Ухвала суду № 68769230, 08.09.2017, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа № 265/2498/15-к

Провадження № 1-кс/265/2833/17

У Х В А Л А

08 вересня 2017 року місто Маріуполь

Слідчий суддя Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області Міхєєва І.М., за участю секретаря судового засідання Розсоха І.О. за участю слідчого Ламшиної О.О., розглянувши скаргу ОСОБА_2 на бездіяльність посадових осіб СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області щодо неповернення тимчасово вилученого майна,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб СУ ФР ГУ ДФС України в Донецькій області, щодо неповернення тимчасово вилученого майна.

В обґрунтування скарги заявники зазначають, що під час проведення обшуку 20 травня 2015 року у житловій будівлі (квартирі), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, який був проведений на підставі ухвали слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 28 квітня 2015 року, були вилучені грошові кошти в сумі 10000 євро., які належать йому.

19 червня 2015 року постановою старшого слідчого СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Стариком В.А. грошові кошти вилучені під час обшуку внесені на депозитний рахунок ГУ ДФС у Донецькій області у АТ «Райффайзен Банк Аваль» Маріупольське відділення №1 .

25 квітня 2017 року СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області кримінальне провадження № 32015050000000009 закрите на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Посадові особи СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області безпідставно утримують спірні грошові коштита не повертають їх власнику. На підставі переліченого просить визнати бездіяльність посадових осіб СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області щодо неповернення вилучених грошових коштів та зобов'язати останніх повернути вилучені грошові кошти в сумі 10000 гривень.

В судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи скарги. Зазначив, що вказані грошові кошти належать йому, що підтверджується ухвалою Київського районного суд м. Донецька від 05 липня 2013 року та квитанціями банка про зняття грошових коштів. Просить суд задовольнити скаргу.

Слідчий Ламшина О.О. в судовому засіданні не заперечувала проти задоволення скарги, оскільки дійсно на кримінальне провадження, під час якого були вилучені грошові кошти заявника закрите, в зв'язку з відсутністю складу злочину.

Слідчий суддя заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали скарги та надані документи прийшов до наступного висновку.

СУФР ГУ ДФС у Донецькій області здійснювалось досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32015050000000009 від 25 лютого 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 304 КПК України скарги на бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути подані особою протягом 10 днів з моменту вчинення бездіяльності.

З огляду на роз'яснення Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ викладених в листі від 12 січня 2017 року щодо Узагальнення «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування», бездіяльність з неповернення майна відноситься до категорії триваючої бездіяльності, а вилучене майно заявнику досі не було повернуто, тому вважається, що скаржник не пропустив строк для оскарження такої бездіяльності слідчого.

Згідно із ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу, яка може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

За ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполь, від 28 квітня 2015 року, старшому слідчому з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Донецькій області капітану податкової міліції Старику Вадиму Анатолійовичу, було надано дозвіл на проведення обшуку у житловій будівлі (квартирі), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та належить ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також з метою відшукання і вилучення документів, та предметів, виявлення та вилучення документів, та предметів, які відображають фактичні данні фінансово-господарської діяльності підприємств: ТОВ "СПС-СНАБ" (ЄДРПОУ 33760310) по взаємовідносинам з ПП "Вікторіхенд-Луганск" (код 37779420), ТОВ "Промсхід" (код 39136958), ТОВ "Машінвестторг" (код 38840699), ТОВ "Алчевськагропром" (код 35038373), ТОВ "Деніза ЛТД" (код 39363807), ТОВ "Мега Торг" (код 37789438), ТОВ "Торг Консар" (код 38145045), ТОВ "Промбуд Маркет" (код 38654416), ТОВ "Капітал-енерго-вугілля" (код 37435701), ДП "Маріупольський морський торговельний порт" (ЄДРПОУ 1125755), за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, а саме, зокрема грошових коштів здобутих злочинним шляхом, комп'ютерної техніки, а також інших носіїв інформації де в електронному вигляду можуть знаходитись документи вказаних підприємств.

Слідчим суддею було встановлено, що згідно із протоколом обшуку від 20 травня 2015 року в рамках кримінального провадження № 32015050000000009 на підставі ухвали слідчого судді від 28 квітня 2015 року було проведено обшук квартири АДРЕСА_1 в м. Миколаєві, в ході якого вилучено грошові кошти в загальній сумі 10000 євро.

Згідно із п. 6 ч. 2 ст. 235 КПК України ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук.

На підставі ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

При цьому в Листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про надання дозволу на проведення обшуку житла чи іншого володіння особи», складеного на підставі Постанови Пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року № 9, зазначено про необхідність враховувати, що чітке визначення речей, для виявлення яких надається дозвіл на обшук, має істотне значення для забезпечення гарантій при проведенні обшуку. Так, відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, вважаються тимчасово вилученим майном. Згідно з ч. 5 ст. 171 КПК клопотання про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подане не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуте особі, у якої воно було вилучене. Таким чином, у разі вилучення майна, на відшукання якого не було надано дозвіл, КПК передбачає гарантію реалізації права власності, а саме оскарження бездіяльності, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК.

За ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку.

Згідно із ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

На підставі ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених ч. 5 ст. 171, ч. 6 ст. 173 цього Кодексу; 4) у разі скасування арешту.

За ч. 5 ст. 171 КПК України у разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Відповідно до ч. 6 ст. 173 КПК України ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше 72 годин з дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Також слідчий суддя зазначає, що на підставі ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно із ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був стороною кримінального провадження вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених ст. ст. 160-166, 170-174 КПК України.

Натомість за ч. 2 ст. 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий.

Також слідчий суддя зауважує, що на підставі Листа від 12 січня 2017 року Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо Узагальнення «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» за положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235, ст. 236 КПК ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, якщо стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор не внесли клопотання в порядку і строки, встановлені ч. 5 ст. 171 КПК, слідчі судді обґрунтовано задовольняють скарги на бездіяльність зазначених суб'єктів з неповернення відповідного майна. Однак володільці вилученого майна або їх представники часто у відповідних скаргах порушують питання повернення майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук. Слідчі судді у таких випадках обґрунтовано відмовляють у задоволенні скарг, оскільки вилучення майна, яке відповідає передбаченим ч. 2 ст. 167 КПК ознакам, у такий спосіб не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч. 5 ст. 171 КПК.

Слідчий суддя зазначає, що в ухвалі слідчого судді від 28 квітня 2015 року було надано дозвіл слідчому на вилучення грошових коштів які здобуті злочинним шляхом, при проведенні обшуку в АДРЕСА_1 в місті Маріуполі, тому вказані грошові кошти не можуть вважатися тимчасово вилученим майном, оскільки на момент проведення такого обшуку жодних документів на підтвердження їх належності ОСОБА_2 не було.

До такого висновку слідчий суддя прийшов, виходячи з того, що ухвалою слідчого судді від 21 червня 2017 року було надано дозвіл на проведення обшуку у в АДРЕСА_1 в м. Маріуполі з метою відшукання та вилучення в тому числі грошових коштів, а на момент проведення такого обшуку не було документів, які б підтверджували належність конкретній особі грошових коштів в сумі 10000 євро., тому в рамках наявного кримінального провадження за ст. 212 ч. 3 КК України у слідчого були підстави для вилучення таких грошей.

Подальше зберігання органом досудового розслідування вилучених грошових кошів в сумі 10000 євро., як речового доказу, регламентувалось їх вилученням на підставі ухвали слідчого суді від 28 квітня 2015 року про дозвіл на вилучення таких грошей. Тому й необхідності вирішувати питання про арешт такого майна в подальшому не було, оскільки на вилучення грошових коштів мався дозвіл слідчого судді.

Натомість слідчий суддя зазначає, що ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Донецька від 05 липня 2013 року (справа №257/8404/13-к) було скасовано арешт по кримінальному провадженню № 320130500000000110) з грошових коштів в сумі 269000 грн., та 56400 доларів США, які належать ОСОБА_2

05 листопада 2013 року ОСОБА_2 були зняті грошові кошти в сумі 440000 грн., що підтверджується чеком № 148158.

08 квітня 2014 року ОСОБА_2 були зняті грошові кошти в сумі 270000 грн., що підтверджується чеком № 150485.

Постановою старшого слідчого з ОВС 1-го відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Старик В.А. в рамках кримінального провадження № 32015050000000009 були передані в бухгалтерію ГУ ДФС у Донецькій області для зарахування на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 10000 євро.

Вказані грошові кошти були прийняті бухгалтерією, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №1 від 21 липня 2015 року.

Грошові кошти в сумі 10000 грн. були зараховані до АТ «Райффайзен Банк Аваль» 21 липня 2015 року, що підтверджується квитанцією №00М038036.

Постановою старшого слідчого 1-го ВРКП СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області Ламшиною О.О. кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 32015050000000009 від 25 лютого 2015 року було закрито у зв'язку з відсутністю в діях службових осіб ТОВ «СПС-СНАБ» ( код 33760310) складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 212 КК України.

Враховуючи те, що кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 32015050000000009 було закрито, то слідчим суддею береться до уваги недоцільність подальшого утримання такого майна.

На підставі наведеного слідчий суддя надійшов до висновку про необхідність зобов'язати СУ ФР ГУ ДФС України в Донецькій області повернути належні ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 10000 євро.

Керуючись ст. ст. 303-307, 376 КПК України,

У Х В А Л И В:

Скаргу на бездіяльність посадових осіб СУ ФР ГУ ДФС у Донецькій області щодо неповернення тимчасово вилученого майна в рамках кримінального провадження № 32015050000000009 - задовольнити.

Зобов'язати посадових осіб СУ ФР ГУ ДФС України в Донецькій області повернути належне ОСОБА_2, майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 20 травня 2017 року в рамках кримінального провадження № 32015050000000009 в квартирі АДРЕСА_1, а саме: грошові кошти в загальній сумі 10000 (десять тисяч) євро, які були передані на зберігання в АТ «Райффайзен Банк Аваль» на підставі квитанції №00М038036.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчій суддя_____ І,М. Міхєєва