою протиправного заволодіння чужим майном, а саме дизельним паливом, що знаходиться у володінні ДП «ПрикарпатЗахідтранс», за допомогою заздалегідь заготовлених знарядь та засобів, розкопали ґрунт в місці залягання зазначеного нафтопродуктопроводу, після чого, шляхом електрозварювання додаткового кустарного обладнання з патрубку та кульового крану, не передбаченого технологією промислової експлуатації магістрального нафтопродуктопроводу, а також на завершальному етапі - свердління в тілі труби магістрального нафтопроводу наскрізного отвору, здійснили пошкодження вищевказаного об'єкту магістрального нафтопродуктопроводу. Вищевказані дії ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6, ОСОБА_9, а саме наскрізне механічне свердління, проведення зварювальних робіт на тілі труби, монтаж виготовленого кустарним способом обладнання є грубим порушенням технологічного процесу роботи магістрального нафтопроводу, у зв'язку з чим з моменту початку втручання до трубопроводу (розкопування трубопроводу, здійснення зварювальних робіт, механічне свердління тіла труби) до моменту завершення аварійно-відновлювальних робіт,ОСОБА_4,ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_6 фактично було створено аварійну ситуацію на трубопроводі, яка могла у будь-який момент призвести до розриву труби трубопроводу, відриву змонтованого без дотримання технології та відповідного випробування додаткового (не сертифікованого) обладнання, виливу та вибуху дизельного палива, виникнення пожежі, забруднення навколишнього середовища, що створювало загрозу для життя та здоров'я людей. Окрім того, після пошкодження вищевказаного нафтопродуктопроводу ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 таОСОБА_10, шляхом під'єднання розгалуженої системи шлангів високого тиску, однією із сторін до вищезазначеного кульового крану, привареного до трубопроводу, а іншою - опущеною до ємності, синього кольору, об'ємом 3000 (три тисячі) літрів, що знаходилась в будинку АДРЕСА_2, яка в свою чергу за допомогою спеціальних отворів (кранів) та пластикового шлангу з розгалуженнями була об'єднана з п'ятьма ідентичними ємностями, шляхом паралельного наповнення цих ємностей, здійснювали викрадення нафтопродукту (дизельного палива), що знаходиться у володінні ДП «Прикарпатзахідтранс». В подальшому ОСОБА_4, ОСОБА_7., ОСОБА_8, ОСОБА_9таОСОБА_10, з метою реалізації свого злочинного умислу до кінця, за допомогою заздалегідь заготовлених знарядь та засобів, а саме гумового шлангу, високого тиску, який одним кінцем під'єднано до вищевказаного пластикового шлангу, яким об'єднані вищеописані ємності, розташовані в будинку АДРЕСА_2, а іншим до електронасосу марки «RoverPompe» моделі «BE-M 50», до якого, в свою чергу, одним кінцем був під'єднаний гофрований, гумовий шланг, високого тиску, на кінці якого був наявний кран, здійснювали перекачування нафтопродуктів (дизельного палива) з ємностей в будинку до ємності, якого заздалегідь був обладнаний транспортний засіб марки «Mercedes-Benz» моделі «612D», номер кузову НОМЕР_2, д.н.з. НОМЕР_1, 1998 року виготовлення, білого кольору та, в подальшому, перевезення викраденого дизельного палива до інших, не встановлених, на даний час місць, де здійснювалась його реалізація (продаж).

16 серпня 2017 року близько 06 год. 50 хв. працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Хазард», ідентифікаційний код юридичної особи 39447394 (далі - ТОВ «Хазард»), що здійснюють охорону вищевказаного нафтопродуктопроводу, на підставі договору № 74/01-205 від 02.09.2015 укладеного між ТОВ «Хазард» та ДП «Прикарпатзахідтранс», в порядку ч. 2 ст. 207 КПК України, здійснено затримання ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_6. на місці вчинення ними кримінального правопорушення, а саме на в'їзді до подвір'я вищезазначеного будинку АДРЕСА_2, під час чергового перекачування ними викрадених нафтопродуктів з ємностей, що знаходились у вказаному будинку до ємності, розташованої у кузові вищеописаного транспортного засобу марки «Mercedes-Benz» та спроби їх (викрадених нафтопродуктів) транспортування до місць збуту.

Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч.2 ст.292 КК України.

В ухвалі слідчого судді зазначено про необхідність застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, його тяжкість, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років, свідчать про те, що ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення. Зазначені в клопотанні слідчого обставини у їх сукупності, на думку слідчого судді, об»єктивно свідчать про наявність у даному провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України та недостатність інших більш м»яких запобіжних заходів їх запобіганню. Визначення згідно ч.5 ст.182 КПК України щодо ОСОБА_4 застави у розмірі, який перевищує передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, слідчий суддя обґрунтував виключністю обставин кримінального провадження, даними про особу підозрюваного та розміром завданої шкоди, заявленому в цивільному позові.

В апеляційній скарзі захисник Мокану Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 вказує на незаконність та необгрунтованість ухвали слідчого судді, яку просить скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання про обрання щодо ОСОБА_4, відмовити, або застосувати щодо ОСОБА_4 запобіжний захід, не пов»язаний з триманням під вартою, або змінити ухвалу, зменшивши розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 32 480 грн . Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, слідчий суддя взяв до уваги лише формально обґрунтовані доводи клопотання та проігнорував факти, що ставлять під сумнів необхідність застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4, які були наведені захистом, зокрема, необґрунтованості підозри щодо ОСОБА_4, відсутності ризиків, передбачених ст..177 КПК України. Вважає також, що визначення слідчим суддею застави у розмірі, більшому ніж передбачений п.2 ч.5 ст.182 КПК України, з посиланням на цивільний позов у кримінальному провадженні, свідчить про порушення слідчим суддею кримінального процесуального закону, оскільки цивільний позов у даному провадженні не заявлений, а відтак не міг бути предметом дослідження при розгляді клопотання про обрання щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_4, його захисника - адвоката Мокану Д.В., які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, скасувати ухвалу суду та обрати щодо ОСОБА_4 більш м»який запобіжний захід, доводи прокурора, який вважає апеляцію необґрунтованою, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як видно з матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_4, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16.08.2017 року №12017070000000172, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.292 КК України ОСОБА_4 затримано 16 серпня 2017 року впорядку ст. 208 КПК України. Цього ж дня ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.292 КК України.

Ухвалою слідчого судді від 18 серпня 2017 року за клопотанням слідчого щодо ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.

З ухвали слідчого судді також вбачається, що наведені в клопотанні слідчого обставини, на підставі яких він дійшов висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою належним чином перевірено при розгляді клопотання, заслухано пояснення підозрюваного ОСОБА_4, його захисника - адвоката Мокану Д.В., доводи прокурора та слідчого, а також досліджені матеріали, якими обгрунтовуються доводи клопотання про застосування запобіжного заходу.

У відповідності до вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення , в якому підозрюється .

Положеннями п.4 ч.2 ст.183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад пять років.

Розглядаючи клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_4, слідчий суддя дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість обрання вказаного запобіжного заходу, врахував наявність обґрунтованої підозри та вагомість доказів, які підтверджують причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінальних правопорушень, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі до восьми років, дані про особу підозрюваного.

Урахувавши дані про особу ОСОБА_4, в тому числі й ті, на які послався в апеляційній скарзі захисник, наявність передбачених ст.177 КПК України підстав для застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя підставно задовольнив клопотання слідчого, із наведенням в ухвалі докладних обґрунтувань такого рішення.

Колегія суддів вважає такі висновки слідчого судді правильними, оскільки тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, їх наслідки та ймовірне покарання, яке очікує особу в разі доведення винуватості, давали підстави слідчому судді для обрання підозрюваному саме такого запобіжного заходу.

Даний вид запобіжного заходу є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваної та тяжкості пред'явленої їй підозри, зможе у повній мірі забезпечити виконання нею процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

При обранні підозрюван ому ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України визначив і розмір застави, який, у випадку її внесення, є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам зазначеним у ст.177 КПК України.

Крім того, суд поклав на ОСОБА_4 певні обов»язки, які повинні забезпечити виконання ним процесуальних дій, зокрема: прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в»їзд в Україну . Для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, суд роз'яснив наслідки невиконання покладених на неї обов'язків, зокрема те, що до підозрюваного може бути застосований інший, більш суворий запобіжний захід.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України правовою підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність зазначених в законі ризиків.

Наявні докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження дають підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст.292 КК України, на цій стадії досудового розслідування, є підтвердженою. В ході кримінального провадження обставини, які мають бути достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_4 у вчиненні цього злочину на момент вручення були наявними.

Оцінка доказів винуватості, їх належність та допустимість на даній стадії досудового розслідування ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом перевірці не підлягають, а тому не є слушними доводи апелянта в цій частині.

Відтак, колегія суддів вважає несвоєчасними доводи захисника Мокану Д.В. щодо недопустимості доказів у даному кримінальному провадженні, які б свідчили про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки в цій стадії судового розгляду суд не вправі давати таким доказам оцінку.

Таким чином, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри, колегія суддів виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Така позиція суду випливає й із практики Європейського Суду з прав людини про те, що "розумна підозра у вчиненні кримінального злочину", про яку йдеться у ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, визначає наявність обставин або відомостей, які б переконали неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин.

На думку колегії суддів, слідчим у кримінальному провадженні надано докази, які на даній стадії досудового розслідування є достатніми для визначення поняття обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 Однак, дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Інші наведені в апеляції адвокатом Мокану Д.В. доводи на захист підозрюваного ОСОБА_4 були предметом перевірки та розгляду слідчим суддею і підстав для їх задоволення не встановлено. Зазначені мотиви не дають підстав для зміни чи скасування ухвали слідчого судді і застосування щодо ОСОБА_4 більш м»яких запобіжних заходів. Не надано захисником і позитивних даних щодо особи підозрюваного, які б свідчили на його користь та дали колегії суддів підстави призначити йому більш м'який запобіжний захід.

З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_4 більш м»якого запобіжного заходу, задоволенню не підлягають.

Таким чином, рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, вирішено з дотриманням вимог статей 177, 178, 182, 183 КПК України, ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційна скарга адвоката Мокану Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.

Порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. 177, 178, 183, 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Мокану Д.В. в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 серпня 2017 року про обрання щодо ОСОБА_4, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.292 КК України, запобіжного заходу у виді тримання під вартою - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: