Ухвала суду № 68769573, 05.09.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/563/2017(м)

263/15779/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Папаценко П.І.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 53

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„05" вересня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лісового О.О., Пономарьової О.М.

за участю секретаря : Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі Донецької області апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 до комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» про визнання права на дорахування заробітної плати та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року представник позивача звернувся до суду з позовною заявою, уточненою під час судового розгляду, до відповідача комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» (далі КП «Київпастранс « в особі філії КП «Київпасттранс» « Автобусний парк № 8»),обгрунтовуючи вимоги тим,що ОСОБА_1 з 01 лютого 1988 року по 20 серпня 1995 року перебував у трудових відносинах із Маріупольським АТП № 11431, правонаступником якого є ПрАТ «Маріуполь-Авто». Після загальновідомих подій на Чорнобильській АЕС, з 12 квітня 1990 по 12 травня 1990 року, позивача було направлено на роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до наказу Київського АТП № 13027 від 16 квітня 1990 року за № 56/ОК «Про тимчасове прийняття на роботу водіїв, ремонтників Ворошиловградського, Донецького ТПО автомобільного транспорту», позивача було тимчасово прийнято на роботу до 5-ї Чорнобильської колони Київського АТП № 13027 (правонаступником якого є відповідач) з 12 квітня по 12 травня 1990 року і у цей період позивач працював у м. Чорнобилі, де безпосередньо виконував складну та термінову роботу в зоні відчуження .Разом з ним тим же наказом були тимчасово прийняті на роботу працівники з його підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4, яким розрахунок заробітної плати було проведено з 12 квітня 1990 року по 30 квітня 1990 року та з 01 травня 1990 року по 12 травня 1990 року, на відміну від розрахунку заробітної плати позивача, якому розрахунок заробітної плати було проведено з 15 квітня 1990 року по 30 квітня 1990 року та з 01 травня 1990 року по 12 травня 1990 року. Причини такого розрахунку позивачу невідомі.На сьогоднішній день позивач є учасником ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом, захворювання якого пов*язано із виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з порушенням відповідачем права позивача на оплату праці, у зв'язку з неправомірним проведенням відповідачем розрахунку та виплати заробітної плати позивачу за період виконання останнім робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС без врахування 3 (трьох) відпрацьованих днів з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року, позивач не може отримати вкладиш до посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії. Просив визнати право ОСОБА_1 перед КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк №8» на донарахування заробітної плати у період з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року згідно чинного законодавства та зобов*язати відповідача видати наказ про донарахування заробітної плати на цей час, особовий рахунок і довідку про заробітну плати за роботу в зоні відчудження за період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року встановленого зразка.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2017 рок позовні вимоги ОСОБА_1- задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право перед КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» на донарахування заробітної плати у період з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року та зобов*язано КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» видати наказ про донарахування заробітної плати ОСОБА_1 у період з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року та видати довідку про донарахування заробітної плати за період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року. Стягнуто з відповідача судовий збір в дохід держави у розмірі 1102,40 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог , посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування доводів скарги зазначено, що ОСОБА_1 ніколи не був працівником Київського АТП-13027 та Автобусний парк № 8 не вправі здійснювати йому жодного перерахунку доплат за час виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направлені у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється згідно з умовами, встановленими колективним або трудовим договором.Кабінет Міністрів України постановою від 08.02.95 № 100 (з доповненнями і змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) затвердив Порядок визначення заробітної плати, дія якого поширюється на підприємства, установи й організації всіх форм власності. Зазначений Порядок застосовується у випадках:надання працівникам щорічної відпустки, додаткової відпустки у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей (або виплати компенсацій за не використану відпустку);надання працівникам творчої відпустки, виконання працівниками державних і громадських обов'язків;переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;переведення вагітних жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;надання жінкам, які мають немовлят, додаткових перерв для годування дитини;виплати вихідної допомоги, збереження середньої заробітної плати звільненим працівникам на встановлений чинним законодавством період їх працевлаштування;службових відряджень;вимушеного простою; виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності, вагітності і пологах та в інших випадках, коли за чинним законодавством виплати здійснюються виходячи з середнього заробітку.

Заробітна плата нараховується на підставі відповідних первинних і зведених документів.

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 26. 11.2001р. № 18-1176 працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища, а також переведеним у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати проводилося за місцем відрядження. Таким працівникам надавалася довідка в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах, один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства, яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати, відповідно до пункту 18 Тимчасового порядку оплати праці працівників підприємств, організацій і установ Міненерго СРСР, які приймали участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і запобігання забруднення навколишнього середовища, відрядженому працівнику надавалась (в руки) також довідка установленого зразку про участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС для надання йому пільг по пенсійному забезпеченню і додатковій відпустці. Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємств, які командирували зазначених працівників.

Наказом № 56/ОК від 16 квітня 1990 року для організації робіт із забезпечення перевезень експлуатаційників ЧАЕС ОСОБА_1 був тимчасово прийнятий як відряджений в м.Чорнобиль в 5-ту автомобільну колону з 12 квітня по 12 травня 1990 року . Згідно довідки-підтвердження від 11 грудня 1996 року № 30/836 виданої Маріупольським АТП № 11431 ОСОБА_1 дійсно був відряджений з 12 квітня по 12 травня 1990 року для робіт на ЧАЕС.Однак, згідно відомості нарахування заробітної плати за роботу в зонах ЧАЕС ОСОБА_1 фактично приступив до роботи з 15 квітня 1990 року , а не з 12 квітня 1990 року як стверджує позивач. Де позивач знаходився ці три дні, і з яких причин з*явився лише 15 квітня їм невідомо.Інформація щодо використання робочого часу здійснювалася відповідно до носія первинної інформації - табеля обліку використання робочого часу,який не зберігся у зв*язку із закінченням строків зберігання документів, згідно Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5, який передавався до бухгалтерії. Заробітна плата виплачується лише за фактично відпрацьовані дні.Будь який працівник може пропустити робочий день або відпрацювати його не повністю. Такі дні та години не підлягають оплаті. Так, свого часу АТП - 13027 ( теперішній Автобусний парк №8) всі свої зобов'язання виконало в повному обсязі.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 просили апеляційну скаргу відхилити .

У судове засідання апеляційного суду представник КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» не з*явився, належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи шляхом отримання судової повістки ,про що також свідчить розписка представника відповідача ОСОБА_7 (а.с.241,242,262).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав .

У відповідності зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

На думку апеляційного суду оскаржуване судове рішення відповідає вимогам процесуального і матеріального закону ,тому підстав для його скасування немає.

Ухвалюючи рішення ,суд першої інстанції всебічно ,повно і об*єктивно дослідив надані сторонами докази ,правильно встановив фактичні обставини справи та зробив правильні правові висновки про те ,що вимоги позивача грунтуються на законі та підлягають частковому задоволенню.

У рішенні наведені відповідні мотиви ,з яких він його ухвалив.Ці мотиви не суперечать закону та не спростовуються доводами скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01 лютого 1988 року по 20 серпня 1995 року перебував у трудових відносинах із Маріупольським АТП № 11431, правонаступником якого є ПрАТ «Маріуполь-Авто».

Після подій на Чорнобильській АЕС, з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року, позивача було направлено на роботи з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується наказом та випискою з нього № 70-к від 10 квітня 1990 року по Маріупольському АТП № 11431 та довідкою АТП № 11431 № 30/836 від 11 грудня 1996 року.

Наказом Київського АТП № 13027 від 16 квітня 1990 року за № 56/ОК «Про тимчасове прийняття на роботу водіїв, ремонтників Ворошиловградського, Донецького ТПО автомобільного транспорту», ОСОБА_1 було тимчасово прийнято на роботу до 5-ї Чорнобильської колони Київського АТП № 13027 (правонаступником якого є відповідач) з 12 квітня по 12 травня 1990 року (а.с.11) та в цей період позивач працював у м. Чорнобилі, що підтверджується довідкою № 899 від 22 грудня 1992 року (а.с.8).

У період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року позивач виконував термінову роботу в зоні відчуження, разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були тимчасово прийняті на роботу до 5-ї Чорнобильської колони разом з ОСОБА_1 в період часу з 12 квітня 1990 по 12 травня 1990 року, про що свідчить як наказ Київського АТП № 13027 від 16.04.1990 року № 56/ОК, так і пояснення допитаних свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4.(а.с.11).

Відомості щодо нарахування заробітної плати за роботу в зоні ЧАЕС за період з 12 квітня 1990 по 12 травня 1990 року, розрахунок заробітної плати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було зроблено з 12 квітня 1990 року по 30 квітня 1990 року та з 01 травня 1990 року по 12 травня 1990 року , тоді як розрахунок заробітної плати позивача ОСОБА_1 проведено з 15 квітня 1990 року по 30 квітня 1990 року та з 01 травня 1990 року по 12 травня 1990 року (а.с.10, 104).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того ,що підприємством відповідача було помилково враховано ОСОБА_1 виконання ним роботи на ЧАЕС за період з 15 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року як вахтовим методом, оскільки відсутні відомості про надання ОСОБА_1 вахтового відпочинку та не надано відповідачем письмових доказів, а саме: рішення керівника про введення на підприємстві вахтового методу робіт, погоджене з профспілковим комітетом з дозволу вищестоящої організації; проектно-технологічної документація умов організації роботи підприємства при вахтовому методі, що свідчить про те, що на тимчасово прийнятих працівників, яким і був позивач не розповсюджувався вахтовий метод.

Період початку роботи на ЧАЕС відрядженому ОСОБА_1 до АТП № 13027 для виконання робіт по ліквідації аварії на ЧАЕС з 15 квітня 1990 року, замість з 12 квітня 1990 року у довідці № 8 (а.с.10,36) зазначено не вірно ,тому за ОСОБА_1 необхідно визнати право перед КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк №8» на донарахування заробітної плати у період з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року згідно чинного законодавства та зобов*язати відповідача видати наказ про донарахування заробітної плати на цей час і довідку про заробітну плати за роботу в зоні відчудження за період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року встановленого зразка.

З вказаним висновком суду погоджується і апеляційний суд.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ніякою із сторін не оскаржується ,тому апеляційним судом законність та обґрунтованість рішення в цій частині не ревізується.

Відхиляючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з того,що конституційні принципи,на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні ,включаючи і право на оплату праці ,набуте у сфері трудового законодавства ,не може буте скасоване ,звужене. Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов*язань,виходячи з положень принципу верховенства права ,закріпленого статтею 8 Конституції України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров*я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення встановлено Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року N 796-XII .

У зв*язку з розсекреченням нормативно-правових актів урядів СРСР та УРСР, Міністерство праці та соціальної політики України видало лист від 13 квітня 2001 року N 03-3/1652-018-2 "Про оплату праці у зоні відчуження ЧАЕС у 1986 - 1990 рр. осіб, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС і запобіганням забрудненню навколишнього середовища", який був адресований Міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, Міністерству праці та соціального захисту населення Автономної Республіки Крим, Головним управлінням праці та соціального захисту населення обласних державних адміністрацій, та яким було роз*яснено про те, які саме підприємства, організації, установи повинні були нараховувати заробітну плату за роботу в зоні відчуження 1986 - 1990 років з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та в якому порядку.

Так,згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 26. 11.2001р. № 18-1176 працівникам підприємств, організацій і установ, які були відряджені для виконання робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії ЧАЕС і запобіганню забруднення навколишнього середовища, а також переведеним у штат ЧАЕС і інших підприємств, нарахування заробітної плати проводилося за місцем відрядження. Таким працівникам в місці відрядження надавались дві довідки встановленого зразка : про начислену заробітну плату в розрізі видів нарахувань у двох екземплярах ,один із яких направлявся в бухгалтерію підприємства ,яке відряджало працівника, для відображення по обліку заробітної плати (лист Міненерго СРСР від 28.07.1986 року №А-10160); про безпосередню зайнятість на роботах ,які дають право на державну пенсію на пільгових умовах (затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 12.08.1986 року №294). Ця довідка направлялась у відділ кадрів підприємства для постійного зберігання як підставу для обліку стажу, що дає право на пільгову пенсію по списку № 1 .Сума нарахованої заробітної плати перераховувалась на розрахунковий рахунок підприємства ,які командирували зазначених працівників .

Положення про підсумковий облік робочого часу працівників,відряджених для виконання робіт на ЧАЕС затверджено 04/05.1986 р. Міненерго СРСР,Мінатоменерго СРСР та ЦК галузевих профспілок на виконання постанови ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 22 травня 1986 року № 583 « Про заходи щодо забезпечення введення в експлуатацію резервних енергоблоків Чорнобильської АЕС» , відповідно до постанови Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 30.12.1977 року № 455-24 « Про порядок підсумованого обліку робочого часу працівників будівельно-монтажних організацій,оплати їх праці при подовжених і скорочених робочих змінах,а також надання оплати додаткових днів відпочинку « і діючого законодавства.

Цим положенням передбачалось ,що рішення про введення підсумкового обліку робочого часу для відряджених в зону ЧАЕС працівників приймають керівники підприємств,організацій на які ці особи відряджені. Спеціальний облік робочого часу провадився за весь обліковий період знаходження особи в 30-кілометровій зоні ЧАЕС ,в тому числі по кожній зоні небезпеки зокрема.

З позовних вимог вбачається ,що позивач просив визнати право перед КП «Київпастранс» в особі філії КП «Київпастранс» «Автобусний парк №8» на донарахування заробітної плати у період з 12 квітня 1990 року по 15 квітня 1990 року згідно чинного законодавства та зобов*язати відповідача видати наказ про донарахування заробітної плати на цей час, і довідку про заробітну плати за роботу в зоні відчудження за період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року встановленого зразка,тобто вказані вимоги не є грошовими вимогами особи , якій не була нарахована за основним місцем роботи заробітна плата за роботу в зоні відчуження відповідно до встановлених розмірів .

Як вбачається з матеріалів справи ,АТП № 13027 провадило підсумковий облік робочого часу і нарахування заробітної плати прикомандированим працівникам відповідно до Положення про підсумований облік робочого часу та вимог нормативних актів з праці.

Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 фактично приступив до роботи з 15 квітня 1990 року не є слушними та спростовуються наказом Київського АТП № 13027 від 16 квітня 1990 року за № 56/ОК про тимчасове прийняття на роботу до 5-ї Чорнобильської колони Київського АТП № 13027 ОСОБА_1 саме з 12 квітня по 12 травня 1990 року (а.с.11) .

Довідкою КП «Київпастранс» «Автобусний парк № 8» підтверджено перейменування підприємства АТП № 13027 (а.с.38).

Відповідно до документів ,які знаходяться у ПрАТ «Маріуполь-Авто» ОСОБА_1 працював у період з 12 квітня 1990 року по 12 травня 1990 року у зоні відчуження ,про що свідчать : копія виписки з наказу по Маріупольському АТП № 11431 № 70-к від 10 квітня 1990 року ,запис в трудовій книжці № 7 про відрядження з 11.04.1990 року по 12.05.1990 року ,копія особового рахунку ОСОБА_1 про нарахування заробітної плати (а.с.29-30,50-54).

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку , що ОСОБА_1 не вірно був зазначений період початку роботи на ЧАЕС .

Нових обставин чи доказів, які б не досліджувались в суді першої інстанції і вплинули на правильність висновків суду в апеляційній скарзі відповідача не наведено.

Усі доводи апеляційної скарги були предметом дослідження у суді ,на правильність висновків суду вони не впливають ,тому апеляційний суд вважає,що апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну ,рішення суду як таке,що відповідає вимогам закону ,залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Київпастранс» в особі філії комунального підприємства «Київпастранс» «Автобусний парк № 8 » відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: