Ухвала суду № 68769008, 08.09.2017, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/1232/17

Провадження № 4-с/242/21/17

У Х В А Л А

Іменем України

08 вересня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області в складі: головуючого судді Капітонова В. І., при секретарі Нарижній О. Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, -

встановив:

ПАТ «Банк Фамільний» звернувся до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця, в якій просить постанову Лиманського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 10 лютого 2017 року скасувати та зобов'язати начальника Лиманського ВДВС відновити виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 1-527/07, виданого 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 15114,39 грн.

В обґрунтування своєї скарги заявник посилався на те, що 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 1-527/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 15 114,39 грн., який не виконаний, державним виконавцем не вжито заходів щодо примусового виконання рішення суду.

10 лютого 2017 державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Крім того, дана постанова та оригінал виконавчого листа надійшли до стягувача лише 21 березня 2017 року, що порушує вимоги ст. 28 Закону України Про виконавче провадження, тому строк подання скарги не пропущено.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності заявника.

Представник Лиманського ВДВС у судове засідання не з’явився, начальник відділу подав письмове заперечення, в якому просить відмовити в задоволенні скарги, оскільки державним виконавцем 17 вересня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача одночасно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Зроблено запити до: Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України про наявність доходів боржника; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою виявлення зареєстрованих речових прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна; до Відділу Держгеокадастру у м. Красний Лиман та Краснолиманському районі Донецької області з метою встановлення наявності зареєстрованих земельних ділянок, належних на праві власності боржнику; ЦНППВАЗ м. Красноармійськ з метою встановлення наявності зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності боржнику. Вжитими державним виконавцем заходами щодо наявності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено і тому 10 лютого 2017 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».

Заінтересована особа ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною першою статті 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Судом встановлено, що 3 грудня 2007 року Ворошиловським районним судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 1-527/07 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Фамільний» заборгованості у розмірі 15114,39 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною 1ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до положень ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Статтею 18 Закону України Про виконавче провадження державному виконавцю надано ряд повноважень на здійснення своєї основної функцій - примусового виконання судових рішень, що набрали законної сили, та є обов'язковими для виконання для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян, з метою захисту або відновлення порушених прав та свобод юридичних та фізичних осіб.

Як вбачається з копій матеріалів виконавчого провадження ВП 51972507, державним виконавцем 17 вересня 2016 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. За заявою стягувача одночасно винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження. Зроблено запити до: Пенсійного фонду України та Державної фіскальної служби України про наявність доходів боржника; Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою виявлення зареєстрованих речових прав, їх обтяження на об`єкт нерухомого майна; до Відділу Держгеокадастру у м. Красний Лиман та Краснолиманському районі Донецької області з метою встановлення наявності зареєстрованих земельних ділянок, належних на праві власності боржнику; ЦНППВАЗ м. Красноармійськ з метою встановлення наявності зареєстрованих транспортних засобів, належних на праві власності боржнику. Вжитими державним виконавцем заходами щодо наявності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено.

10 лютого 2017 старшим державним виконавцем Рухманковою О.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на пункт 2 ч. 1ст. 37 ЗУ "Про виконавче провадження", а саме відсутнє майно та розрахункові рахунки, на яке може бути звернуто стягнення, боржник не працює, пенсійного віку не досяг, інших доходів не має, заборгованість та виконавчий збір не стягнуто.

Таким чином, старший державний виконавець скористався усіма правовими засобами для виявлення, вилучення та реалізації майна боржника в рахунок погашення наявної заборгованості перед ПАТ ОСОБА_2, а оскільки вжитими державним виконавцем заходами щодо наявності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, не виявлено і тому 10 лютого 2017 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу на підставі пункту 2 ч.1ст.37 Закону України «Про виконавче провадження». В зв’язку із вищевикладеним пред’явлені вимоги скарги ПАТ «Банк Фамільний» не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 208-210, 383- 385 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства «Банк Фамільний» на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Селидівський міський суд Донецької області шляхом подачі протягом п'яти днів з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі постановлення ухвали без участі особи, яка її оскаржує, протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В. І. Капітонов